Постанова

від 24.04.2025 по справі 260/5129/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/5129/24 пров. № А/857/2249/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі за його адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

суддя у І інстанціїСкраль Т.В.,

час ухвалення рішенняне зазначено,

місце ухвалення рішенням. Ужгород,

дата складення повного тексту рішення 11 грудня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі ППР) Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі ГУ ДПС) від 16 березня 2023 року:

№ 0014354-2412-0909, яким йому визначено суму податкового зобов`язання за 2020 рік у сумі 14430,81 грн за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості на нерухоме майно загальною площею об`єкту 833,3 м2 за адресою АДРЕСА_1 (будинок промисловості та склади);

№ 0014353-2412-0909, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за 2021 рік у сумі 19999,20 грн за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості на нерухоме майно загальною площею об`єкту 833,3 м2 за адресою АДРЕСА_1 (будинок промисловості та склади);.

№ 0014355-2412-0909, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за 2022 рік у сумі 81246,75 грн за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості на нерухоме майно загальною площею об`єкту 833,3 м2 за адресою АДРЕСА_1 (будинок промисловості та склади).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі № 260/5129/24 у задоволенні позову було відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що факт невикористання складів за адресою АДРЕСА_1 за призначенням у спірні періоди не свідчить про те, що вказана будівля не є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Податковий кодекс України (далі ПК) не містить норм щодо припинення виконання податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно на об`єкти, що перебувають у власності суб`єкта господарювання, однак тимчасово не використовуються.

Позивач у встановленому законодавством порядку право власності на такий об`єкт нерухомості не припинив та не звертався до контролюючого органу у порядку підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК щодо проведення звірки даних з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітній період.

Відповідно до приписів статті 266 ПК податковий орган при формуванні сум податку податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, керується даними, наявними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відтак, податковим органом не було допущено протиправних дій при формуванні оскаржуваних ППР, оскільки відповідач керувався наявною у реєстрі інформацією, а позивачем не вчинив жодних дій щодо вчасної актуалізації такої інформації.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ОСОБА_1 , який просив таке скасувати та задовольнити його позов у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не врахував того, що позивач обмежений у можливості внести актуальну і коректну інформацію про об`єкт нерухомого майна у відповідні державні реєстри через незаконні дії відповідача щодо нарахування податків на нерухоме майно та, як наслідок, внесення об`єктів (які знищенні) у податкову заставу. Звернення до відповідача з приводу зняття обмежень результату не дали.

Відсутність у ПК норм щодо припинення виконання податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно за об`єкти, що перебувають у власності суб`єкта господарювання, однак не використовуються у зв`язку з руйнуванням, не можуть слугувати обґрунтуванням правомірності дій контролюючого органу та тлумачитися не на користь громадянина.

На переконання апелянта, ключовим є не те, що об`єкт оподаткування тимчасово не використовуються, а те, що такий взагалі відсутній.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача ГУ ДПС підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник ГУ ДПС у ході апеляційного розгляду у режимі відеоконференції заперечив обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибув, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає її розгляду.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 є власником нерухомого майна загальною площею 833,3 м2 за адресою АДРЕСА_1 . Тип майна: склади літ г.

16 березня 2023 року ГУ ДПС прийняло оспорювані ППР №0014354-2412-0909, №0014353-2412-0909, № 0014355-2412-0909, якими позивачу на підставі підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020, 2021, 2022 роки на вказаний об`єкт нерухомості.

ОСОБА_1 не погодився із правомірністю таких рішень ГУ ДПС та звернувся до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.

За правилами статті 265 ПК податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК передбачено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК).

У відповідності до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Разом із тим, підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК передбачає, що саме власники об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (фізичні та юридичні особи) є платниками цього податку.

Для обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган використовує: (1) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; або (2) відомості з оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документи на право власності; або (3) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та документів, наданих платником, у сукупності.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон №1952-IV).

За визначеннями, наведеними у пунктах 1, 2 частини 1 статті 2 Закону №1952-IV:

державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, відомості Державного реєстру презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.

Порядок взаємодії між платником податків та контролюючим органом, зокрема, унормований підпунктом 266.7.3 пункту 266.7 статті 267 ПК, відповідно до якого платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:

об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

права на користування пільгою із сплати податку;

розміру ставки податку;

нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

За правилами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 звертався до контролюючого органу у порядку підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК для проведення звірки даних з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітній період.

Окрім того, суд апеляційної інстанції критично оцінює Акт про результати проведення технічного обстеження щодо визначення технічного стану нежитлового приміщення (будівля складу) за адресою: АДРЕСА_1 від 29 липня 2024 оку №03\15\24 (а.с. 6 т.1), як доказ відсутності об`єкту оподаткування у спірний період 2020-2022 років, та вважає сумнівним наявне у ньому твердження про те, що спірна будівля зруйнована до 2007 року з огляду на проведення обстеження.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі №260/5129/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 25 квітня 2025 року.