Постанова

від 23.04.2025 по справі 380/7425/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/7425/24 пров. № А/857/34173/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І.М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року (головуючий суддя Кухар Н.А., м. Львів) у справі № 380/7425/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕТ-ЮА до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

ТОВ ДЕТ-ЮА звернулося в суд з позовом до Львівської митниці, в якому просить визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000756.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, у товаро-супровідних документах, поданих до митного контролю та митного оформлення, містяться відомості, де зазначено, що відправником товару є Tianjin Good Drill Co. Ltd, в той же час, коли у сертифікаті про походження товару (код 0861 Certificate of origin) № MR 02421/2024 від 28.12.2023 експортером товарів є підприємство DONHENG (HONGKONG) TRADE Co., Limited RM. 517, NEW CITY CENTRE, 2 LEI YUE MUN ROAD, KWUN TONG KL HONG O/B: CHAU BIEN LAM SEM Co., Ltd (VIETNAM), яке не є стороною Контракту. У випадку отримання сертифікату про походження, виданого не у країні походження, а у країні відправлення, обов`язковим є зазначення на такому сертифікаті підстави видачі (реквізити сертифіката, виданого в країні походження). Зазначає, що такої інформації в сертифікаті № MR02421/2024 від 28.12.2023 не міститься. Також вказує, що сертифікат № MR02421/2024 від 28.12.2023 виданий торгово-промисловою палатою у м. Гонконг, а не органом публічної влади КНР чи В`єтнаму, компетенція у вказаної асоціації (суб`єкта приватного права) на складення такого документа не підтверджена позивачем та відсутня, в тому числі в силу норми 43 МК України.

Звертає увагу, що судом першої інстанції надано неправильну оцінку зазначеним обставинам, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що 08 січня 2020 року між ТОВ ДЕТ-ЮА (як покупець) та Tianjin Good Drill CO, LTD (Китай) (продавець) укладено контракт № 08/01-2020. За цим контрактом, згідно Додаткової угоди №1/107 від 07.11.2023 продавець зобов`язаний поставити покупцю Гайку М27, загальна вартість з урахуванням транспортування та страхування, 28 051,36 дол. США.

Згідно Технічного опису №15-07/23 від 15.07.2023, Інвойс №1/107 від 05.12.2023 та Сертифікату № MR02421/2024 від 28.12.2023 країна походження товару В`єтнам.

Для ввезення на митну територію України вказаного товару, було складено Вантажну митну декларацію №24UA209230019380U7 від 04.03.2024 року з доданими до неї документами (Графа 44 ВМД), а саме:

- Пакувальний лист 1/107 від 05.12.2023

- Рахунок-фактура (інвойс) №1/107 від 05.12.2023;

- Коносамент №233936324 від 16.12.2023;

- Автотранспортна накладна №14022024 від 19.02.2024;

- Супровідний документ Т1 №24PL322080NU6H5KL0;

- Сертифікат про походження товару № MR02421/2024 від 28.12.2023;

- Банківський платіжний документ №1462 від 07.12.2023;

- Рахунок-фактуру №032930 від 19.02.2024;

- Калькуляцію транспортних витрат №7/24-50 від 04.03.2024;

- Довідка про вартість перевезення №2486 від 20.02.2024;

- Заявка №1 про вартість перевезення від 01.02.2024;

- Страховий поліс №PYE202312009637F13724 від 14.12.2023;

- Зовнішньоекономічний контракт № 08/01-2020 від 08.01.2020;

- Додаткова угода №1/107 від 07.11.2023;

- Додаткова угода №3 від 23.12.2022;

- Договір про надання послуг митного брокера №17 від 04.10.2016;

- Договір про перевезення №1732-Т/24 від 31.01.2024;

- Технічний опис №15-07/23 від 15.07.2023;

- Митна декларація країни відправлення №021720230000314310

Позивачу було відмовлено в митному оформленні, про що Львівською митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000756, у якій вказано на неможливість завершення митного оформлення у зв`язку з розбіжностями в документах, що засвідчують країну походження, неможливо достовірно встановити країну походження товарів щодо яких застосовуються особливі види мита (антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне або додатковий імпортний збір), такі товари випускаються у вільний обіг на митній території України за умови сплати особливих видів мита (п. 3 ст. 46 МК України). Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій (зі змінами), наказ Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (зі змінами), наказ Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651 Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів здійснюється відповідно до гл. 4 МК України.

