Постанова

від 15.04.2025 по справі 380/16742/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/16742/24 пров. № А/857/7995/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Носа С.П.;

суддів:Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;

за участю секретаря судового засідання - Демидюк О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЗАСТАВА" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року у справі № 380/16742/24 за адміністративним позовом Приватного підприємства "ЗАСТАВА" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській областіпро визнання протиправними та скасування постанов,-

суддя у І інстанціїМартинюк В.Я.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішенням. Львів,

дата складення повного тексту рішенняне зазначено,

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2024 року Приватне підприємство "ЗАСТАВА" (далі позивач, ПП «Застава») звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (далі відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати постанови відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ055824 та №ПШ055825 від 22.05.2024 року.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 18.04.2024 року Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області під час перевірки транспортного засобу марки Renault, номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу, складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №014896, у якому встановлено порушення позивачем ст.34,48 Закону України«Про автомобільний транспорт»,

Позивач зазначає, що ним було пройдено три габаритно-ваговий контроль тричі на автомобільній дорозі Київ-Чоп у с. Гамаліївка, і вони між собою різняться за межами допустимої похибки. ПП «Застава» вважає, що під`їзні шляхи до зважування автомобіля не відповідають вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010 і як наслідок можуть бути застосовані лише для технологічного зважування, але не у сфері законодавчо регульованої метрології. Крім того, позивач звертає увагу на те, що відповідач не врахував характеру вантажу як сипучого. Крім того, ПП «Застава» зазначає, що жоден нормативний акт не містить обов`язку водія надавати своє водійське посвідчення безпосередньо в руки працівникам Укртрансбезпеки. З врахуванням викладених обставин, позивач звернувся до суду першої інстанції за захистом своїх прав.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у задоволенні адміністративного позовуПриватного підприємства "ЗАСТАВА" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській областіпро визнання протиправними та скасування постанов відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПП «Застава» подало апеляційну скаргу, в якій висловило прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт свою апеляційну скаргу мотивує тими ж доводами, що наводились ним у позовній заяві та вважає, що судом першої інстанції протиправно не взятіїх до уваги.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу апелянта, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги є безпідставними. Тому, з підстав, викладених у відзиві, просить апеляційну скаргу приватного підприємства «Застава» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області 18.04.2024 року, у відповідності до графіка проведення рейдових перевірок Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області в період з 15.04.2024 року по 21.04.2024 року та на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 15.04.2024 року №013228, під час перевірки транспортного засобу марки Renault, номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу, складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №014896, у якому встановлено порушення позивачем ст.34,48 Закону України«Про автомобільний транспорт», а саме при здійсненні перевезення вантажу загальна маса транспортного засобу становила 42600 кг, що на 6,5% перевищує допустимі 40000 кг, порушено вимогипостанови КМУ №1306 від 10.10.2001 року. Водій відмовився надавати документи, на підставі яких виконуються перевезення, а саме посвідчення водія відповідної категорії, у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена вимогамист.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: ч.1 абзац 14; ч.1 абзац третій.

Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ055824 від 22.05.2024 року, якою у зв`язку із допущенням порушення законодавства про автомобільний транспорт (перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу)на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500 грн. 00 коп відповідно до абз.14 ч.1ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ055825 від 22.05.2024 року винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою у зв`язку із допущенням порушення законодавства про автомобільний транспорт (перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.39 та 48)на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. 00 коп відповідно до абз.3 ч.1ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись із зазначеною постановами відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду першої інстанції за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, апеляційний суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаютьсяЗаконом України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-III, з наступними змінами та доповненнями (даліЗакон України № 2344-III).

Частиною першоюстатті 5 цього Закону, передбачено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Як передбачено частиною другою цієї ж статті державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту спрямовані на, зокрема, забезпечення якісного та безпечного функціонування автомобільного транспорту.

Частиною 12статті 6 Закону України № 2344-IIIпередбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

У відповідності до положень ч.14ст.6 Закону України № 2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно положень частини сімнадцятої цієї ж статті, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень ч.1ст.48 Закону України № 2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Як передбачено ч.2 цієї ж статті, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відтак, наведеними нормами у своїй сукупності передбачено обов`язок автомобільних перевізників та водіїв мати при собі та пред`являти посвідчення водія відповідної категорії.

Абзацом третім частини першоїстатті 60 Закону України № 2344-IIIпередбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями39і48цьогоЗакону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зміст акта перевірки вказує на те, що водій позивача не пред`явив посвідчення водія до перевірки під час згаданої рейдової перевірки (перевірки на дорозі).

Згаданий акт перевірки містить рядок «Пояснення водія про причини порушень», у якому зазначено про те, що водій від пояснень відмовився, як і від підписання акта.

З урахуванням того, що об`єктивною стороною порушення, передбаченого абзацом третім ч.1ст. 60 Закону України № 2344-III, є відсутність на момент перевірки відповідних документів, дозволяє суду прийти до висновку, що водій, діючи недобросовісно під час перевірки (створюючи перешкоди у встановленні об`єктивної істини не надаючи пояснення та не підписуючи акт перевірки) намагався приховати обставини наявності згаданого порушення.

Як наслідок, наявними у матеріалах справи доказами підтверджуються обставини порушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності постановою за №ПШ055825 від 22.05.2024 року.

Крім того, у відповідності до положень абзацу 14 частини 1статті 60 Закону України № 2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини другоїстатті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ЗаконУкраїни № 3353-ХІІ) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За приписамистатті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08 вересня 2005 року № 2862-IV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (даліЗакон України № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30(далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених упункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно зпунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(далі -Правила дорожнього руху), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує, зокрема, фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т).

В силу абзацу першого пункту 4 Правил № 30, Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції за формою, наведеною в додатку до цих Правил, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними упункті 22.5 Правил дорожнього рухуна 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд (абзац четвертий згаданого пункту).

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування»(далі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, власниками (балансоутримувачами) зон габаритно-вагового контролю і підприємствами (пункт 4 Порядку № 879).

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (пункт 6 Порядку № 879).

Пунктом 13 Порядку № 879 передбачено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

За приписами пунктів 15 Порядку № 879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль (пункт 16 Порядку № 879).

Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення) (пункт 16-1 Порядку № 879).

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку № 879.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (абзац перший пункту 20 Порядку № 879).

Визначення повторного вимірювання і зважування міститься у підпункті 12 пункту 2 Порядку № 879 та означає будь-яке наступне вимірювання транспортного засобу, що перебуває в межах одного стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю, з часу в`їзду такого транспортного засобу на територію пункту до виїзду з неї. Не є повторним вимірювання, яке проводиться через технічні перебої в роботі вимірювального і зважувального обладнання.

У спірних правовідносинах, які склались між сторонами, підставою для накладення на позивача штрафу відповідно до оскаржуваної постанови від 22.05.2024 року № 055824 слугувало перевищення встановлених законодавством України габаритно-вагових норм від 5% до 10% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу, а саме вантажним автомобілем марки "RENAULT", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

За результатами габаритно-вагового контролю посадовими особами контролюючого органу складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та встановлено, що загальна маса транспортного засобу становила 42600 кг що на 6,5% перевищує допустимі 40000 кг.

Відповідно до цих результатів вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження більш ніж на 2 %, що дає підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертоїстатті 48 Закону № 2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл.

Така правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 803/1540/16 та від 03 квітня 2024 року у справі №300/3504/21.

З матеріалів справи вбачається, що водій відмовився надавати документи, на підставі яких здійснюється таке перевезення (відповідний дозвіл).

Щодо повторного зважування у м. Червонограді, колегія суддів зазначає, що воно не може бути допустимим доказом, оскільки таке зважування здійснювалось не в межах одного стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю, тому не може бути доказом відсутності перевищення вагових обмежень транспортним засобом позивача.

Суд апеляційної інстанції проаналізувавши матеріали справи погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документу про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначенихстаттею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Частиною сьомоюстатті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»визначено, щоповірка законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, проводиться за методиками повірки, які визначаються нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності, або національними стандартами.

При цьому частинами першою-другоюстатті 18 вказаного Законупередбачено, що органом з уповноваження на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації (далі - орган з уповноваження), є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Для проведення зазначеної в частині першій цієї статті повірки наукові метрологічні центри, метрологічні центри та повірочні лабораторії зобов`язані одержати свідоцтво про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - свідоцтво про уповноваження), яке видається органом з уповноваження.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявне свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки №ПМ064404923, яке чинне до 05.12.2024 року, та підтверджує відповідність вимірювальної техніки загальним технічним вимогами державних стандартів.

Як наслідок, даним доказом спростовуються аргументи позивача щодо недійсності результатів проведеного габаритно-вагового контролю.

Згідно із частиною 1статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини 2статті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 1статті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів прийшла до висновку що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Частиною 2статті 6 КАС Українипередбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ізстаттею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно дост. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу судубез змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно дост. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЗАСТАВА" залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року у справі № 380/16742/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятоїстатті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 25 квітня 2025 року.