Постанова

від 15.04.2025 по справі 910/9566/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/9566/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Красносільського М. І. (адвокат),

відповідача - Кваснікевича В. В. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Ресурс" на рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2024 (суддя Бідюк С. В.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 (головуючий - Петухов М. Г., судді Гудак А. В., Олексюк Г. Є.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Ресурс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Кард"

про стягнення 2 688 955,01 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 02.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "АС Ресурс" (далі - ТОВ "АС Ресурс", Товариство, покупець, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Кард" (далі - ТОВ "Вест Кард", постачальник, відповідач) про стягнення з ТОВ "Вест Кард" 2 688 955,01 грн, з яких: 2 151 164,01 грн збитків; 537 791 грн штрафу, посилаючись на положення статей 16, 22, 509, 525- 527, 530, 549- 551, 610, 611, 623, 624, 629, 664, 670, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 173, 174, 179, 193, 216, 217, 224- 226, 229- 231 Господарського кодексу України в редакції, чинній до 27.08.2025 (далі - ГК України).

Позовна заява обґрунтовується завданням Товариству реальних збитків у зв`язку з неналежним виконанням постачальником зобов`язання за договором поставки партіями з використанням паливних карток від 10.06.2021 № 040412-10/06/21-ПК2587 (далі - договір поставки від 10.06.2021, договір № 040412-10/06/21-ПК2587), яке (неналежне виконання) полягало в односторонній зміні відповідачем системи обліку пального (з товарної на грошову) з 10.03.2022, унаслідок чого в позивача виник спір із його контрагентом - Державною установою "Центр обслуговування підрозділів Міністерства внутрішніх справ України" (далі - ДУ "ЦОП МВС України") та рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі № 910/1389/23 було зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Афес Ресурс" (далі - ТОВ "Афес Ресурс"), правонаступником якого є ТОВ "АС Ресурс", зарахувати пальне в обсязі 35 858,71 л на особистий рахунок ДУ "ЦОП МВС України" в електронній системі обліку пального. На думку позивача, в нього наявне зобов`язання із зарахування 35 858,71 л бензину А-95-Євро5, яке можна виконати виключно шляхом придбання такого обсягу пального в мережі АЗК "WOG" за ціною 59 грн 99 коп. за 1 л (станом на 25.06.2024), а тому розмір збитків Товариства становить 2 151 161,01 грн (35 858,71 л х 59,99 грн).

Також позивач вважає, що на підставі пунктів 9.1, 9.5, 9.8, 9.9 договору поставки від 10.06.2021 нарахований ним штраф у розмірі 25 % від суми збитків підлягає стягненню з постачальника.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 (суддя Головіна К. І.), постановленою на підставі статей 27, 31 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позовну заяву ТОВ "АС Ресурс" про стягнення 2 688 955,01 грн (з додатками) передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Волинської області з огляду на те, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованим місцезнаходженням відповідача є м. Луцьк Луцького району Волинської області.

3. Рішенням Господарського суду Волинської області від 08.11.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025, у задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності наявності в діях відповідача всіх елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, для покладання на постачальника відповідальності у виді відшкодування збитків, зокрема, позивачем не доведено дійсного та реального розміру завданих позивачу збитків, причинно-наслідкового зв`язку між діями ТОВ "Вест Кард" і реальними збитками покупця, оскільки:

1) метою укладання договору поставки від 10.06.2021 для позивача була закупівля пального за вигідною для себе ціною та подальше отримання товару партіями в кількості, узгодженій у рахунку-фактурі, без очікування та ризиків збільшення вартості такого пального, за винятками, встановленими у договорі (пункт 4.2.1 договору - невибрання попередньо оплаченої кількості товару протягом року), та матеріали справи не містять доказів на підтвердження внесення змін до умов договору в частині зміни одиниці обліку товару, натомість з порушенням умов договору № 040412-10/06/21-ПК2587 та взятих на себе зобов`язань відповідач, починаючи з 10.03.2022, в односторонньому порядку змінив одиницю обліку, перерахувавши залишки товару (пального), які в товарній одиниці обліку рахувалися за позивачем, в грошову одиницю обліку - гривню для подальшого використання, тобто шляхом купівлі товару по іншій ціні, яка фактично є більшою, ніж попередньо узгоджена;

2) позивач вважає збитками грошові кошти в сумі 2 151 164,01 грн, які в майбутньому будуть використані ним для закупівлі 35 858,71 л пального з метою фактичного виконання ТОВ "АС Ресурс" рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі № 910/1389/23, проте матеріали цієї господарської справи не містять як доказів на підтвердження зарахування Товариством пального в кількості 35 858,71 л на особистий рахунок ДУ "ЦОП МВС України" станом на момент звернення з позовом в цій справі, так і доказів на підтвердження факту закупівлі позивачем такого об`єму пального;

3) встановлений судовим рішенням у справі № 910/1389/23 преюдиціальний факт початку перебігу строку поставки позивачем нафтопродуктів третій особі (ДУ "ЦОП МВС України") за підвищеною ціною з 23.10.2021 у сукупності зі встановленою судами в цій справі обставиною переведення відповідачем одиниці обліку пального з товарного в гривневий еквівалент із 10.03.2022 свідчать про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між відпуском Товариством пального третій особі за підвищеною ціною з жовтня 2021 року та переведенням постачальником обліку пального в гривневий еквівалент, починаючи з 10.03.2022;

4) позивачем не пред`явлено вимогу про зобов`язання ТОВ "Вест Кард" поставити обсяг товару, недопоставлений за договором № 040412-10/06/21-ПК2587, за передбаченою цим правочином ціною;

5) у зв`язку з листом-вимогою ТОВ "АС Ресурс" від 26.01.2023 № 32/01 про повернення передоплати за паливні картки по договору поставки від 10.06.2021 в сумі 965 700 грн згідно з актом звірки за період з січня по грудень 2022 року, відповідач платіжними інструкціями від 09.02.2023 і від 22.02.2023 перерахував позивачу грошові кошти в загальній сумі 965 700 грн з призначенням платежу "повернення коштів зг. листа № 32/01 від 26.01.2023". При цьому матеріали справи не містять доказів того, що вказане повернення коштів відбувалося не з рахунків, на які було зараховано 159 000 л пального, а з інших рахунків.

Водночас, відмовляючи в стягненні з відповідача 537 791 грн штрафу, нарахованого позивачем на підставі пунктів 9.1, 9.5, 9.8, 9.9 договору поставки від 10.06.2021, суди дійшли висновку про те, що вказаними та іншими положеннями зазначеного договору не передбачено можливості нарахування штрафу за неналежне виконання постачальником зобов`язань за правочином.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "АС Ресурс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:

1) суди не врахували висновків щодо застосування положень статей 22, 525- 527, 549, 551, 610, 611, 623, 624 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті стягнення збитків та їх складових елементів), викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20, у постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 760/5618/16-ц, від 22.04.2019 у справі № 761/14285/16-ц, від 21.07.2021 у справі № 757/33065/18-ц і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 17.11.2020 у справі № 925/1289/19, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, від 28.07.2022 у справі № 911/51/21, від 10.11.2022 у справі № 910/7511/20, від 16.02.2023 у справі № 910/14588/21, від 25.05.2023 у справі № 910/17196/21, від 06.06.2023 у справі № 911/682/21, від 22.06.2023 у справі № 910/19444/21, від 25.01.2024 у справі № 910/899/23, від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 24.09.2024 у справі № 910/147/22, від 10.10.2024 у справі № 922/59/23, від 25.10.2024 у справі № 915/546/21, від 14.11.2024 у справі № 910/17582/23, від 15.11.2024 у справі № 904/1553/23;

2) суди не врахували висновку щодо застосування норми статті 16 ЦК України (у контексті необхідності обрання ефективного способу захисту прав позивача), викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 та в постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 521/20937/16-ц;

3) суди не врахували висновків щодо застосування положень статей 13, 74, 76, 79, 86, 98, 101 ГПК України, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 20.01.2022 у справі № 916/2869/19, від 18.10.2022 у справі № 916/2519/21 та в постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 461/3675/17.

Узагальнений виклад позиції іншого учасника справи

6. ТОВ "Вест Кард" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

7. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.03.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "АС Ресурс" на рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2024 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі № 910/9566/24 та призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 15.04.2025.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

8. 10.06.2021 між ТОВ "Вест Кард" (постачальник) і ТОВ "Афес Ресурс", правонаступником якого є ТОВ "АС Ресурс" (покупець), укладено договір № 040412-10/06/21-ПК2587, за умовами пунктів 2.1, 2.2, 2.4, 2.6 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець приймати у власність товари та оплачувати їх вартість на умовах, передбачених цим договором. Під партією товару сторони розуміють товар в кількості та асортименті, передані покупцю на умовах даного договору. Товари (послуги) згідно з цим договором постачаються покупцю для подальшого перепродажу третім особам, а також для виробничого споживання покупцем. Передача товарів покупцю здійснюється з використанням паливних карток. З метою належного виконання своїх зобов`язань щодо передачі товарів покупцю, постачальник самостійно залучає необхідну кількість користувачів ТО. Сторони погодили, що товари вважаються поставленими по цьому договору в тих випадках, коли передачу товарів з використанням паливних карток було здійснено користувачем ТО, інформація про якого може зазначатися в чеках.

9. У пунктах 3.1- 3.4 договору поставки від 10.06.2021 сторони погодили, що передача товарів покупцю здійснюється лише за умови фактичної наявності товарів на ТО на момент проведення транзакції. Передача покупцю нафтопродуктів здійснюється шляхом заправки транспортних засобів покупця (довіреної особи покупця) в кількості та асортименті, обраних покупцем (довіреною особою) самостійно, в межах ліміту, встановленого на паливній картці та залишків ресурсів на індивідуальній картці або лімітному рахунку. Підтвердження фактично отриманого покупцем товару (послуг) на ТО в асортименті, кількості та ціні є чек, що видається покупцю. Приймання-передача товарів (послуг) по кількості та асортименті здійснюється покупцем (довіреною особою покупця) на терміналі ТО в момент передачі товарів (надання послуг) згідно кількісних показників чека, після чого претензії по кількості та асортименті товарів постачальником не приймаються. За результатами транзакцій, що були здійснені протягом звітного періоду, постачальником складається та надається покупцю зведена видаткова накладна та зведений акт приймання-передачі. Вищезазначені документи надаються покупцю для підписання після 7 (сьомого) робочого числа місяця наступного за звітним, Покупець зобов`язується підписувати зведену видаткову накладну та зведений акт приймання-передачі протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх отримання. Якщо покупець до закінчення зазначеного терміну не підпише і не надішле постачальнику надіслану постачальником зведену видаткову накладну та зведений акт приймання-передачі, або не надасть постачальнику свої мотивовані (обґрунтовані) та документально підтверджені заперечення проти змісту зведеної видаткової накладної та зведеного акту приймання-передачі, або не надішле постачальнику письмове повідомлення про не отримання зазначених документів від постачальника, сторони погоджуються вважати таку зведену видаткову накладну та зведений акт приймання-передачі, підписані лише постачальником, повністю узгодженими обома сторонами.

10. Пунктами 4.1.1, 4.1.2, 4.2.1- 4.2.3, 5.3.1 договору № 040412-10/06/21-ПК2587 передбачено, що передача товарів (надання послуг) покупцю по паливним карткам, які працюють з використанням грошової одиниці обліку, здійснюється відповідно до цін, встановлених на ТО на момент здійснення транзакції, якщо інший порядок формування ціни товарів (послуг) не передбачений в окремих додатках (додаткових угодах) до цього договору. В ціну товарів (послуг) включається податок на додану вартість та інші обов`язкові платежі згідно чинного законодавства. Сторони погодили, що ціна товарів (послуг) є узгодженою, коли покупець (довірена особа покупця) здійснили фактичну вибірку товарів з ТО на умовах даного договору та отримали документ, що визначений у пункті 3.2. Ціна товарів (послуг) відображається в чеку та/або спеціальній відомості, та підтверджується видатковими накладними та/або актами приймання-передачі. Розрахунки за товари (послуги) покупець здійснює періодично на умовах 100 % попередньої оплати вартості товарів (послуг), якщо інший порядок розрахунків не погоджений сторонами додатково в додатку до даного договору. Сума оплати та їх періодичність визначаються покупцем самостійно, або за зверненням покупця на підставі наданого постачальником рахунку. Ціна товарів (послуг) визначається сторонами в день виписки рахунку та підтверджується рахунком та/або видатковою накладною, якщо інший порядок формування ціни товарів (послуг) не передбачений в окремих додатках (додатковою угодою) до цього договору. В ціну товару включено податок на додану вартість. Якщо протягом 1 (одного) календарного року з моменту здійснення оплати покупець не вибере оплачені товари (послуги), то постачальник має право поставити залишок товарів за ціною постачальника, визначеного в односторонньому порядку останнім. Оплата товарів здійснюється покупцем на підставі виписаних постачальником рахунків, де вказується конкретний асортимент, кількість та ціна товарів. Оплата рахунку здійснюється покупцем в повному розмірі вартості товарів, вказаних у рахунку і є підтвердженням згоди покупця на отримання відповідної кількості та асортимент товарів за вказаною ціною. Розрахунки за товари здійснюються покупцем періодично на умовах 100 % попередньої оплати вартості товарів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 1 (одного) календарного дня з моменту виписки рахунку. Моментом виписки рахунку вважається дата датування рахунку. Постачальник зобов`язаний поставити товар покупцю на умовах, передбачених цим договором.

11. Згідно з пунктом 9.5 договору поставки від 10.06.2021 у випадку непроведення розрахунків покупцем згідно з умовами Розділу 4 цього договору, покупець зобов`язується на користь постачальника сплатити штрафні санкції згідно зі статтями 230, 231 ГК України, а саме: пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов`язань; у випадку, якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 25 (двадцять п`ять) % від суми заборгованості.

12. За змістом пунктів 12.1, 12.2 договору № 040412-10/06/21-ПК2587 договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним. У випадку, коли жодна із сторін протягом одного місяця до закінчення строку дії договору не заявила про намір його розірвати та продовжує надалі виконувати його умови, договір вважається таким, що діє на кожен наступний рік на умовах, передбачених цим договором.

13. Відповідно до пунктів 13.1, 13.2, 14.3 договору поставки від 10.06.2021 сторони за взаємною згодою мають право змінити умови цього договору, в порядку, передбаченому цим договором. Всі зміни, доповнення, додаткові угоди та додатки, пролонгація або дострокове розірвання цього договору вчиняються за взаємною згодою сторін у письмовому вигляді, крім випадків, передбачених цим договором, та підписуються уповноваженими представниками сторін. Всі вище перераховані документи до цього договору становлять його невід`ємну частину. Постачальник має право ініціювати внесення змін до умов цього договору, попередивши про це покупця за 20 календарних днів. У випадку відсутності письмових заперечень покупця, після закінчення вищевказаного строку, зміни вважаються прийнятими покупцем. Покупець має право передавати свої права і зобов`язання за цим договором третій стороні без письмової згоди постачальника.

14. Сторонами підписано додаток № 1 до договору № 040412-10/06/21-ПК2587, яким визначено перелік автозаправних станцій, через які здійснюється передача у власність покупця товарів.

15. Відповідач виставив позивачу для оплати такі рахунки-фактури:

- від 27.07.2021 № 10847, яким визначено товар: бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5, кількістю 5000 л, ціною за одиницю 29 грн 64 коп., на загальну суму 148 200 грн з ПДВ;

- від 30.08.2021 № 11001, яким визначено товар: бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5, кількістю 95 000 л, ціною за одиницю 28 грн 50 коп., на загальну суму 2 707 500 грн з ПДВ;

- від 16.12.2021 № 7184, яким визначено товар: бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5, кількістю 59 000 л, ціною за одиницю 28 грн 78 коп., на загальну суму 1 698 020 грн з ПДВ.

16. У липні-грудні 2021 року покупець здійснив на користь постачальника попередню оплату товару в загальній сумі 4 553 720 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 27.07.2021 № 165 на суму 148 200 грн, від 30.08.2021 № 8 на суму 2 707 500 грн, від 16.12.2021 № 175 на суму 1 698 020 грн.

Згідно з відомостями електронної системи обліку пального ТОВ "Вест Кард" передало у власність ТОВ "АС Ресурс" 159 000 л пального, зокрема, 02.08.2021 - 5000 л, 30.08.2024 - 95 000 л, 16.12.2021 - 59 000 л.

Починаючи з 02.08.2021 залишок пального покупця обчислювався в літрах, а з 10.03.2022 постачальником здійснено переведення обліку пального в гривневий еквівалент.

17. За результатами відкритих торгів між ТОВ "Афес Ресурс" (Постачальник) і ДУ "ЦОП МВС України" (Покупець) такі укладено договори про закупівлю за державні кошти пального:

1) від 20.07.2021 № 240, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 3.1, 10.1 якого Постачальник передає у власність Покупця нафту і дистилятори за ДК 021/2015-09130000-9 (бензин А-95 в смарт-картках) у кількості 100 000 л, а Покупець приймає та оплачує його вартість. Постачальник зобов`язується зарахувати у власній системі обліку пального на особистий рахунок Покупця поставлене йому пальне в обсязі та марки згідно з пунктом 1.1 договору та передати Покупцю смарт-картки на товар у кількості 80 шт, заправляти пальним транспортні засоби Покупця шляхом використання смарт-карт у власній роздрібній мережі автозаправних станцій або автозаправних станцій партнерів Постачальника, у яких діють смарт-картки. Загальна ціна договору становить 3 198 000 грн, в тому числі ПДВ - 533 000 грн. Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків та зберігання пального Постачальником - до повного їх виконання сторонами;

2) від 08.12.2021 № 483, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 3.1, 10.1 якого Постачальник передає у власність Покупця нафту і дистилятори за ДК 021/2015-09130000-9 (бензин А-95 в смарт-картках) у кількості 59 000 л, а Покупець приймає та оплачує його вартість. Постачальник зобов`язується зарахувати у власній системі обліку пального на особистий рахунок Покупця поставлене йому пальне в обсязі та марки згідно з пунктом 1.1 договору та передати Покупцю смарт-картки на товар у кількості 80 шт, заправляти пальним транспортні засоби Покупця шляхом використання смарт-карт у власній роздрібній мережі автозаправних станцій або автозаправних станцій партнерів Постачальника, у яких діють смарт-картки. Загальна ціна договору становить 1 964 700 грн, в тому числі ПДВ 327 450 грн. Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків та зберігання пального Постачальником - до повного їх виконання сторонами.

18. Листом від 26.01.2023 № 32/01 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути передоплату за паливні картки за договором № 040412-10/06/21-ПК2587 в сумі 965 700 грн згідно з актом звірки за період з січня по грудень 2022 року.

Платіжними інструкціями від 22.02.2023 та від 09.02.2023 постачальник перерахував покупцю грошові кошти в загальній сумі 965 700 грн з призначенням платежу "повернення коштів зг. листа № 32/01 від 26.01.2023".

19. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі № 910/1389/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024, позовні вимоги ДУ "ЦОП МВС України" про зобов`язання ТОВ "Афес Ресурс" виконати умови договорів про закупівлю за державні кошти пального задоволено в повному обсязі. Зобов`язано ТОВ "Афес Ресурс" зарахувати в електронній системі обліку пального на особистий рахунок ДУ "ЦОП МВС України" пальне бензин А-95 в кількості: 5000 л згідно з договором від 20.07.2021 № 240; 30 858,71 л згідно з договором від 08.12.2021 № 483.

Позиція Верховного Суду

20. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

21. В основу оскаржуваного рішення про відмову в задоволенні позову покладено висновки місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій та про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами наявності в діях відповідача всіх необхідних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, для покладання на постачальника відповідальності у виді відшкодування збитків, зокрема, дійсного та реального розміру завданих позивачу збитків, причинно-наслідкового зв`язку між діями ТОВ "Вест Кард" та реальними збитками ТОВ "АС Ресурс", оскільки:

1) ТОВ "АС Ресурс" вважає збитками грошові кошти в сумі 2 151 164,01 грн, які в майбутньому будуть використані ним для закупівлі 35 858,71 л пального з метою фактичного виконання позивачем рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі № 910/1389/23, проте матеріали цієї господарської справи не містять як доказів на підтвердження зарахування Товариством пального в кількості 35 858,71 л на особистий рахунок ДУ "ЦОП МВС України" станом на момент звернення з позовом в цій справі, так і доказів на підтвердження факту закупівлі позивачем такого об`єму пального;

2) встановлений судовим рішенням у справі № 910/1389/23 преюдиціальний факт початку перебігу з 23.10.2021 строку поставки позивачем нафтопродуктів третій особі (ДУ "ЦОП МВС України") у сукупності зі встановленою судами в цій справі обставиною переведення відповідачем одиниці обліку пального з товарного в гривневий еквівалент з 10.03.2022 чітко свідчать про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між відпуском Товариством пального третій особі за підвищеною ціною з жовтня 2021 року та переведенням ТОВ "Вест Кард" обліку пального в гривневий еквівалент, починаючи з 10.03.2022;

3) положеннями пунктів 9.1, 9.5, 9.8, 9.9 та іншими умовами договору поставки від 10.06.2021 взагалі не передбачено можливості нарахування покупцем штрафу за неналежне виконання постачальником своїх зобов`язань за правочином.

Щодо позовних вимог про стягнення 2 151 164,01 грн збитків

22. Колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 2 151 164,01 грн збитків повністю і водночас погоджується з доводами скаржника в частині неврахування судами: 1) висновків щодо застосування положень статей 22, 611, 623 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті стягнення збитків та їх складових елементів), викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2022 у справі № 911/51/21, від 06.06.2023 у справі № 911/682/21, від 25.01.2024 у справі № 910/899/23, від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 25.10.2024 у справі № 915/546/21, від 14.11.2024 у справі № 910/17582/23; 2) висновків щодо застосування положень статей 98, 101 ГПК України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 20.01.2022 у справі № 916/2869/19 та в постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 461/3675/17, з огляду на таке.

23. Згідно з частинами 1- 3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

24. Статтею 623 ЦК України, яка регулює відносини відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, що виникає з договору, передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

25. Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

26. Згідно з частинами 1, 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

27. У пунктах 5.50- 5.52 постанови від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20 Великою Палатою Верховного Суду сформульовано такі загальні висновки щодо застосування положень статей 22, 623, 1166 ЦК України в подібних правовідносинах:

"5.50. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

5.51. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

5.52. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в діях АТ "Укрзалізниця" наявний повний склад цивільного правопорушення, що є необхідною умовою для стягнення збитків. Зазначив, що належні позивачу напіввагони втрачені, оскільки не були повернуті позивачу за умови дії обмеження перевезень. Як наслідок - позивачу завдані реальні збитки в розмірі витрат, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права в розмірі ринкової вартості втрачених напіввагонів".

28. У свою чергу, в постанові від 28.07.2022 у справі № 911/51/21 (предмет позову - відшкодування реальних збитків, завданих порушенням договірного зобов`язання) Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виснував про те, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Схожі за змістом правові висновки наведено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 911/682/21 (пункт 8.51), від 25.01.2024 у справі № 910/899/23 (пункти 61- 69), від 25.10.2024 у справі № 915/546/21 (пункти 89- 91, 96, 100) і від 14.11.2024 у справі № 910/17582/23 (пункти 78- 82) зі спорів про відшкодування реальних збитків, завданих порушенням договірного зобов`язання.

29. Водночас у пунктах 8.60, 8.65 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19 (предмет позову - відшкодування реальних збитків, завданих порушенням договірного зобов`язання) зазначено, що за своєю суттю збитки є об`єктивним зменшенням будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником. Тлумачення змісту положень частини 2 статті 22 ЦК України, частини 2 статті 224, статті 225 ГК України свідчить про те, що фактичну вартість реальних збитків можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі.

30. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

31. При вирішенні спору судами попередніх інстанцій спочатку достовірно встановлено наявність протиправної поведінки відповідача, яка проявилася в порушенні постачальником умов договору поставки від 10.06.2021 та взятих на себе зобов`язань (відповідач, починаючи з 10.03.2022, в односторонньому порядку змінив одиницю обліку, перерахувавши залишки товару (пального), які в товарній одиниці обліку рахувалися за позивачем, в грошову одиницю обліку - гривню для подальшого використання, тобто шляхом купівлі товару по іншій ціні, яка фактично є більшою, ніж попередньо узгоджена сторонами), однак, у подальшому суди зазначили про недоведеність належними та допустимими доказами як причинно-наслідкового зв`язку між порушенням постачальником зобов`язань за договором № 040412-10/06/21-ПК2587 і завданими покупцю збитками, так і розміру завданих збитків.

32. Перевіряючи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд звертає увагу на те, що, обмежившись посиланням на недоведеність понесення позивачем реальних збитків в сумі 2 151 164,01 грн, що в майбутньому мають бути використані ним для закупівлі 35 858,71 л пального з метою виконання ТОВ "АС Ресурс" такого, що набрало законної сили, рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі № 910/1389/23, яку (недоведеність) зумовлено як ненаданням Товариством доказів на підтвердження зарахування пального в кількості 35 858,71 л на особистий рахунок ДУ "ЦОП МВС України" станом на момент звернення з позовом в цій справі, так і доказів на підтвердження факту закупівлі позивачем такого обсягу пального, суди помилково не врахували того, що в розумінні пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України реальними збитками є не лише втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, але й витрати, які особа мусить зробити в майбутньому для відновлення свого порушеного права.

Адже відповідно до пункту 7 частини 3 статті 2 та статті 326 ГПК України обов`язковість судового рішення є одним із основних принципів господарського судочинства. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Викладене свідчить про неврахування судами викладеного в пункті 5.52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20 висновку про те, що реальними збитками є витрати, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права.

33. Крім того, колегія суддів зауважує, що на порушення вимог статей 86, 269, 282 ГПК України, передчасно пославшись на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між відпуском Товариством пального третій особі за підвищеною ціною з 23.10.2021 і одностороннім переведенням постачальником обліку пального з товарного в гривневий еквівалент із 10.03.2022, суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою та без належної оцінки ті істотні обставини, що встановлений судовим рішенням у справі № 910/1389/23 преюдиціальний факт початку перебігу з 23.10.2021 строку поставки позивачем нафтопродуктів третій особі (ДУ "ЦОП МВС України") за підвищеною ціною за договорами від 20.07.2021 № 240 і від 08.12.2021 № 483 виключає можливість стягнення збитків, завданих позивачу в період з 23.10.2021 до 09.03.2022, проте не спростовує наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями постачальника та збитками, завданими позивачу в пізніший період - з 10.03.2022 до 17.12.2022, оскільки в пунктах 7.26, 7.27 рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі № 910/1389/23, яке набрало законної сили 24.07.2024, встановлено також факти завищення Товариством вартості пального впродовж тривалого періоду, а не лише до 09.03.2022.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для відшкодування збитків у повному обсязі суперечить як попередньому висновку судів про доведеність протиправної поведінки відповідача як контрагента за договором поставки від 10.06.2021, так і висновкам Верховного Суду щодо застосування норм статей 22, 623 ЦК України та статей 224, 225 ГК України в подібних правовідносинах, викладеним у постановах від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20, від 28.07.2022 у справі № 911/51/21, від 06.06.2023 у справі № 911/682/21, від 25.01.2024 у справі № 910/899/23, від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 14.11.2024 у справі № 910/17582/23.

34. Водночас колегія суддів вважає передчасним відхилення судами попередніх інстанцій, як безпідставного, висновку експерта від 01.05.2024 № 17/02/1-24 (далі - експертний висновок № 17/02/1-24), підготовленого за результатами проведення судової економічної експертизи в межах справи № 910/1389/23, з огляду на таке.

У постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 Велика Палата Верховного Суду свою позицію щодо відхилення висновку будівельно-технічного експертного дослідження від 18.08.2014 як неналежного та недопустимого доказу мотивувала зокрема тим, що в цьому експертному висновку не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.

Аналогічний висновок щодо такої обов`язкової вимоги до висновку експерта як вказівка про його обізнаність (попередження) про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та відхилення відповідного висновку як недопустимого доказу в разі недотримання вимог частини 7 статті 98 та частини 5 статті 101 ГПК України викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 904/684/18, від 15.12.2011 у справі № 910/15946/20, від 20.01.2022 у справі № 916/2869/19, від 21.09.2022 у справі № 903/692/22, від 24.10.2022 у справі № 908/1092/21, від 20.06.2023 у справі № 924/588/20.

35. Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

36. Так, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 (пункти 32, 33, 50), від 20.01.2022 у справі № 916/2869/19 (пункт 5.20) та в постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 461/3675/17 наголошується на обов`язку суду мотивовано відхиляти висновок експерта в судовому рішенні, зокрема, в тих випадках, якщо у висновку експерта зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

37. Крім того, в пункті 76 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 викладено висновок про те, що схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

38. Проте, всупереч вимогам статей 86, 104, 269, 282 ГПК України суди першої та апеляційної інстанцій передчасно відхилили наявний в матеріалах справи експертний висновок № 17/02/1-24 як безпідставний, обмежившись посиланням на надання такого висновку позивачем на обґрунтування наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданою шкодою, тоді як зі змісту позовної заяви вбачається надання Товариством експертного висновку № 17/02/1-24 передусім з метою доведення розміру завданих збитків, розрахованих виходячи з вартості недопоставленого пального в обсязі 35 858,71 л станом на 01.01.2024, тобто вже після неправомірного одностороннього переведення постачальником системи обліку пального з товарного в грошовий (гривневий) еквівалент (починаючи з 10.03.2022).

39. Що стосується посилання судів попередніх інстанцій на ті обставини, що в зв`язку з листом-вимогою ТОВ "АС Ресурс" від 26.01.2023 № 32/01 про повернення передоплати за паливні картки по договору поставки від 10.06.2021 в сумі 965 700 грн згідно з актом звірки за період з січня по грудень 2022 року, відповідач платіжними інструкціями від 09.02.2023, від 22.02.2023 перерахував позивачу грошові кошти в загальній сумі 965 700 грн з призначенням платежу "повернення коштів зг. листа № 32/01 від 26.01.2023", то Верховний Суд звертає увагу на те, що вказані обставини можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення збитків у разі їх доведеності, однак аж ніяк не підставою для повної відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на їх загальний значно більший розмір (2 151 164,01 грн).

40. Наведене в сукупності свідчить про неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи внаслідок неврахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 20.01.2022 у справі № 916/2869/19, від 28.07.2022 у справі № 911/51/21, від 06.06.2023 у справі № 911/682/21, від 25.01.2024 у справі № 910/899/23, від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 25.10.2024 у справі № 915/546/21, від 14.11.2024 у справі № 910/17582/23 та в постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 461/3675/17, що в свою чергу, є достатньою підставою для скасування оскаржуваних рішення та постанови в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування 2 151 164,01 грн збитків.

41. Разом з тим зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

42. У зв`язку з викладеним колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень: 1) висновків щодо застосування положень статей 22, 525- 527, 549, 551, 610, 611, 623, 624 ЦК України (у контексті стягнення збитків та їх складових елементів), викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 17.11.2020 у справі № 925/1289/19, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, від 10.11.2022 у справі № 910/7511/20, від 16.02.2023 у справі № 910/14588/21, від 25.05.2023 у справі № 910/17196/21, від 22.06.2023 у справі № 910/19444/21, від 24.09.2024 у справі № 910/147/22, від 10.10.2024 у справі № 922/59/23, від 15.11.2024 у справі № 904/1553/23 та в постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 760/5618/16-ц, від 22.04.2019 у справі № 761/14285/16-ц, від 21.07.2021 у справі № 757/33065/18-ц; 2) висновку щодо застосування норми статті 16 ЦК України (у контексті необхідності обрання ефективного способу захисту прав позивача), викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 та в постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 521/20937/16-ц; 3) висновків щодо застосування положень статей 13, 74, 76, 79, 86, 98, 101 ГПК України, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 18.10.2022 у справі № 916/2519/21, оскільки за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями правовідносини в зазначених справах і в справі, що розглядається, не є подібними з огляду на істотні відмінності в нормативно-правовому регулюванні прав та обов`язків сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і, як наслідок, виключає застосування вказаних скаржником правових висновків як нерелевантних для вирішення цього спору.

43. Так, на відміну від цієї справи, спір в якій виник із відносин відшкодування реальних збитків, завданих унаслідок неналежного виконання однією зі сторін зобов`язання, що випливає з договору, які (відносини) регулюються статтями 22, 623 ЦК України та статтями 224- 226 ГК України, у справі № 925/1289/19, вирішувався спір про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення земельного законодавства, що за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю, особливості регулювання відносин щодо застосування якої врегульовано статтею 1166 ЦК України та статтею 211 Земельного кодексу України.

З цих же підстав не заслуговують на увагу посилання скаржника на викладені в постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 760/5618/16-ц, від 22.04.2019 у справі № 761/14285/16-ц, від 21.07.2021 у справі № 757/33065/18-ц нерелевантні висновки щодо застосування положень статей 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, позаяк у зазначених цивільних справах вирішувалися спори про відшкодування позадоговірної шкоди у виді вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, яка (шкода) становить різницю між збитками та страховою виплатою.

Крім того, в поданій касаційній скарзі позивач посилається на нібито викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2020 у справі № 925/1289/19 висновок щодо необхідності встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони як важливого елементом доказування наявності збитків, який (правовий висновок) насправді відсутній в зазначеній постанові Верховного Суду.

44. Колегія суддів не бере до уваги передчасні посилання скаржника на нерелевантні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 910/14588/21, від 25.05.2023 у справі № 910/17196/21, від 22.06.2023 у справі № 910/19444/21, від 24.09.2024 у справі № 910/147/22, в межах яких вирішувалися спори про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" подвійного розміру шкоди в зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у виді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, які (спори) виникли із відносин, урегульованих спеціальним законом, а саме статтею 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

45. У свою чергу, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20 (пункти 76- 78, 93, 94, 101, 145), від 10.11.2022 у справі № 910/7511/20 (пункти 47, 48), від 10.10.2024 у справі № 922/59/23 викладено висновки щодо особливостей правового регулювання відносин, пов`язаних із відшкодуванням збитків у виді упущеної вигоди, зокрема, про те, що тлумачення змісту частини 2 статті 22 ЦК України, частини 2 статті 224, статті 225 ГК України свідчить, що упущена вигода будучи складовою поняття збитки, на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов`язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника. Отже, відшкодування збитків у виді упущеної вигоди пов`язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/господарського обороту.

46. Суд касаційної інстанції вважає неприйнятним посилання скаржника на обґрунтування своїх заперечень на пункти 70- 74 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2024 у справі № 904/1553/23, оскільки в цих пунктах міститься виключно цитування певних норм матеріального права (статей 22, 614 ЦК України, статей 224, 225 ГК України), але аж ніяк не висновок щодо їх застосування.

Водночас частиною 2 статті 315 ГПК України передбачено, що в постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

З огляду на викладене висновок (правова позиція) ? це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 911/1095/22, від 22.05.2024 у справі № 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі № 127/22428/21 та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16-ц).

47. Також колегія суддів відхиляє передчасні доводи скаржника про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновку щодо застосування норми статті 16 ЦК України (у контексті необхідності обрання ефективного способу захисту прав позивача), викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 та в постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 521/20937/16-ц, оскільки зміст оскаржуваних рішення та постанови переконливо свідчить про відмову судів у задоволенні позову саме з мотивів необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, а не в зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту прав позивача, що згідно з усталеним правовим висновком Великої Палати Верховного Суду є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц (пункт 77), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148)).

48. Разом з тим колегія суддів не бере до уваги аргументи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування положень статей 13, 74, 76, 79, 86 ГПК України (у контексті стандарту доказування та принципу змагальності сторін у господарському судочинстві), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 18.10.2022 у справі № 916/2519/21, позаяк вказані аргументи позивача зводяться виключно до намагань здійснити переоцінку наявних у справі доказів, тоді як згідно з імперативними положеннями частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

49. Наведене вище переконливо свідчить як про різні фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, так і про їх неоднакове правове регулювання в справах №№ 910/15865/14, 925/1289/19, 922/3928/20, 910/7511/20, 910/14588/21, 910/17196/21, 910/19444/21, 910/147/22, 922/59/23, 904/1553/23, 760/5618/16-ц, 761/14285/16-ц, 757/33065/18-ц, 338/180/17, 905/1926/16, 569/17272/15-ц, 522/1528/15-ц, 209/3085/20, 521/20937/16-ц, 129/1033/13-ц, 916/3027/21, 910/18036/17, 917/1307/18, 902/761/18, 916/2519/21 і в цій справі, у зв`язку з чим немає підстав для висновку про подібність правовідносин у зазначених справах.

В контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність спірних правовідносин у справі, що розглядається, та в справах №№ 910/15865/14, 925/1289/19, 922/3928/20, 910/7511/20, 910/14588/21, 910/17196/21, 910/19444/21, 910/147/22, 922/59/23, 904/1553/23, 760/5618/16-ц, 761/14285/16-ц, 757/33065/18-ц, 338/180/17, 905/1926/16, 569/17272/15-ц, 522/1528/15-ц, 209/3085/20, 521/20937/16-ц, 129/1033/13-ц, 916/3027/21, 910/18036/17, 917/1307/18, 902/761/18, 916/2519/21, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень.

50. Оскільки скаржник частково обґрунтував і довів наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, то оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 2 151 164,01 грн збитків із направленням справи на новий розгляд у цій частині позову до суду першої інстанції.

51. З наведених раніше мотивів колегія суддів частково відхиляє доводи відповідача (в частині позовних вимог про стягнення збитків), викладені у відзиві на касаційну скаргу.

Щодо позовних вимог про стягнення 537 791 грн штрафу

52. Разом з тим Верховний Су погоджується з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволенні позовних вимог про стягнення 537 791 грн штрафу, нарахованого Товариством у розмірі 25 % від суми збитків, з огляду на таке.

53. Відповідно до частини 1 статті 546 та статті 547 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з частиною 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

54. Таким чином, ГК України і ЦК України передбачають, що неустойка встановлюється договором або законом. Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. До того ж для деяких видів зобов`язань неустойка встановлюється законом або іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони зобов`язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору (схожий висновок викладено в пунктах 50, 51 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 911/1786/22).

55. Як убачається з матеріалів справи та достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, жодними положеннями договору поставки від 10.06.2021 не передбачено права покупця вимагати сплати неустойки у виді штрафу в разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) постачальником негрошового зобов`язання (з поставки пального), чим спростовується безпредметне твердження позивача про нарахування ним спірної суми штрафу на підставі пунктів 9.1, 9.5, 9.8, 9.9 цього договору.

56. Колегія суддів зауважує, що подана касаційна скарга взагалі не містить належного обґрунтування щодо наявності підстав касаційного оскарження в частині відмови в задоволенні стягнення позовних вимог про стягнення 537 791 грн штрафу.

57. Таким чином, у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 537 791 грн штрафу оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін, оскільки доводи скаржника в цій частині не отримали підтвердження під час касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

59. За наведених обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі не відповідає положенням статей 86, 98, 101, 236, 269 ГПК України, оскільки надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про необґрунтованість позовних вимог у частині стягнення 2 151 164,01 грн збитків.

60. Згідно з частиною 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

61. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала часткове підтвердження під час касаційного провадження, що у розумінні пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу в сукупності з відсутністю всебічного, повного та об`єктивного дослідження судами зібраних у справі доказів є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 2 151 164,01 грн збитків і направлення справи на новий розгляд у цій частині позову до Господарського суду Волинської області.

62. Натомість у решті позовних вимог (про стягнення 537 791 грн штрафу) оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін, оскільки доводи скаржника в цій частині не отримали підтвердження під час касаційного провадження.

63. Зважаючи на те, що порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права допустили суди першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваних рішення та постанови в частині відмови в стягненні 2 151 164,01 грн збитків і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

64. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

65. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд у частині позовних вимог про відшкодування збитків, колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, в тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Ресурс" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2024 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі № 910/9566/24 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 2 151 164,01 грн збитків.

Справу № 910/9566/24 передати на новий розгляд у цій частині позову до Господарського суду Волинської області.

У решті позовних вимог рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2024 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі № 910/9566/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай