Рішення

від 21.04.2025 по справі 210/2007/24

НЕ ВКАЗАНО

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/2007/24

Провадження № 2/210/77/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 квітня 2025 року

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді Чайкіної О.В., за участі секретарів судового засідання: Кучевасової А.В. Ворони Б.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження позовну заяву Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки і піклування виконавчого комітет Довгинцівської районної у місті Кривий Ріг ради про стягнення заборгованості за теплову енергію, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» (надалі КПТМ «Криворіжтепломережа») звернулося до суду 10 квітня 2024 року з позовом до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ОСОБА_2 є співвласником 1/2 частки нежитлового приміщення АДРЕСА_1 як дружина померлого ОСОБА_3 , та як споживач житлово-комунальних послуг має нести тягар утримання майна .

В подальшому, уточнивши підстави позову, у позовній заяві від 17 вересня 2024 року, позивач просить суд стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є спадкоємцями після померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 08 жовтня 2024 року позовну заяву Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплову енергію прийнято до розгляду. Здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження цивільної справи в розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

В обгрунтування заявлених вимог, позивач покликався на те, що між комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» (надалі - Позивач, Постачальник) та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі- продажу теплової енергії № 11660 від 16.07.2018 року (надалі Договір № 11660). Згідно до додатку до Договору № 11660 (таблиці) 2, яка є невід`ємною частиною договору об`єктом теплоспоживання є нежитлові приміщення що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 55,40 м.кв.

ОСОБА_1 (надалі Відповідач 1), згідно договору купівлі-продажу квартири, як дружина померлого ОСОБА_3 , має право спільної сумісної власності на приміщення по АДРЕСА_2 (квартиру, яку придбало подружжя, згодом було переведено до нежитлового фонду). Тобто, Відповідач 1 є співвласником 1/2 частини нежитлового приміщення, на праві спільної сумісної власності.

Згідно із спадкової справи, Відповідачем 1 (дружина померлої особи) подана заява до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Також, заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини було подано матір`ю померлої особи ОСОБА_2 (Відповідач 2).

Будинок АДРЕСА_3 є багатоквартирним, подання теплоносія до будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку. Отже, Відповідач отримував теплову енергію, так як приміщення № 4, не виокремлено від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнане для забезпечення опалення будинку АДРЕСА_3 .

Зазначене спірне нежитлове приміщення вбудовано-прибудоване до житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 .

Заборгованість за житлово-комунальні послуги утворилась за період з 01.02.2021 року по 31.12.2023 рік та становить 56 887, 24 грн. а також заборгованість за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021р.- 31.12.2023р. в розмірі 495, 85 грн. суму збитків від інфляції в розмірі 9 731, 60 грн. (з травня 2021 по лютий 2024р.), суму 3 % річних в розмірі 2 612, 60 грн. (з 21.04.2021р. по 28.03.2024р.) та пені 64, 04 грн. (з 01.08.2023р. по 28.03.2024р.).

Аргументи учасників справи

Представник Позивача-адвокат ДемченкоА.Г. під час судового розгляду підтримав позов та зазначив, що Криворіжтепломережа надає житлово-комунальні послуги, ці послуги надавалися на договірних засадах по АДРЕСА_2 , його власнику ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Позивачу не було відомо, що власник помер, нарахування було на даного власника, тому вважають, що у зв`язку тим що дані правовідносини, допускають правонаступництво, що по даному об`єкту нежитлового приміщення, повинні сплачувати заборгованість спадкоємці.

На пропозицію суду надати розрахунок заборгваності щодо кожного з відповідачів, та враховуючи що Відповідач-1 ОСОБА_1 є співвласником 1/2 частки нерухомого майна, а на іншу 1/2 частку відкрилася спадщина, про прийняття якої заявила Відповідач-1 ОСОБА_1 (від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 ) та ОСОБА_2 , представник позивача відмовився. Відмова аргументована тим, що визначити розрахунок заборгованості між відповідачами не можливо, тому суд зобов"язаний стягнути заборгованість солідарно, що узгоджується із законом України "Про власність". Крім того, виключно позивачу належить право вибору способу захисту, КПТМ вважає, що заборгованість має бути стягнута з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 солідарно. У разі якщо суду потрібен розрахунок, то такий розрахунок можливо буде наданий на підставі ухвали суду. Крім того, особовий рахунок один, частки в натурі не виділені, тому має настати солідарна відповідальність обох відповідачів..