У картці відмові було вказано вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме подання нової митної декларації зі змінами відповідно до Картки відмови та вірно заповненими графами МД.

Вважаючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Частиною 7 статті 257 МК України встановлено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: 1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; 2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору; 3) відомості про найменування країн відправлення та призначення; 4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери; 5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) назва країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів; 6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про надання забезпечення сплати митних платежів: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів, тощо.

Відповідно до ч.1-3, 6, 9, 10 ст.264 Митного кодексу України митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування за реалізує державну фінансову політику. Митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені ч.3 ст.335 Митного кодексу України, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант aбо уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали таких документів та засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів. Митним органам забороняється вимагати надання декларантом або уповноваженою ним особою документів та/або відомостей, якщо цим Кодексом та іншими законами України передбачено надання таких документів (відомостей) митним органам державними органами, установами та організаціями, уповноваженими на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, через єдиний державний інформаційний веб-портал "Єдине вікно для міжнародної торгівлі", а також приймати і використовувати такі документи та/або відомості, надані декларантом або уповноваженою ним особою, для здійснення митних формальностей, крім випадків, визначених цим Кодексом. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Положеннями ч.11 ст.264 Митного кодексу України встановлені виключні підстави за яких митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації. Вказані положення кореспондуються з п.4.4 наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа».

Відповідно до ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість, товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Україна приєдналась до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18 травня 1973 року (в редакції від 26 червня 1999 року) згідно із законом України від 5 жовтня 2006 року № 227-У, дата набрання чинності для України - 15 вересня 2011 року (Конвенція).

Відповідно до Розділу 2 Конвенції, "визначення понять", поняття, використовувані у цій Конвенції, означають: - Е4/ Р15 "перевірка декларації на товари" - дії митної служби по перевірці правильності оформлення декларації на товари та відповідності необхідних підтверджуючих документів встановленим вимогам.

Відповідно до Спеціального додатку К Конвенції, Розділу 2 - документи, які підтверджують походження товарів, для цілей цього розділу вживаються поняття: Е1./ Р.1 "свідоцтво про походження товарів" - спеціальний бланк з описом товарів, в якому державна організація або орган, уповноважені на видачу зазначеного бланка, однозначно засвідчують, що товари, на які оформлене зазначене свідоцтво, мають місце походження у визначеній країні. Це свідоцтво також може містити в собі декларацію виробника, постачальника, експортера або іншої компетентної особи; Е2./ Р.2 "засвідчена декларація про походження товарів" - "декларація про походження товарів", засвідчена державною організацією або органом, наділеними відповідними повноваженнями; ЕЗ./ Р.4 "декларація про походження товарів" - відповідна заява про походження товарів, зроблена у зв`язку з їхнім вивозом виробником, постачальником, експортером або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується зазначених товарів; Е4./ Р.5 "документ, який підтверджує походження товарів" - свідоцтво про походження товарів, засвідчена декларація про походження товарів або декларація про походження товарів; (...).

У підрозділі «Оформлення запитів щодо документів, які підтверджують походження товарів» розділу 2 Спеціального додатку К Конвенції міститься рекомендоване правило 5: "Представлення документів, які підтверджують походження товарів, компетентними органами країни походження цих товарів є обов`язковим лише у випадках, коли митна служба країни ввозу має підстави для підозр у шахрайстві".

Враховуючи вищенаведені норми, апеляційний суд вказує, що в позивача відсутній обов`язок як декларанта надати сертифікат, який виданий компетентним органом країні походження товару, на основі якого було видано сертифікат про походження в країні відправлення товару.

Законом України № 1678-VII від 16.09.2014 року ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, згідно ч. 1 ст. 29, ч. 2 ст. 31 якої, кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди. Існуючі мита або заходи еквівалентної дії, які застосовуються в Україні, як зазначено у Додатку І-C до цієї Угоди, повинні поступово анулюватися протягом перехідного періоду відповідно до Графіку, включеного до Додатку І-C до цієї Угоди. У разі внесення змін до митного законодавства України зобов`язання, взяті відповідно до Графіку, що міститься у Додатку І-C до цієї Угоди, залишатимуться чинними на основі відповідності опису товарів. Україна може застосовувати спеціальні заходи щодо вивізного (експортного) мита на умовах, визначених у Додатку І-D до цієї Угоди. Дія таких спеціальних заходів закінчиться наприкінці періоду, встановленого для такого товару у Додатку І-D до цієї Угоди.

