Постанова

від 22.04.2025 по справі 917/1297/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року м. Харків Справа № 917/1297/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

від позивача адвокатка Піун С. П., на підставі довіреності (поза межами приміщення суду)

від відповідача Савченко Б. А., в порядку самопредставництва (поза межами приміщення суду)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вх. № 379 П/1)

на рішення господарського суду Полтавської області від 28.01.2025 (повний текст судового рішення складений та підписаний 31.01.2025, суддя Байдуж Ю.С.)

у справі № 917/1297/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз", м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область,

про стягнення 6 548 767,78 грн,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Гадячгаз про стягнення заборгованості за Типовим договором постачання природного газу постачальником останньої надії, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 (надалі - Типовий договір) за період 01.05.2022 - 31.05.2022 у розмірі 6 548 767,78 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 апеляційну скаргу ТОВ ГК Нафтогаз України задоволено, рішення господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 у справі № 917/1297/23 скасовано, прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ Гадячгаз на користь ТОВ ГК Нафтогаз України 6 548 767,78 грн заборгованості, 98 231,52 грн судового збору за подання позовної заяви та 117 877,82 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2024 постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 та рішення господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 у справі № 917/1297/23 скасовано, справу № 917/1297/23 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.01.2025 у справі 917/1297/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 2 943 002,88 грн вартості безпідставно набутого природного газу.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на користь Приватного акціонерне товариства "Гадячгаз" 86 538,36 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

Заяву про поворот виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 у справі №917/1297/23 задоволено частково.

Вирішено здійснити поворот виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 у справі № 917/1297/23, в частині стягнення 3 605 764,90 грн вартості безпідставно набутого природного газу та 118 990,24 грн - відшкодування судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на користь Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" 3 605 764,90 грн - надмірно стягнутої вартості безпідставно набутого природного газу та 118 990,24 грн надмірно стягнутої суми в рахунок відшкодування судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним:

- матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем в період з 01.05.2022 по 31.05.2022 природного газу, а також обґрунтованість його розміру, заявленого позивачем у позовній заяві, а саме - 144,02100 тис. куб. м;

- позивач направляв на адресу відповідача акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2022 № 8568, в якому відображені обсяги переданого ПрАТ «Гадячгаз» природного газу в обсязі, що відповідає даним Оператора ГТС 144,02100 тис. м куб, проте в матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження вчинення відповідачем дій, які свідчили б про некоректність наведених даних; заперечуючи обсяг отриманого від позивача природного газу у спірний період, відповідач не надав будь-яких даних та доказів того, що поставка газу була здійснена в іншому розмірі;

- обставинами даної справи доведена відсутність договірних відносин між сторонами спору на умовах Типового договору та констатована відсутність правових підстав для його укладення, тому у зв`язку з невідповідністю наданого позивачем розрахунку у відповідності до приписів ч. 2 ст. 1213 ЦК України вартість безпідставно набутого майна визначається на момент розгляду судом справи; вартість природного газу, визначена позивачем у рахунку, не відповідає середньозваженій ринковій ціні на дату ухвалення рішення, оприлюдненій Українською енергетичною біржею, а отже, фактична сума, що підлягає відшкодуванню, має становити 2 943 002,88 грн з ПДВ, виходячи з ринкової ціни 20 434,54 грн за 1 тис. мі газу станом на дату ухвалення судового рішення;

- з ТОВ «ГК «Нафтогаз України» підлягає поверненню надмірно стягнута сума боргу та судового збору, оскільки рішення апеляційного суду в частині стягнення 3 605 764,90 грн і 118 990,24 грн виконано понад фактично належне, тому наявні правові підстави для частково задоволення заяви ПрАТ «Гадячгаз» щодо повороту виконання судового рішення.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, неповне дослідження обставин справи, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 28.01.2025 у справі №917/1297/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 605 764,90 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги; відмовити у задоволенні клопотання відповідача про поворот виконання постанови Східного апеляційного господарського суду у цій справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на наступне:

- суд першої інстанції вирішив справу без належного дослідження всіх обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема не встановив фактичного укладення між сторонами Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», не надав належної оцінки доказам акцептування відповідачем публічної оферти через споживання газу, включенню відповідача до портфеля постачальника, факту постачання природного газу в заявленому обсязі та виникненню заборгованості, поклавши на позивача тягар доказування, але без всебічного і повного з`ясування обставин справи;

- місцевий господарський суд помилково застосував положення статтей 1212, 1213 ЦК України, хоча мав застосовувати норми про укладення договорів (статті 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України), а також Закон України «Про ринок природного газу», Кодекс газотранспортної системи, Правила постачання природного газу; спірні правовідносини не є кондикційними, адже вони виникли на підставі Типового договору постачальника «останньої надії», що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права;

- факт автоматичної реєстрації відповідача як споживача постачальника «останньої надії» є підтвердженням укладення договору відповідно до положень чинного законодавства, що підтверджується практикою Верховного Суду; на момент виникнення правовідносин між сторонами був відсутнім дієвий правовий механізм самостійного припинення постачання природного газу постачальником «останньої надії», тому навіть за наявності підстав для припинення постачання, воно не могло бути реалізоване з ініціативи постачальника через регламентований порядок дій операторів газотранспортної або газорозподільної системи, які відповідальні за технічне припинення газопостачання;

- суд першої інстанції застосував неправильну (занижену) ринкову вартість газу при розрахунку суми до стягнення, натомість мав врахувати суму, визначену в рахунку позивача, а не середньозважену ціну на біржі на момент вирішення справи;

- оскільки позивач вважає рішення суду першої інстанції незаконним, прийнятим із порушенням норм матеріального права у зв`язку з неправильним визначенням правової кваліфікації правовідносин сторін, а також таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню в повному обсязі, вказане, у свою чергу, виключає можливість задоволення заяви відповідача про поворот виконання рішення відповідно до частини 2 статті 333 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно апелянтом подана заява про зупинення провадження у справі до вирішення справи №910/3971/22.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 20.02.2025 для розгляду справи №917/1297/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 у справі №917/1297/23 витребувано у господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1297/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вх. № 379 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.01.2025 у справі № 917/1297/23, до надходження матеріалів справи.

10.03.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №913/1297/23.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справі №917/1297/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вх. № 379 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.01.2025 у справі № 917/1297/23 залишено без руху; встановлено протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали апелянту усунути недоліки, а саме: подати до Східного апеляційного господарського суду: докази сплати (доплати) судового збору в сумі 64 903,77грн; роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга вважатиметься неподаною та підлягатиме поверненню скаржникові.

18.03.2025 від апелянта до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2025 у справі №917/1297/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вх. № 379 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.01.2025 у справі № 917/1297/23; призначено справу до розгляду на "22" квітня 2025 р. о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132; повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні; визнано необов`язковою явку представників учасників справи та довести до відома, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті; доведено до відома учасників справи про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; встановлено учасникам справи строк до 16.04.2025 включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів апелянту в порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України; встановлено учасникам справи строк до 16.04.2025 включно для подання до Східного апеляційного господарського суду заяв та клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги з доказами надіслання їх копій іншим учасникам справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі №917/1297/23 задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; судове засідання у справі № 917/1297/23, призначене на "22" квітня 2025 р. о 10:30 годині, встановлено провести за участю Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" в особі його представника - Савченка Богдана Анатолійовича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 у справі №917/1297/23 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про участь його представниці в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; судове засідання у справі № 917/1297/23, призначене на "22" квітня 2025 р. о 10:30 годині, встановлено провести за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" в особі його представниці - адвокатки Піун Світлани Петрівни, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів.

16.04.2025 до Східного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній, підтримуючи висновки суду першої інстанції та заперечуючи проти доводів апелянта, у тому числі проти наявності підстав для зупинення провадження у справі, просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення залишити без змін.

В судовому засіданні апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги, а також поданої заяви про зупинення провадження у справі.

Відповідач в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви про зупинення провадження у справі, а також проти вимог апеляційної скарги.

Розглянувши заяву апелянта про зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у випадку, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України є нормою імперативної дії, якою встановлено обов`язок суду зупинити провадження по справі у випадку встановлення судом об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Таким чином, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.

Як неможливість розгляду зазначеної справи потрібно розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта та шоста статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 10.06.2019 у справі №914/1983/17 від 16.01.2020 у справі №908/1188/19).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заява апелянта про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи обґрунтована тим, що в іншій господарській справі №?910/3971/22 досліджуються обставини, без встановлення яких неможливо ухвалити обґрунтоване рішення у справі №?917/1297/23. Апелянт зазначає про призначення у наведеній справі судової експертизи, за наслідком отримання результатів якої можливе визначення дійсних обсягів споживання природного газу, які були включені до небалансів, і вартість яких є предметом стягнення, в тому числі, в цій справі. Позивач зазначає про те, що без результатів наведеної експертизи неможливо точно визначити, скільки саме газу фактично спожито ПрАТ «Гадячгаз», і яка сума підлягає стягненню, а також посилається на те, що докази, надані самим позивачем акти приймання-передачі газу, листи оператора ГТС, довідки тощо містять інформацію, достовірність якої є сумнівною.

Таким чином, на переконання апелянта, існує об`єктивна неможливість розгляду справи №??917/1297/23 до моменту завершення розгляду справи №?910/3971/22, у якій шляхом проведення експертизи буде встановлено обсяг фактично спожитого природного газу, що напряму впливає на правомірність позовних вимог у цій справі.

Судова колегія зауважує на тому, що наявність спору щодо стягнення заборгованості за Договором транспортування природного газу №1907000467 від 11.12.2019, стороною якого є позивач, однак який не є предметом даного спору, не свідчить про об`єктивну неможливість здійснення розгляду цієї справи судом, відповідно не може бути підставою для зупинення провадження у справі №917/1297/23 на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, який, зокрема, містить виключення щодо обов`язку суду зупиняти провадження у справі у зв`язку з об`єктивною неможливістю розгляду справи, а саме у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про те, що в поданій апеляційній скарзі позивач не посилається на те, що останнім подавалося відповідне клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №910/3971/22 під час розгляду даної справи місцевим господарським судом.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу на підставі наявних у матеріалах справи доказів, тому наведені позивачем обставини для зупинення провадження у справі до набрання сили рішенням у іншій справі не є перешкодою для апеляційного перегляду рішення суду.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

З огляду на наведене, у даному випадку судом апеляційної інстанції не встановлено неможливості самостійно встановити обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, а тому відсутні підстави для зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в господарській справі №910/3971/22, відтак подане апелянтом клопотання не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

У період з 01.01.2022 по 28.02.2022 між позивачем та відповідачем існували договірні правовідносини, врегульовані Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 (надалі Типовий договір), відповідно до яких ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» постачала ПрАТ «Гадячгаз» природний газ у відповідності до ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу».

Станом на 01.05.2022 ПрАТ «Гадячгаз» мало перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованість за поставлений газ на загальну суму 66 828 009,77 грн, яка утворилася, в тому числі, за вказаний період.

У період з 01.05.2022 по 31.05.2022 відповідач знову був включений до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» (ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»), що підтверджується листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (надалі - Оператор ГТС) від 25.11.2022 № ТОВВИХ-22-12812, де надано інформацію, зокрема, по споживачу природного газу з ЕІС кодом 56Х420000000001U, з якої вбачається, що споживач ПрАТ «Гадячгаз» внесений до портфеля постачальника «останньої надії» у періоди з 01.11.2021 до 30.12.2021, з 01.01.2022 до 28.02.2022, з 01.05.2022 до 31.05.2022 (т.1, а. с. 42- 48).

В результаті включення Відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» позивач знову, у період з 01.05.2022 до 31.05.2022, постачав відповідачу природний газ.

Відповідно до Інформації, що надана Оператором ГТС в листі від 25.11.2022 № ТОВВИХ-22-12812, обсяги природного газу за даними Оператора ГТС, отриманого споживачем з ЕІС-кодом 56Х420000000001U за період з 01.05.2022 до 31.05.2022 - внесені в алокацію постачальника «останньої надії» ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х420000000001U) та становлять 144,02100 тис. куб. м.

Позивачем складено Акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2022 № 8568 та виставлено Рахунок на оплату від 13.06.2022 № 17833 за поставлений природний газ у період з 01.05.2022 до 31.05.2022 об`ємом 144,02100 тис. куб. м на загальну суму 6 548 767,78 грн.

Відповідач розрахунки за газ, поставлений йому в період з 01.05.2022 по 31.05.2022, не здійснив.

18.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» про стягнення заборгованості за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 за період 01.05.2022 - 31.05.2022 у розмірі 6 548 767,78 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначав про те, що оскільки ПрАТ «Гадячгаз» було включено оператором ГТС до реєстру споживачів постачальника «останньої надії», а спожитий ним природний газ віднесено до портфеля постачальника «останньої надії», між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», як постачальником «останньої надії», та ПрАТ «Гадячгаз», як споживачем, укладено відповідний Типовий договір.

Таким чином, позивач вказував на те, що з відповідача підлягає до стягнення вартість газу за погодженими сторонами тарифами відповідно до умов Типового договору щодо ціни природного газу, встановленої для постачальників «останньої надії».

ПрАТ «Гадячгаз», заперечуючи проти позову, вказувало, що його було безпідставно включено як оператора ГРМ до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» у період з 01.05.2022 по 31.05.2022, оскільки були відсутні як правові підстави для такого включення, так і правові підстави для виникнення договірних відносин між постачальником «останньої надії» та оператором ГРМ в особі відповідача.

Також відповідач зазначав про те, що оскільки у листопаді-грудні 2021 року та в січні-лютому 2022 року між ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та ПрАТ «Гадячгаз» як постачальником «останньої надії» вже були наявні договірні відносини за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», а також ПрАТ «Гадячгаз» станом на 01.05.2022 мало перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України» прострочену заборгованість в розмірі 66 828 009,77 грн, на переконання відповідача, у період з 01.05.2022 по 31.05.2022 відсутні правові підстави для укладення Типового договору між сторонами справи. Крім того, відповідач стверджував, що позивачем не доведено обсяг поставленого ПрАТ «Гадячгаз» природного газу та не надано розрахунки його вартості, що унеможливлює перевірку їх правильності.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 у цій справі відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», з огляду на те, що, за висновком суду, постачання природного газу ТОВ «Газопостачальною компанією «Нафтогаз України» у спірний період відбувалося за відсутності правових підстав внаслідок:

- наявності простроченої заборгованості ПрАТ «Гадячгаз» перед ТОВ у «Газопостачальною компанією «Нафтогаз України» станом на 01.05.2022;

- спливу граничного строку постачання природного газу в рамках договору постачальника «останньої надії» на цю ж дату.

Суд першої інстанції зазначив, що укладення нового договору постачання природного газу між сторонами за таких умов було неможливим, а після спливу граничного строку постачання позивач мав обов`язок припинити постачання природного газу, оскільки правові підстави для продовження таких дій були відсутні.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 апеляційну скаргу ТОВ «ГК «Нафтогаз України» задоволено, рішення господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 у справі № 917/1297/23 скасовано, прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ «Гадячгаз» на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» 6 548 767,78 грн заборгованості, 98 231,52 грн судового збору за подання позовної заяви та 117 877,82 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції в наведеній постанові дійшов висновку про те, що постачання природного газу ТОВ «Газопостачальною компанією «Нафтогаз України» за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 відбулося відповідно до положень статті 15 Закону України «Про ринок природного газу», у статусі постачальника «останньої надії», що дозволяє стягнути заборгованість за надані послуги в договірному порядку.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2024 постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 та рішення господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 у справі № 917/1297/23 скасовано, а справу № 917/1297/23 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Переглядаючи дану справу, Верховний Суд виснував, що оскільки станом на 01.05.2022 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» вже здійснило постачання природного газу ПрАТ «Гадячгаз» у межах граничного строку, передбаченого Типовим договором для постачальника «останньої надії» (з 01.01.2022 до 28.02.2022), а ПрАТ «Гадячгаз» мало прострочену заборгованість перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у розмірі 66 828 009,77 грн і не належало до переліку осіб, на яких поширюються виключення, визначені частиною другою статті 15 Закону України «Про ринок природного газу», після завершення строку постачання природного газу в статусі постачальника «останньої надії» 28.02.2022 позивач не мав правових підстав для подальшого постачання природного газу відповідачу у статусі постачальника «останньої надії» та був зобов`язаний припинити постачання природного газу.

Таким чином, після 28.02.2022 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» було зобов`язане припинити постачання природного газу ПрАТ «Гадячгаз», а відтак, у період із 01.05.2022 по 31.05.2022 на ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» не поширювались права та обов`язки постачальника «останньої надії» відповідно до положень Закону України «Про ринок природного газу».

Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначила, що оскільки постачання природного газу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» ПрАТ «Гадячгаз» у період із 01.05.2022 по 31.05.2022 відбулося, його слід розглядати як таке, що здійснювалося поза межами договірних правовідносин, передбачених для постачальника «останньої надії» умовами Типового договору (пункти 5.38., 5.39, 5.40 Постанови ВС від 20.11.2024 у справі № 917/1297/23).

Щодо правової природи спожитого ПрАТ «Гадячгаз» природного газу та можливості стягнення постачальником його вартості, Верховний Суд, керуючись принципом «jura novit curia» («суд знає закони»), який застосовується у тому випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов саме такими обставинами, проте помилково посилається на певні норми права, вирішив вийти за межі доводів касаційної скарги ПрАТ «Гадячгаз», та враховуючи висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 911/2593/23, кваліфікував спірні правовідносини у цій справі як кондикційні, - ті які мають вирішуватися відповідно до положень статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, що регулюють набуття та збереження майна без достатньої правової підстави, повернення безпідставно набутого майна.

Місцевий господарський суд, з урахуванням вказівок Верховного Суду у даній справі, за наслідком нового розгляду справи позовні вимоги задовольнив частково, виходячи із кондикційної природи виниклих між сторонами спору зобов`язань.

Надаючи власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції з наведеним висновком суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.

Предметом позову у цій справі є стягнення з ПрАТ «Гадячгаз» вартості поставленого природного газу за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 в обсязі 144,021 тис. куб. м на загальну суму 6 548 767,78 грн.

Відповідно до пункту 26 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» (тут і надалі у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Пунктами 17, 19 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено: оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); оператор газотранспортної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Згідно частини першої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.

Обставинами справи встановлено, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» є постачальником «останньої надії», оскільки за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України його визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу; третя особа - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» є оператором газотранспортної системи, оскільки 24.12.2019 НКРЕКП прийнято постанову №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України»« на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу.

В свою чергу відповідач зареєстрований в інформаційній платформі і у спірний період не подавав відомості щодо наявності у нього постачальників природного газу.

У відповідності до положень пунктів 2, 3 глави 1 розділу І КГС цей Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

Згідно пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС алокація - це обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників; договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги); номінація - попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу; EIC-код - код енергетичної ідентифікації суб`єкта ринку природного газу та/або точки комерційного обліку, визначений за правилами Європейської мережі операторів газотранспортних систем (ENTSOG), з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, у тому числі для участі у регіональних (міжнародних) газових ринках, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу.

Пунктами 1, 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС встановлено, що для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб`єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов`язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи. Інформаційна платформа складається з апаратного та програмного забезпечення. Програмне забезпечення інформаційної платформи має відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та нормативних документів щодо системи технічного та програмного захисту інформації. Цілісність, доступність, конфіденційність та захист від несанкціонованого доступу до інформації реалізуються на інформаційній платформі відповідно до вимог законодавства України та цього Кодексу. Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень. Суб`єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб`єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб`єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб`єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу.

Пунктом 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС встановлено, що оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи та оприлюднює на своєму вебсайті: інструкцію з користування інформаційною платформою, а також витяги з нормативно-правових актів, пов`язаних із користуванням інформаційною платформою; контактні дані (прізвище, ім`я, по батькові, номери факсів та телефонів, електронні адреси) працівників оператора газотранспортної системи, які є відповідальними за працездатність інформаційної платформи та взаємодію з учасниками ринку природного газу, контактну інформацію та графік роботи служби підтримки інформаційної платформи; інформацію про центри сертифікації ключів, необхідних користувачам інформаційної платформи для забезпечення ними електронного цифрового підпису (ЕЦП) у випадках, передбачених цим Кодексом; іншу інформацію, передбачену цим Кодексом.

Пунктами 1, 2 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що інформаційна платформа має містити такі дані, зокрема: 1) перелік точок входу/виходу до/із газотранспортної системи; 2) інформацію про всіх суб`єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-коди; 3) інформацію про постачальника «останньої надії»; 4) інформацію про постачальників із спеціальними обов`язками; 5) інформацію про Реєстри споживачів постачальників. Інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити щонайменше: 1) ЕІС-код споживача та за наявності ЕІС-коди його точок обліку; 2) EIC-код фізичної точки виходу з газотранспортної системи; 3) дані закріплених за споживачем діючих постачальників та визначені ними періоди постачання; 4) дані щодо зміни постачальників із початку функціонування інформаційної платформи; 5) інформацію про прогнози споживання природного газу на кожну газову добу (D) для споживачів, по яких відбір/споживання не вимірюється щодобово; 6) інформацію про попередні обсяги споживання кожної газової доби (D); 7) інформацію про фактичне добове споживання; 8) інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М); 9) дані періодів відсутності у споживача закріпленого постачальника (за їх наявності) з початку функціонування інформаційної платформи; 10) дані періодів обмеження (припинення) газопостачання споживачу (якщо такі дані вносились по споживачу) з початку функціонування інформаційної платформи; 11) період вимірювання (відбір/споживання, що вимірюється щодобово, або відбір/споживання, що не вимірюється щодобово); 12) належність споживача до категорії споживачів, постачання яким може здійснюватися в рамках спеціальних обов`язків, які в установленому порядку покладені рішенням Кабінету Міністрів України на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»; 13) належність споживача до категорії побутових; 14) належність споживача до категорії виробників теплової енергії; 15) інформацію про періоди постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії»; 16) строк надання повідомлення споживачу про припинення газопостачання відповідно до чинного законодавства (не менше ніж за три доби до дати, на яку воно заплановано, для споживачів та не менше ніж за п`ять діб для підприємств металургійної та хімічної промисловості).

Згідно пункту 5 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем відповідно до вимог цього Кодексу та за формами оператора газотранспортної системи, погодженими з Регулятором, повинні вносити до інформаційної платформи інформацію, зокрема: визначену підпунктами 1, 2, 5 - 8, 12, 13, 14 пункту 2 цієї глави, по всіх споживачах, підключених до газорозподільної системи; дані щодо операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів; дані щодо газовидобувних підприємств (за їх наявності), промислові газопроводи яких безпосередньо підключені до газорозподільної системи.

У відповідності до пункту 1, абзацу 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника останньої надії, не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем. З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.

Згідно абз. 7-12 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС встановлено, що реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта в таких випадках: відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником «останньої надії» відключення по об`єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії»; відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником. Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.

Статтею 15 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника «останньої надії», постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника «останньої надії», та на умовах типового договору постачання постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу. Постачальник «останньої надії» постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії». Після закінчення цього строку постачальник «останньої надії» зобов`язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник «останньої надії» має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов`язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником «останньої надії», відповідно до типового договору постачання постачальником «останньої надії». Договір між постачальником «останньої надії» та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником «останньої надії», крім випадків, якщо таким споживачем є побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператор газорозподільної системи.

Положеннями пункту 3.3. розділу ІІІ Типового договору визначено, що період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Згідно положень пункту 11.1 розділу ХІ Типового договору дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником.

У пункті 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що у разі якщо за п`ять днів до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником інформаційна платформа не фіксує такого споживача в Реєстрі іншого постачальника, у тому числі в Реєстрі постачальника із спеціальними обов`язками або постачальника «останньої надії», інформаційна платформа одночасно направляє оператору газорозподільної системи (оператору газотранспортної системи по прямих споживачах) інформаційне повідомлення про відсутність у споживача постачальника з певної дати за формою оператора газотранспортної системи, погодженою з регулятором. Оператор газорозподільної системи (оператор газотранспортної системи по прямих споживачах), отримавши таке повідомлення, зобов`язаний протягом двох робочих днів проінформувати такого споживача про відсутність у нього постачальника з певної дати та можливі наслідки для нього і за необхідності розпочати заходи з припинення (обмеження) в установленому порядку газопостачання на об`єкти такого споживача.

У відповідності до пункту 5 розділу VI Правил постачання природного газу після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником «останньої надії», передбаченого цим розділом та Законом України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником «останньої надії», до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Отже, наведені вище положення діючого законодавства та умови Типового договору свідчать про: (1) встановлену заборону на укладення договору постачання природного газу між постачальником «останньої надії» та споживачем за наявності у такого споживача простроченої заборгованості; (2) неможливість постачання природного газу постачальником «останньої надії» споживачу із перевищенням шістдесяти добового терміну протягом календарного року; (3) встановлений законодавством механізм припинення постачальником «останньої надії» постачання споживачу природного газу після закінчення шістдесяти добового терміну постачання.

Відповідний правовий висновок щодо застосування статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» викладено Верховним Судом у цій справі та також у постановах від 19.06.2024 у справі № 913/264/23, від 19.06.2024 у справі № 913/283/23, від 07.08.2024 у справі № 910/1007/22 (на яку також посилається апелянт в поданій апеляційній скарзі).

Постачальник «останньої надії» не є суб`єктом, орієнтованим на довгострокове обслуговування споживачів, а виконує виключно функцію тимчасового страхування для забезпечення безперервності газопостачання у разі виникнення кризових ситуацій.

Таке обмеження стимулює споживачів до активного пошуку нового постачальника і перешкоджає залежності від послуг постачальника «останньої надії».

Зазначене відповідає принципу забезпечення конкуренції на ринку природного газу, оскільки надмірно тривалий строк може створити монопольні умови для постачальника «останньої надії».

За наведеного, обмеження строку до 60 днів на рік обґрунтовано тимчасовим характером функцій постачальника «останньої надії», фінансовою безпекою цього механізму, стимулюванням ринкових відносин і необхідністю забезпечення ефективності роботи енергетичного ринку.

Обставинами даної справи підтверджується, що станом на 01.05.2022 ТОВ «Газопостачальної компанії «Нафтогаз України» вже здійснювало постачання природного газу ПрАТ «Гадячгаз» з початку 2022 року протягом граничного строку, встановленого Типовим договором (з 01.01.2022 до 28.02.2022), тому відповідно позивач не мав правових підстав для подальшого постачання природного газу відповідачу у статусі постачальника «останньої надії», оскільки законодавець передбачив ряд факторів і обставин, які безумовно мали бути враховані при постачанні природного газу постачальником «останньої надії»: неможливість постачання природного газу постачальником «останньої надії» споживачу із перевищенням шестидесятидобового терміну протягом календарного року (стаття 15 Закону України «Про ринок природного газу»; пункт 3.3 Типового договору; пункт 2 розділу VI Правил постачання природного газу); встановлення механізму припинення постачальником «останньої надії» постачання споживачу природного газу після закінчення шестидесятидобового терміну постачання (стаття 15 Закону України «Про ринок природного газу», пункт 5 розділу VI Правил).

За змістом частини другої статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» договір між постачальником «останньої надії» та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником «останньої надії», крім випадків, якщо таким споживачем є побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператор газорозподільної системи (з урахуванням змін, внесених Законом № 2479-IX від 29.07.2022).

За наведеного, у разі наявності у споживача простроченої заборгованості перед постачальником «останньої надії», за відсутності підстав для застосування передбачених частиною другою статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» виключень, укладення договору постачання природного газу між постачальником «останньої надії» та таким споживачем є неправомірним.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що станом на 01.05.2022 ПрАТ «Гадячгаз» мало перед ТОВ «Газопостачальної компанії «Нафтогаз України» заборгованість на загальну суму 66 828 009,77 грн.

Згідно статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу через газорозподільну систему на користь третіх осіб (замовників).

Оператор газорозподільної системи не є кінцевим споживачем природного газу та не використовує його у власній господарській діяльності, натомість споживач, який здійснює виробництво теплової енергії, закуповує природний газ як споживач для його використання у виробництві теплової енергії, яка постачається іншим споживачам через теплові мережі.

З наявних матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Гадячгаз» є оператором газорозподільної системи, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу на користь третіх осіб.

Отже, відповідач не належить до категорії споживачів, які здійснюють виробництво теплової енергії в розумінні Закону України «Про ринок природного газу».

Верховним Судом у цій справі зазначалось, що з огляду на те, що внесені згідно з Законом № 2479-IX від 29.07.2022 зміни до Закону України «Про ринок природного газу» в частині включення до переліку осіб «оператора газорозподільної системи» застосовуються виключно до правовідносин з 01.01.2022 по 28.02.2022, а станом на 01.05.2022 ПрАТ «Гадячгаз» мало перед ТОВ «Газопостачальної компанії «Нафтогаз України» заборгованість на загальну суму 66 828 009,77 грн, в силу положень статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» у ТОВ «Газопостачальної компанії «Нафтогаз України» також були відсутні правові підстави для постачання природного газу ПрАТ «Гадячгаз» як постачальником «останньої надії» з 01.05.2022 по 31.05.2022.

Разом з цим, оскільки станом на 01.05.2022 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» вже здійснило постачання природного газу ПрАТ «Гадячгаз» у межах граничного строку, передбаченого Типовим договором для постачальника «останньої надії» (з 01.01.2022 до 28.02.2022), а ПрАТ «Гадячгаз» мало прострочену заборгованість перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у розмірі 66 828 009,77 грн і не належало до переліку осіб, на яких поширюються виключення, визначені частиною другою статті 15 Закону України «Про ринок природного газу», ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» після завершення строку постачання природного газу в статусі постачальника «останньої надії» (28.02.2022) було зобов`язане припинити постачання природного газу ПрАТ «Гадячгаз».

Суд касаційної інстанції зауважив на тому, що після завершення строку постачання природного газу в статусі постачальника «останньої надії» (28.02.2022) ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» було зобов`язане припинити постачання природного газу ПрАТ «Гадячгаз», а відтак, у період із 01.05.2022 по 31.05.2022 на ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» не поширювались права та обов`язки постачальника «останньої надії» відповідно до положень Закону України «Про ринок природного газу», тому постачання природного газу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» ПрАТ «Гадячгаз» у період із 01.05.2022 по 31.05.2022 слід розглядати як таке, що здійснювалося поза межами договірних правовідносин, передбачених для постачальника «останньої надії» умовами Типового договору.

Відповідач не заперечував факту отримання природного газу у зазначений період, а також не вчинив жодних дій, спрямованих на припинення такого постачання, що засвідчує його згоду на користування отриманим товаром, а тому наведене свідчить про наявність правових підстав для стягнення вартості поставленого природного газу.

В поданій апеляційній скарзі апелянт посилається на постанову НКРЕКП №1355 від 28.10.2022, якою внесені зміни до Кодексу газотранспортної системи (ГТС), а саме впроваджено механізм автоматичного виключення операторів газорозподільних мереж (ГРМ) з реєстру споживачів постачальника "останньої надії" у разі наявності у них заборгованості перед таким постачальником.

Апелянт зазначає, що до прийняття цієї постанови, тобто у травні 2022 року (період, що є предметом спору), такий механізм автоматичного виключення не існував, а отже, позивач не мав правових і технічних можливостей виключити відповідача з реєстру споживачів.

Таким чином, посилаючись на те, що реєстрація відповідача в реєстрі відбулася автоматично, без участі чи впливу з боку позивача, останній вважає, що вказане підтверджує відсутність у останнього можливості припинити постачання газу відповідачу у спірний період.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені доводи апелянта про відсутність у травні 2022 року механізму автоматичного виключення оператора газорозподільної системи з реєстру споживачів постачальника «останньої надії» на підставі постанови НКРЕКП №1355 від 28.10.2022 не є переконливими, оскільки на момент постачання природного газу у період з 01.05.2022 по 31.05.2022 відповідач (ПрАТ «Гадячгаз») не належав до категорії споживачів, на яких поширюються виключення, передбачені частиною другою статті 15 Закону України «Про ринок природного газу», та мав значну прострочену заборгованість, що виключало можливість постачання йому газу в режимі «останньої надії».

Судова колегія також зауважує на тому, що сам факт включення споживача до реєстру постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі Оператора ГТС, на що також посилається апелянт в поданій апеляційній скарзі, не є належним і достатнім доказом укладення договору, оскільки Типовий договір постачання природного газу має правову силу лише за наявності волевиявлення обох сторін, тобто акцептування публічної оферти шляхом вчинення визначених дій споживачем, зокрема, підтвердження згоди на отримання природного газу та оплати за нього на умовах договору.

У постанові від 20.11.2024 у цій справі Верховний Суд виснував, що застосування умов Типового договору в ситуації, коли договірні відносини між сторонами не були належним чином оформлені, не відповідає засадам цивільного та господарського права. Типовий договір постачання природного газу є стандартною формою угоди, яка регулює договірні правовідносини між постачальником і споживачем, але лише за умови досягнення взаємної згоди сторін. Застосування умов Типового договору, зокрема щодо ціни природного газу, за відсутності належного укладення договору між сторонами є юридично необґрунтованим і суперечить загальним принципам цивільного та господарського права, а тому за встановленими судами обставинами спору отримання відповідачем природного газу здійснено у позадоговірному порядку, а відповідні правовідносини між сторонами є кондикційними.

Таким чином, доводи апелянта про існування договірних відносин, заснованих на автоматичній реєстрації в Реєстрі споживачів ПОН, не відповідають положенням закону, правовій природі Типового договору, а також установленим фактичним обставинам цієї справи та не можуть слугувати підставою для невизнання правовідносин сторонами як кондикційних.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (стаття 1212 Цивільного кодексу України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. А у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (стаття 1213 Цивільного кодексу України).

Для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої воно відбулося.

Судом першої інстанції вірно встановлена доведеність факту отримання в період з 01.05.2022 по 31.05.2022 природного газу відповідачем від позивача.

В ході розгляду справи будь-яких доказів на спростування даної обставини відповідачем не надавалось, хоча й заперечувався обсяг отриманого газу.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що обсяг природного газу, який був отриманий у спірний період відповідачем, відповідає обсягу природного газу, що заявлений позивачем у позовній заяві - 144,02100 тис. куб. м.

