Ухвала

від 24.04.2025 по справі 645/1347/25

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/1347/25

Провадження № 1-кп/645/327/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі колегії суддів:

головуючого - судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,

обвинуваченого- ОСОБА_8 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальномупровадженні,внесеномудоЄдиного реєструдосудовихрозслідуваньза №12024221190001132від12.08.2024року,заобвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 114-1, ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 194 КК України,

встановила:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221190001132від 12.08.2024року, по обвинуваченню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 114-1, ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 194 КК України.

Під час досудового розслідування до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2024 року, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 04.02.2025 включно із правом внесення застави у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400 грн.

Ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08.01.2025р. продовжено підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під ватрою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строк досудового розслідування до 07 березня 2025 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 06.03.2025р. продовжено відносно ОСОБА_8 строк тримання під ватрою в Державній установі«Харківський слідчийізолятор» на60днів до04.05.2025р.включно, без визначення розміру застави

Прокурор у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення застави та зазначав про продовження існування ризиків, які були також враховані слідчими суддями при обранні та продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Представник потерпілого ОСОБА_6 підтримав клопотання прокурора та вважав доцільним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому.

Обвинувачений та його захисник проти продовження строку тримання під вартою не заперечували.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду щодо заявленого клопотання, приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, колегія суддів враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України,за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Згідно з ч. 1ст. 333 КПКзаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннямирозділу ІІ цього Кодексуз урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Згідно з ч. 1ст. 131 КПКзаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 9 ч. 2ст. 131 КПКодним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Статтею 177 КПКвстановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.

На переконання суду, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. ВодночасКПКне вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Встановлено, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК Україниризик переховуваннявід органів досудового розслідування та/або суду, ризиквчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Так, ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності. ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні 10-ти злочинів, за вчинення найтяжчого з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна. Цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження.

ОСОБА_8 усвідомлюючи реальність та невідворотність покарання, а також те, що у разі засудження за вчинення інкримінованих злочинів судом може бути призначено йому покарання у виді довічного позбавлення волі, розуміючи неможливість на даний час повного контролю кордонів та території України в умовах збройної агресії російської федерації проти України, при застосуванні менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може переховуватись від органу досудового розслідування або суду.

Також обставини інкримінованих кримінальних правопорушень свідчать про можливість обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, ОСОБА_8 ніде не працює, не має постійного джерела прибутку, за вчинення підпалів отримував грошові кошти від невстановлених в ході досудового розслідування осіб, у зв`язку із чим, у разі не перебування під вартою, ОСОБА_8 може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення аналогійного характеру з метою власного збагачення або з інших мотивів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

При вирішенні питання про продовження до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, крім встановлених ризиків кримінального провадження, колегія суддів, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України.

Вчинені обвинуваченим кримінальні правопорушення кваліфікуються як злочини проти основ національної безпеки України, внаслідок чого існує суспільний інтерес. А враховуючи позицію Європейського суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції», в якому вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, тому наявність саме суспільного інтересу може свідчити про те, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не може запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес, і обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Колегією суддів вивчена можливість застосування обвинуваченому більш м`яких запобіжних заходів.

Однак, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

У зв`язкуз тим,що кримінальніправопорушення,в якихобвинувачується ОСОБА_8 ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 114-1, ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 194 КК України, до нього може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів.

Вирішуючи питання про строк дії такого запобіжного заходу, колегія суддів враховує інтенсивність встановлених ризиків, обсяг обставин, що підлягають доказуванню, з огляду на правову кваліфікацію, а також введений на всій території України воєнний стан.

Згідно із ч. 3ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Колегія суддів, відповідно до положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, суспільну небезпечність інкримінованого діяння, невизначає у даному кримінальному провадженні розмір застави.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 201, 331, 372 КПКУкраїни, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221190001132від12.08.2024року,заобвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,за ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 114-1, ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 194 КК України задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчийізолятор» на 60 днів до 22 червня 2025 року включно, без визначення розміру застави.

Встановити строк дії ухвали про тримання під вартою - до 22 червня 2025 року включно.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 7 днів з дня її проголошення, а ОСОБА_8 - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 25.04.2025 р.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3