Постанова

від 24.04.2025 по справі 160/31497/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року

м. Київ

справа №160/31497/23

адміністративне провадження № К/990/49883/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Коваленко Н.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №160/31497/23

за позовом Громадської організації «Платформа Громадський Контроль»

до виконавчого комітету Дніпровської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Паркт Сервіс Группе»

про визнання протиправним та нечинним рішення

за касаційною скаргою Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 (колегія у складі: головуючого судді Іванова С.М., суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.),-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Громадська організація "Платформа Громадський Контроль" (далі також - позивач, ГО "Платформа Громадський Контроль") звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Дніпровської міської ради (далі також - відповідач, виконком Дніпровської міської ради), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради (далі - КП «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради), Товариство з обмеженою відповідальністю "Паркт Сервіс Группе" (далі - ТОВ "Паркт Сервіс Группе"), в якому просила:

- визнати протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 587 від 30.11.2016 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі", з урахуванням змін та доповнень у частині:

1.1. - Розділу І Переліку "Відведені майданчики";

1.2. - Майданчиків, які розташовані у центральній частині міста Розділу II Переліку "Спеціально обладнані майданчики".

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради було прийнято рішення № 587 від 30.11.2016 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі". В подальшому, зокрема, рішеннями Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 345 від 22.02.2022 (викладено в новій редакції), № 872 від 11.10.2022, № 1132 від 22.12.2022, № 31-21/2 від 21.02.2023, № 4-11/7 від 11.07.2023, № 3-26/9 від 26.09.2023, №8-14/11 від 14.11.2023 було внесено зміни до вказаного Переліку. На думку позивача Перелік, що затверджений оскаржуваним рішенням, є нормативно-правовим актом, адже він діє невизначений строк, поширюється на невизначене коло осіб та встановлює загальнообов`язкові правила поведінки для операторів паркування та для споживачів послуг з паркування. Крім того, дія оскаржуваного Переліку є постійною та має триваючий характер, не обмежується разовим застосуванням, встановлює загальнообов`язкові правила поведінки для невизначеного кола споживачів та операторів з паркування.

Так, ознайомившись із рішенням відповідача № 587 від 30.11.2016 (з урахуванням внесених змін), у зв`язку з надходженням на адресу Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" звернень/заяв/листів від мешканців міста Дніпра, з проханням, зокрема, захистити їх права та законні інтереси в частині незаконно встановлених та облаштованих майданчиків для паркування, та дійшов висновку, що спірне рішення не відповідає положенням Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Податковому кодексу України (далі - ПК України).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 адміністративний позов ГО "Платформа Громадський Контроль" задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 587 від 30.11.2016 року «Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м.Дніпрі», з урахуванням змін та доповнень у частині:

1.1. - Розділу І Переліку «Відведені майданчики»;

1.2. - Майданчиків, які розташовані у центральній частині міста Розділу II Переліку «Спеціально обладнані майданчики».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

4. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ГО "Платформа Громадський Контроль", виконкомом Дніпровської міської ради, КП «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради та ТОВ "Паркт Сервіс Группе" подано апеляційні скарги.

5. За наслідками апеляційного перегляду Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 20.11.2024 скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 та ухвалив нове, яким адміністративний позов ГО «Платформа Громадський Контроль» залишив без розгляду.

6. Залишаючи позов без розгляду, апеляційний суд зазначив, що з огляду на тривалий пропуск позивачем строку звернення до суду (7 років), визначений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ненадання останнім належних доказів поважності причин його пропуску, а відповідно відсутності підстав для його поновлення, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що адміністративний позов був поданий позивачем поза межами строку, визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 24.12.2024 до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга позивача на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі №160/31497/23, у якій скаржник просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги по суті.

8. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що спірне рішення є нормативно-правим актом та вимоги щодо строку звернення до суду не застосовуються. Так, скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.05.2024 у справі №160/19172/23, відносно розмежування ознак між нормативно-правовим актом та індивідуальним актом (не враховано відсутність формально визначеного переліку адресатів акту, не був вичерпаний одноразовим застосуванням, до акту вносились зміни більше ніж 40 разів); відносно застосування частини третьої статті 264 КАС України не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31.03.2021 по справі №160/12303/19 та від 24.07.2024 по справі №380/23665/21 (нормативний акт може бути оскаржений протягом всього строку його дії).