При цьому, згідно ст.ст. 2, 16 Протоколу І до наведеної Угоди з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс, надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Незважаючи на сказане в пункті 1 товари, що походять з певної країни в розумінні цього Протоколу, підпадають під дію цієї Угоди без необхідності подання будь-яких з наведених вище документів у випадках, вказаних у статті 27.

Статтею 36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Для цілей визначення країни походження товару не враховується походження енергії, машин та інструментів, що використовуються для його виробництва або переробки.

Приладдя, запасні частини та інструменти, використовувані в машинах, пристроях, агрегатах або транспортних засобах, вважаються такими, що походять з тієї самої країни, що і ці машини, пристрої, агрегати або транспортні засоби, за умови їх ввезення та продажу разом із зазначеними машинами, пристроями, агрегатами або транспортними засобами і відповідності їх комплектації та кількості звичайно використовуваним приладдю, запасним частинам та інструментам.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями.

Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару.

Документи, що підтверджують походження товару, зберігаються в порядку та протягом строків, визначених статтею 355 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 44 МК України для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару.

У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу в обов`язковому порядку лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару:

1) на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України;

2) на товари, щодо ввезення яких в Україну застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту, Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту, Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну, Про зовнішньоекономічну діяльність;

3) якщо це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин 1-3, 8, 9 ст. 41 Митного Кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації, крім випадків, якщо обов`язкове подання оригіналу такого документа для цілей визначення країни походження товару передбачено законами України або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Україна приєдналась до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18 травня 1973 року (в редакції від 26 червня 1999 року) згідно із законом України від 5 жовтня 2006 року № 227-У, дата набрання чинності для України - 15 вересня 2011 року (далі - Конвенція).

Відповідно до Розділу 2 Конвенції, "визначення понять", поняття, використовувані у цій Конвенції, означають: - Е4/ Р15 "перевірка декларації на товари" - дії митної служби по перевірці правильності оформлення декларації на товари та відповідності необхідних підтверджуючих документів встановленим вимогам.

Відповідно до Спеціального додатку К Конвенції, Розділу 2 - документи, які підтверджують походження товарів, для цілей цього розділу вживаються поняття:

Е1./ Р.1 "свідоцтво про походження товарів" - спеціальний бланк з описом товарів, в якому державна організація або орган, уповноважені на видачу зазначеного бланка, однозначно засвідчують, що товари, на які оформлене зазначене свідоцтво, мають місце походження у визначеній країні. Це свідоцтво також може містити в собі декларацію виробника, постачальника, експортера або іншої компетентної особи;

Е2./ Р.2 "засвідчена декларація про походження товарів" - "декларація про походження товарів", засвідчена державною організацією або органом, наділеними відповідними повноваженнями;

ЕЗ./ Р.4 "декларація про походження товарів" - відповідна заява про походження товарів, зроблена у зв`язку з їхнім вивозом виробником, постачальником, експортером або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується зазначених товарів;

Е4./ Р.5 "документ, який підтверджує походження товарів" - свідоцтво про походження товарів, засвідчена декларація про походження товарів або декларація про походження товарів; (...).

У підрозділі Оформлення запитів щодо документів, які підтверджують походження товарів розділу 2 Спеціального додатку К Конвенції міститься рекомендоване правило 5: "Представлення документів, які підтверджують походження товарів, компетентними органами країни походження цих товарів є обов`язковим лише у випадках, коли митна служба країни ввозу має підстави для підозр у шахрайстві".

Відповідно до рекомендованого правила 10 підрозділу Способи застосування та форми різних видів документів, які підтверджують походження товарів розділу 2 цього додатку, у випадках, коли товари не є об`єктом прямого ввозу з країни їхнього походження, а переправляються через територію третьої країни, повинно бути дозволено оформлення свідоцтв про походження цих товарів державними організаціями або органами, уповноваженими видавати такі свідоцтва в зазначеній третій країні, на основі свідоцтв про походження цих товарів, раніше виданих у країні їхнього походження".

Згідно до Розділу 3 Спеціального додатку К Конвенції, підрозділу Запити щодо проведення перевірки визначається, що митна служба договірної сторони, яка зобов`язалася дотримуватися положень цього Розділу, може звернутися з запитом до компетентної державної організації Договірної сторони, яка зобов`язалася дотримуватися положень цього Розділу й на території якої був оформлений документ, що підтверджує походження товарів, на проведення перевірки цього документа в таких випадках:

(а) якщо є достатні підстави для сумнівів стосовно дійсності документа;

b) якщо наявні достатні підстави для того, щоб сумніватися у вірогідності даних, наведених у зазначеному документі;

(с) для проведення вибіркової перевірки.

У підрозділі Випуск товарів розділу 3 Спеціального додатка К вказано, що запит щодо проведення перевірки не повинен перешкоджати випуску товарів, за умови, що вони не вважаються такими, які підпадають під заборони або обмеження на ввіз товарів, та за умови відсутності підозр у шахрайстві.

Відповідно до вимог ч.ч. 10-12 ст. 264 МК України відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Таким чином, доведеність та підтвердження країни походження товару не обмежується суто змістом сертифікату про походження товару, а може бути підтверджене, зокрема, декларацією про походження товару, а також іншими документами, які мають відомості про країну походження товару, та які має право надавати декларант.

Серед переліку документів, які можуть підтвердити країну походження товару, декларація та інвойс є документами, на підставі яких митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску таких відповідно до заявленого митного режиму.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, ст.257 Митного кодексу України для митного оформлення товарів декларантом було подано вантажну митну декларацію та перелік документів, визначених в гр. 44, а саме: Пакувальний лист 1/107 від 05.12.2023; Рахунок-фактура (інвойс) №1/107 від 05.12.2023; Коносамент №233936324 від 16.12.2023; Автотранспортна накладна №14022024 від 19.02.2024; Супровідний документ Т1 №24PL322080NU6H5KL0; Сертифікат про походження товару № MR02421/2024 від 28.12.2023; Банківський платіжний документ №1462 від 07.12.2023; Рахунок-фактуру №032930 від 19.02.2024; Калькуляцію транспортних витрат №7/24-50 від 04.03.2024; Довідка про вартість перевезення №2486 від 20.02.2024; Заявка №1 про вартість перевезення від 01.02.2024; Страховий поліс №PYE202312009637F13724 від 14.12.2023; Зовнішньоекономічний контракт № 08/01-2020 від 08.01.2020; Додаткова угода №1/107 від 07.11.2023; Додаткова угода №3 від 23.12.2022; Договір про надання послуг митного брокера №17 від 04.10.2016; Договір про перевезення №1732-Т/24 від 31.01.2024; Технічний опис №15-07/23 від 15.07.2023; Митна декларація країни відправлення №021720230000314310

Колегія суддів зауважує, що апелянт не стверджує про те, що ним не встановлено країну походження товарів на підставі наданих документів у їх сукупності, а вказує на відсутність посилання (інформації) про свідоцтво (сертифікат) про походження такого товару, виданого у країні їх походження у сертифікатах походження товару, з посиланням на Рекомендоване правило 10. Тобто країна походження товарів відповідачем достеменно встановлена.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 43 Митного Кодексу України, Розділу 3 Спеціального додатку К Конвенції (рекомендоване правило 3 та стандартне правило 10), на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що митним органом не наведено обґрунтування підстав відмови у прийнятті спірної митної декларації.

Позивач надав митному органу документи, які посвідчують походження товару, серед яких був сертифікат про походження товару №MR02421/2024 від 28.12.2023, зі змісту якого відповідачем не заявлено заперечень з приводу неможливості встановлення країни їх походження.

Апелянт не вказує, яким чином наведені ним обставини впливають на визначення країни походження товару, в чому полягають сумніви митного органу у визначеній декларантом країні походження товару. Більш того, для спростування, чи підтвердження сумнівів у достовірності поданих документів, статусі походження товару, митним органом не здійснювалось будь-яких перевірочних дій.

Так, з наведених вище положень Митного кодексу та міжнародних угод чітко вбачається, що наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є лише обставиною для перевірки таких документів та не може бути беззаперечною підставою для відмови у митному оформленні товару.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для прийняття оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі № 380/7425/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар