Ухвала

від 23.04.2025 по справі 487/1817/25

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/1817/25

Провадження № 1-кс/487/2313/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2025 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12021231090000150 від 05.04.2021 про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Нововоронцовка Бериславського район Херсонської області, громадянина України, з середньо-технічною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, батько-вихователь в дитячому будинку сімейного типу, раніше не судимиого

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України

встановив:

23.04.2025 старший слідчий відділу СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

У клопотанні слідчий зазначає, що СУ ГУНП в Херсонській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021231090000150 від 05.04.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України.

22.04.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України.

Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні тяжких та особливо тяжкого злочинів, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив про його задоволення.

Захисник у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, посилаючись на необґрунтованість пред`явленої його підзахисному підозри. Крім того вказав, що ОСОБА_4 не має наміру переховуватися, а навпаки зацікавлений у сприянні слідству. Зазначив, що його підзахисний виховує дев`ятьох дітей, у зв`язку з чим просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію захисника. Крім того вказав, що у статеві відносини з дітьми не вступав, будь-яких злочинів не вчиняв, а тому пред`явлена йому підозра є необґрунтованою.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку сторін кримінального провадження, слідчий суддя доходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із матеріалів клопотання вбачається, що Слідчим управлінням ГУНП в Херсонській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021231090000150 від 05.04.2021 за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу, у листопаді 2008 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), знаходячись в одній із кімнат за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , переслідуючи прямий злочинний умисел, направлений на вчинення розпусних дій, здатних викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_8 є малолітньою та не досягла чотирнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, перебуваючи на одному ліжку з ОСОБА_8 , почав її гладити по тілу своїми руками та, у подальшому, засунувши одну із рук під її спідню білизну, здійснив нею неодноразові непристойні дотики до статевих органів потерпілої ОСОБА_8 , тим самим вчинив фізичне розбещення малолітньої особи.

Крім того ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу, в період часу з кінця грудня 2008 року по 25.05.2012 (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також в автомобілі поза межами смт. Нововоронцовка Херсонської області (точної марки, моделі та місця в ході досудового розслідування не встановлено), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_8 є малолітньою та не досягла чотирнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, проти волі потерпілої ОСОБА_8 , систематично, упродовж тривалого часу, вчиняв статеві зносини з останньою, тим самим вчинив зґвалтування малолітньої особи.

Також ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу, у серпні 2010 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), знаходячись в одній із кімнат за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , переслідуючи прямий злочинний умисел, направлений на вчинення розпусних дій, здатних викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_9 є малолітньою та не досягла чотирнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, підійшовши до ОСОБА_9 намагався словами схилити останню до статевих зносин, та, у подальшому, взявши своїми руками одну із рук потерпілої, самостійно почав здійснювати нею через одяг непристойні дотики в області своїх геніталій, тим самим вчинив фізичне розбещення малолітньої особи.

У свою чергу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу, в період часу з літа 2018 року по 11.01.2019 (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із неповнолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (в приміщенні самого будинку та на його подвір`ї), а також в автомобілі на території смт. Нововоронцовка Херсонської області (точної марки, моделі та місця в ході досудового розслідування не встановлено), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на вчинення розпусних дій, здатних викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_10 є неповнолітньою та не досягла шістнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у неповнолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, систематично, упродовж тривалого часу, вчиняв розпусні дії щодо неповнолітньої ОСОБА_10 , які виражались у неодноразових непристойних дотиках своїми руками до її статевих органів, грудей та сідниць, непристойних дотиках руками потерпілої до своїх геніталій, передачі через її рідного брата ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , записок зі змістом інтимного характеру, тим самим вчинив фізичне та інтелектуальне розбещення неповнолітньої особи.

Окрім того ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу, в період часу з 11.01.2019 по серпень 2020 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із неповнолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (в приміщенні самого будинку та на його подвір`ї), а також в автомобілі на території смт. Нововоронцовка Херсонської області (точної марки, моделі та місця в ході досудового розслідування не встановлено), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на вчинення сексуального насильства, здатного викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_10 є неповнолітньою та не досягла вісімнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у неповнолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, систематично, упродовж тривалого часу, вчиняв насильницькі дії сексуального характеру, не пов`язані із проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_10 , без добровільної згоди потерпілої, які виражались у неодноразових непристойних дотиках своїми руками до її статевих органів, грудей та сідниць, непристойних дотиках руками потерпілої до своїх геніталій, тим самим вчинив сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи.

22.04.2025 в порядку ст. 208, п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

22.04.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України підтверджується дослідженими у судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом допиту в якості потерпілої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; протоколом допиту та протоколом додаткового допиту в якості потерпілої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; протоколом одночасно допиту осіб за участю потерпілої ОСОБА_9 , представника-адвоката ОСОБА_12 та потерпілої ОСОБА_8 ; протоколом допиту та протоколом додаткового допиту в якості потерпілої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ; протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_13 ; протоколом огляду, в ході якого оглянуто переписку між ОСОБА_8 та жінкою на ім`я ОСОБА_21 (зі слів ОСОБА_8 «Елена» - це ОСОБА_22 ); протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії із аудіо-, відео контролю особи № 11/2-881т від 10.11.2021, в ході якого ОСОБА_4 та ОСОБА_8 обговорюють вчиненні ОСОБА_4 злочини відносно останньої та інших вихованок ДБСТ.

Так у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причино виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Європейський суд з прав людини у рішенні «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 р. зазначив «…наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин …».

Фактичні дані, які містяться у наданих органом досудового розслідування доказах, на думку слідчого судді, здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

Крім того слідчий суддя вважає доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, виходячи з такого: підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки в разі визнання його винуватим у вчиненні вказаних злочинів, зокрема це позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років, може спонукати його залишити місце проживання та виїхати за межі України або сховатися на тимчасово окупованій території; підозрюваний може незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, оскільки на сьогоднішній день ще не встановлено та не допитано всіх свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, встановлюється їх місцезнаходження, а свідки та потерпілі, які вже допитані у провадженні особисто знайомі із підозрюваним, тому знаходячись на свободі, підозрюваний може на них незаконно впливати з метою не надавати свідчення або змінити раніше надані свідчення, як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та потерпілих і дослідження їх судом; підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 , починаючи з 2008 року систематично вчиняє злочини відносно дітей-вихованців, які перебували на його утриманні, та у разі обрання йому більш м`якого запобіжного заходу, останній перебуваючи на свободі може продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Так у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Згідно з рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка особи дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи.

Відповідно до положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя зазначає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою не є покаранням за злочин, а його мета дійсно забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної особи, а тому запобіжний захід має бути застосовано із врахуванням всіх обставин кримінального правопорушення, встановлених ризиків та конкретної особи, яка підозрюється у вчиненому.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 одружений, батько-вихователь в дитячому будинку сімейного типу, раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання,.

Отже, враховуючи зазначене вище, зважаючи на початкову стадію досудового розслідування, та з огляду на обставини вчинення інкримінованих підозрюваному злочинів, слідчий суддя вважає, що саме такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, позбавить його можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду, чинити вплив на свідків у даному кримінальному провадженні та продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення.

При цьому слідчий суддя вважає неспроможними доводи захисника щодо можливості застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, оскільки будь-які більш м`які види запобіжного заходу не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігти вказаним ризикам.

Окрім того відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків.

Згідно із положеннями п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Таким чином, враховуючи, що підозрюваним вчинено тяжкі та особливо тяжкий злочини із застосуванням насильства, слідчий суддя вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні та не застосовувати щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід.

Керуючись ст. 176-178, 183, 193-197, 309, 392-395 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_6 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід триманняпідвартою до 20.06.2025 року.

Ухвала діє до 20.06.2025 року (включно).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом 5 днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя Заводського

районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1