Також скаржник звертає увагу, що в частині застосування статті 122 КАС України (обрахування строку звернення до суду) відносно акту, яким врегульовано перелік майданчиків для паркування, який постійно змінюється та викладається в новій редакції, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права саме у подібних правовідносинах в частині визначення моменту обрахунку строку у випадку викладення акту у новій редакції та/чи його зміні.

Крім вказаного, скаржник наголошує на незастосуванні судом апеляційної інстанції частини четвертої статті 80 Закону України «Про адміністративну процедуру», якою передбачено, що строк подання скарги не вважається пропущеним у разі незазначення в адміністративному акті строку та порядку його оскарження.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Вказана касаційна скарга зареєстрована в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду 24.12.2024.

10. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Коваленко Н.В., Стрелець Т.Г.

11. Ухвалою Верховного Суду від 27.12.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі за вищевказаним позовом.

12. 13.01.2025 від КП «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому третя особа просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та оскаржувану постанову залишити без змін.

13. 16.01.2025 та 24.01.2025 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та оскаржувану постанову залишити без змін.

14. 16.01.2025 та 24.01.2025 від відповідача надійшли клопотання про закриття касаційного провадження.

15. 20.01.2025 від ТОВ "Паркт Сервіс Группе" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому третя особа просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та оскаржувану постанову залишити без змін.

16. 23.01.2025 від позивача надійшло заперечення на заяву про закриття касаційного провадження.

17. Ухвалою Верховного Суду від 23.04.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Як встановлено судами попередніх інстанції, виконавчим комітетом Дніпровської міської ради 30.11.2016 на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ПК України, відповідно до листів департаменту транспорту та охорони навколишнього середовища Дніпропетровської міської ради від 05.10.2016 вх. № 8/3731 та від 07.11.2016 вх. № 8/4355, з метою забезпечення ефективного функціонування місць для паркування транспортних засобів у місті, підвищення дисципліни справляння збору за паркування та його надходження до бюджету міста, було прийнято рішення № 587 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі".

19. В подальшому, рішеннями виконавчого комітету Дніпровської міської ради вносились зміни та доповнення до Переліку, зокрема, рішеннями виконавчого комітету Дніпровської міської ради: від 18.07.2017 № 519; від 19.09.2017 № 707; від 10.10.2017 №762; від 14.11.2017 № 884; від 28.12.2017 № 1046; від 20.02.2018 № 175; від 24.04.2018 № 324; від 27.07.2018 № 779; від 18.09.2018 № 961; від 23.10.2018 року № 1038; від 22.11.2018 № 1142; від 18.12.2018 № 1247; від 05.02.2019 № 108; від 19.02.2019 № 219; від 23.04.2019 № 398; від 21.05.2019 № 533; від 23.07.2019 № 745; від 27.08.2019 № 792; від 22.10.2019 № 1027; від 17.12.2019 № 1394; від 18.02.2020 № 254; від 24.03.2020 № 349; від 23.06.2020 № 680; від 21.07.2020 № 794; від 01.09.2020 № 924; від 20.10.2020 № 1106; від 26.01.2021 № 53; від 23.02.2021 № 186; від 20.04.2021 №409; від 25.05.2021 № 553; від 22.06.2021 № 668; від 27.07.2021 № 810; від 21.12.2021 № 1393; від 25.01.2022 № 132; від 22.02.2022 № 345; від 11.10.2022 № 872; від 22.12.2022 № 1132; від 21.02.2023 № 31-21/2; від 11.07.2023 № 4-11/7; від 26.09.2023 № 3-26/9; від 14.11.2023 № 8-14/11; від 06.02.2024 № 5-6/2.

20. 05.05.2023 рішенням Голови Правління Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" № 5/05 створено внутрішнє структурно-координаційне утворення за напрямом діяльності «Організації у сфері встановлення правил паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, тарифів на платне паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, та організації діяльності майданчиків для паркування у м. Дніпрі» з метою задоволення сучасних та перспективних економічних, соціальних та інших інтересів суспільства - Платформу Асоційованих членів "Захист прав у сфері паркування".

