Ухвала

від 17.04.2025 по справі 638/18046/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/18046/24

Провадження № 1-кп/638/1101/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ,

представника потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Харкові матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221070000919 від 27.10.2022, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина рф, уродженця м. Талас Таласької обл. рф, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст.438 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду м. Харкова з Офісу Генерального прокурора надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст.438 КК України.

У підготовчомусудовому засіданніпрокурором заявленеклопотання проздійснення спеціальногосудового провадженнястосовно обвинуваченого ОСОБА_6 .В обґрунтуваннязаявленого клопотанняпрокурор зазначив,що підчас проведеннядосудового розслідуванняу вказаномупровадженні 06вересня 2024року ухвалоюслідчого суддіПечерського районногосуду містаКиєва наданодозвіл наздійснення спеціальногодосудового розслідуванняу кримінальномупровадженні №12022221070000919від 27.10.2022стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина рф,підозрюваного увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України. Судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений у міжнародний розшук.

10 червня 2024 року у відповідності до ст. ст. 276-278 КПК України складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.

Разом з тим, на виклики слідчого підозрюваний ОСОБА_6 до органу досудового розслідування не з`явився.

У зв`язку із чим підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 297-2 КПК України (виклад обставин про те, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності): враховуючи те, що на 10.06.2024 року, 11.06.2024 року та 12.06.2024 року підозрюваний належним чином викликався до органу досудового розслідування, в тому числі для вручення повідомлення про підозру та проведення процесуальних дій, у спосіб передбачений законом, а саме засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на сайті офісу Генерального прокурора, проте не з`явився у призначений час та не повідомив про причини неприбуття, беручи до уваги той факт, що відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 не перебуває на території України та знаходиться на території російської федерації, тобто держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з урахуванням наведеного, необхідно вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органу досудового слідства на території російської федерації, тобто держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

У зв`язку з неявкою за викликом слідчого та ухиленням від слідства підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук.

06вересня 2024року ухвалоюслідчого суддіПечерського районногосуду містаКиєва наданодозвіл наздійснення спеціальногодосудового розслідуванняу кримінальномупровадженні №12022221070000919від 27.10.2022стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина рф,підозрюваного увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.

Також, на 18.12.2024, 13.02.2025, 27.02.2025 та 06.03.2025 обвинувачений належним чином викликався до суду у спосіб передбачений законом, а саме через засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на сайті офісу Генерального прокурора, проте не з`явився у призначений час та не повідомив про причини неприбуття до суду, беручи до уваги той факт, що відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 залишив територію України та знаходиться на території російської федерації, тобто держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з урахуванням наведеного, необхідно вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 переховується від суду на території російської федерації, тобто держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Посилаючись на положення ч.5 ст. 139КПКУкраїни та з огляду на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, а також те, що він умисно та безпідставно ухиляється від явки на виклики, переховується від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оголошений у розшук, перебуває на території російської федерації держави-агресора, з метою виконання завдань кримінального судочинства, щоб кожний, хто вчинив злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, прокурор просить постановити ухвалу про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні №12022221070000919 від 27.10.2022 року стосовно ОСОБА_6 .

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 , не заперечував проти клопотання прокурора.

Представник потерпілої адвокат ОСОБА_5 підтримав клопотання прокурора.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали клопотання про спеціальне судове провадження та доданих до нього матеріалів, дійшов наступних висновків.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань. При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.

У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (ст. 14 (3) (d)) вказується: «Кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, як мінімум, на такі гарантії на основі повної рівності: (d) бути засудженим в його присутності...». Водночас, обвинувачений може добровільно відмовитися від здійснення свого права бути присутнім на судових слуханнях, але суд у будь-якому випадку має здійснити ретельну перевірку наведеної обставини.

Відповідні права та можливості обвинуваченого визначені ст. 42 КПК України.

Ключове значення в цьому випадку має відігравати повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійснено відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (рішення ЄСПЛ у справі «Сейдовіч проти Італії»).

Можливість судового розгляду справи у кримінальному проваджені у разі неприбуття обвинуваченого за викликом суду шляхом здійснення спеціального судового провадження передбачена у ч. 3 ст. 323 КПК України.

Так, за змістом абз. 1 цієї частини передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

В свою чергу, за змістом ч. 2 ст. 297-1 КПК України, серед переліку злочинів за якими може бути призначено спеціальне судове провадження, міститься й кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 438 КК України, за якою висунуто обвинувачення ОСОБА_6 .

Суд вважає, що подальший розгляд кримінального провадження №12022221070000919 від 27.10.2022 року шляхом здійснення спеціального судового провадження не порушуватиме права обвинуваченого на справедливий суд у зв`язку з наступним.

Під час розгляду цього кримінального провадження наявні всі засоби і можливості дотримання стандартів судового розгляду, викладені у Резолюції 11 комітету Міністрів Ради Європи від 19 січня 1973 року «Про критерії, що регламентують розгляд, проведений за відсутності обвинуваченого», якою регламентується наступне:

«1. Справу жодної особи не може бути розглянуто, якщо до цього її ефективно протягом часу, що дозволяє їй з`явитися в суд і підготувати свій захист, не було оповіщено повістками, якщо тільки не буде встановлено, що вона навмисно прагнула уникнути правосуддя.

2. Повістки повинні вказувати на наслідки неявки обвинуваченого на розгляд.

3. Коли суд встановить, що обвинуваченому, який не з`явився на розгляд, була вручена (atteint) повістка, він повинен розпорядитися про відкладення розгляду, якщо визнає, що особиста присутність обвинуваченого є обов`язковою, або якщо є підстави вважати, що у нього виникли перешкоди для явки.

4. Справа обвинуваченого не повинна розглядатися в його відсутність, якщо можливо і бажано перенести розгляд на територію іншої держави або звернутися із запитом про видачу.

5. Коли справа обвинуваченого розглядається в його відсутність, докази повинні збиратися звичайними способами, а захист повинен мати право втручатися в цей процес.

6. Судове рішення, прийняте за відсутності обвинуваченого, має бути доведено до його відома згідно з правилами вручення повісток для явки в суд, і період часу для оскарження не повинен починатися раніше, ніж особа, щодо якої винесено вирок, не отримає ефективного повідомлення про винесене судове рішення, якщо тільки не буде встановлено, що вона навмисно прагнула уникнути правосуддя.

7. Кожен, чия справа розглядалася в його відсутність, повинен мати можливість оскаржити це судове рішення будь-якими доступними йому засобами, якби він був присутній.

8. Особа, справу якої було розглянуто в її відсутність, і якій не була належним чином і в належній формі вручена повістка, повинна мати правовий засіб захисту, що дозволяє їй анулювати судове рішення.

9. Особа, справу якої розглянуто в її відсутність, але якій повістка була належним чином вручена, має право на повторний розгляд справи в звичайному порядку, якщо ця особа може довести, що її відсутність і факт того, що вона не могла проінформувати суддю у справі, були викликані обставинами, що знаходяться за межами її контролю».

Європейський Суд з прав людини з особливою увагою ставиться до судового розгляду справ за відсутності обвинуваченого. У рішенні ЄСПЛ «Медєніца проти Швейцарії» суд зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.

Кримінальний процесуальний закон України надає обвинуваченим всі необхідні можливості в рамках спеціального судового провадження, щодо необхідності дотримання яких у справах за відсутності обвинуваченого (in absentia), висловлюється у своїх рішеннях ЄСПЛ, зокрема, надає право обвинуваченим за бажанням бути присутніми при розгляді кримінального провадження, право виробити лінію захисту, право на юридичну допомогу, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.

Підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні призначалось на 18.12.2024 року, 13.02.2025 року, 27.02.2025 року та 06.03.2025 року.

Однак ОСОБА_6 за викликом до суду не з`явився.

З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані судом, стороною обвинуваченням та стороною захисту для повідомлення обвинуваченого про проведення судового засідання.

Враховуючи викладені висновки про належність здійснення викликів і повідомлень в рамках кримінального провадження, суд оцінює дії обвинуваченого як такі, що мають на меті переховування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року (провадження № 5-1кс15), «під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст.49КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. При з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку».

Наведена позиція була додатково підтверджена постановами Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі № 659/234/16-к та 30 травня 2019 року по справі № 639/793/17.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року (провадження № 51-9040км18) на підставі аналізу положень ч. 1ст.281КПК колегія суддів дійшла висновку, що підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування «місцезнаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин, коли не встановлено його місцезнаходження».

