Ухвала

від 17.04.2025 по справі 307/683/23

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/683/23

Провадження № 2/307/152/23

У Х В А Л А

17 квітня 2025 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Ком`яті Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: служба у справах дітей Мукачівської міської ради Закарпатської області, служба у справах дітей Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, малолітня ОСОБА_3 , про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , де треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: служба у справах дітей Мукачівської міської ради Закарпатської області, служба у справах дітей Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, малолітня ОСОБА_3 , про визначення місця проживання дитини.

Позивач ОСОБА_1 надіслав до суду заяву про поновлення строку для подання письмових доказів та просив долучити до матеріалів справи копію висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 13 лютого 2024 року за №СЕ-19/111-23/60664-ПС. Заяву мотивував тим, що вказаний висновок підтверджує ставлення дитини ОСОБА_3 до батька ОСОБА_1 . Вказаний висновок не міг бути поданий раніше до суду з об`єктивних причин, оскільки був отриманий позивачем лише 15 лютого 2024 року.

Крім того, представник позивач ОСОБА_1 адвокат Якименко Микола Миколайович надіслав до суду клопотання про опитування малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в режимі відеоконференції в приміщенні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області в присутності представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Тячівської міської ради Закарпатської області та психолога відділу освіти Тячівської міської ради Закарпатської області, із видаленням під час її опитування із зали судового засідання батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Клопотання мотивує тим, що малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно тривалий та кількарічний проміжок часу проживає разом із своїм батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Звідси, позивач ОСОБА_1 акцентує увагу, що у малолітньої дитини ОСОБА_4 існував та існує страх не тільки щодо перебування поряд із матір`ю, яка у свій час вчиняла, як випливає із вищенаведеного, домашнє насильство у відношенні дитини та у присутності доньки, а й страх щодо розлучення ОСОБА_5 із батьком, з яким вона бажає проживати і таке проживання з батьком є позитивним та психологічно сприятливим для дитини й це проживання з батьком також є в найкращих інтересах ОСОБА_5 . Крім того існує страх щодо примусового та всупереч волі ОСОБА_5 примусової зміни матір`ю місця проживання на інше аніж з батьком та страх навіть фізичного примусового відібрання матір`ю доньки із звичного наразі місця проживання разом із батьком. Окрім того, у ОСОБА_1 , батька малолітньої ОСОБА_5 , є не безпідставні та достатні побоювання відносно того, що у випадку, якщо на виконання ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 листопада 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибуде до приміщення Тячівського районного суду Закарпатської області, її мати, ОСОБА_2 , скоріше всього та навіть очевидно, що реалізує спробу насильницьким шляхом, із залученням третіх осіб проти волі дитини відібрати ОСОБА_5 в її батька.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 в судовому засіданні клопотання підтримали та просять їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Ковач І.В. в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотань позивача та його представника.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

При цьому відповідно до приписів частин 2 та 3 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Таким чином, докази на підтвердження та/або спростування обставин і фактів, що входять до предмета доказування кожної сторони по справі, подаються разом з першими заявами по суті справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Тобто, пропуск процесуального строку, встановленого для подання доказів по справі, має наслідком неприйняття судом таких доказів до розгляду.

У свою чергу, відповідно до частин 4, 5 ст. 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Згідно ч. 2 ст.126ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно ч. 2 ст. 127 ЦПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно з ч. 4 ст. 127 ЦПК України, одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 222 ЦПК України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

За твердженнями позивача поважність причин не подання доказу в межах строку встановленого ЦПК України стало те, що даний висновок був отриманий позивачем лише 15 лютого 2024 року і з об`єктивних причин не міг бути поданий в суд першої інстанції раніше.

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

При цьому, в порушення приписів ч. 4 ст. 83 ЦПК України позивач та його представники ні при зверненні до суду з позовом 26 лютого 2023 року, ні при поданні до суду 14 вересня 2023 року заяви про зміну предмету позову, не повідомляли письмово суд про те, який доказ не може бути подано, причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк та не зазначили докази, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання доказу, зокрема: висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 13 лютого 2024 року за №СЕ-19/111-23/60664-ПС.

А тому, суд вважає, що в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для подання письмового доказу: копії висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 13 лютого 2024 року за №СЕ-19/111-23/60664-ПС, слід відмовити.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заяву позивача ОСОБА_1 про приєднання до матеріалів справи письмового доказу копію висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 13 лютого 2024 року за №СЕ-19/111-23/60664-ПС, слід залишити без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: - керує ходом судового процесу; - роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; - сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; - запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 3 ст. 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У частинах 8 та 9 статті 7 Сімейного кодексу України зазначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Предметом розгляду даної справи є вимога про зміну визначення місця проживання дитини. Тобто, особливість даної справи полягає в тому, що предметом судового розгляду є права та інтереси дитини та юридичні й фактичні наслідки, які настануть від вирішення судом відповідного питання. Участь в справі дітей обумовлює проведення спеціальних процедур з метою здійснення найменшого впливу та запобігання психологічного тиску на дитину в ході розгляду справи.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 листопада 2024 року викликано в судове засідання для опитування малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в присутності представника органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Тячівської міської ради Закарпатської області, та психолога відділу освіти Тячівської міської ради Закарпатської області, із видаленням під час її опитування із зали судового засідання батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є заінтересованими особами у справі та зобов`язано позивача ОСОБА_1 забезпечити участь малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для проведення її опитування в судовому засіданні.

Однак, станом на 17 квітня 2025 року ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 листопада 2024 року позивачем ОСОБА_1 не виконано та не забезпечено явку до суду малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для її безпосереднього опитування в судовому засіданні.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Згідно ч. 1 ст. 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Відповідно до ст. 1 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 року, яка набула чинності для України 01.04.2007 року, предметом цієї Конвенції є підтримка прав дітей, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи проінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються. Розгляд судовим органом справ, що стосується дітей, визнається розглядом сімейних справ, зокрема тих, що пов`язані зі здійсненням батьками своєї відповідальності

За ст. 6 вказаної Конвенції під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган: a) визначає, чи має він достатньо інформації для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і в разі необхідності одержує додаткову інформацію, зокрема від суб`єктів батьківської відповідальності; б) якщо внутрішнім законодавством дитина визнається такою, що має достатній рівень розуміння: - упевнюється в тому, що дитина отримала всю відповідну інформацію; - у відповідних випадках консультує особисто дитину (у разі необхідності - приватно) сам або через інших осіб чи інші органи в зрозумілий дитині спосіб, якщо це явно не суперечить найвищим інтересам дитини; - надає можливість дитині висловлювати її думки; c) приділяє належну увагу думкам, висловленим дитиною.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 ЦПК України під час розгляду справи, крім прав та обов`язків, визначених статтею 43 цього Кодексу, малолітня або неповнолітня особа має також такі процесуальні права: безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки.

За ч. 3 вказаної статті суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Орган, який вирішує відповідне спірне питання, за необхідності, враховуючи особливості справи та з метою правильного встановлення фактичних обставин справи, має право відібрати пояснення в дитини щодо спірних питань та врахувати їх в подальшому при вирішенні питання по суті.

Дитина є суб`єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя (постанова КЦС ВС від 26.01.2023 в справі №164/812/21).

Ініціатором заслуховування думки дитини у судовому засіданні може виступати сама дитина, її законний представник, представник органу опіки та піклування, сторони та їх представники. Окрім цього, для захисту інтересів малолітніх чи неповнолітніх осіб, з власної ініціативи збирати докази, що стосуються предмета спору, має право і суд (ст.13 ЦПК України).

Враховуючи специфіку спірних правовідносин та предмету судового розгляду, матеріали цивільної справи та процесуальні позиції сторін, оскільки для правильного встановлення обставин справи та перевірки доводів сторін судом є реальна необхідність безпосереднього заслуховування судом думки дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо питань, які є предметом судового розгляду, в присутності представника органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Тячівської міської ради Закарпатської області, та психолога відділу освіти Тячівської міської ради Закарпатської області, що вже визначено ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 листопада 2024 року в даній цивільній справі, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Якименко Миколи Миколайовича про опитування малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в режимі відеоконференції в приміщенні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області в присутності представника органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Тячівської міської ради Закарпатської області та психолога відділу освіти Тячівської міської ради Закарпатської області, із видаленням під час її опитування із зали судового засідання батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , слід відмовити.

Керуючись ст.ст.2, 12-13, 45, 81, 83, 126, 127, 258-260 ЦПК України, ст.ст.7, 141, 153, 157, 159, 171 СК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для подання письмового доказу: копії висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 13 лютого 2024 року за №СЕ-19/111-23/60664-ПС, - відмовити.

Заяву позивача ОСОБА_1 про приєднання до матеріалів справи письмового доказу копію висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 13 лютого 2024 року за №СЕ-19/111-23/60664-ПС, - залишити без розгляду.

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Якименко Миколи Миколайовича про опитування малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в режимі відеоконференції в приміщенні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області в присутності представника органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Тячівської міської ради Закарпатської області та психолога відділу освіти Тячівської міської ради Закарпатської області, із видаленням під час її опитування із зали судового засідання батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в частині відмови в поновленні строку в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 24 квітня 2025 року.

Головуючий В.І. Бобрушко