Рішення

від 22.04.2025 по справі 916/5597/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2025 р. Справа № 916/5597/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Букарова Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676),

до: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б" (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 19-Б; код ЄДРПОУ 35503046),

про стягнення 590147,95 грн,

За участю представників сторін:

від позивача адвокат Жигадло І.Б., довіреність №136 від 20.12.2024;

від відповідача адвокат Ніц А.С., довіреність від 23.07.2024;

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 23.12.2024 звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б" в якій урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути заборгованості у розмірі 590147,95 грн, з якої сума основного боргу у розмірі 133780,85 грн, сума пені у розмірі 239408,77 грн, сума 3% річних у розмірі 44323,92 грн та сума інфляційних втрат у розмірі 172634,41 грн. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором постачання природного газу № 365901-НГТ-23 від 22.11.2021.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2024 справу № 916/5597/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою суду від 27.12.2024 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5597/24. Справу № 916/5597/24 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 30.01.2025 о 12:00 год.

23 січня 2025 року до суду від ОСББ "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд поновити йому строк на подачу відзиву та прийняти відзив на позовну заяву.

24 січня 2025 року до суду від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшла відповідь на відзив.

Вказану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

28 січня 2025 року до суду від ОСББ "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

30 січня 2025 року до суду від ОСББ "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б" надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 30.01.2025 в задоволенні заяви ОСББ "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б" про поновлення строку на подання відзиву відмовлено. Відзив Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б" залишено без розгляду.

У підготовчому засіданні 30.01.2025 суд протокольною ухвалою залишив заперечення відповідача на відповідь на відзив без розгляду, оскільки ухвалою суду від 30.01.2025 відзив відповідача залишено без розгляду.

У підготовчому засіданні 30.01.2025 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання у справі на 09:30 год. 25.02.2025. Також продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/5597/24 на 30 днів.

21 лютого 2025 року до суду від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшло клопотання з додатком.

Вказане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

24 лютого 2025 року до суду від ОСББ "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б" надійшло клопотання про долучення доказів.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 25.02.2025 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання у справі на на 12:30 год. 18.03.2025.

25 лютого 2025 року до суду від ОСББ "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б" надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

18 березня 2025 року до суду від ОСББ "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б" надійшло клопотання про долучення доказів.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 18.03.2025 судом було оголошено перерву до 11:00 год. 01.04.2025.

Протокольною ухвалою суду від 18.03.2025 підготовче провадження у справі № 916/5597/24 постановлено провести впродовж розумного строку, відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

19 березня 2025 року до суду від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій відповідач просить суд прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог та здійснювати розгляд справи № 916/5597/24 з врахуванням даної заяви. Стягнути з ОСББ "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б" на користь ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг кошти, в розмірі 590147,95 грн, в тому числі: основний борг 133780,85 грн; пеня 239408,77 грн; 3 % річних 44 323,92 грн; інфляційні втрати 172634,41 грн.

Вказану заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

31 березня 2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про вступ у справу як третьої особи, в якій заявниця просить суд залучити ОСОБА_1 до участі у справі № 916/5597/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

31 березня 2025 року до суду від ОСББ "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б" надійшло клопотання про долучення доказів.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

31 березня 2025 року до суду від ОСББ "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б" надійшла заява, в якій заявник просить суд зменшити розмір штрафних санкцій у вигляді пені до 0 грн.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

01 квітня 2025 року до суду від ОСББ "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б" надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 01.04.2025 суд протокольною ухвалою задовольнив заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

У підготовчому засіданні 01.04.2025 суд протокольною ухвалою відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви (вх. суду №10117/25 від 31.03.2025) про вступ у справу як третьої особи, оскільки у заяві ОСОБА_1 не наведено достатніх та належних обґрунтувань того, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права або обов`язки заявника.

Також у підготовчому засіданні 01.04.2025 суд протокольною ухвалою відмовив відповідачу у задоволенні клопотання (вх. суду №10347/25 від 01.04.2025) про відкладення (перенесення) розгляду справи, оскільки явка відповідача у підготовче засідання 01.04.2025 не була визнана судом обов`язковою, тим більше представник відповідача у підготовчому засіданні 18.03.2025 погодився на відкладення підготовчого засідання на 11:00 год. 01.04.03.2025.

Водночас необґрунтоване відкладення розгляду заяви призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Ухвалою суду від 01.04.2025 закрито підготовче провадження у справі № 916/5597/24, призначено справу до судового розгляду по суті на 22.04.2025 о 15:30 год.

21 квітня 2025 року до суду від ОСББ "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б" надійшло клопотання про долучення доказів, в якому відповідач просить суд поновити строк на подання доказів та приєднати до матеріалів справи доказ повного погашення суми основного боргу.

У судовому засіданні 22.04.2025 суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання відповідача про поновлення строку на подання доказів та прийняв до розгляду і залучив до матеріалів справи клопотання з додатком.

Ухвалою суду від 22.04.2025 закрито провадження у справі № 916/5597/24 в частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 133780,85 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 22.04.2025 позовні вимоги в частині стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засідання 22.04.2025 у задоволенні позовних в частині стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат просив відмовити у повному обсязі, також просив суд зменшити пеню до 0 грн.

У судовому засіданні 22.04.2025 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення і повідомлено представників сторін про час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 22 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (надалі постачальник або позивач) і Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б" (надалі споживач або відповідач) був укладений договір постачання природного газу № 365901-НГТ-23 (надалі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 30,701 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (п. 2.1. Договору).

Згідно умов п. 3.5. Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно умов підпунктів 3.5.2., 3.5.3. Договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник протягом 3-х робочих днів готує та надає споживачу по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника, а саме: акт на передачу обсягу І (фіксованого) та акт на передачу обсягу ІІ. Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (п. 3.5.4. Договору).

Ціна та порядок зміни ціни на природній газ, який постачається за цим Договором, визначені у п. 4.1. Договору.

Умовами п. 5.1. Договору встановлено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього Договору.

Відповідно до умов п. 7.2. Договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до умов п. 13.1. Договору даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє до 30.06.2024 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ у період з листопада 2021 року по червень 2022 року на загальну суму 3057911,05 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (т.1, а.с. 32-45), які підписані сторонами без будь-яких зауважень.

При цьому, відповідач за спожитий природний газ розрахувався лише частково, на загальну суму 29731930,70 грн, в результаті чого за відповідачем рахується прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 325980,35 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому, окрім стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 325980,35 грн, просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 239408,77 грн, суму 3 % річних у розмірі 44323,92 грн та суму інфляційних втрат у розмірі 172634,41 грн.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України (надалі ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначаються Законом України Про ринок природного газу № 329-VIII від 09.04.2015р.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що на підтвердження факту виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором № 365901-НГТ-23 від 22.11.2021 ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" було надано суду акти приймання-передачі природного газу за листопад 2021 року по червень 2022 року включно, які з боку відповідача були підписані без будь-яких претензій або зауважень.

Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу I Кодексу газосховищ алокація - підтвердження фактичного обсягу (об`єму) природного газу за певний розрахунковий період, поданого замовником послуг зберігання до газосховищ в точці виходу з газотранспортної системи або відібраного з газосховищ в точці входу до газотранспортної системи.

З викладених обставин, суд доходить висновку про доведеність ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" факту постачання відповідачу природного газу у спірний період на загальну суму 3057911,05 грн. Разом з тим, вартість спожитого природного газу була оплачена відповідачем лише частково, на загальну суму 29731930,70 грн.

Судом встановлено, що в порушення умов Договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України відповідач жодних оплат по вищевказаним актам не здійснив, у зв`язку з чим за відповідачем рахувалась прострочена заборгованість у розмірі 325980,35 грн.

Водночас під час розгляду справи, позивачем надано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 9040/25 від 19.03.2025) та розрахунок заборгованості ОСББ "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б" за Договором постачання природного газу (т. 1, а.с. 220-221), відповідно до якого відповідач частково сплатив суму основного боргу та станом на 17.03.2025 сума боргу становить 133780,85 грн.

В подальшому 21.04.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому відповідач повідомив про повне погашення суми основного боргу у розмірі 133780,85 грн, що підтверджується платіжними інструкціями (т. 2, а.с. 4-8).

Ухвалою суду від 22.04.2025 закрито провадження у справі № 916/5597/24 в частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 133780,85 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача сум 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов до таких висновків.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за Договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ, позивачем нараховано відповідачу 3% річних на загальну суму 44323,92 грн та інфляційні втрати на загальну суму 172634,41 грн.

Суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки сум 3% річних та інфляційних втрат, вважає їх вірними, обґрунтованими та здійсненими відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 172634,41 грн та суми 3% річних у розмірі 44323,92 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 239408,77 грн, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України встановлено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до умов п. 7.2. Договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Як було вищевстановлено судом, відповідач порушив умови Договору в частині зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем природного газу.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції - господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (т. 1, а.с. 20-26), суд дійшов висновку про його правильність та відповідність умовам Договору.

Водночас відповідач заявив клопотання, в якому просить суд зменшити заявлену до стягнення пеню до 0 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені до 0 грн, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням ч. 1 ст. 550 ЦК України.

Суд відзначає, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Також у Постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 викладені, зокрема, такі висновки:

- розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;

- отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання;

- у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;

- категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником;

- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30);

- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;

- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, частин 1, 3 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд звертає увагу на те, що відповідач під час розгляду справи № 916/5597/24 повністю погасив заборгованість за поставлений газ на суму 325980,35 грн.

Крім того, суд враховує, що природний газ використовується відповідачем для власних потреб, тобто для забезпечення потреб мешканців багатоквартирних будинків в опаленні житлових приміщень та гарячій воді. ОСББ "Середньофонтанський 19-Б" фактично задовольняє зазначені потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення і у відносинах з позивачем виступає колективним споживачем природного газу для потреб та в інтересах співвласників багатоквартирного будинку.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, докази настання негативних наслідків та понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (невиконання) відповідачем умов Договору.

Суд зазначає, що стягнення штрафних санкцій не є основним доходом позивача та не може впливати на його господарську діяльність.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Суд зазначає, що прохаючи суд зменшити пеню до 0 грн, відповідач таким чином фактично хоче звільнити себе від відповідальності за порушення зобов`язання (ст. 218 ГК України), тоді як зі змісту статті 233 ГК України, яка регулює зменшення розміру штрафних санкцій, чітко вбачається, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, але аж ніяк не звільненням його від відповідальності.

Зменшуючи заявлену до стягнення пеню до 0 грн, суд фактично нівелює мету її існування як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 по справі № 918/116/19.

Разом з цим, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на те, що визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені на 90 %.

При цьому, суд вважає, що судом дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан, як відповідача, так і позивача у даній справі.

Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 23940,88 грн (239408,77х90%=23940,88).

При цьому, суд зазначає, що присуджені до стягнення штрафні санкції є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання зобов`язання, у зв`язку з чим доходить висновку, що зменшення розміру пені у цій справі не призвело до нівелювання самого значення пені, як відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів позивача у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених Договором) отримання плати за надані послуги.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд вказує, що стягнення зазначеної позивачем у відповідному позові суми пені в повному обсязі не є співрозмірним із можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, що враховано судом при ухваленні цього рішення.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору повністю покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б" (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 19-Б; код ЄДРПОУ 35503046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) суму пені у розмірі 23940,88 грн, суму 3% річних у розмірі 44323,92 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 172634,41 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 5476,41 грн.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 25.04.2025.

Суддя Нікітенко С.В.