Ухвала

від 25.04.2025 по справі 991/3626/25

НЕ ВКАЗАНО

Справа № 991/3626/25

Провадження 1-кс/991/3751/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2025 року м.Київ

Суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_3 (далі - суддя чи суд),

отримавши заяву ОСОБА_1 про відвід слідчого судді ВАКС ОСОБА_4. від розгляду справи №991/3626/25 (провадження №1-кс/991/3657/25)

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис судового провадження.

24.04.2025 до ВАКС надійшла заява ОСОБА_1 (далі - заявник) про відвід слідчого судді ВАКС ОСОБА_2 від розгляду справи №991/12763/24 (провадження №1-кс/991/3657/25), для розгляду якої відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено слідчого суддю ВАКС ОСОБА_3

2. Короткий виклад заяви про відвід.

2.1. Заявник у заяві зазначив таке: «Заява №1 (будуть повтори при саботажі п.4 ч.1 ст. 75 КПК) від 24.04.2025 р. про відвід підозрюваного (і досі без підозри з 2021-го року) судді ВАКС ОСОБА_2 від чергового наміру на вчинення ним поточних і чергових, рецидивних службових злочинів на помилковій (на моє точне переконання) посаді судді Вищого Антикорупційного Суду.

У мене як викривача корупції по виключно всім правоохоронним органам навколо справи умисного вбивства мого близнюка і по Україні в цілому, є не просто недовіра до діячльності судді ОСОБА_2 на користь злочинних формувань, орудуючих по ДБР-рам, по НАБУ, по ГСУ СБУ, а і повне переконання у тому, що він повинен або відбувати криміналбльні покарання за вчинені ним і постійно вчиняємі резонансні службові злочини, абьо як мінімум, подати свою кандидатуру на вступ до ЗСУ замість відбуття ним криміналльних покаранть за масові резонансні службові злочини, оплачені йому скудної казни державного бюджету, обтяжені до всього періодом воєнного стану на території України.

ОСОБА_2 з 2021-го року перебуває під псевдо-слідством ТУ ДБР у виконанні таукож реального підозрюваного у злочинах вже по ТУ ДБР м. Києва ОСОБА_5, за співучасті прокурора офісу ГПУ і м. Києва, які навязали не компетентному органу такі розслідування суддів ВАКС одночасно злочини прокурора офісу ГПУ ОСОБА_6, яка покривала злочини суддів ВАКС і по жодному не внесла відомості в ЄРДР за пачками зобовязальних ухвал по резонансним злочинам суддів ВАКС в інтересах мафії прокурорів і ОЗГрупи по НАБУ.

Перебування судді хай навіть і під псевдо-слідством не вповноваженою структурою ТУ ДБР, і також мої постійні вимоги оформити його або за грати, або у збройні сили ЗСУ спільно з напартниками його злочинів по палаті ВАКС є переконливою підставою недовіри. Хай згадає Бангалорські прпинципи, і пілдьше не попадається мені як викривачу корупції, на очі, аж поки я НЕ побачу його на законному місці, визначеному йому органами СБУ.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, і будучи впевненим як викривач корупції стажем 22 роки, і як викривач минулих корупційних злочинів переважної більшості суддів ВАКС у намірах на вчинення чергових службових злочинів на користь злочинних Організацій, орудуючих по НАБУ і по ДБР-рам на користь російського агресора в період воєнного стану по Україні, Вимагаю:

1. Надати відвід постійному виконавцю протизщаконних ухвал з ознаками злочинів державної зрадли, і які, його ухвали, суперечсать сотням законних ухвал у виконанні суддів загадлбьних судочинств як до рівносильних структур нап виконання вимог ст. 214 КПК України, від запланованого і неминучого (у разі його виконання) службового злочину».

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до частини 1 статті 21 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК), кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Неупередженість суду є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя, з метою дотримання якої учасники судового провадження наділені правом заявити відвід, який відповідно до частини 5 статті 80 КПК повинен бути вмотивованим. При цьому, згідно з частиною 4 статті 80 КПК заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.

Перелік підстав, за наявності яких особами, які беруть участь в кримінальному провадженні, може бути заявлено відвід судді, визначений частинами 1, 2 статті 75 КПК, а саме: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною 3 статті 35 цього кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою. Також частиною 1 статті 76 КПК визначено, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Згідно із частиною 1 статті 80 КПК, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до частини 1 статті 81 КПК, у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.

Статтею 15 чинної редакції Кодексу суддівської етики, затвердженої рішенням ХХ з`їзду суддів України 18.09.2024, визначено, що суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом. У разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.

Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 №2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Також згідно із частиною 5 статті 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Зокрема в пункті 104 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) від 27.05.2013 зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

Аналогічно в пункті 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» (заява №7577/02) від 03.05.2007 зазначено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є довіра, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

В пункті 50 рішення ЄСПЛ в справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 (заява №33949/02) зазначено, що стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

3.2. Очевидно, що заява про відвід складається винятково з цілої низки неадекватних образливих висловлювань щодо слідчого судді ВАКС без жодної іншої аргументації заявленого відводу, що вочевидь свідчить про зловживання заявника процесуальними правами, під чим в теорії права класично розуміють дії: 1) переважним мотивом яких є заподіяння шкоди; 2) здійснення яких є абсолютно нераціональним з огляду на відсутність будь-якого законного інтересу у здійсненні права, або ж його здійснення завдає шкоди іншому; 3) право реалізується з ціллю, відмінною від тієї, для якої воно існує.

Згідно із статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Неприпустимість використання заявниками образливих висловлювань у процесуальних документах також витікає з такої загальної засади кримінального провадження як повага до людської гідності, відповідно до якої під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи (частина 1 статті 11 КПК).

Норми КПК безпосередньо не врегульовують порядок реагування на можливі зловживання процесуальними правами учасниками кримінального провадження, але разом з тим, частиною 6 статті 9 КПК визначено, що у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього кодексу. Також, згідно із частиною 5 статті 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство застосовується із урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (ухвала Касаційного кримінального суду Верховного суду (ККС ВС) від 30.05.2018 у справі №676/7346/15-к). Процесуальний закон забезпечує дотримання прав осіб, а не використання їх для зловживання (постанова ККС ВС від 09.04.2019 у справі № 306/1602/16-к).

Відтак використання учасниками судового процесу або їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до їх честі та гідності з боку осіб, які такі дії вчиняють. Такі дії суперечать основним засадам і завданням судочинства та можуть бути визнані судом як зловживання процесуальними правами (постанова ККС ВС від 24.03.2021 у справі № 937/1059/20). Аналогічний висновок міститься в постановах ККС ВС від 24.03.2021 у справі №937/1056/20, від 29.07.2021 у справі № 264/6844/20, від 16.01.2024 у справі № 991/7073/23, ухвалах ККС ВС від 26.10.2020 у справі № 442/2432/20, від 30.06.2021 у справі № 234/2435/21, від 07.02.2022 у справі № 266/59/22, від 07.02.2022 у справі № 266/108/22, від 03.04.2023 у справі №991/111/23, від 03.04.2023 у справі № 991/113/23, від 05.03.2024 у справі № 758/3123/16, від 17.06.2024 у справі № 508/353/16-к.

У свою чергу аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду (справа №199/6713/14-ц, справа № 9901/324/19), а саме, що учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні в заявах по суті справи, заявах із процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.

Такої ж правової позиції дотримується і Апеляційна палата (АП) ВАКС. Так, (1) систематичне та цілеспрямоване формулювання неправильної назви суду як судової установи, яке свідчить про демонстрацію ним неповаги до суду; (2) обґрунтування процесуальної вимоги до суду апеляційної інстанції у виді образливих висловлювань на адресу суддів; (3) використання образливих висловлювань (фраз) щодо слідчого судді, які не відображають та не можуть відображати незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення; (4) використання образливих висловлювань на адресу органів правосуддя та учасників кримінального провадження; (5) використання інших некоректних висловлювання на адресу суддів, що є очевидним проявом неповаги до суду - були кваліфіковані як зловживання правом та відповідно були визначені як підстави для повернення апеляційних скарг або зазначені як одна з підстав неприйнятності в ухвалах Апеляційної палати ВАКС від 22.02.2023 у справі № 991/1219/23, від 22.02.2023 у справі № 991/1251/23 та від 03.02.2022 у справі № 991/72/22, від 23.08.2023 та від 24.08.2023 у справі № 991/7226/23, від 23.08.2023 у справі № 991/6614/23, від 28.08.2023 у справі № 991/6613/23, від 28.08.2023 у справі № 991/7446/23, від 04.09.2023 у справі № 991/7293/23, від 05.09.2023 у справі № 991/7363/23, від 06.09.2023 у справі № 991/7073/23, від 03.10.2023 у справі № 991/8389/23, від 03.10.2023 у справі № 991/8477/23, від 03.10.2023 у справі № 991/8562/23, від 19.10.2023 у справі №991/7073/23.

Також, згідно із частиною 2 статті 1 КПК кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відтак суд зауважує, що інші процесуальні закони України містять достатньо чіткі норми щодо запобігання зловживанню процесуальними правами, а саме статтями 44 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПКУ), 43 Господарського процесуального кодексу України (ГПКУ) та 45 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) під загальною назвою «Неприпустимість зловживання процесуальними правами» передбачено тотожні норми, за якими учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Окрім того, згідно із частинами 2-4 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка регулює діяльність ЄСПЛ, суд не розглядає жодної індивідуальної заяви, поданої згідно зі статтею 34, якщо вона: a) є анонімною; або b) за своєю суттю є ідентичною до заяви, що вже була розглянута Судом чи була подана на розгляд до іншого міжнародного органу розслідування чи врегулювання, і якщо вона не містить нових фактів у справі. Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає: a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви; або b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином. Суд відхиляє будь-яку заяву, яку він вважає неприйнятною згідно з цією статтею. Він може зробити це на будь-якій стадії провадження у справі.

3.3. Суд зазначає, що у цьому випадку вбачається очевидне зловживання заявником процесуальним правом, відтак подана ним заява про відвід підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 7, 9, 22, 26, 75, 80, 81 КПК, суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 від 24.04.2025 про відвід слідчого судді ВАКС ОСОБА_4. від розгляду справи №991/3636/25 (провадження №1-кс/991/3657/25).

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту постановлення.

Слідчий суддя ОСОБА_3.