Повістка

від 24.04.2025 по справі 914/3625/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2025 р. Справа №914/3625/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.

суддівГалушко Н.А.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» про розподіл судових витрат

у справі №914/3625/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веставтотрейд», м. Луцьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод», м. Кам`янка-Бузька, Львівська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Еконива», с. Банюнин, Львівського району, Львівської області

про стягнення грошових коштів в сумі 2875266,00 грн.

за участі представників сторін:

від позивача не з`явились

від відповідача Скалевська Л.А. (в режимі відеоконференції)

від третьої особи не з`явились

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Веставтотрейд» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» (далі ТОВ «КБКЗ»/Завод) 2875266,00 грн та судових витрат, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Еконива».

Розглянувши позовні вимоги ТОВ «Веставтотрейд», Господарський суд Львівської області в рішенні від 18.07.2024 відмовив в задоволенні таких.

ТОВ «Веставтотрейд» не погодилось з ухваленим рішенням та оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Розглянувши апеляційну скаргу ТОВ «Веставтотрейд», Західний апеляційний господарський суд 20.03.2025 ухвалив постанову, якою в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовив, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 18.07.2024 залишив без змін.

Водночас, в ході розгляду апеляційної скарги, а саме 13.09.2024 ТОВ «КБКЗ» подало заяву, в якій повідомило суд про те, що за результатами апеляційного перегляду оскаржуваного рішення очікує понести витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розрахунок яких становить 17000,00 грн за адвокатські послуги (складання відзиву на апеляційну скаргу, участь в судових засіданнях, тощо) та, у випадку залишення оскаржуваного рішення без змін, 45000,00 грн, що є «гонораром успіху» відповідно до додаткової угоди до договору про надання правової допомоги. Разом з тим, у вказаній заяві відповідач повідомив суд про те, що документи щодо судових витрат будуть подані протягом п`яти днів з дати ухвалення постанови у цій справі.

25.03.2025 відповідач в системі «Електронний суд» сформував заяву про розподіл судових витрат, до якої долучив докази на підтвердження розміру понесених витрат: додаткову угоду від 30.08.2024 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 25.12.2020 за № 29/2020; акти про надання правової допомоги за № 24 від 01.09.2024, за № 25 від 15.01.2025, за № 26 від 30.01.2025, за № 28 від 13.03.2025, за № 30 від 24.03.2025, в яких міститься детальний перелік наданих послуг, час, витрачений на надання таких послуг, та вартість наданої послуги; платіжні інструкції від 13.09.2024, від 16.01.2025, від 06.02.2025, від 14.03.2025 та від 24.03.2025, за якими ТОВ «КБКЗ» оплатило надані адвокатом послуги.

Відповідно до ч.1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не було вирішено питання про судові витрати. Частиною 3 статті 244 ГПК України встановлено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Західний апеляційний господарський суд в ухвалі від 07.04.2025 призначив заяву ТОВ «КБКЗ» до розгляду в судовому засіданні в режимі відеоконференції; зобов`язав позивача подати суду пояснення (заперечення) щодо заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення; участь представників сторін в судовому засіданні визначив на "власний розсуд".

23.04.2025 від представника позивача надійшло заперечення на заяву ТОВ «КБКЗ» про ухвалення додаткового рішення, в якому він просив зменшити розмір заявлених відповідачем витрат до 5000,00 грн, покликаючись на те, що, виходячи зі змісту обставин цієї справи, розмір витрат відповідача не відповідає критерію розумності та реальності адвокатських витрат, а також, на переконання позивача, такий розмір витрат є необґрунтовано завищеним, позаяк ця справа, попри значну ціну позову, не належить до категорії складних справ.

В дане судове засідання в режимі відеоконференції на зв`язок із судом вийшла представниця відповідача, яка підтримала вимоги своєї заяви про відшкодування відповідачу за рахунок позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач та третя особа участі уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи ту обставину, що ухвалою суду апеляційної інстанції участь представників сторін обов`язковою не визнавалась, приймаючи до уваги подані представником позивача заперечення на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на приписи ч. 4 ст. 244 ГПК України, судова колегія вважає за можливе завершити розгляд заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у цій справі за відсутності представників позивача та третьої особи.

Розглянувши заяву відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сукупності із запереченням представника позивача на вказану заяву, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача, виходячи з наступного:

Відповідно до частини 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до вказаних положень, ТОВ «КБКЗ» після подання відзиву на апеляційну скаргу подало заяву, в якій повідомило суд про те, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як було вказано вище, після ухвалення судом апеляційної інстанції постанови 20.03.2025 за результатами розгляду поданої позивачем апеляційної скарги, від представника ТОВ «КБКЗ» надійшла заява, сформована в системі «Електронний суд» 25.03.2025, в якій заявник просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу, що складаються з 38000,00 грн за надані адвокатом послуги та 45000,00 грн «гонорару успіху», що разом становить 83000,00 грн.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення якого, в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем суду надано такі документи:

-ордер на надання правничої допомоги від 09.09.2024 за № 1196826, виданий на Скалевську Любов Анатолівну;

-додаткову угоду від 30.08.2024 до договору № 29/2020 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 25.12.2020, в якій сторони погодили оплату ТОВ «КБКЗ» адвокату додатково 45000,00 грн «гонорару успіху». у випадку залишення в силі оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у справі № 914/3625/23;

-акти за № 24 від 01.09.2024, за № 25 від 15.01.2025, за № 26 від 30.01.2025, за № 28 від 13.03.2025 за № 29 від 20.03.2025 та за № 30 від 24.03.2025, в яких міститься детальний опис наданих адвокатом послуг, час, витрачений адвокатом на надання таких послуг, та їх вартість;

-платіжні інструкції: від 24.03.2025 за № 5091 на суму 4500,00 грн; від 14.03.2025 за № 3922 на суму 15200,00 грн; від 06.02.2025 за № 4945 на суму 11500,00 грн; від 16.01.0225 за № 4802 на суму 4500,00 грн; від 13.09.2024 за № 4359 на суму 20000,00 грн, що підтверджують здійснення ТОВ «КБКЗ» оплати за договором про надання правової допомоги за відповідними актами.

Водночас, в своїй заяві відповідач також покликається на договір за № 29/2020 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 25.12.2020, який був долучений останнім при відшкодуванні йому витрат на професійну правову допомогу судом першої інстанції.

Зазначені докази щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подані суду в межах строків, визначених частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На виконання вимог вказаної норми процесуального закону, представник позивача подав суду заперечення на заяву ТОВ «КБКЗ» про ухвалення додаткового рішення, в якому він просив зменшити розмір заявлених відповідачем витрат до 5000,00 грн, покликаючись на те, що, виходячи зі змісту обставин цієї справи, розмір витрат відповідача не відповідає критерію розумності та реальності адвокатських витрат, а також, на переконання позивача, такий розмір витрат є необґрунтовано завищеним, позаяк ця справа, попри значну ціну позову, не належить до категорії складних справ. Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, судова колегія звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, в якій вона дійшла до висновку про те, що відповідна сума додаткової винагороди адвоката за досягнення позитивного рішення у справі обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі у договорі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, і тому належить до судових витрат. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у разі укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи те, чи були вони фактично здійснені, а також їх необхідність. Визначаючи суму відшкодування, суд має послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Дослідивши подану відповідачем заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу разом із доказами, які підтверджують розмір понесених витрат, а також заяву позивача про зменшення розміру витрат в сукупності з матеріалами та обставинами даної справи, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне зазначити, що предметом спору у даній справі є стягнення коштів, а обсяг первинної документації, який необхідно було вивчити та проаналізувати адвокату не є значним. Разом з тим, під час перебування справи в провадженні апеляційного суду товариством дійсно подавалось велика кількість процесуальних документів, зокрема, відзив на апеляційну скаргу, додаткові пояснення у справі, тощо, однак такі документи (пояснення) містили подібні доводи, які наводились товариством під час розгляду справи в суді першої інстанції. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що спір такої категорії для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, а розгляд цієї справи в суді апеляційної інстанції об`єктивно не вимагав у адвоката великого обсягу юридичної і технічної роботи, аналізу великої кількості норм чинного законодавства та судової практики. Отож, судова колегія вважає заявлені відповідачем до стягнення з позивача судові витрати в розмірі 83000,00 грн, що складаються з 38000,00 грн оплати послуг адвоката та 45000,00 грн «гонорару успіху», не мають характеру необхідних та співрозмірних, що свідчить про розумну необхідність зменшення розміру судових витрат, оскільки розмір заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

За таких обставин, беручи до уваги неспівмірність суми витрат на правову допомогу зі складністю справи, незважаючи на ціну даного позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю судових засідань, судова колегія вважає заявлену суму компенсації витрат завищеною та такою, що становитиме надмірний тягар для позивача, а тому приходить до висновку про доцільність зменшення заявлених до стягнення відповідачем 83000,00 грн судових витрат на 60% та стягнення з позивача на користь відповідача 33200,00 грн відшкодування витрат на професійну правову допомогу. В задоволенні решти вимог заяви ТОВ «КБКЗ» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись статтями 126, 129, 244 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» про розподіл судових витрат у справі №914/3625/23 задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веставтотрейд» (43006, м. Луцьк, вул. Вахтангова, будинок 2-а, код ЄДРПОУ 36407488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» (80400, Львівська обл., м. Кам`янка-Бузька, вул. Шевченка, будинок 129 А, код ЄДРПОУ 34219437) 33200 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Господарському суду Львівської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуюча суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяО.С. Скрипчук