Ухвала

від 21.04.2025 по справі 383/66/21

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/66/21

Номер провадження 4-с/383/2/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2025 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Бондаренко В.В.,

при секретарі судового засідання Могиленко В.М.,

за участю:

представника скаржника адвоката Усатенка В.Ю. (в режимі відеоконференції),

представника боржника адвоката Голованова О.П. (в режимі відеоконференції),

начальника Бобринецького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Почкай М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Бобринецького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Почкай Миколи Олександровича, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 , яка є стягувачем у виконавчому провадженні, через представника - адвоката Усатенка В.Ю., звернулась до Бобринецького районного суду Кіровоградської області зі скаргою на бездіяльність начальника Бобринецького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Почкай Миколи Олександровича, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність начальника Бобринецького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Почкай Миколи Олександровича, щодо невжиття заходів примусового виконання рішення визначених Законом України «Про виконавче провадження» з метою виконання рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12.10.2021 року у справі №383/66/21 про витребування у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельної ділянки площею 7,4202 га., кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, розташовану на території Куйбишевської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області;

- зобов`язати начальника Бобринецького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Почкай Миколу Олександровича вжити заходи примусового виконання рішення визначені Законом України «Про виконавче провадження» з метою виконання рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12.10.2021 року у справі №383/66/21 про витребування у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельної ділянки площею 7,4202 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, розташовану на території Куйбишевської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

В обґрунтування скарги зазначено, що в провадженні Бобринецького відділу державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження №70722373 з примусового виконання рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12.10.2021 року про витребування у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельної ділянки площею 7,4202 га кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, розташованої на території Куйбишевської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області. Виконавче провадження №70722373 відкрито 11.01.2023 року та станом на 23.02.2025 року рішення суду не виконано. Державний виконавець зобов`язаний вилучити у боржника вказану земельну ділянку, про що скласти акт, однак станом на 23.02.2025 року не вживає жодних заходів, встановлених Законом щодо виконання рішення суду - земельну ділянку у боржника не вилучає та не передає її стягувачу ОСОБА_1 .

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 24.02.2025 року прийнято скаргу до розгляду (а.с.12-13).

Представник скаржника адвокат Усатенко В.Ю. скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Начальник Бобринецького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Почкай М.О. подав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні скарги (а.с.63-68). Вказав, що станом на 02.04.2025 року земельні ділянки з кадастровим номером 3520884200:02:000:4510 площею 4 га. та кадастровим номером 3520884200:02:000:4512 площею 3,41 га., зареєстровані за ОСОБА_3 , після скасування державної реєстрації за якою державним виконавцем буде виконано рішення суду в повному обсязі. 14.03.2023 року боржником ОСОБА_2 надано державному виконавцю пояснення про неможливість виконання рішення суду, оскільки земельна ділянка площею 7,4202 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327 не перебуває у його власності. Позиція державного виконавця зводиться про неможливість виконати рішення суду, оскільки земельна ділянка площею 7,4202 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327 не перебуває у власності боржника ОСОБА_2 .

В судовому засіданні пояснив, що на даний час право власності на витребувану у боржника земельну ділянку згідно Реєстру речових прав на нерухоме майно ні за ким не зареєстровано. Акт про вилучення земельної ділянки у боржника та передачу її стягувачу не складав.

Боржник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.208, 214).

Представник боржника ОСОБА_2 адвокат Голованов О.П. заперечив проти задоволення скарги, оскільки стягувачем в скарзі не вказано, що саме не здійснив виконавець в межах своїх повноважень і дотепер ним не здійснено у відповідності до вимог Закону. Вважає, що для виконання судового рішення необхідно відновити попередній стан, а саме здійснити державну реєстрацію в Реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності за боржником ОСОБА_2 на витребувану у останнього земельну ділянку. Заяв по суті справи не подав.

Суд, розглянувши скаргу у межах питань, які були винесені на його розгляд, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань доводи і докази, прийшов до наступного висновку.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25.04.2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 14.09.2016 року та постановою Верховного Суду від 10.05.2018 року, у справі №383/1146/15 задоволено позов ОСОБА_1 та визнано недійсним договір міни від 19.12.2014 року, укладеним між ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , а також скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 7,4202 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327 за ОСОБА_2 (а.с.77-80).

Однак ОСОБА_2 вищевказане рішення суду не виконав, більш того поділив спірну земельну ділянку площею 7,4202 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, розташованої на території Куйбишевської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, на три нові земельні ділянки: кадастровий номер 3520884200:02:000:4510 площею 4 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:4511 площею 0,102 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:4512 площею 3,41 га.

Вказане спонукало ОСОБА_1 звернутися знову за судовим захистом.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12.10.2021 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 01.11.2022 року, по справі №383/66/21 встановлено, що земельну ділянку площею 7,4202 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, розташовану на території Куйбишевської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, було поділено на три земельні ділянки, а саме: кадастровий номер 3520884200:02:000:4510 площею 4 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:4511 площею 0,102 га., кадастровий номер 3520884200:02:000:4512 площею 3,41 га, та проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором Бобринецької державної адміністрації Кіровоградської області Демецькою Т.М. від 29.05.2016 року за ОСОБА_2 .

Вказаним судовим рішенням скасовано державну реєстрацію права власності на земельні ділянки за ОСОБА_2 :

- кадастровий номер 3520884200:02:000:4510, площею 4 га, номер запису про право власності 14712102, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29802493 від 29.05.2016 року, проведену державним реєстратором Бобринецької державної адміністрації Кіровоградської області Демецькою Тетяною Миколаївною;

- кадастровий номер 3520884200:02:000:4511, площею 0,102 га, номер запису про право власності 14712067, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29802464 від 29.05.2016 року, проведену державним реєстратором Бобринецької державної адміністрації Кіровоградської області Демецькою Тетяною Миколаївною;

- кадастровий номер 3520884200:02:000:4512, площею 3,41 га, номер запису про право власності 14712083, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29802469 від 29.05.2016 року, проведену державним реєстратором Бобринецької державної адміністрації Кіровоградської області Демецькою Тетяною Миколаївною;

- витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,4202 га. кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, розташованої на території Куйбишевської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області (а.с.81-86).

Під час розгляду судової справи №383/66/21 відповідач ОСОБА_2 продав дві земельні ділянки (складові земельної ділянки кадастровий номер 3520884200:02:000:0327 (яка була поділена на три земельні ділянки) з кадастровим номером 3520884200:02:000:4510 площею 4 га та кадастровим номером 3520884200:02:000:4512 площею 3,41 га ОСОБА_5 .

Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП№70722373 від 11.01.2023 року, начальником Бобринецького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі державний виконавець) Почкай М.О. відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа від 09.12.2022 року з примусового виконання рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12.10.2021 року про витребування у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельної ділянки площею 7,4202 га кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, розташована на території Куйбишевської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

Для захисту своїх порушених права ОСОБА_1 звернулась з позовом з метою відновлення умови для виконання судового рішення про витребування земельної ділянки на її користь, за результатом розгляду якого рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27.03.2023 року, яке залишене в силі постановою Верховного Суду від 26.06.2024 року по справі №383/851/23, визнаний недійсним договір купівлі-продажу від 16.09.2022 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо продажу земельної ділянки кадастровий номер 3520884200:02:000:4512, площею 3,41 га, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кіріченко Геннадієм Миколайовичем, зареєстрований в реєстрі за №370; визнаний недійсним договір купівлі-продажу від 16.09.2022 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо продажу земельної ділянки кадастровий номер 3520884200:02:000:4510, площею 4,0 га, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кіріченко Геннадієм Миколайовичем, зареєстрований в реєстрі за №369 (а.с. 99-110).

Виконавче провадження №70722373 відкрито 11.01.2023 року, станом на 23.02.2025 року рішення суду не виконано, витребувана земельна ділянка на користь ОСОБА_1 не передана.

Вище наведені судові рішення вказують, що всі питання пов`язанні з поділом та відчуженням спірної земельної ділянки, за рішенням суду у справі №383/66/21 приведені у первісний стан для можливості виконати рішення суду від 12.10.2021 року в частині витребування у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельної ділянки площею 7,4202 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, розташовану на території Куйбишевської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

З трьох складових земельної ділянки кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, яка не відчужувалася ОСОБА_2 витребувана реально на користь ОСОБА_1 земельна ділянка з кадастровим номером 3520884200:02:000:4511 площею 0,102 га. за актом державного виконавця від 01.08.2024 року.

23.08.2024 року проведено державну реєстрацію припинення права власності ОСОБА_3 на земельні ділянки з кадастровим номером 3520884200:02:000:4510, площею 4 га. та кадастровим номером 3520884200:02:000:4512 площею 3,41 га., на підставі рішення суду від 08.09.2023 року по справі №383/851/23, що підтверджується копіями витягу з державного реєстру речових прав №392516917 та №392511152 від 27.08.2024 року (а.с.196, 197).

11.10.2024 року представник стягувача подав до Бобринецького ВДВС заяву про вилучення земельної ділянки площею 7,4202 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, розташованої на території Куйбишевської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області і передання її ОСОБА_1 , про що скласти відповідний акт, що підтверджується відміткою на штампі Бобринецького ВДВС про її прийняття 11.10.2024 року за вх. №1167 (а.с.198-201).

18.04.2025 року боржник ОСОБА_2 надав державному виконавцю пояснення, яким він повідомив, що у відповідності до Реєстру речових прав на нерухоме майно у його власності відсутні вищевказані земельні ділянки, тому він ними не володіє та не може їх передати (а.с.219).

Однак на час розгляду скарги державний виконавець Почкай М.О. акт про вилучення земельної ділянки у боржника та передачу її стягувачу не склав, що свідчить про те, що фактичне виконання рішення суду не здійснено, витребувана земельна ділянка стягувачу в повному обсязі не передана.

Щодо обов`язковості судового рішення

Статтями 129, 129-1 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вказані конституційні положення знайшли своє продовження у ЦПК України, а також у Законі України «Про судоустрій і статус суддів». Так, частинами першою, другою статті 18 ЦПК України та частинами другою, четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відтак, забезпечення виконання судових рішень покладається, у тому числі, на суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяють реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

На важливість належного виконання судових рішень неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.

Так, за позицією Конституційного Суду України, висловленою у рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення)) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України (абзац 15 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 07 травня 2002 року №8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 пункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 23 листопада 2018 року №10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого статті 55 Конституції України права кожного на судовий захист.

Забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статті 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Конституційний Суд України, взявши до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні висновки щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява №60750/00; пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia», заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04).

Щодо примусового виконання державним (приватним) виконавцем судового рішення про витребування майна

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 10 Закону №1404-VIII встановлені такі заходи примусового виконання рішень: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з частинами першою-третьою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:1)проводити перевіркувиконання боржникамирішень,що підлягаютьвиконанню відповіднодо цьогоЗакону;2)проводити перевіркувиконання юридичнимиособами незалежновід формивласності,фізичними особами,фізичними особами-підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону №1404-VIII під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

Виконання судового рішення про витребування майна передбачає вчинення державним чи приватним виконавцем дій щодо вилучення такого майна у боржника та передачу його стягувачу, а не обмежується лише діями виконавця щодо перевірки виконання рішення боржником.

Таким чином, рішення про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому статтею 60 Закону №1404-VIII, шляхом вилучення майна у боржника і передачі стягувачу предметів, зазначених у рішенні.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складіколегії суддівПершої судовоїпалати Касаційногоцивільного суду у постанові від 30.06.2021 року у справі №201/12569/16 (провадження №61-2627св21).

Саме про вжиття таких заходів державним виконавцем щодо витребуваної земельної ділянки представник стягувача подав заяву 11.10.2024 року до Бобринецького ВДВС (а.с.198-201).

Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Однак, державний виконавець Почкай М.О. акт про вилучення земельної ділянки у боржника та передачу її стягувачу не склав, відповідно відмова підписати такий акт державним виконавцем також не фіксувалась, виконавче провадження не закінчено.

Суд критично оцінює пояснення боржника ОСОБА_2 від 18.04.2025 року про неможливість виконання ним рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12.10.2021 року про витребування у нього на користь ОСОБА_1 земельної ділянки через відсутність у його власності вищевказаних земельних ділянок згідно Реєстру речових прав на нерухоме майно з огляду на що стверджує, що ними не володіє та не може їх передати (а.с.219), як безпідставні, оскільки відсутність в Реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на витребуване у нього майно не перешкоджає виконанню останнім рішення суду, яким витребувано земельну ділянку з його незаконного володіння.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12.10.2021 року по справі №383/66/21, з приводу виконання якого здійснюється виконавче провадження, встановлено незаконне володіння земельною ділянкою саме ОСОБА_2 , що і стало підставою для її витребування, а тому заперечення ОСОБА_2 факту володіння витребуваним майном є безпідставним.

Право власності ОСОБА_3 на земельні ділянки з кадастровим номером 3520884200:02:000:4510, площею 4 га. та кадастровим номером 3520884200:02:000:4512 площею 3,41 га., припинено 23.08.2024 року, про що внесено відомості до Реєстру речових прав (а.с.196, 197).

Твердження представника боржника - адвоката Голованова О.П. про необхідність відновлення попереднього стану для виконання судового рішення, а саме державної реєстрації в Реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності за боржником на витребувану у останнього земельну ділянку є помилковим, оскільки державна реєстрація права власності на нерухоме майно може бути здійснена правомірно лише за власником такого майна, а не її незаконним володільцем.

Щодо зобов`язання державного виконавця вжити заходів примусового виконання рішення суду

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради від 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної справах «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії» від 09 червня 2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії» від 17 грудня 2004 року, завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, а тому суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Отже суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18 березня 2014 року у справі № 21-11а14 та від 21 травня 2013 року у справі № 21-87а13.

Суд зазначає, що обов`язком державного та приватного виконавця є вжиття всіх передбачених законом заходів для виконання судового рішення. Якщо державному чи приватному виконавцю незрозуміло рішення, порядок його виконання, то виконавець не позбавлені можливості звернутись до суду з заявою про роз`яснення рішення суду, про встановлення порядку виконання рішення.

З метою його виконання державний та приватний виконавець має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні, у разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; здійснювати інші повноваження, передбачені Законом № 1404-VIII.

Судом у цій справі не встановлено обставин та матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що державний виконавець Почкай М.О. вживав усіх передбачених Законом №1404-VIII заходів щодо ефективного та своєчасного виконання рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12.10.2021 року у справі №383/66/21 про витребування у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельної ділянки площею 7,4202 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, розташованої на території Куйбишевської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

Така бездіяльність державного виконавця Почкай М.О. порушує право ОСОБА_1 на справедливий судовий захист, невід`ємною складовою якого є право на виконання судового рішення, та призводить до безпідставного невиконання судового рішення протягом тривалого часу.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішенняу справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Із урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльність начальника Бобринецького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Почкай Миколи Олександровича при виконанні виконавчого листа, виданого на виконання рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12.10.2021 року у справі №383/66/21 про витребування у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельної ділянки площею 7,4202 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, розташованої на території Куйбишевської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

Щодо вимог про зобов`язання державного виконавця Почкай М.О. вжити заходи примусового виконання рішення визначених Законом України «Про виконавче провадження» суд зазначає, що вчинення таких дій відноситься до дискреційних повноважень виконавця, а суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження виконавця.

Водночас, статтею 451 ЦПК України встановлено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Оскільки судом визнано протиправною бездіяльність начальника Бобринецького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Почкай Миколи Олександровича щодо виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12.10.2021 року у справі №383/66/21, тому суд вважає, що наявні підстави для зобов`язання державного виконавця Почкай М.О. усунути порушення прав стягувача ОСОБА_1 .

Таким чином, скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 18, 260, 261, 447-453 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність начальника Бобринецького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Почкай Миколи Олександровича при виконанні виконавчого листа, виданого на виконання рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12.10.2021 року у справі №383/66/21 про витребування у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельної ділянки площею 7,4202 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, розташованої на території Куйбишевської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

Зобов`язати начальника Бобринецького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Почкай Миколу Олександровича усунути порушення прав ОСОБА_6 .

У задоволенні іншої частини вимог скарги відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 25.04.2025 року.

Суддя В.В. Бондаренко