Постанова

від 22.04.2025 по справі 400/9132/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/9132/24

Перша інстанція: суддя Дерев`янко Л.Л.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

секретар Афанасенко Ю.М.,

за участю: представника позивача Гоцуляк Ю.С.,

представника відповідача Донець К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі № 400/9132/24 за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Завод Екватор" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2024 №00122200406,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року Акціонерне товариство "Завод Екватор" звернулось до суду з вищевказаним адміністративним позовом , у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 24 травня 2024 року № 00122200406 щодо застосування до акціонерного товариства Завод Екватор штрафу у розмірі 6 712 729,55 грн.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 14 січня 2025 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 00122200406, винесене Головним управління ДПС у Миколаївській області 24.05.2024.

22.01.25 до суду першої інстанції від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 335 636,48 грн.

В обґрунтування заяви позивач послався на те, що сторонами за договором про надання правничої допомоги визначено фіксований розмір адвокатського гонорару за надання правничої допомоги (5% від розміру суми штрафних санкцій), який підлягає сплаті протягом трьох робочих днів з дати набуття законної сили рішенням суду першої інстанції, на підставі підписаного сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

Позивач зазначив, що детальний опис робіт, необхідних для надання правничої допомоги, викладений в акті здачі-приймання наданих послуг від 14.01.2025. Оскільки позовна заява судом задоволена, судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу, підлягають стягненню з відповідача.

Миколаївський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 29 січня 2025 року заяву представника позивача задовольнив частково.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) на користь Акціонерного товариства завод Екватор (вул. Центральна, 12,с. Широколанівка, Миколаївський р-н, Миколаївська обл.,57063 ЄДРПОУ 31853167) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень).

В іншій частині вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу -відмовив.

Не погоджуючись з даним рішенням, представник Головного управління ДПС у Миколаївській області подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що додаткове рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просить його скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Апелянт акцентував, що суд першої інстанції не врахував те, що дії з подання до суду позовної заяви, клопотань і доказів носять організаційно-технічний характер і не можуть охоплюватися поняттям «правнича допомога» .

Водночас апелянт зазначив, що аналіз законодавства та судової практики, формування правової позиції не вимагали від представника позивача надмірного обсягу юридичної і технічної роботи з огляду на незначну складність вказаної справи та сталу судову практику.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування судом норм чинного законодавства, а також щодо обґрунтованості поданої апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За правилами частини 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18.

Пунктами 4, 6 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно пунктів 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені Законом.

Статтею 30 цього закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розум ним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23- рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Так, як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалась відповідно до договору про правничу допомогу від 07.05.2024 № 07/05-2 п укладеного між АТ Завод Екватор та АО Гоцуляк Тітусь. Також представник позивача надав до суду першої інстанції додаткову угоду від 27.09.2024 № 5/1 до договору від 07.05.2024 № 07/05-2 про надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 5/1 від 27.09.2024 фіксований розмір адвокатського гонорару за надання правничої допомоги складає 335 636,48 грн.

За актом приймання-передачі виконаних робіт від 14.01.2025 Адвокатське об`єднання АО Гоцуляк Тітусь передало, а АТ Завод Екватор прийняло послуги з правничої допомоги (усне та письмове консультування клієнта, збирання доказів для позовної заяви, підготовка позовної заяви та подача її до суду, підготовка клопотання про відкладення підготовчого засідання, підготовка відповіді на відзив, підготовка клопотання про долучення додаткових доказів, підготовка заяви про проведення підготовчого судового засідання в письмовому провадженні, представлення інтересів клієнта судових засіданнях 18.11.2024, 06.01.2025, 14.01.2025, підготовка заяви про винесення додаткового рішення у справі) загальною вартістю 335 636,48 грн.

Суд першої інстанції вирішуючи спірне питання грунтовно зазначив, що правнича допомога, яка складається із усного та письмового консультування клієнта, збирання доказів для підготовки позовної заяви за своєю природою входить до послуг зі складання позовної заяви, що передбачає вивчення та опрацювання необхідної кількості документів, аналіз законодавства та судової практики, підготовку правової позиції та узгодження її з Клієнтом.

Крім того, суд першої інстанції наголосив , що дії з подання до суду позовної заяви, клопотань і доказів носять організаційно-технічний характер і не можуть охоплюватися поняттям правнича допомога.

Також, оцінюючи поведінку відповідача щодо досудового вирішення спору і під час розгляду справи, суд першої інстанції зауважив, що значний вплив на результат розгляду справи мав доказ, який був долучений до матеріалів справи під час розгляду справи в суді, тобто, він не міг бути врахований відповідачем на час винесення спірного рішення з об`єктивних причин.

Досліджуючи вищезазначені документи, колегія суддів встановила, що надані позивачем докази можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів.

Апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що розмір витрат на правову допомогу на рівні 335 636,48 грн. є не співмірним зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг.

Принагідно колегія суддів акцентує, що питання розподілу судових витрат окрім іншого пов`язане також із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 22 грудня 2018 року справа №826/856/18.

Оцінюючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 по справі № 520/2915/19 зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічна правова позиція висловлена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.

Відповідно частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, витрати на правову допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір обґрунтованим та мати розумну суму.

Щодо посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не врахував те, що дії з подання до суду позовної заяви, клопотань і доказів носять організаційно-технічний характер і не можуть охоплюватися поняттям «правнича допомога», колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції взяв до уваги наведені доводи податкового органу, наслідком чого було зменшено розмір витрат на правову допомогу з 335 636,48 грн до 15 000 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним додатковим рішенням.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу у додатковому рішенні.

Проаналізувавши перелік наданих позивачу адвокатом послуг з розміром гонорару який був присуджений судом першої інстанції до відшкодування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. відповідає критеріям реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, у розумінні приписів частини 9 статті 139 КАС України та є співмірною зі складністю справи.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування додаткового рішення Миколаївського окружного адміністративного суду 29 січня 2025 року у справі № 400/9132/24.

Керуючись статтями 139,308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

ПО С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі № 400/9132/24 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення і підписання повного тексту судового рішення 24.04.2025.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик