Рішення від 25.04.2025 по справі 400/2082/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2025 р. № 400/2082/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Миколаївський район, Миколаївська область, 57286, до відповідачаСхідного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, пр. Олександра Поля, 57, м. Дніпро, 49031, провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.03.2021 № 0003732007, № 0003832007,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі позивач, ТОВ «МГЗ») звернулось до суду з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач, СМУ ДПС РВПП), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.03.2021 року № 00037320007 та № 00038320007.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення ТОВ «МГЗ» вимог податкового законодавства, які призвели до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, зроблені відповідачем на підставі невірного з`ясування фактичних обставин, помилкового трактування суті та змісту зовнішньоекономічного контракту і ґрунтуються виключно на припущеннях.

Зокрема, позивач вказує, що при проведенні позапланової перевірки відповідач дійшов необґрунтованого висновку про заниження ТОВ «МГЗ» податкових зобов`язань з ПДВ в декларації з ПДВ за листопад 2020 року на суму 39861523,00 грн з посиланням на те, що позивач у листопаді 2020 року реалізовував фірмі-нерезиденту RS International GmbH (Швейцарія) послуги з переробки давальницької сировини згідно контракту №1-NAP-RSI-COR-2013 від 20.02.2013 року за цінами, нижчими за собівартість їх надання, що свідчить про безоплатне постачання товариством товарів. Податковим органом не враховано, що предметом Контракту є надання нерезиденту послуг, а не постачання товарів. Постачання товарів (в т.ч. безоплатна їх передача) та постачання послуг є відмінними операціями, які також є окремими та самостійними об`єктами оподаткування ПДВ.

В Акті перевірки відсутнє посилання на відповідні первинні документи, які підтверджують здійснення операцій саме з постачання товарів, а висновки контролюючого органу про здійснення відповідних операцій ґрунтуються виключно на припущеннях. Також, позивач зазначав про безпідставність висновків податкового органу про завищення ТОВ «МГЗ» податкового кредиту у декларації за листопад 2020 року на суму 37370,00 грн при здійсненні господарських операцій з ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» за договором підряду № НГЗ-Д-20-126/8310Т845 від 18.03.2020 року.

Факт реального здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які було надано до перевірки. Висновки про відсутність у ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» трудових та матеріально-технічних ресурсів здійснено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базах даних ДПС, яка носить виключно інформативний характер.

Відповідач надав відзив на позов, в якому у задоволенні вимог ТОВ «МГЗ» просив відмовити. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що перевіркою ним встановлено факт безоплатного постачання позивачем товарів, які є об`єктом оподаткування за пп «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі ПК України; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для яких база оподаткування не може бути нижчою ціни придбаних товарів.

Крім цього, відповідач розцінив господарські операції ТОВ «МГЗ» з ПП фірма «Спецстройтехмонтаж» як такі, що не мали реального характеру.

У відповіді на відзив позивач по суті повторно виклав доводи позовної заяви.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 року позов задоволено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2022 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 року у справі № 400/20/2/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12.10.2023 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 року у справі № 400/2082/21(головуючий суддя Мороз А.О.) та постанову П`ятого апеляційного суду від 21.06.2022 року у справі № 400/2082/21 та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Мадих О.В.

Ухвалою від 10.11.2023 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 25.04.2025 року суд закрив підготовче провадження та ухвалив перейти до розгляду справи по суті.

Відповідач надав відзив, у якому зазначив, що висновки зроблені за результатами позапланової виїзної перевірки (акт перевірки від 19.02.2021 року № 134/32-00- 07-01-02-27/33133003) є об`єктивними, обґрунтованими, задокументованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, містить чіткий опис встановлених фактів порушень податкового законодавства, з належною їх класифікацією та обґрунтуванням вимогами нормативно-правових актів, які були чинними на момент скоєння податкового порушення.

Позивач у відповіді на відзив звернув увагу, що на питання платника податків, за якою ставкою податку на додану вартість підлягає оподаткуванню від`ємна різниця між ціною придбання (звичайною ціною) товару та ціною реалізації такого товару на експорт, Мінфін відповів, що виходячи з норм Кодексу ставка податку застосовується в цілому до виду операції, яка здійснюється платником податку. Тому у разі здійснення операції з експорту товару за ціною нижче ціни придбання (звичайної ціни) такого товару, нульова ставка застосовується до такої операції в цілому, за умови підтвердження факту вивезення товарів у відповідному митному режимі належно оформленою митною декларацією.

Позиція Мінфіну співпадає з позицією позивача про неможливість розподілу об`єкта оподаткування ПДВ (поставки послуг з переробки давальницької сировини) на частини з метою оподаткування цих частин різними ставками ПДВ.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

У період з 25.01.2021 року по 12.02.2021 року посадовими особами СМУ ДПС РВПП, на підставі наказу від 20.01.2021 року № 19 та направлень на перевірку від 22.01.2021 року № 8/32-00-07-01-02-25, № 9/32-00-07-01-02-25, № 10/32-00-07-1-02-25, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МГЗ» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року (вх. № 9338773696 від 18.12.2020 року).

Термін проведення перевірки продовжувався на 3 робочих дні з 15.02.2021 року згідно наказу від 11.02.2021 року № 51.

За результатами перевірки складено акт від 19.02.2021 року № 134/32-00-07-01-02-27/33133003 (далі Акт перевірки), висновками якого встановлено порушення ТОВ «МГЗ»:

- п.188.1 ст. 188 з урахуванням п. 14.1.13 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань (за ставкою, визначеною п. 193.1 ст. 193 ПК України) у сумі 39861523,00 грн, на суму витрат, що були понесені при переробці та некомпенсовані;

- пп. «а» п. 198.1 ст. 198, абз. 1 3 п. 198.2, абз. 1 2 п. 198.3 ст. 198, з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44 ПК України, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту, що призвело до завищення податкового кредиту у листопаді 2020 року на 37370,00 грн.

Вищевикладене призвело до порушення:

- п. 200.1, пп. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України в частині завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню. На рахунок платника у банку на 25888324,00 грн;

- п. 200.1, пп. «в» п. 200.4 ст. 200 ПК України в частині завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 14010569,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки СМУ ДПС РВПП 17.03.2021 року складено податкові повідомлення-рішення:

- № 00038320007, яким ТОВ «МГЗ» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку на суму 141010569,00 грн;

- № 00037320007, яким ТОВ «МГЗ» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку на суму 25888324,00 грн та накладено штраф у розмірі 6472081,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Щодо завищення податкового кредиту на суму 37370,00 грн по правовідносинам з контрагентом ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж»:

В Акті перевірки відповідач обґрунтовує висновки щодо зазначених порушень неможливістю здійснення контрагентом виконання робіт обумовлених договором, з огляду на недостатність у нього трудових ресурсів.

Зокрема відповідач посилається відсутністю матеріальних та трудових ресурсів; необхідної кількості працівників та основних засобів, що унеможливлює виконання робіт з ремонту внутрішньої штукатурки стін, заміни дверей на металопластикові, заміни вікон службових приміщень.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

У відповідності до положень п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Як встановлено у п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, обов`язкові реквізити.

Тобто, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового документального підтвердження формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та сум податкового кредиту, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум отриманих доходів, понесених витрат та сформованого податкового кредиту, є підставною для врахування та відображення таких при формуванні об`єкту оподаткування податком на прибуток та одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документа, неповні, недостовірні, суперечливі, або недійсність даних в яких установлена судом.

При цьому, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

18.03.2020 року між ТОВ «МГЗ» (замовник) та ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» (підрядник) укладено договір підряду № НГЗ-Д-20-126/8310Т845 на виконання робіт з поточного ремонту внутрішніх і зовнішніх конструкцій, виробничих та невиробничих будівель, споруд та окремих приміщень на об`єктах замовника.

На підтвердження виконання умов вказаного договору ТОВ «МГЗ» надало первинні документи, а саме: акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2020 року, платіжні доручення, податкові накладні.

На підтвердження факту ввезення на територію ТОВ «МГЗ» підрядником матеріалів для виконання робіт за договором підряду позивачем надано накладні на ввезення.

Долучені до матеріалів справи первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства та у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарської операції з контрагентом позивача.

Отже, висновок контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту на суму 37370,00 грн по господарських правовідносинах з контрагентом ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж», є безпідставним.

Зазначені висновки підтримані Верховним Судом у постанові по даній справі від 12.10.2023 року.

Щодо заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 39861523,00 грн (за листопад 2020 року) на суму витрат, що були понесені при переробці:

У період що перевірявся ТОВ «МГЗ», на виконання контракту від 20.02.2013 року № 1-NAP-RSI-COR-2013, укладеного з фірмою-нерезидентом RS International GmbH (Швейцарія), реалізовувало послуги з переробки давальницької сировини за цінами, нижчими за собівартість їх надання.

Відповідно до умов контракту від 20.02.2013 року № 1-NAP-RSI-COR/2013 замовник (RS International GmbH (Швейцарія)) зобов`язується поставити товари (боксити) та оплатити вартість їх переробки в продукти переробки (глинозем, пісок тригідрату), а виконавець (ТОВ «МГЗ») прийняти, переробити поставлені замовником товари в продукти переробки та поставити продукти переробки замовнику.

Згідно п. 4.2 Контракту, вартість переробки включає в себе всі витрати, які поніс Виконавець при переробці наданих Замовником товарів, починаючи з їх приймання в пункті поставки та закінчуючи сплатою всіх витрат, пов`язаних з виробництвом і постачанням продуктів переробки, включно з митними платежами, страховими платежами, податками, зборами, встановленими на території України, транспортування продуктів переробки до пунктів призначення, а також витрати по видаленню Виконавцем відходів переробки шляхом їх захоронення.

Як зазначено на стор. 8, 9 Акту перевірки, за аналізом журналу «Головна книга» за листопад 2020 року встановлено:

- формування доходу від надання послуг проводкою Дт рахунку 3620400000 «Розрахунки с пок/замов по реал/посл/пер експорт» з Кт рахунку 7033010000, в сумі 213507735,51 грн (рядок 3, колонка А, декларації з ПДВ);

- списання собівартості виконаних послуг з переробки проводками Дт 9032300000 «Собівартість продажу послуг переробки» з Кт 2300200000 в сумі 870024798,87 грн та Дт 9032300000 «Собівартість продажу послуг переробки» з Кт 2300200100 у сумі «-» 403492286,40 грн.

Таким чином, фінансовий результат від операцій з переробки давальницької сировини складає «-» 253024776,96 грн.

Визначення фінансового результату здійснено виходячи з різниці між вартістю реалізації та сумою витрат, що врахована ТОВ «МГЗ» у складі собівартості послуг з переробки.

Таким чином, використані при переробці товари, вартість яких не включена до складу вартості переробки та не компенсована RS International GmbH в сумі 199307617 грн, відповідає терміну «безоплатно надані товари», визначення якого наведено у пп. «а» пп. 14.1.13 п.14.1 ст. 14 ПК України.

Суд зазначає, що безоплатно надані товари, роботи, послуги товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів (пп. «а» пп. 14.1.13 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з абз. 1 та 2 п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Аналіз вказаних норм права свідчить, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, при цьому база оподаткування з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг.

Відповідач у Акті перевірки зазначено, що визначення фінансового результату здійснено виходячи з різниці між вартістю реалізації та сумою витрат, що врахована ТОВ «МГЗ» у складі собівартості послуг з переробки.

Відповідно до пп. «г» п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України.

Згідно з п. 194.1 ст. 194 ПК України, операції, зазначені у статті 185 Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та ставка 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 Кодексу, яка є основною, тобто ставка 20 відсотків.

За нульовою ставкою відповідно до пп. «а» пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПК України оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо їх вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Таким чином, виходячи з норм Кодексу ставка податку застосовується в цілому до виду операції, яка здійснюється платником податку. Тому у разі здійснення операції з експорту товару за ціною нижче ціни придбання (звичайної ціни) такого товару, нульова ставка застосовується до такої операції в цілому, за умови підтвердження факту вивезення товарів у відповідному митному режимі належно оформленою митною декларацією.

Зазначені висновки викладені у Узагальнюючій податковій консультації щодо особливостей оподаткування податком на додану вартість від`ємної різниці між ціною придбання (звичайною ціною) товару та ціною реалізації такого товару на експорт, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 03.08.2018 року № 673.

Суд звертає увагу, що позивач подавав митні декларації про вивезення в митному режимі «реекспорт» продуктів переробки давальницької сировини, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, жодних підстав для оподаткування за ставкою 20% операцій за контрактом від 20.02.2013 року № 1-NAP-RSI-COR/2013 немає, оскільки відсутні відповідні об`єкти оподаткування.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач здійснив постачання послуг з переробки давальницької сировини за ціною, нижчою за собівартість цих послуг, суд зазначає, що база оподаткування податком на додану вартість операцій з реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг залежала від собівартості таких товарів/ послуг та не могла бути меншою їх собівартості лише у період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року згідно чинної на той час норми п. 188.1 ст. 188 ПК України.

Згідно з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 17.07.2023 року у справі № 640/16890/20 з подібними правовідносинами суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

Крім того, ПК України (п. 188.1 ст. 188 Кодексу) лише у період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року визначав, що база оподаткування податком на додану вартість з реалізації самостійно виготовлених товарів залежала від собівартості таких товарів та не могла бути меншою їх собівартості. У період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року платник податків був зобов`язаний визначати базу оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг виходячи з розміру, який не може бути нижче їх собівартості.

Указана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 року в справі № 808/2519/16, від 16.12.2019 року в справі № 200/12345/18-а.

Отже, посилання відповідача на те, що при визначенні бази оподаткування має враховуватися розмір собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг не відповідає положенням податкового законодавства, які були чинними протягом періоду, що перевірявся.

Окрім цього, необхідно зазначити, що при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з постачання продукції власного виробництва враховується рівень звичайних цін на таку продукцію. База оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг (не враховуючи норми для окремих видів операцій) не може бути нижче звичайних цін, що відповідають ринковим.

Факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, не відповідає ринковим.

Тобто, обов`язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін у цьому випадку покладається на контролюючий орган.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем не доведено того, що база оподаткування послуг з переробки давальницької сировини визначена позивачем невірно.

Враховуючи вищевикладене, суд не погоджується з позиція СМУ ДПС РВПП про те, що позивач занизив податкові зобов`язання з ПДВ на суму 39861523,00 грн.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Миколаївський район, Миколаївська область, 57286, код ЄДРПОУ 33133003) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр. Олександра Поля, 57, м. Дніпро, 49031, код ЄДРПОУ 439680798) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 17.03.2021 року № 00037320007 та № 00038320007.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр. Олександра Поля, 57, м. Дніпро, 49031, код ЄДРПОУ 439680798) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Миколаївський район, Миколаївська область, 57286, код ЄДРПОУ 33133003) судові витрати у сумі 22700,00 грн (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25.04.2025 року.

Суддя О.В. Малих