21. Відповідно до переліку структурно-координаційного утворення платформи асоційованих членів "Захист прав у сфері паркування" Громадської організації "Платформа Громадський Контроль", станом на 24.11.2023, з проханням про захист прав у сфері паркування, встановлення правил та тарифів на платне паркування транспортних засобів у м. Дніпрі та організації діяльності майданчиків для паркування у м. Дніпрі звернулося 28 членів Громадської організації, а саме: Чередник А.В. - дата подання заяви про вступ у організацію 17.07.2023; Головацька А.А. - дата подання заяви про вступ у організацію 16.07.2023; Гребьонкін Д.В. - дата подання заяви про вступ у організацію 30.06.2023; Дрюк В.В. - дата подання заяви про вступ у організацію 30.06.2023; Бляхарська Ю.О. - дата подання заяви про вступ у організацію 28.06.2023; Скоробогатько С.І. - дата подання заяви про вступ у організацію 26.06.2023; Сицько О.В. - дата подання заяви про вступ у організацію 15.06.2023; Томчаков М.Л. - дата подання заяви про вступ у організацію 07.06.2023; Сафронов І.О. - дата подання заяви про вступ у організацію 07.06.2023; Сафронова Ю.І. - дата подання заяви про вступ у організацію 02.06.2023; Гринькова К.В. - дата подання заяви про вступ у організацію 02.06.2023; Жидєльов В.Б. - дата подання заяви про вступ у організацію 02.06.2023; Шевченко С.В. - дата подання заяви про вступ у організацію 02.06.2023; Цись П.С. - дата подання заяви про вступ у організацію 01.06.2023; Берегова Ю.П. - дата подання заяви про вступ у організацію 01.06.2023; Гуртова Ю.В. - дата подання заяви про вступ у організацію 30.05.2023; Красін Р.В. - дата подання заяви про вступ у організацію 30.05.2023; Залюбовський І.С. - дата подання заяви про вступ у організацію 29.05.2023; Господ Т.А. - дата подання заяви про вступ у організацію 29.05.2023; Горяна О.С. - дата подання заяви про вступ у організацію 29.05.2023; Панфілова О.М. - дата подання заяви про вступ у організацію 26.05.2023; Кукліна О.А. - дата подання заяви про вступ у організацію 26.05.2023; Хорхота А.В. - дата подання заяви про вступ у організацію 26.05.2023; Садиленко О.Л. - дата подання заяви про вступ у організацію 24.05.2023; Жданова О.Ю. - дата подання заяви про вступ у організацію 24.05.2023; Аносов В.А. - дата подання заяви про вступ у організацію 10.05.2023; Зайцев І.С. - дата подання заяви про вступ у організацію 10.05.2023; Шпирько В.С. - дата подання заяви про вступ у організацію 09.05.2023.

22. Протоколом засідання Правління Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" № 12 від 24.11.2023 членами правління вирішено звернутися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради №587 від 30.11.2016 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі" з метою захисту та відновлення порушених прав та законних інтересів членів організації Платформи Асоційованих членів (та невизначеного кола осіб) "Захист прав у сфері паркування" Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" та дійсних членів Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" за напрямом діяльності Організації у сфері встановлення правил паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, тарифів на платне паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, та організації діяльності майданчиків для паркування у м. Дніпрі, задоволення сучасних та перспективних економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

23. Отже, позивач, вважаючи, що відповідачем в порушення вимог законодавства було затверджено Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі, звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 587 від 30.11.2016 з урахуванням змін та доповнень у частині: 1.1. - Розділу І Переліку "Відведені майданчики"; 1.2. - Майданчиків, які розташовані у центральній частині міста Розділу II Переліку "Спеціально обладнані майданчики".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

25. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

26. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

27. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

28. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

29. Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

30. Отже строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

31. Вищенаведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові від 17.09.2021 у справі № 420/473/20.

32. Таким чином, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

33. З матеріалів справи вбачається, що предметом спірних правовідносин є правомірність рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №587 від 30.11.2016 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі", з урахуванням змін та доповнень у частині:

1.1. - Розділу І Переліку "Відведені майданчики";

1.2. - Майданчиків, які розташовані у центральній частині міста Розділу II Переліку "Спеціально обладнані майданчики".

34. Відповідно до змісту наведеного рішення, останнім затверджено перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у місті Дніпрі.

35. Щодо доводів позивача про те, що оскаржуване рішення відповідача є нормативно-правовим актом, а тому вимоги щодо строку звернення до суду не застосовуються, слід зазначити таке.

36. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2019 по справі №520/12022/17 зазначила, що «рішення Міськради про включення до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобі на території м. Одеси, не містить в собі ознак нормативно-правового акта, визначення якого наведене вище. За своєю видовою ознакою, суттю, конкретним змістом, правовою природою Спірне рішення має ознаки акта, в основі якого лежить зафіксована у виді документа (акта) діяльність із застосування норми права стосовно конкретного природного об`єкта, фактично ідентифікованого об`єкта нерухомості, яким у цій справі є певна частина комунальної власності органу місцевого самоврядування, що має певне цільове призначення. За такими критеріями Спірне рішення не може відноситися до нормативно-правового акта».

37. Застосовуючи вказані висновки до цієї справи, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 587 від 30.11.2016 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі", з урахуванням змін та доповнень, за своєю видовою ознакою, суттю, конкретним змістом, правовою природою має ознаки акту, в основі якого лежить зафіксована у виді документа (акту) діяльність із застосування норми права стосовно конкретного природного об`єкта, фактично ідентифікованого об`єкта нерухомості, яким у цій справі є певна частина комунальної власності органу місцевого самоврядування, а саме земельні ділянки з місцем розташування, кількістю, площею та режимом роботи, що має певне цільове призначення.

38. Отже, виходячи з правової природи спірного рішення відповідача, останнє є індивідуальним актом в розумінні пункту 19 частини другої статті 4 КАС України та відповідно приписи частини третьої статті 264 КАС України до спірних правовідносин не застосовуються, що свідчить про те, що доводи позивача про те, що спірне рішення є нормативно-правовим актом та вимоги щодо строку звернення до суду не застосовуються, є безпідставними.

39. Посилання позивача в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача не є нормативно-правовим актом, а посилання на практику Великої Палати Верховного Суду є помилковим через відмінність оскаржуваних рішень, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі спростовуються вищевикладеним. При цьому, доводи про те, що в оскаржуване в цій справі рішення відповідача неодноразово вносились зміни, не доводить відмінність його від рішення Міськради, про яке йде мова в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 520/12022/17, оскільки, як вбачається з позовних вимог у справі № 520/12022/17, в рішення Міськради, щодо якого зроблено висновок, також були внесені зміни, що і було предметом оскарження.

40. З цих же підстав колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.05.2024 у справі №160/19172/23, від 31.03.2021 у справі №160/12303/19 та від 24.07.2024 у справі №380/23665/21.

41. Оскільки, по-перше, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 у справі № 520/12022/17 надано оцінку правовій природі рішення Міськради про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, а по-друге, практика Верховного Суду, на яку посилається скаржник (постанови Верховного Суду від 27.05.2024 у справі №160/19172/23, від 31.03.2021 у справі №160/12303/19 та від 24.07.2024 у справі №380/23665/21), не є релевантною до даної справи та рішення у вказаних скаржником справах постановлені за інших фактичних обставин.

42. Зокрема, у справі №160/19172/23 предметом позову було рішення сільської ради про поводження з відходами на території села, яке стосувалось повноважень органів місцевого самоврядування в частині екологічної безпеки територіальної громади; у справі №160/12303/19 предметом позову було рішення виконкому про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів, яке за висновком Верховного Суду у цій справі є регуляторним актом, який розрахований на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб, з метою затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів; у справі №380/23665/21 предметом позову було рішення міської ради про затвердження детального плану території для будівництва багатоквартирного житлового будинку з нежитловими приміщеннями комерційного призначення та підземним паркінгом, однак за сталою практикою Верховного Суду детальний план території є містобудівною документацією на місцевому рівні та належить до нормативно-правових актів, а судовий розгляд справ про оскарження детального плану території здійснюється з особливостями, визначеними статтями 264, 265 КАС України.

43. Що стосується доводів позивача про не порушення ним строків звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

44. З матеріалів справи вбачається, що з адміністративним позовом позивач звернувся до суду 30.11.2023.

45. Третій апеляційний адміністративний суд, аналізуючи спірне рішення в площині застосування строків звернення до суду, з метою надання оцінки доводами апеляційних скарг учасників справи та встановлення наявності поважних причин пропуску строку на подання адміністративного позову або його не пропуску позивачем, ухвалою від 14.11.2024 запропонував позивачу (за наявності) навести поважні підстави пропуску, доводи щодо (не пропуску) строку звернення до суду з урахуванням обставин, що викладені в апеляційних скаргах виконавчого комітету Дніпровської міської ради та Комунального підприємства «Транспортна інфраструктура міста».

46. Також вказаною ухвалою апеляційний суд зобов`язав виконавчий комітет Дніпровської міської ради надати до апеляційного суду докази оприлюднення рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 30.11.2016 року № 587 «Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організацій та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі» із зазначенням дати та способу такого оприлюднення, як то передбачено ч. 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, та докази обізнаності позивача про спірне рішення при розгляді інших судових справ, що пов`язані з питаннями паркування в місті Дніпрі.

47. На виконання вимог наведеної ухвали, 20.11.2024 позивачем були наданні пояснення, відповідно до яких останній вважав, що оскаржуване рішення відповідача є нормативно-правовим актом, а тому при його оскарженні строки не застосовуються. Вказано, що в будь-якому випадку позивачем не було пропущено строк звернення до суду, адже на момент подання позовної заяви, спірне рішення діяло у редакції рішення №8-14/11, що прийняте 14.11.2023. Вказано на відсутність доказів публікації спірного рішення. Зауважено, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 судом було вирішено відмовити у задоволенні клопотань відповідача та третьої особи, про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі №160/31497/23. В даній ухвалі суд зробив висновок, що позивач не пропустив шестимісячний строк звернення до суду з позовом, а отже клопотання відповідача та третьої особи є безпідставними.

48. Також, на виконання ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 14.11.2024 відповідачем були надані витребувані судом пояснення та докази.

49. Відповідно до наведених пояснень, відповідач вважав, що позивачу достеменно було відомо про наявність оскаржуваного рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 30.11.2016 № 587 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі" щонайменше з 2020 року, надавши при цьому відомості щодо публікації спірного рішення, листування з головою Громадської організації, протокол робочої групи та копію позову по справі № 160/3064/22, до якого останній долучався.

50. Суд апеляційної інстанції, перевіривши наведені докази, дійшов висновку, що предметом розгляду даної справи є спірне рішення № 587, як цілісний індивідуальний акт, що діє в редакції станом на 30.11.2016, а відповідно внесення змін, доповнень та викладення його в новій редакції, в противагу позиції позивача, не може бути визначальним при обчисленні строків звернення до суду та обраховуватись з дати їхнього прийняття (публікації).

51. Колегія суддів погоджується з такими висновками та вважає за необхідне звернути увагу на те, що зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просив визнати протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 587 від 30.11.2016 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі", з урахуванням змін та доповнень у частині: 1.1. - Розділу І Переліку "Відведені майданчики"; 1.2. - Майданчиків, які розташовані у центральній частині міста Розділу II Переліку "Спеціально обладнані майданчики".

52. Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що до спірного рішення неодноразово вносились зміни відповідними рішеннями виконавчого комітету Дніпровської міської ради, а саме рішеннями: від 18.07.2017 № 519; від 19.09.2017 № 707; від 10.10.2017 №762; від 14.11.2017 № 884; від 28.12.2017 № 1046; від 20.02.2018 № 175; від 24.04.2018 № 324; від 27.07.2018 № 779; від 18.09.2018 №961; від 23.10.2018 № 1038; від 22.11.2018 № 1142; від 18.12.2018 № 1247; від 05.02.2019 року № 108; від 19.02.2019 № 219; від 23.04.2019 № 398; від 21.05.2019 № 533; від 23.07.2019 № 745; від 27.08.2019 № 792; від 22.10.2019 № 1027; від 17.12.2019 № 1394; від 18.02.2020 № 254; від 24.03.2020 № 349; від 23.06.2020 №680; від 21.07.2020 № 794; від 01.09.2020 № 924; від 20.10.2020 № 1106; від 26.01.2021 № 53; від 23.02.2021 № 186; від 20.04.2021 №409; від 25.05.2021 № 553; від 22.06.2021 № 668; від 27.07.2021 № 810; від 21.12.2021 № 1393; від 25.01.2022 № 132; від 22.02.2022 № 345; від 11.10.2022 № 872; від 22.12.2022 № 1132; від 21.02.2023 № 31-21/2; від 11.07.2023 № 4-11/7; від 26.09.2023 № 3-26/9; від 14.11.2023 № 8-14/11; від 06.02.2024 № 5-6/2.

53. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що вказані рішення, як основне, так і ті, якими в нього вносились певні зміни і викладалась нова редакція, є самостійними та окремими індивідуальними актами відповідача, а тому у разі незгоди позивача, в тому числі з їх змістом, останній мав оскаржити їх шляхом заявлення окремих позовних вимог щодо кожного. Натомість, позивачем було оскаржено лише рішення від 30.11.2016 № 587 (зі змінами та доповненнями). При цьому, наведені рішення відповідача, якими змінювалось, доповнювалось та викладалось в новій редакції оскаржуване рішення, фактично не оскаржувались.

54. Скаржник в касаційній скарзі наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції поверхнево дослідив правовідносини, що виникли у вказаній справі та не взяв до уваги доводи позивача в зазначеній частині, адже позивач оскаржував як основне рішення №587 від 30.11.2016, так і усі наступні рішення, якими внесено зміни, доповнення та викладено нову редакцію оскаржуваного рішення, що прямо вбачається з прохальної частини.

55. Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки, як було зазначено вище, рішення, якими вносились певні зміни і викладалась нова редакція, є самостійними та окремими індивідуальними актами відповідача, а тому у разі незгоди позивача, в тому числі з їх змістом, останній мав оскаржити їх шляхом заявлення окремих позовних вимог щодо кожного, а не зазначивши в прохальній частині позову, що оскаржується рішення від 30.11.2016 № 587, з урахуванням змін та доповнень, не конкретизуючи яких саме змін та доповнень, та якими рішеннями відповідача такі внесені.

56. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що предметом розгляду даної справи є спірне рішення № 587, як цілісний індивідуальний акт, що діє в редакції станом на 30.11.2016, а відповідно внесення змін, доповнень та викладення його в новій редакції не може бути визначальним при обчисленні строків звернення до суду та обраховуватись з дати їх прийняття (публікації).

57. З матеріалів справи встановлено, що відповідно до листа відділу забезпечення доступу до публічної інформації департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради від 19.11.2024 № 1/13-361 рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 30.11.2016 № 587 «Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі» було оприлюднено на офіційному веб-сайті Дніпровської міської ради 07.12.2016.

58. Зі змістом спірного рішення, в тому числі з урахуванням Закону України «Про доступ до публічної інформації» у позивача є та була можливість ознайомитися на офіційному веб-порталі Дніпровської міської ради в мережі інтернет (dniprorada.gov.ua).

59. Також, листом КП «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради від 25.06.2020 №21/21-59, який сформований на запит Селіна Д.В. щодо кількості безкоштовних паркомісць в центральній частині міста Дніпра, останнього, зокрема було повідомлено, що рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 30.11.2016 № 587, затверджено перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі.

60. На підтвердження факту отримання наведеного листа головою Громадської організації «Громадський контроль» Денисом Селіним, відповідачем була подана роздруківка про електронні відправлення, відповідно до якої наведена відповідь була доставлена останньому 25.06.2020.

61. Факт отримання наведеного листа головою Громадської організації «Громадський контроль» Денисом Селіним не заперечувався.

62. При цьому, посилання Селіна Д.В. на те, що наведену відповідь він отримував як фізична особа, а не як голова ГО «Громадський контроль» є безпідставними, оскільки наведене не спростовує факту обізнаності останнього про факт існування оскаржуваного рішення.

63. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що під час підготовки до прийняття рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 573 «Про затвердження тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі» було проведено засідання робочої групи з питань розгляду пропозицій та зауважень до проекту регуляторного акту та аналізу регуляторного впливу щодо вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, що оформлене протоколом від 31.05.2021, відповідно до якого ГО «Платформа Громадський Контроль» та Селіним Денисом Вікторовичем були надані пропозиції та зауваження до регуляторного акту. В свою чергу, робочою групою були надані відповіді, в яких, зокрема, зазначалося про наявність оскаржуваного рішення.

64. Також, у 2022 році позивач звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до виконавчого комітету Дніпровської міської ради (справа № 160/3064/22) в якому просив:

- визнати протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 13.04.2021 № 342 «Про деякі затвердження Порядку визначення коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі»;

- визнати протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 20.04.2021 № 410 «Про затвердження коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі»;

- визнати протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 03.06.2021 № 573 «Про затвердження тарифів на послуги з користуванням майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі».

65. Зі змісту копії наведеного адміністративного позову вбачається, що серед додатків до останнього, позивачем була додана копія протоколу засідання робочої групи з питань розгляду пропозицій та зауважень до проекту регуляторного акту та аналізу регуляторного впливу щодо вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі від 31.05.2021, в якому неодноразово міститься посилання на спірне рішення від 30.11.2016 № 587.

66. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що вказаним підтверджується, що позивач мав бути та був обізнаний про існування оскаржуваного рішення щонайменше з 25.06.2020. Натомість, адміністративний позов був поданий останнім 30.11.2023, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України.

67. Доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції помилково посилався на Протокол робочої групи від 31.05.2021, адміністративний позов у справі №160/3064/22 та лист від 25.06.2020 №21/21-59, оскільки вказані документи стосуються інших рішень та містять інформацію, яка не стосується розглядуваної справи, колегія суддів оцінює критично у зв`язку з тим, що суд, з метою перевірки дотримання строку звернення до суду та встановлення факту, що позивач не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого строку, зобов`язаний дотримуватися принципу оцінки доказів, згідно з яким на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовує доводи і заперечення учасника справи.

68. Слід зазначити, що фактично обґрунтування позивача зводяться щодо належності спірного рішення до нормативно-правого акту, внесення до нього змін та доповнень, викладення спірного рішення в редакції від 14.11.2023 № 8-14/11, неналежних доказів його публікації та вже вирішення цього питання ухвалою суду першої інстанції, заперечення на яку не наводились в апеляційних скаргах, а отже не пропуску такого строку, яким вже колегією суддів надана правова оцінка вище, натомість поважні підстави для його поновлення позивачем так і не зазначались, як і не встановленні останні судом.

69. Також колегією суддів не береться до уваги посилання скаржника на частину четверту статті 80 Закону України «Про адміністративну процедуру», якою передбачено, що строк подання скарги не вважається пропущеним у разі не зазначення в адміністративному акті строку та порядку його оскарження, з огляду на те, що вказаний Закон набрав чинності 15.12.2023 та не поширюється на спірні правовідносини, оскільки оскаржуване рішення відповідача прийнято 30.11.2016.

70. Таким чином, враховуючи тривалий пропуск позивачем встановленого частиною другою статті 122 КАС України строку звернення до суду (7 років), ненадання останнім належних доказів поважності причин його пропуску, а відповідно відсутності підстав для його поновлення, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що адміністративний позов був поданий позивачем поза межами строку, визначеного статтею 122 КАС України, та, враховуючи вимоги частини четвертої статті 123 КАС України, залишив позов без розгляду.

71. Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції і не дають підстав уважати, що судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права.

72. Суд ураховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29) і повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» №33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» №48939/99, «Moskal v. Poland» №10373/05).

73. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

74. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції постановлено законне та обґрунтоване рішення, порушень норм процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови суду апеляційної інстанції не встановлено.

75. Разом з тим, Суд зазначає, що КАС України чітко визначає випадки, за яких суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження. Виходячи з цього, а також наведених вище висновків, яких дійшов Верховний Суд при перегляді постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, відповідні клопотання відповідача про закриття касаційного провадження задоволенню не підлягають як такі, що не містять належного обґрунтування процесуальних підстав для закриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» залишити без задоволення.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко Н.В. Коваленко Т.Г. Стрелець