ПрАТ «Гадячгаз» Оператором ГТС було присвоєно ЕІС-код 56Х420000000001U, також мається ЕІС-Код точки обліку 56Y420000000001G.

За даним ЕІС-кодом (56Х420000000001U) можливо ідентифікувати саме відповідача у справі з присвоєним йому кодом в точці комерційного обліку природного газу, що свідчить про те, що облік переданого позивачем та прийнятого відповідачем природного газу здійснювався через точку комерційного обліку, а тому дані Оператора ГТС щодо обсягу отриманого відповідачем газу є належним доказом у справі.

Судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до положень Кодексу ГТС, якщо сторона, що приймає/передає природний газ, не погоджується з визначенням добового чи місячного обсягу та ФХП поданого газу, то вона повинна заявити про це іншій стороні, що приймає/передає природний газ, протягом п`яти днів з дати оформлення акта або іншого документа, що підтверджує значення обсягу та ФХП поданого (прийнятого) газу, а у разі виникнення між сторонами спірних питань щодо результатів вимірювань обсягу природного газу або технічних, у тому числі метрологічних характеристик засобів вимірювальної техніки, сторони, що приймає/передає природний газ, мають право вимагати проведення експертної повірки засобів вимірювальної техніки, що відповідає положенням п. п. 2, 3 глави 5, розділу ІІІ Кодексу ГТС.

Позивач направляв на адресу відповідача акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2022 № 8568, в якому відображені обсяги переданого ПрАТ «Гадячгаз» природного газу в обсязі, що відповідає даним Оператора ГТС 144,02100 тис. м. куб, разом з цим матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, які свідчили б про некоректність даних про обсяг прийнятого газу.

Таким чином, в даному випадку безпідставно набутим майном у спірних правовідносинах є природний газ в обсязі 144,02100 тис. куб. м, що є речовиною, яка споживається в момент її отримання, і не може бути повернута в натурі.

Вказаний висновок також відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.07.2024 у справі № 924/738/23, в подібних правовідносинах.

У наведеній справі Верховний Суд зазначив, що розмір відшкодування вартості майна визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна, з урахуванням чого судом береться до уваги ринкова вартість майна на момент подання позову, яка далі може бути переглянута на момент прийняття судом рішення.

Вказане дає підстави для висновку про те, що у разі неможливості повернути майно в натурі, відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, відшкодуванню підлягає його вартість, яка визначається за ринковою вартістю на момент розгляду справи про повернення майна.

Позивач у позові визначив, що вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу, тобто на ціну, яка щоденно розраховується за формулою наведеною в Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015 № 809 в редакції Постанови КМУ № 112 та оприлюднюється Постачальником на своєму сайті. Таке положення врегульоване умовами Типового договору.

За наведеного розрахунку заборгованість відповідача перед позивачем за спожитий газ становить 6 548 767,78 грн.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в даному випадку обставинами справи не встановлено наявність договірних відносин на умовах Типового договору між сторонами спору, про що зазначалось вище.

Згідно інформації щодо ціни природного газу станом на 28.01.2025 (дата прийняття рішення у цій справі), оприлюдненої на сайті Української енергетичної біржі, середньозважена ціна природного газу становить 20 434,54 грн з податком на додану вартість (надалі - ПДВ) за тис. м3, що не відповідає ціні наведеній у розрахунку позивача.

Перевіривши проведений судом першої інстанції розрахунок вартості безпідставно отриманого відповідачем природного газу, судова колегія погоджується з його арифметичною правильністю, та погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вартість природного газу за період з 01.05.22 по 31.05.22, яка підлягає відшкодуванню, становить 2 943 002,88 грн з ПДВ (20 434,54 грн - ціна газу за тис. м3 з ПДВ х 144,02100 тис. м куб - обсяг газу).

Обґрунтованість та законність відповідного розрахунку також зазначено у постанові Верховного Суду від 23.07.2024 у cправі № 924/738/23.

Позивачем не спростовані правомірність та арифметична правильність такого розрахунку.

Враховуючи наведене в сукупності, а також зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджено відсутність між сторонами зобов`язальних правовідносин, які могли б виникнути на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», та встановлено їх кондикційний характер з огляду на фактичне споживання відповідачем природного газу в обсязі 144,02100 тис. м, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог у сумі 2 943 002,88 грн, розрахованої відповідно до вартості природного газу станом на дату вирішення спору.

У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції також вважає обґрунтованим часткове задоволення клопотання відповідача про поворот виконання постанови Східного апеляційного господарського суду, якою раніше позовні вимоги ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» були задоволені в повному обсязі.

Таким чином, апелянтом не доведено обґрунтованості апеляційної скарги, а отже апеляційний суд не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Беручи до уваги те, що судом першої інстанції при вирішення даного спору дотримано норми матеріального та процесуального права, повно досліджено обставини справи, а апелянтом не доведена обґрунтованість доводів апеляційної скарги, остання не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 28.01.2025 у справі №917/1297/23 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вх. № 379 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.01.2025 у справі № 917/1297/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 28.01.2025 у справі №917/1297/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 25.04.2025.

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко