Рішення від 25.04.2025 по справі 932/5840/24

Справа № 932/5840/24

провадження 2-о/932/159/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2025року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Ярощук О.В.

за участі секретаря Кирилішиної В.Д.

заявника ОСОБА_1

представника заявника адвоката Коган Р.В.

представник заінтересованої особи Дніпровської міської ради Бровкіна М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за заявою ОСОБА_1 . заінтересовані особи: Царичанська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Дніпровська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини-

установив:

Позивач звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 .

Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається їз належного майна на праві власності у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 , які розташовані за місцем його реєстрації.

Позивач зазначає, що на день смерті чоловіка постійно проживала з ним за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується декларацією про вибір лікаря, банківськими квитанціями про сплату комунальних послуг.

Тобто, на час смерті чоловіка вона постійно проживала сумісно з ним та здійснювала за ним догляд за місцем його постійного проживання (без реєстрації) до самої смерті за адресою: АДРЕСА_2 , але по факту сама була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

10 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Царичанської нотаріальної контори Дніпропетровської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак державним нотаріусом винесено постанову про відмову у вчинення нотаріальних дій, оскільки ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і після його смерті спадщину ОСОБА_1 не прийняла, на час відкриття спадщини не проживала постійно із спадкодавцем (не була зареєстрована), тому термін для прийняття спадщини пропустила.

У зв`язку з чим, заявниця просила суд встановити факт проживання її разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 08.09.2024 відкрито провадження по даній справі (а.с.66).

Заявниця та її представник у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити, надали пояснення аналогічні викладеним у заяві.

Заінтересована особа ОСОБА_3 28.10.2024 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив вимоги заявниці задовольнити у повному обсязі (а.с.105).

Заінтересована особа ОСОБА_2 28.10.2024 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив вимоги заявниці задовольнити у повному обсязі (а.с.106).

Представник заінтересованої особи Дніпровської міської ради Бровкіна М.І. надала письмові пояснення по справі, просила відмовити у задоволенні вимоги. У судовому засіданні заперечувала щодо задоволення вимог заявниці, у той же час зазначила, що права Дніпровської міської ради не порушуються (а.с.77-81,129).

Представник заінтересованої особи Царичанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області до судового засідання не з`явився, на виконання ухвали суду надала копію спадкової справи та прохала суд проводити розгляд справи за її відсутності (а.с.87).

Вислухавши пояснення заявника та її представника, суд приходить до наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є дружиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.13) .

Від шлюбу мають двох синів, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 15, 20).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.14).

ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 03.06.2019 року (а.с.11).

Згідно із постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, державним нотаріусом Царичанської державної нотаріальної контори Фрізен Н.Ю. 10.05.2024, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки заявниця не була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за однією адресою із спадкодавцем, відповідно фактично спадщину не прийняла (а.с.23).

Як вбачається з відповіді Царичанської державної нотаріальної контори від 17.09.2024 року після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа заведена державним нотаріусом Царичанської державної нотаріальної контори Фрізен Н.Ю №56/2024, заяви про прийняття або відмову від спадщини не подавались, заповіт від імені ОСОБА_4 не посвідчувався.

Отже, заяв від інших спадкоємців не надходило.

У судовому засіданні було встановлено, що на момент смерті ОСОБА_4 фактично не проживав за місцем своєї реєстрації АДРЕСА_1 , а проживав разом із заявницею за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується квитанціями про оплату комунальних платежів (а.с.34-39), декларацією про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу (а.с.32).

Так, свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у судовому засіданні засвідчили той факт, що ОСОБА_1 проживала фактично із ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 довгий час, були сусідами, часто спілкувалися.

Свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, показання надані свідками узгоджуються з наявними в матеріалах справи письмовими доказами, тому приймаються судом.

Відповідно до положень ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Частиною 1статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1ст. 1269 ЦК України).

Згідно з п.п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Суд зазначає, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 за № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно зі ст. 2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

Отже, відсутність реєстрації місця проживання не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував, що факт реєстрації місця проживання позивача за іншою адресою, ніж місце проживання й реєстрації спадкодавця, не має правового значення у таких спірних правовідносинах. Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16, від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, від 01 липня 2020 року у справі № 222/1109/17.

В ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року у справі № 569/15147/17, зазначено, що тлумачення статті 29 ЦК України у поєднанні зі статтями 2, 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" у відповідній редакції та Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, дає підстави для висновку, що постійне місце проживання громадян України може бути підтверджено як відміткою у паспорті, так і іншими документами згідно із статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 12 січня 2022 року у справі № 446/53/16-ц.

Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що заявнику необхідно встановити факт постійного спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для оформлення права на спадщину, отже встановлення факту проживання заявника із чоловіком на момент його смерті породжує юридичні наслідки, оскільки з визначенням їх спільного проживання законодавство пов`язує прийняття спадщини, при цьому, спір про встановлення даного факту відсутній.

Оскільки заявником доведені вимоги стосовно факту постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, а також підтверджені належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

На підставі викладеного, керуючисьст. 1268 ЦК України, ст.ст.263-265 ЦПК України-

ухвалив :

Заяву ОСОБА_1 . заінтересовані особи: Царичанська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Дніпровська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт проживання спадкоємця ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.

Судові витрати по справі не відшкодовуються.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду проголошено 25 квітня 2025 року.

Суддя Оксана ЯРОЩУК