Постанова

від 24.04.2025 по справі 130/3116/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 130/3116/24

Провадження № 22-ц/801/660/2025

Категорія: 53

Головуючий у суді 1-ї інстанції Грушковська Л. Ю.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 рокуСправа № 130/3116/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Копаничук С. Г., Рибчинського В. П.,

з участю секретаря судового засідання Кашпрук М. Г.,

учасники справи:

позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17 грудня 2024 року, ухвалене у складі судді Грушковської Л. Ю. в залі суду,

встановив:

Короткий зміствимог

У жовтні 2024 року ПрАТ «СК «Уніка» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов обґрунтований тим, що 25 серпня 2023 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1 .

15 січня 2024 року в м. Одесі сталося ДТП за участю автомобіля «Вольво», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого останній транспортний засіб було пошкоджено.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2024 року було встановлено, що ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України.

На підставі заяви потерпілої ОСОБА_2 та договору добровільного страхування транспортного засобу, ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування в сумі 255 730,53 грн.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Вольво»,д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована в АТ «СК «Арсенал Страхування». Ліміт відповідальності страховика становить 160000 грн, франшиза 2600 грн.

01 березня 2024 року АТ «СК «Арсенал Страхування»» виконало своє зобов`язання перед ПрАТ «СК «УНІКА» у розмірі 157400 грн, що дорівнює ліміту відповідальності страховика за вирахуванням франшизи.

Покликаючись на викладене, ПрАТ «СК «УНІКА» у заявленому позові просило стягнути з ОСОБА_1 решту заподіяної внаслідок ДТП шкоди у розмірі 98330,53 грн, а також судовий збір та 8000 грн витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17 грудня 2024 року позов було задоволено повністю: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК«УНІКА» суму шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 98330,53 грн, а також 3 028 грн судового збору та 8000 грн витрат на правничу допомогу.

При цьомусуд зазначив,що позивачем доведено право на отримання від відповідача страхового відшкодування у розмірі 98 330,53 грн.

Доказів на спростування позовних вимог, або заперечень, відповідач не подав.

Також судом було встановлено, що позивач документально довів, що поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, вирішити питання розподілу судових витрат.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 06 лютого 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Рибчинський В. П., Копаничук С. Г.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 лютого 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 березня 2025 року справу призначено до розгляду на 03 квітня 2025 року о 10 год. 00 хв. та в подальшому у справі оголошувались перерви на 10 квітня 2025 року на 10 год. 20 хв. та 24 квітня 2025 року на 09 год. 20 хв.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не повідомив ОСОБА_1 про розгляд справи, оскільки надсилав процесуальні документи на неправильну адресу, чим порушив права відповідача.

Під час вчинення ДТП ОСОБА_1 виконував трудові обов`язки, що унеможливлює стягнення з нього розміру завданої шкоди.

Також на підтвердження позовних вимог щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ДТП позивачем було надано знеособлену копію постанови із Єдиного державного реєстру судових рішень, тому вона є неналежним доказом у справі.

Обґрунтовуючи ціну позову позивач вказує на те, що розмір завданого збитку становить 255тис., що виходячи із поданих документів до позовної заяви є вартістю відновлювального ремонту автомобіля. При цьому до позовної заяви не додано жодних доказів (крім рахунку) про факт здійснення потерпілим відновлювального ремонту, який не є розрахунковим документом у розумінні ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому позивач не підтвердив належними доказами факт проведення ремонтних робіт автомобіля «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1 , у ФОП ОСОБА_3 .

Разом з цим, згідно зі звітом №33082 про оцінку вартості збитків від 06 лютого 2024 року вартість матеріального збитку без врахування ПІДВ становить 165 576,78 грн і саме з цієї суми страховик мав виходити, відшкодовуючи потерпілому завдану шкоду, не маючи достовірних даних про факт проведення ремонту автомобіля.

Відповідно до долученого до матеріалів справи страхового акту (а. с. 7) вбачається, що документ підписано Гнатюком Романом Володимировичем, від імені юридичної особи код ЄДРПОУ 20033533 (що є ПРАТ СК «Уніка»), проте офіційним підписантом даної юридичної особи, відповідно до відомостей ЄДРПУО є ОСОБА_4 , тобто повноваження підписанта не підтверджено належними доказами. Теж саме стосується документу (листа) на а. с. 9, в якому визначено суму страхового відшкодування.

Окрім того відповідно до наявного в матеріалах справи акту огляду транспортного засобу від 22 січня 2024 року вбачається, що на вимогу замовника СВУ проведено огляд даного транспортного засобу, в тому числі були виявлені пошкодження даного авто, що не пов`язані із аварією «СВР - панель заднього бамперу». При цьому в ремонтну калькуляцію включена заміна заднього бамперу, який не мав відношення до аварії. З наведеного випливає, що потерпіла та страхова компанія штучно завищує вартість відновлювального ремонту автомобіля. Крім цього акт огляду транспортного засобу не містить обов`язкової інформації в графі «Е- заміна, 1 - ремонт. L-фарбування, Р- діагностика». Тобто інформація в даному документі є не повна та не могла бути взята до уваги ні страховою кампанією, ні судом першої інстанції.

Також відповідач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув витрати на правничу допомогу, оскільки надання допомоги не підтверджується належними доказами.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надійшов.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримали з посилання м на викладені у ній підстави.

Представник ПрАТ «СК «Уніка» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

25 серпня 2023 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1 , «Каско» № 027066/4605/000112. Страхова сума 609000 грн, строк дії договору з 27 серпня 2023 року по 26 серпня 2024 року (а. с. 12-13).

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2024 року у справі № 523/1602/24 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а. с. 33, 34-35).

Зі змісту постанови встановлено, що 15 січня 2024 року о 17 год 45 хв водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Вольво»,д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом «Шмітц», д.н.з. НОМЕР_3 , в м. Одесі по вул. Чорноморського Козацтва, 80, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з транспортним засобом «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1 , яка зупинилась попереду. В результаті дорожньої транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Тим самим водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.1 «Правил дорожнього руху».

15 січня 2024 року ОСОБА_2 звернулась до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою на виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту №33082 від 06 лютого 2024 року вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1 , з ПДВ становить 305585,77 грн, вартість матеріального збитку з ПДВ 192608,14 грн, без ПДВ 165576,78 грн (а. с. 16-20, 21-26).

Відповідно до рахунку ФОП ОСОБА_3 вартість ремонтних робіт пошкодженого автомобіля становить 255730,53 грн (а. с. 15).

Відповідно до страхового акту № 16093840792 від 14 лютого 2024 року, 15 січня 2024 року відбулась страхова подія за участю двох транспортних засобів, зокрема, автомобіля «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1 . Вартість відновлювального ремонту, визначеного на підставі рахунку СТО 255730,53 грн, вартість запчастин, що підлягають заміні 198373,63 грн, сума утримання несплачених чергових платежів 15682 грн. Вирішено виплатити ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 240048,53 грн шляхом перерахування безготівкових коштів на СТО партнер Уніка ФОП ОСОБА_3 (а. с. 7).

Перерахування страхового відшкодування у розмірі 240048,53 грн підтверджується платіжною інструкцією №143705 від 16 лютого 2024 року (а. с. 8).

Як видно із повідомлення ПрАТ «СК «Уніка» потерпілій ОСОБА_2 від 14 лютого 2024 року виплата страхового відшкодування була розрахована у розмірі 255730,53 грн. При цьому згідно заяви стахувальника було виплачено 240048,53 грн страхового відшкодування, 15682 грн зараховано у рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу (а. с. 9).

Відповідальність водія автомобіля «Вольво», д.н.з. НОМЕР_2 , застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування». Ліміт за шкоду майну 160000 грн, франшиза 2600 грн (а. с. 36).

Відповідно до платіжного доручення № 10684123 від 01 березня 2024 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» сплатило ПАТ «СК «Уніка» страхове відшкодування у розмірі 157 400 грн (а. с. 37).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Насамперед колегія суддів звертає увагу на таке.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що місцевий суд у порушення норм процесуального закону розглянув справу без його участі, не повідомивши про дату, час і місце засідання суду.

Апеляційним судом встановлено, що 04 листопада 2024 року ВК Жмеринської міської ради у відповідь на запит Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 30 жотвня 2024 року надав відомості про реєстрацію місця проживання відповідача ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 51).

Проте, як видно із матеріалів справи, 14 листопада 2024 року місцевий суд надіслав ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження та призначення справи до розгляду разом із копією позовної заяви на адресу АДРЕСА_2 , що підтверджується конвертом, який повернувся до суду без вручення відповідачу із відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».

З огляду на викладене відповідач ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Відтак рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення у справі.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1ст. 13 ЦПК Українивизначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннямист. 12, 81 ЦПК Українипередбачено, щокожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зіст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 2статті 78 ЦПК Українизазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, 15 січня 2024 року водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Вольво»,д.н.з. НОМЕР_2 , в м. Одесі по вул. Чорноморського Козацтва, 80, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з транспортним засобом «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1 , яка зупинилась попереду. В результаті дорожньої транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Тим самим водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.1 «Правил дорожнього руху», відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.

Відповідно до постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2024 року у справі № 523/1602/24 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченогост. 124 КУпАП, та накладене стягнення у межах санкції статті.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року за ч. 4статті 61 ЦПКвирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченомуЦПК.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно зі ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно достатті 1187 ЦК Україниджерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових правовідносин із таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Згідно з вимогамист. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Зістатті 5 зазначеного Законувбачається, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зіст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з ч. 22.1ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує, у встановленому законом порядку, оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», cт. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Заперечуючи проти заявлених до нього вимог про стягнення завданої внаслідок ДТП шкоди, ОСОБА_1 у апеляційній скарзі зазначає, що на момент його вчинення він виконував трудові обов`язки водія у ТОВ «Тракстоун».

Відповідно до частини першоїстатті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченоїстаттею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

На підтвердження виконання трудових обов`язків 15 січня 2024 року ОСОБА_1 надав відповідні докази.

Так, відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 він працював на посаді водія ТОВ «Тракстоун» з 26 вересня 2023 року по 05 квітня 2024 року (а. с. 125).

Згідно із наказом ТОВ «Тракстоун» № 2-К від 05 квітня 2024 року ОСОБА_1 було звільнено з посади водія за згодою сторін (а. с. 126).

Як видно із відповіді ТОВ «Тракстоун» № 2 від 18 квітня 2025 року на адвокатський запит представника відповідача, ОСОБА_1 працював на посаді водія у товаристві у період з 26 вересня 2023 року по 05 квітня 2024 року. Згідно із товарно-транспортною накладною № 111 від 14 січня 2024 року ОСОБА_1 здійснював перевезення товару (а. с. 164, 171).

Зі змісту товарно-транспортної накладної № 111 від 14 січня 2024 року видно, що ОСОБА_1 дійсно був водієм транспортного засобу «Вольво»,д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом «Шмітц», д.н.з. НОМЕР_3 , та 15 січня 2024 року здійснював перевезення вантажу із с. Телепине, Черкаського р-ну, Черкаської обл. у м. Одесу (а. с. 165, зворот 171-172).

З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем у цій справі.

Водночас апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості подати до суду першої інстанції вказані докази виконання трудових обов`язків через неналежне повідомлення його про розгляд справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України, ч. 1 ст. 10 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі в справі позивачем.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21).

Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав (схожий за змістом висновок викладено в пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Зважаючи на викладене, у задоволенні позову, на переконання колегії суддів, слід відмовити у зв`язку із пред`явленням позову до неналежного відповідача.

За таких обставин надання оцінки доводам сторін, з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності, має вирішуватися у справі з належним колом осіб, а тому висновки суду першої інстанції про доведеність позовних вимог ПрАТ «СК «Уніка» є передчасними.

Водночас колегія суддів звертає увагу ПрАТ «СК «Уніка», що відмова у задоволенні позовних вимог не перешкоджає повторному зверненню позивачем до суду із позовом до належного кола відповідачів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, зокрема, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на встановлені обставини у цій справі, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з позивача на його користь слід стягнути 4 542 грн понесених ним судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Судові витрати, понесені Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка», залишити за ним.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4542 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок дві тисячі грн).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді С. Г. Копаничук

В. П. Рибчинський