У постанові Верховного Суду від 10 березня 2020 року у справі № 242/3982/16-к зазначено, що «за таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, відповідно до яких органом досудового розслідування вичерпано всі можливі заходи для повідомлення ОСОБА_1 про підозру, та належним чином виконані вимоги закону щодо вручення письмового повідомлення про підозру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Виходячи з тих заходів, які були вжиті органом досудового розслідування для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1, Верховний Суд не знаходить підстав вважати, що останній не був повідомлений про наявність кримінального провадження відносно нього. У зв`язку з цим він мав можливість отримувати інформацію щодо часу і місця судового розгляду кримінального провадження, оскільки відповідні повістки публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавного значення та на інтернет-порталі судової влади. Він також мав можливість взяти участь у судовому розгляді кримінального провадження як особисто, так і шляхом залучення захисника за власним вибором, якщо б мав таке бажання. Поряд з цим, для захисту інтересів ОСОБА_1 державою був залучений захисник, касаційна скарга якого є предметом розгляду суду касаційної інстанції».

Аналіз загального змісту наведеної судової практики, з урахуванням конкретних обставини цього провадження, дозволяє дійти висновку про можливість здійснювати подальший розгляд у формі спеціального судового провадження з дотриманням норм міжнародного законодавства в сфері захисту прав людини, у тому числі вищенаведеної практики ЄСПЛ, практики Верховного Суду, та що такий розгляд не призводить до порушення ст. 6 Конвенції, положень Конституції України, та положень КПК України.

Право людини і громадянина на судовий захист належить до громадянських прав, при чому, містить в собі юридичну гарантію від свавілля як з боку держави, так і окремих осіб. Держава має забезпечувати захист прав особи, у тому числі шляхом реалізації завдань кримінального судочинства.

Завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Тобто, забезпечення гарантії того, що особа, якій у встановленому порядку висунуте обвинувачення у вчиненні злочину, має постати перед судом, спрямоване на захист не тільки інтересів усього суспільства, але й кожного окремого громадянина держави.

Можливість розглянути справу і прийняти у ній рішення за відсутності обвинуваченого відповідає загальним засадам демократичного суспільства. Необхідні критерії для такого розгляду закріплені у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи «Про критерії, що регламентують розгляд, що здійснюється за відсутності обвинуваченого» та Рекомендаціях № 6 R (87)18 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо спрощення кримінального судочинства».

Сумісність обмежень, передбачених національним законодавством, з правом доступу до суду, гарантованим статтею 6 Конвенції, має залежати від особливостей конкретного провадження. Право на участь у розгляді справи, гарантоване статтею 6 Конвенції, не є абсолютним, і має існувати розумна пропорційність між використовуваними засобами та метою, яку прагнуть досягти. Відповідні обмеження не повинні перешкоджати здійснення права таким чином або до такої міри, що порушується сама суть права.

Оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12022221070000919 від 27.10.2022 висунуте щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, що входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України, досудове розслідування кримінального провадження №12022221070000919 від 27.10.2022 відносно ОСОБА_6 проводилось у формі спеціального досудового розслідування, обвинувачений перебуває на території рф, повідомлений належним чином про розгляд судом кримінального провадження відносно нього в порядку, передбаченому КПК України, однак в діях обвинуваченого вбачаються спроби переховування від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявленого клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 .

Згідно з вимогами кримінального процесуального закону, кримінальне провадження підлягає розгляду судом у складі одного судді.

На підставі викладеного, керуючись ст.31,314-316,371-372,376,395, 615 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, здійснювати за відсутності обвинуваченого (in absentia) в порядку спеціального судового провадження.

Роз`яснити учасникам кримінального провадження положення ч. 4ст. 323 КПК України, що у разі якщо після постановлення ухвали про спеціальне судове провадження обвинувачений з`явився або був доставлений до суду, судовий розгляд продовжується з моменту постановлення такої ухвали згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.

Призначити підготовче засідання по кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, на 28.04.2025 року о 10.00 год. в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова.

У судове засіданні викликати учасників кримінального провадження.

Опублікувати судову повістку про виклик обвинуваченого ОСОБА_6 у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» та на веб-сайті Дзержинського районного суду м. Харкова.

Судову повістку про виклик до суду обвинуваченого ОСОБА_6 направити до ТУ ДСА України в Харківській області для подальшого направлення для опублікування в газеті «Урядовий кур`єр».

З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою ст. 392 Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою ст. 392 Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Головуючий суддя: