Постанова

від 25.04.2025 по справі 420/13631/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/13631/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.,

суддів Шляхтицького О.І., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 року у справі №420/13631/24 за позовом ОСОБА_1 до Херсонського апеляційного суду, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

02.05.2024 року ОСОБА_1 (далі позивачка, скаржниця) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій з урахуванням уточнень просила:

- визнати протиправною бездіяльність Херсонського апеляційного суду щодо не виготовлення згідно до заяви від 09.04.2024 року оновленого наказу і розрахунку стажу у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII станом на 19.02.2020 року та не направлення разом із довідкою про суддівську винагороду №152/20 від 26.02.2020 року зазначених документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області для подальшого перерахунку з 19.02.2020 року (з часу виникнення права) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Херсонський апеляційний суд видати наказ про зарахування та здійснення перерахунку стажу згідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII станом на 19.02.2020 року зазначивши:

на підставі ч.1 ст.137 та п.34 «Прикінцевих та перехідних положень» вказаного Закону України №1402-VIII стаж (01.11.1989 року - 14.01.2007 року) слідчий УВС Херсонського облвиконкому (7 років 02 місяці 14 днів; (21.01.1997 року - 07.11.2012 року) суддя Суворовського районного суду м. Херсона (15 років 09 міс. 17 днів); (08.11.2012 року - 07.03.2017 року) суддя Апеляційного суду Херсонської області (04 роки 04 місяці 00 днів);

на підставі ч. 2 ст. 137 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII - стаж (контролер СІЗО УВС Херсонського облвиконкому з 25.06.1998 року по 01.11.1989 року - 1 рік 4 місяці 6 днів) (загальний стаж станом на 19.02.2020 року складає 28 років 8 місяців 7 днів).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що стаж роботи суддею, у тому числі для цілей встановлення доплати до посадового окладу за вислугу років, має обчислюватися на підставі положень статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII у редакції Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018 року № 2509-VIII, а також з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 28 серпня 2024 року прийнято судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Приймаючи означене судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення позивачки до суду з цим позовом, відповідач не розглянув заяву ОСОБА_1 від 09.04.2024 року в межах місячного строку, передбаченого положеннями Закону України «Про звернення громадян», а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на їх передчасність.

Не погоджуючись з означеним рішенням суду, позивачкою подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просила апеляційний суд скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що Херсонський апеляційний суд протиправно не зарахував до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, у тому числі для цілей встановлення доплати до посадового окладу за вислугу років, стажу роботи в галузі права, яке у свою чергу мало наслідком у подальшому невірний розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Херсонського апеляційного суду спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , вказуючи на законність ухваленого рішення суду та просить його залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , вказуючи на законність ухваленого рішення суду та просить його залишити без змін.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як з`ясовано апеляційним судом та установлено судом першої інстанції, Указом Президента України від №973/9 від 18.10.1996 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Суворовського районного суду м. Херсона, а постановою Верховної ради України від 20.09.2001 року №2738-ІІІ - безстроково.

Постановою Верховної ради України від 02.10.2012 року №5324-VІ ОСОБА_1 обрано суддею Апеляційного суду Херсонської області.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 23.02.2017 року №309/0/15-17 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Херсонської області у зв`язку з виходом у відставку.

Наказом голови Апеляційного суду Херсонської області від 07.03.2017 року №22-ОС з 07.03.2017 року ОСОБА_1 відраховано зі штату Апеляційного суду Херсонської області у зв`язку з виходом у відставку.

На момент звільнення ОСОБА_1 стаж роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становив 27 років 4 місяців 1 день та розрахований Апеляційним судом Херсонської області так:

- 7 років 2 місяці 14 днів слідчий УВС Херсонського облвиконкому;

- 15 років 9 місяців 17 днів суддя Суворовського районного суду м. Херсона;

- 4 роки 4 місяці 0 днів суддя Апеляційного суду Херсонської області.(а.с.47)

10 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Херсонського апеляційного суду із заявою, у якій просила здійснити перерахунок її стажу роботи судді шляхом зарахування на підставі приписів пункту 34 «Перехідних положень», ч.2 ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII, стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності). (а.с.39-43)

Станом на 02 травня 2024 року Херсонським апеляційним судом не надано відповідь на подану заяву ОСОБА_1 . Вказані обставини слугували підставою для звернення позивачки до суду із цим позовом.

Відповідно до частини першої статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена ВРП, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР і республік, що входили до складу.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018 року № 2509-VIII статтю 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII доповнено частиною 2, згідно із якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом і надає право для призначення на посаду судді.

Водночас, абзацом четвертим пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їхнього призначення (обрання).

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-XII (далі - Закон №2862-XII, у редакції, чинній на день призначення позивачки на посаду судді) на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Відповідно до частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-XII для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.

Спір у цій справі (з урахуванням вимог позовної заяви) стосується наявності права у ОСОБА_1 включити до стажу роботи позивачки суддею - стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення на посаду судді.

Так, позивачка уважає, що відповідно до частини другої статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII у редакції Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018 року № 2509-VIII, період (досвід) роботи (професійної діяльності) в органах внутрішніх справ УВД Херсонського облвиконкому має бути зарахований додатково до вже «збереженого» нею стажу роботи суддею, який був обчислений під час виходу у відставку.

Судова колегія зауважує, що особливістю цієї справи є те, що позивачка звільнена у відставку до набрання чинності вказаними змінами до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII.

З урахуванням таких обставин, у цій справі необхідно з`ясувати, чи має позивачка право на зарахування до стажу роботи на посаді судді додаткових років роботи у сфері права, якщо право на відставку вона реалізувала до набрання чинності частини другої статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII у редакції Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018 року № 2509-VIII.

Апеляційний суд звертає увагу, що Верховний Суд вже неодноразово викладав висновок щодо застосування частини другої статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII у редакції Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018 року № 2509-VIII у цьому контексті.

Так, у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 року у справі №200/6296/19-а зазначено, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання, а також визначення його розміру.

З урахуванням викладеного Верховний Суд у вказаній постанові дійшов висновку про неможливість обчислення стажу роботи на посаді судді з урахуванням вимог частини другої статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII у редакції Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018 року № 2509-VIII, суддям, звільненим у відставку до набрання чинності вказаною нормою, тобто до 05 серпня 2018 року.

Цей же висновок Верховний Суд послідовно викладав також у постановах від 31 жовтня 2019 року у справі №520/11431/18, від 12 червня 2020 року у справі №200/779/19-а, від 20 квітня 2021 року у справі №620/536/19, від 17 вересня 2021 року у справі № 824/301/20-а, від 30 вересня 2021 року у справі №243/6450/17, від 23 листопада 2021 року у справі №280/5617/18, від 23 червня 2022 року у справі №560/937/19.

Отже, з аналізу наведених норм і виходячи з приписів статті 58 Конституції України, до позивачки не може бути застосована частина друга статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII у редакції Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018 року № 2509-VIII, щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді, яка набрала чинності після звільнення її у відставку.

Посилання позивачки, викладені у позовній заяві, на необхідність врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, сформованих у постанові від 30.05.2019 року у справі №9901/805/18, апеляційний суд відхиляє, адже обставини, що виникли у межах спірних правовідносин, не є подібними до тих, які суди встановили під час розгляду справи №9901/805/18.

Так, у справі №9901/805/18 вирішувалося питання зарахування додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, досвіду роботи (професійної діяльності) у сфері права щодо суддів, які реалізували право на відставку за Законом №1402-VIII після 05.08.2018 року. Водночас, у цій справі позивачка реалізувала право на відставку до 05.08.2018 року та просить про перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці.

На нерелевантність висновків щодо застосування частини другої статті 137 Закону №1402-VIII, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі №9901/805/18, до правовідносин, що склалися у цій справі, Верховний Суд вказував у справах №560/937/19, №620/536/19, №824/301/20-а, № 280/5617/18.

Інші правові позиції Верховного Суду, на які посилається позивачка у позовній заяві, також не є подібними за своїм суб`єктним і предметним складом із цим спором, а тому не можуть застосовуватися при вирішенні даної справи.

Щодо доводів позивачки про застосування до неї дискримінаційного підходу «за ознакою дати звільнення у відставку», судова колегія вказує про таке.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06 вересня 2012 року № 5207-VI (далі - Закон № 5207-VI) дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону №5207-VI не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

Отже, дискримінацією є поводження з особами у різний спосіб без об`єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях, а також в однаковий спосіб до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.

У спірних правовідносинах позивачкою не доведено наявності певної ознаки, у тому значенні, яке використовується у Законі №5207-VI.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не підлягають задоволенню. Водночас суд попередньої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та помилково застосовував до даних правовідносин приписи Закону України «Про звернення громадян», у зв`язку з чим дійшов помилкових висновків про передчасність позовних вимог у даному випадку.

З урахуванням викладеного, судова колегія вказує, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Насамкінець, суд апеляційної інстанції уважає за необхідне зазначити про те, що у разі незгоди ОСОБА_1 з діями пенсійного органу щодо обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з підстав не зарахування відповідного стажу роботи під проведеного перерахунку на підставі рішення суду у справі №540/2031/20, позивачка не позбавлена права звернутись до суду з позовом за захистом своїх прав.

Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписами статті 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 року у справі №420/13631/24 - змінити.

Викласти мотивувальну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 року у справі №420/13631/24 в редакції цієї постанови.

В інший частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 року у справі №420/13631/24 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді О.І. Шляхтицький Ю.В. Осіпов