Представник відповідача-1 ОСОБА_1 , адвокат Щербина Ю.О. через підсистему «Електронний суд» скерувала до суду письмові пояснення у порядку статті 43 ЦПК України, у яких вказала, що строк позовної давності щодо основного боргу, згідно зі статтею 257 ЦК України, загальний строк позовної давності становить три роки. Позивач заявив вимоги за період з 01.02.2021 по 31.12.2023, отже, щодо частини боргу, яка виникла у лютому 2021 року, строк позовної давності закінчився в лютому 2024 року. Позов подано з порушенням строку позовної давності, тож відповідач має право на застосування позовної давності щодо цих сум.

В судове засідання представник та Відповідачка Леончік Є.О. не з"явилися.

Представник відповідачки-2 ОСОБА_2 , адвокат Івасик Т.Р. скерувала через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, який підтримала у судовому засіданні та зазначила, що вимога про солідарну відповідальність відповідачів у цій справі є помилковою. Нежитлове приміщення АДРЕСА_1 набув за життя сину відповідачки-2 ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 18.10.2016 р.. Дане нежитлове приміщення набувалося у шлюбі із відповідачем-1, та яка в момент купівлі надавала свою згоду як дружина покупця. Тому дане нежитлове приміщення є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Отже 1/2 частина даного нежитлового приміщення належить відповідачу-1. Інша частина нежитлового приміщення є об`єктом спадкування, оскільки син відповідача-2 - ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 та після його смерті відкрилася спадщина, до якої входить 1/2 частина нежитлового приміщення АДРЕСА_1 . Таким чином відповідач-2 на даний час може успадкувати лише частину від 1/2 нежитлового приміщення № 4 буд. 33 по АДРЕСА_4 . В той же час з невідомих причин позивач вимагає солідарного стягнення вищезазначеного боргу, що прямо суперечить нормам Цивільного кодексу України.

Що стосується вимоги про стягнення заборгованості за теплову енергію, то сторона відповідача-2 звертає увагу суду, що вимоги позивач заявив з пропуском строку, визначеного статтею 1281 ЦК України. Крім того, в порушення статті 1282 ЦК України позивачем не доведено вартість спадкового майна, та їх частки, що унеможливлює застосування солідарного стягнення.

Представинк Відповідачки Леончик І.О., посилається на те, що позивач звертається до суду з позовом до ОСОБА_5 10.04.2024 р., тому в межах строку позовної давності (три роки) вимоги могли бути заявлені за період з 10.04.2021 по 10.04.2024 р., натомість розрахунок заборгованості включає в себе вимоги за січень, лютий та березень 2021 р. і становлять - 972 грн. 74 коп., дана сума перебуває за строком позовної давності, у відповідності до ст. ст. 256, 257, 266, 267 Цивільного кодексу України, а тому відповідач-2 заявляє про застосування строку позовної давності до даних вимог.

Не зважаючи на пряму заборону щодо нарахування штрафних санкцій, починаючи з 24.02.2022 року, як вбачається з матеріалів заяви, позивач просить стягнути з відповідачів інфляційні збитки, 3% річних, пеню в тому числі в період з 24.02.2022 по 29.12.2023р. Враховуючи вищезазначене, відповідач-2 просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач зазначає «строк позовної давності було продовжено на період дії карантину (карантин закінчився 30.06.2023) та продовжено на період дії воєнного стану, який введено 24.02.2022 і є діючим на час розгляду справи.»

У запереченнях на відповідь на відзив представник Відповідача 2 адвокат Івасик Т.Р. покликається на те, що вимога про солідарне стягнення не узгоджується з положеннями статтей 1226, 1282 ЦК України. Крім того 26.05.2023 року позивач КПТМ звернулося із позовом до ОСОБА_3 , проте суд ухвалою від 07.07.2023 року у справі (№210/2769/23)відмовив у відкритті провадження, оскільки відповідач помер до відкриття провадження. Про смерть ОСОБА_3 позивач дізнався, чи мав таку можливість, не пізніше 07.07.2023 р., а отже до 07.01.2024 р. був зобов`язаний звернути відповідну вимогу кредитора до відповідача-2, як до спадкоємця, чого позивачем зроблено не було та матеріали справи таких доказів не містять, а отже позивач втратив можливість захисту своїх прав у суді.

Щодо позовної давності, представник посилалася, що карантин не є безумовною підставою для зупинення строків позовної давності. Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2023 року у справі № 758/6777/21 зазначив, що для зупинення строку позовної давності необхідно довести об`єктивні перешкоди для звернення до суду. Чого позивачем зроблено не було, жодних об`єктивних причин пропуску строку позовної давності. Оскільки Кривий Ріг не був окупований, а суди працювали, то у Позивача не було перешкод для звернення до суду у межах строку позовної давності. Таким чином, у даному випадку відсутні підстави для зупинення перебігу строків позовної давності, і Позивач прострочив частину своїх вимог.

Під час судового розгляду представник відповідачки-2 адвокат Івасик Т.Р. доводи викладені у відзиві підтримала в повному обсязі. Просила суд врахувати, що КПТМ "Криворіжтепломережа" було достаменно відомо про смерть ОСОБА_3 саме 07.03.2021 року, у тому числі й з ухвали Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про відмову у відкритті провадження від 07.07.2023 року, тому строк для звернення кредитора до спадкоємців пропущено. Просила суд відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача Демченко А.Г. просив суд врахувати, що положення ЦК про спадкування та претензії кредитора до спадкоємців боржника до цих правовідносин не застосовуються. Тому просить суд стягнути з обох відповідачів солідарно заборгованість.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Житлове приміщення АДРЕСА_1 набув ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори 18.10.2016 р., зареєстр. за № 2-984. Дане житлове приміщення набувалося у шлюбі із відповідачем-1 ОСОБА_1 , яка в момент купівлі надавала свою згоду як дружина покупця. Об"єкт нерухомого майна придбано як спільну сумісну власність подружжя (а.с. 11-12, 234- 235).

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно житлове приміщення № 4 буд. АДРЕСА_3 зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_3 , розмір частки - 1 (а.с. 10).

У подальшому вказана квартира виведена із житлового фонду та переведена в житловий, - вказана обставина не заперечується та визнається сторонами у справі.

Між комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» (надалі - Позивач, Постачальник) та ОСОБА_3 укладено договір купівлі - продажу теплової енергії № 11660 від 16.07.2018 року (а.с.7).

Відповідно до додатку до Договору № 11660, таблиці 2, об`єктом теплоспоживання є нежитлові приміщення що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 55,40 м.кв (а.с.8 зворот).

Будинок АДРЕСА_3 є багатоквартирним, подання теплоносія до будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача (у відповідності до п 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури № 80 від 18.05.2005 «Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005», де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05) які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку. Отже, Відповідач отримував теплову енергію, так як приміщення № 4, не виокремлені від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнане для забезпечення опалення будинку АДРЕСА_3 , доказів зворотного суду не представлено.

На вищевказаний багатоквартирний будинок встановлено прилад комерційного обліку, яким здійснюється облік всієї загальної кількості послуги з постачання теплової енергії (відповідно яку було подано на багатоквартирний будинок та яку було спожито всіма співвласниками будинку). Кількість постачання теплової енергії до будинку фіксується показами лічильника, та звітами по приладу обліку (а.с.21-34).

Обсяг спожитої споживачем послуги, визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 №2119-УІІІ.

У пункті 30 Індивідуального договору зазначено, що Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

плати за послугу (у тому числі розподіл теплової енергії для потреб будинку), визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. №1022, та Методики розподілу №315, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; в тому числі: - нарахування плати за місця загального користування (МЗК); нарахування плати на загальнобудинкові потреби (ЗБП), функціонування внутрішньобудинкової системи;

плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті Виконавця - http://www.kpts.dp.ua/.

В п. 31 Індивідуального договору зазначено - Вартістю Послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному веб-сайті Виконавця - http://www.kpts.dp.ua/.

В п. 34 Індивідуального договору зазначено - Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту Послугу (а.с.13-17).

Облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку або розрахунковим способом, за їх відсутності, що передбачено п. 5 Договору та п.п. 11, 16 Індивідуального договору,

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.129).

26 травня 2023 року Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» звернулося до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за теплову енергію (справа № 210/2769/23). Ухвалою суду від 06.07.2023р. суд відмовив у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК УКраїни, оскільки на день подання позову правоздатність відповідача припинилась у зв`язку із смертю, та за вказаних обставин спірні правовідносини допускають правонаступництво. Також суд роз"яснив, що відмова у відкритті провадження не позбавляє позивача права звернутися до суду з позовом до спадкоємців ОСОБА_3 про стягнення суми боргу.

Ухвала позивачем не оскаржена.

Судом за клопотанням сторони позивача витребувано спадкову №15/2021, з якої встановлено, що до нотаріальної контори із заявами про вступ у спадщину звернулась ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки померлого ОСОБА_4 та мати померлого ОСОБА_2 (а.с. 112-149).

Суду представлено розрахунок заборгованості, який утворився за спірним приміщенням, а саме за період з 01.02.2021 р. по 31.12.2023 р. утворилася заборгованість за теплову енергію у розмірі 56 887, 24 грн., а також заборгованість за абонентське обслуговування за період 05.11.2021 - 31.12.2023 в розмірі 495, 85 грн.

Сума збитків від інфляції 9 731, 60 грн. - з травня 2021 р. по лютий 2024 р., 3 % річних - 2 612, 60 грн. - з 21.04.2021 р. по 28.03.2024р..

Також, позивачем нарахована на суму заборгованості пеню, згідно умов Індивідуального договору (п. 45) у розмірі - 64, 04 грн. - з 01.08.2023 р. по 28.03.2024р.

Позивач скерував на адресу Відповідача 1 претензію про сплату заборгованості за вихідним №11660/14962, проте доказів її отримання ОСОБА_1 та доказів належного направлення (цінним лист з описом вкладень, повідомлення про вручення поштового відправлення) не надав (а.с.82).

Зі змісту претензії вбачається, що сторона була Позивача обізнана про наявність ухвали суду від 06.07.2023 року про відмову у відкритті провадження та про те, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.82).

Матеріали справи не містять доказів, що Позивач у порядку, визначеному статтею 1281 ЦК України як кредитор померлого боржника звертався із претензією за місцем відкриття спадщини до спадкоємців ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

Мотивувальна частина

Позиція суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). За правиламичастини 1статті 13ЦПК Українисуд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданими відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Під час судового розгляду сторона позивача не надала суду належний розрахунок заборгованості щодо кожного з відповідачів, вважаючи що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є солідарними боржниками, тому суд має стягнути заборгованість з обох відповідачів в солідарному порядку.

Відповідно до частин 1, 4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За загальним правилом, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, проте суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Враховуючи обов"язок суду застосувати ефективний спосіб захисту, а також те, що спір стосується неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 (яка є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 та від імені якої діє її матір - відповідач ОСОБА_1 ), а позивач не скористався правом надання належних розрахунків, суд вважає за доцільне, здійснити розрахунок заборгованості, заявленої до стягнення, самостійно.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

У цій справі, сторонами не спростувано презумпцію спільності майна подружжя, тому суд вважає частки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 рівними.

ОСОБА_1 (Відповідач 1), відповідно до договору купівлі-продажу квартири, як дружина померлого ОСОБА_3 , має право спільної сумісної власності на приміщення АДРЕСА_1 . Про спільну сумісну власність на вказаний об"єкт нерухомого майна свідчить і заява про згоду одного з подружжя на придбання майна, з якої вбачається що квартира АДРЕСА_1 придбана за спільні кошти подружжя в інтересах сім"ї, та є спільною сумісною власністю (а.с. 234-235).

Тобто, Відповідач 1 ОСОБА_1 є співвласником 1/2 частини нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , на праві спільної сумісної власності (а.с.11-12).

У статті 540 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Системний аналіз статей 540 та 541 ЦК дозволяє зробити висновок, що при існуванні множинності осіб у зобов`язанні виникають часткові зобов`язання. Тому кредитор у частковому зобов`язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов`язок у рівній частці. Натомість солідарне зобов`язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.

Тобто, статтею 540 ЦК встановлена презумпція, за якою будь-які зобов`язання із множинністю осіб є частковими, причому з рівністю розміру часток, крім випадків, коли згідно статті 541 ЦК вони вважаються солідарними.

Враховуючи наведене, суд відхиляє твердження Позивача, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є солідарними боржниками у зобов"язанні щодо відшкодування заборгованості за житлово-комунальні послуги, оскільки:

1) ОСОБА_1 і померлий ОСОБА_3 є співвласниками нежитлового приміщення АДРЕСА_1 та в силу статтей 60, 65, 70 СК України їх частки є рівними, тобто ОСОБА_1 на момент пред"явлення позову та виникнення спірних правовідносин належала 1/2 приміщення, щодо якого виникла спірна заборгованість

2) 1/2 нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , яка належала за життя ОСОБА_3 входить до складу спадщини і спадкоємцями першої черги, які подали заяви про прийняття спадщини на цю частку у праві спільної сумісної власності є: неповнолітня ОСОБА_4 (донька загиблого) та ОСОБА_2 (його матір);

3) у спірних правовідносинах ОСОБА_1 не є спадкоємцем на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , оскільки остання являється законним представником неповнолітньї доньки.

Суд відхиляє твердження представника позивача щодо застосування до спірних правовідносин закону УКраїни "Про власність", оскільки цитований закон втратив чинність до набуття права власності на нежитлове приміщення, належне подружжю ОСОБА_6 .

Враховуючи встановлене, суд вирішує позовні вимоги в таких аспектах:

Щодо позовних вимог до ОСОБА_1 : - 1) як співласниці 1/2 нежитлового приміщення

2) як законного представника неповнолітньої спадкоємиці ОСОБА_4

Щодо позовних вимог до ОСОБА_2 - як спадкоємиці після смерті ОСОБА_3 .

Щодо позовних вимог до ОСОБА_1 : - 1) як співласниці 1/2 нежитлового приміщення № 4 по АДРЕСА_3

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню та гарячому водопостачанню, які врегульовано Законом України«Про житлово-комунальніпослуги» від9листопада 2017року №2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII).

КПТМ «Криворіжтепломережа», засновником та власником якого є орган місцевого самоврядування в особі Криворізької міської ради, по специфіці своєї виробничої діяльності надає послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води населенню, яке відповідно зі ст.ст. 67, 68, 162 ЖК України зобов`язане робити оплату, відповідно до особового рахунка і тарифів, встановлених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (на кожен окремий період).

Відповідно п.18 Постанови КМУ №630 від 21.07.2005р «Про затвердження Правил надання послуг з центрального опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення», плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим...». З 05.11.2021р. згідно п. 35 Постанови КМУ №830 від 21 серпня 2019 р. «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії»оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором.

Тарифи на послуги теплопостачання для нежитлових приміщень передбачені: за період з 01.12.2020р. по 24.10.2021р. тариф за 1 Гкал 1814, 34 грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП № 2264 від 30.11.20 р. для потреб інших споживачів).

за період з 25.10.2021р. по 17.10.2023р. тариф за 1 Гкал 5 065, 99 грн. (з ПДВ) (згідно рішення Криворізької міської ради від 22.10.21 р. № 530 п.1.1.2 для потреб категорії «інші споживачі» КПТМ «Криворіжтепломережа).

за період з 18.10.2023р. по теперішній час тариф за 1 Гкал 3 481,81грн. (з ПДВ), згідно Рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 18.10.2023 №1272 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії Комунальному підприємству теплових мереж «Криворіжтепломережа», для потреб інших споживачів.

На виконання своєї статутної мети КПТМ «Криворіжтепломережа» надає житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення (до 05.11.2021 р. послугу з централізованого опалення) Відповідачу 1 за адресою: АДРЕСА_3 . Вказаний будинок є багатоповерховим, опалення до квартири відповідачів здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід`ємною частиною системи опалення вказаного будинку, це свідчить про те, що відповідачі отримують централізоване опалення. Доказами подачі централізованого опалення до будинку є акти про подачу теплоносія та про його відключення, копії яких додаються.

Між Позивачем та ОСОБА_3 укладено договір купівлі - продажу теплової енергії № 11660 від 16.07.2018 року, відповідно ло умов якого об`єктом теплоспоживання є нежитлові приміщення що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 55,40 м.кв . .

З 01.05.2021р. набрав чинності Закон України від 03.12.2020р. №1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово- комунальних послуг», яким внесено зміни, до організації моделі договірних відносин, а саме запроваджено укладання публічного Договору приєднання, в даному індивідуального договору Згідно із змінами, внесеними Законом № 1060 до Закону України № 2189-УІІІ, передбачено запровадження публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг. Публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Отже, з 05.11.2021 року договірні відносини між КПТМ «Криворіжтепломережа» та споживачами - власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним (типовим) про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 року, що укладений в порядку ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-УІІІ., (надалі Індивідуальний договір). Індивідуальний договір згідно ч. 2 цього договору набуває чинності після 30 днів з моменту розміщення його на офіційному веб- сайті Виконавця (КПТМ «Криворіжтепломережа»).

Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:

- плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;

- плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Цей договір має форму публічного договору приєднання та набуває чинності через 30 днів з моменту опублікування його на сайті підприємства (опубліковано 05.10.2021 року).

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України 22.06.2017 № 2119-VIII «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначений за допомогою вузла комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами у порядку, визначеному цією статтею та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.

Відповідач 1 ОСОБА_1 , є співвласником 1/2 частки на приміщення АДРЕСА_1 , а отже є споживачем Житлово-комунальних послуг, які надаються Позивачем.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наданого позивачем розрахунку встановлено, що за нежитловим приміщенням утворилась заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з 01.02.2021 по 31.12.2023 у сумі 56887,24 грн., та заборгованість за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 31.12.2023 в розмрі 495,85грн.

Враховуючи, що у даній справі відсутня солідарна відповідальність боржників перед стягувачем КПТМ «Криворіжтепломережа», а також те, що представник позивача відмовився у судовому засіданні на вимогу суду надати детальний розрахунок заборгованості, посилаючи на те, що частки у спадщині не виділені, суд вважає за необхідне самостійно здійснити розрахунок заборгованості.

Отже, загальний розмір заборгованості становить 57383,09 грн, який слід розділити на 1/2, що становить 28691,54 грн. вказана сума відповідно є заборгованістю відповідача 1 ОСОБА_1 , як співвласниці нежитлового приміщення, яка зобов`язана утримувати приміщення у належному стані відповідно до норм 322 ЦК України.

Даючи оцінку твердженням представника відповідача-1 про застосування позовної давності суд виходить з наступного.

За приписами статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Частинами 1, 5ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Звертаючись до суду з цим позовом, КПТМ «Криворіжтепломережа» просить стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 02 листопада 2021 року по 31 грудня 2023 року у розмірі 56887,24 грн. та заборгованість за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 31.12.2023 в розмрі 495,85грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Карантин в Україні було безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Пунктом 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні» 24 лютого 2022 року в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації. Згідно Указів Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і триває наразі.

Як встановлено із матеріалів справи, позовна заява у первісній редакції подана 10 квітня 2024 року, з урахуванням «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України подана в межах строку позовної давності.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, пред"явлених до ОСОБА_1 як із співвласниці нежитлового приміщення за період з 01.02.2021 по 31.12.2023 у сумі 28443,62 грн., та заборгованість за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 31.12.2023 в розмрі 247,93грн.

Щодо стягнення інфляційних витрат на суму боргу і 3% річних з відповідача 1.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлений обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідач 1 ОСОБА_1 , як співвласник нежитлового приміщення може відповідати перед Позивачем лише в частині 1/2 від розміру загальної заборгованості.

Відповідно до представленого розрахунку сума збитків від інфляції - 9731,60 грн., 3% річних 2612,60 грн. та пеня 64,04 грн.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних виникають на підставі закону (ст. 625 ЦК України), та вони входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

Нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені здійснювалося згідно приписів індивідуального договору (а спірний період припадає на дію індивідуального договору) розрахунок міри фінансової відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат та пені не пов`язані з датою отримання рахунків.

Статтею 64 Конституції України передбачена можливість введення в Україні воєнного або надзвичайного стану. При цьому можуть встановлюватися певні обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, у тому числі на території Дніпропетровської області, який триває до теперішнього часу.

Постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.

Крім того, до постанови внесені зміни, відповідно до яких: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285);

Однак, враховуючи те, що відповідачами приміщення використовуються не для постійного проживання, приміщення виведено із житлового фонду, а також те, що місто Кривий Ріг не є територіальною громадою, що розташована на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих рф суд не застосовує приписи Постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану».

З урахуваннямзазначеного зВідповідача-1 ОСОБА_1 підлягає такожстягненню половиназаборгованості за:суму збитківвід інфляції - 4865,80грн.(зтравня 2021р.по лютий2024р.),3%річних 1306,30грн.(з21.04.2021р.по 28,03,2024р.)та пені 32,02грн. (з 01.08.2023р. по 28.03.2024р.).

Щодо позовних вимог до ОСОБА_2 - як спадкоємиці після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як законного представника неповнолітньої спадкоємиці ОСОБА_4

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (ст.1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України). Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у ч. 3, 4 ст. 1268 та в ст. 1269 ЦК України. Так, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України "Здійснення права на спадкування") та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Встановлені статтею 1281 ЦК України строки це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороноюу спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.

Відповідно до статті 1281 ЦК України:

- кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги (ч. 2) .

- якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, відповідно до вимог ст. 1281 ЦК України в один із таких способів: 1) безпосередньо спадкоємцю; 2) опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України - через консульську установу).

У постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 рок у справі № 669/446/17 (провадження № 61-8415св21) зазначено, що «у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Отже, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку статті 1282 ЦК України.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України».

Згідно із статтею 1282ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Обов`язок власника квартири, набутої як спадщина, оплачувати житловокомунальні послуги виникає з моменту прийняття спадщини, а не з моменту отримання свідоцтва про право на спадщину та реєстрації права власності.

Як встановлено в судовому засіданні, нежитлове приміщення АДРЕСА_1 набув син відповідача 2 - ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 18.10.2016 р. Дане нежитлове приміщення набувалося у шлюбі із відповідачем 1 - ОСОБА_1 , та яка в момент купівлі надавала свою згоду як дружина покупця. Тому дане нежитлове приміщення є об`єктом спільної сумісної власності подружжя

Частина 1 статті 60 Сімейного кодексу України визначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до наведених норм, Відповідач 1 ОСОБА_1 є власником 1/2 частини нежитлового приміщення АДРЕСА_1 .

Отже, на іншу 1/2 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , яка на праві спільної власності подружжя належала ОСОБА_3 - відкрилася спадщина.

Як встановлено із матеріалів копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , із заявами про прийняття спадщини звернулися відповідач-2 та відповідач-1, яка діє як законний представник своєї неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Таким чином відповідач-2 та неповнолітня ОСОБА_4 (від імені якої діє у спадкових правовідносинах відповідач 1) на даний час претендують на спадщину, яка окрім іншого рухомого та нерухмого майна, складається з 1/2 частини нежитлового приміщення АДРЕСА_1 .

Виходячи із засад рівності часток на спадщину, та тієї обставини, шо Відповідач 2 та ОСОБА_4 (неповнолітня донька загиблого) є спадкоємцями першої черги, а заповіт не складався, що встановлено із копії спадкової справи, ОСОБА_2 (мати загиблого, відповідач 2) та ОСОБА_4 (його донька, від імені та в інтересах якої у спадкових правовідносинах діє ОСОБА_1 - Відповідач 1) можуть успадкувати по 1/4 частки нежитлового приміщення АДРЕСА_1 .

Положення статі 1282 ЦК України застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. (Постанова ВС від 20 лютого 2019 року справа № 755/7730/16-ц провадження № 61-2935св18).

У відповідності до частини 1 статті 1281ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини.

Як встановлено із матеріалів справи повідомлення від нотаріальної контори про наявність спадкоємців боржника ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 КПТМ «Криворіжтепломережа» не отримували.

КПТМ «Криворіжтепломережа» звертались до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 26 травня 2023 року із позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за теплову енергію (справа №210/2769/23).

Судом постановлена ухвала 06 липня 2024 року, якою відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за теплову енергію, оскільки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до якого позивач звернувся в суд з позовом 26 травня 2023 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , до звернення позивача в суд з даним позовом.

Таким чином, 07 січня 2024 року сплинув строк, визначений частиною 3 статті 1281 ЦК України - якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Отже, право вимоги до позивача про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги із спадкоємців (відповідач-1 та відповідач-2) перейшло ще у липні 2023 року, а з позовом до спадкоємців позивач звернувся 10 квітні 2024 року (до ОСОБА_1 ) та 17 вересня 2024 року (до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як до солідарних боржників).

На підставі чого суд погоджується з твердженнями представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Івасик Т.Р. приходить до висновку, що кредитор - позивач пред`явив вимоги до спадкоємця ОСОБА_2 (матері ОСОБА_3 ), з порушенням строків, встановлених статтею 1281 ЦК України, що згідно з частиною четвертою цієї норми позбавляє його права вимоги до спадкоємців.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що Позивач знав про смерть ОСОБА_3 ще в січні 2024 року, що вбачається з претензії, адресованої відповідачу ОСОБА_1 , датованої 31.01.2024 року.

Належні докази направлення такої претензії матеріали справи не містять.

Оскільки позов до ОСОБА_2 пред"явлено лише 17 вересня 2024 року, строк, визначений ч. 3 ст. 1281 ЦК України сплинув і такий строк не підлягає поновленню.

У свою чергу відповідач ОСОБА_1 (відповідач 1) не є спадкоємцем, оскільки остання не зверталася до нотаріальної контори у строк, встановлений статтею 1270 ЦК України а доказів фактичного прйняття спадщини (ч. 3 ст. 1268 ЦК) спадкова справа не містить.

Крім того, на момент смерті ОСОБА_3 шлюб з відповідачем ОСОБА_1 розірвано, що вбачається із обставин, встановлених у справі № 211/3427/21 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 про встановлення факту відсутності родинних відносин.

За таких обставин, ОСОБА_1 є неналежним відповідачем за вимогами про стягнення боргу кредитором спадкодавця, а позов до ОСОБА_1 від імені та інтересах ОСОБА_4 позивач не заявляв.

За таких обставин, відсутні підстави покладати відповідальність на спадкоємців померлого.

Крім того, при навіть при дотриманні кредитором (у даному випадку КПТМ) строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд має встановити дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини).

Проте, Позивач заявляє вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла після смерті ОСОБА_3 .

За змістом ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

З копії спадкової справи №15/2021, заведеної після смері ОСОБА_3 , вбачається, що свідоцтво про право на спадщину на належну померлому 1\2 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_1 не видавалось, а отже й відсутні підстави для покладання обов"язку за борги, які виникли після смерті співвласника об"єкта нерухомого мана, враховуючи що за змістом ч. 1 ст. 1282 ЦК спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але вмежах вартостімайна,одержаного успадщину, а кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Суд відхиляє доводи представника позивача, що до спірних правовідносин не застосовуються положення про спадкування та статті 1281 та 1282 ЦК України, оскільки останні не узгоджуються ані зі змістом позову , ані обставинам справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч. 6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, належним чином дослідивши подані сторонами докази, перевірити їх, оцінивши в сукупності та взаємозв`язку суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат

Відповідно до п.1 ч.2, ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 263-265,279, 280, 281, 282,289, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки і піклування виконавчого комітет Довгинцівської районної у місті Кривий Ріг ради про стягнення заборгованості за теплову енергію задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (ЄДРПОУ 03342184):

заборгованість за теплову енергії за період з 01.02.2021 по 31.12.2023 рік у розмірі 28691,55 (двадцять вісім тисяч шістсот дев"яносто одна гривна 55 копійок) грн.

заборгованості за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021р. по 31.12.2023 р. в розмірі 247,92 грн. (двісті сорок сім гривень дев`яносто дві копійки);

суму збитків від інфляції - 4865,80 (чотири тисячі вісімсот шістдесят п`ять гривень вісімдесят копійок) грн. за період з травня 2021р. по лютий 2024р.;

три відсотка річних 1306,30 (одна тисяча тристо шість гривень тридцять копійок) грн. за період з 21.04.2021 р. по 28.03.2024р.;

пеню 32,02 (тридцять дві гривні дві копійки) грн. за період з 01.08.2023р. по 28.03.2024р..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (ЄДРПОУ 03342184) суму сплаченого судового збору у розмірі 1502,19 (одна тисяча п`ятсот дві гривні 19 копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 - відмовити.

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплову енергію відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення підписано 25 квітня 2025 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: КПТМ «Криворіжтепломережа» (50099, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.Квітки Цісик, 9, ЄДРПОУ 03342184);

- відповідач-1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 );

- відповідач-2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ( АДРЕСА_6 )

Суддя: О. В. Чайкіна