Рішення

від 17.04.2025 по справі 214/8171/24

НЕ ВКАЗАНО

Справа № 214/8171/24

2/214/115/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 квітня 2025 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Сіденка С.І.,

при секретарі судового засідання Розстальній К. В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Горбенко О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Саксананської районної у місті ради, Військова частина НОМЕР_1 ,

про визначення участі батька у вихованні та утриманні дитини,

встановив

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить суд ухвалити рішення, яким: встановити факт того, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує дитину неповнолітнього сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.11.2008 року, актовий запис 3640 1-КИ№133589. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 21.09.2023 справа №213/5260/23 шлюб між подружжям розірвано. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У 2021 році відповідачка виїхала з квартири та припинила приймати участь у вихованні дитини та її утриманні. З цього часу дитина проживає разом з позивачем, який самостійно займається її вихованням та утриманням.

Батько працевлаштований у військовій частині НОМЕР_2 має постійний дохід, утримує сина за власний кошт, питання щодо стягнення на утримання аліментів з відповідачки ним не ставилось, так як вважає за безпідставним остання проживає за кордоном її місце знаходження точно не відомо.

Працівники Служби у справах дітей обстежили умови проживання дитини і надали суду акт обстеження умов проживання родини ОСОБА_3 , які є задовільним, батьком було створено всі умови для проживання та розвитку дитини, син має окрему кімнату, яка облаштовано всім необхідним, для навчання та відпочинку та інформацію про неможливість надання висновку так як подання висновку щодо розв`язання спору з приводу визначення самостійного виховання та утримання неповнолітнього ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 без участі матері, перебуває поза межами повноважень органу опіки та піклування виконкому районної у місті ради.

Визначення місця проживання дитини позивачу необхідно для реалізації своїх батьківських прав та є підставою для увільнення(відстрочки) з військової служби відповідно до постанови №560 КМУ від 16.05.2023 та ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію

Позивач у позовній заяві просить врахувати, що дитина проживає разом з ними, і зміна цієї обставини може негативно вплинути на дитину.

З наведених підстав, позивач вважає, що похідна вимога про встановлення факту самостійного виховання та утримання ним дитини є обґрунтованою та її задоволення сприятиме інтересам дитини та його особистим правам та обов`язкам.

Ухвалою суддівід 27.09.2024прийнято дорозгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання; зобов`язано Виконавчий комітет Саксаганської районної в місті ради, як орган опіки та піклування, надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору з приводу визначення місця проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Ухвалою суду від 11.12.2024 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору війсьйськову частину НОМЕР_1 де проходить службу позивач.

Ухвалою суду від 20.02.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті, встановлено загальний порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та загальний порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.

Позивач ОСОБА_1 та його представ ник - адвокат Горбенко І.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволені, посилаючись на доводи та обставини, викладені у позовній заяві.

В подальшому в судове засідання не з`являлись про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась повідомлялась про час та місце розгляду справи судовими повістками та СМС повідомленнями данними про час та місце розгляду справи на сайті суду.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку.

За обставин неявки у судове засідання інших учасників справи, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за їх відсутністю, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні учасників процесу, дослідивши письмові докази справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом установлено, що сторони по справі перебували у зреєстрованому шлюбі з 15.11.2008 року. Шлюб між сторонами був розірваний рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.09.2023. Питання про стягнення аліментів на утримання дитини сторнами по справі не ставилось.

Сторони по справі є батьками ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 фактично проживає разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , мати дитини ОСОБА_2 проживає окремо. Даний факт сторонами по справі не оспорюється.

Позиавач ОСОБА_3 є військвослужбовцем. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (стаття 2 ЗаконуУкраїни «Про військовий обов`язок і військову службу»).Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (стаття 65 Конституції України).

Відповідно до акту обстеження умов проживання для дитини створено всі умови для проживання та розвитку, ОСОБА_1 має окрему кімнату, яка облаштовано всім необхідним, для навчання та відпочинку.

Надаючи правову оцінку заявленим позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Положеннями ст.15, 16 ЦК України закріплене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Гарантоване статтею 55Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

У відповідності до положень частини першоїстатті 13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

У цій справі предметом спору є встановлення факту самостійного виховання та утримання сина ОСОБА_1 як зазначено позивачем у позовній заяві.

У статті 51Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 8Закону України«Про охоронудитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (стаття 7 Сімейного кодексу України).

У статті 141СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що відповідачка надала добровільну згоду на те, що її син буде проживати саме з позивачем, а тому вважає, що задоволення матеріально-правової вимоги позивача за такої ситуації є недоцільним і таким, що не призведе до виникнення бажаних позивачем наслідків, оскільки такі вже досягнуті сторонами з урахуванням їх домовленості між собою.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду подібної справи у Постанові КЦС ВС від 15 січня 2025 року у справі № 755/15383/23 (провадження № 61-14116св24).

За встановлених обставин суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Крім того, при ухваленні рішення по даній справі, суд вважає за необхідне зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження №12-80гс20) вказано, що розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Пунктом 5 частини другоїстатті 293 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

У заяві про встановлення такого юридичного факту обов`язково має бути зазначено з якою метою заявник має бажання встановити такий факт (пункт 1 частини першоїстатті 318 ЦПК України).

Позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду з даним позовом самостійного виховання та утримання дитини, не зазначив з якою метою йому необхідно встановлення такого факту. Хоча в своїх поясненнях в судовому засіданні наголосив що дана обставина є підставою для увільнення з лав ЗС України, тому судом було залучено військову частину НОМЕР_1 в якості третьої особи якій позивач проходить службу та зобов`язано останнього повідомити про дану обставину так як в період військового стану інформація про розташування частини чи данні про її юридичну адресу(данні електронної пошти) відсутні в публічному доступі з метою безпеки та нерозголошення військової таємниці. Позивачем розпорядження суду, не виконано в подальшому останній та його представник взагалі перестали з`являтись до зали судових засідань.

Так, за приписами ч. 2ст. 150 СК Українибатьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За положеннями ч. 4ст. 155 СК Україниухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Стаття 157 СК Українивизначає порядок вирішення батьками питань щодо виховання дитини.

Відповідно до положеньст. 157 СК Українипитання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Закон не передбачає обов`язку підтверджувати факт відсутності участі батьків у вихованні дитини або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні шляхом встановлення юридичного факту в судовому порядку. Натомість, такий факт може бути підтверджений за рішенням суду в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

За змістом наведених норм чинного законодавства, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, при встановленні факту самостійного виховання дитини батьком фактично встановлюється юридичний факт, в силу якого обсяг прав матері обмежується або припиняється, тобто вона може бути позбавлена батьківських прав щодо дитини на підставі п. 2 ч. 1ст. 164 СК України.

Позивачем під час розгляду справи належними та допустимими доказами не доведено, що мати дитини своєю винною поведінкою ухиляється від утримання дитини, питання щодо стягнення аліментів на утримання дитини позивачем та відповідачем не вирішувалось.

Крім того на день ухвалення судом рішення неповнолітньому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилося 16 років. Тобто останній має часткову цивільну дієздатність відповідно до вимог СК України та ЦК України може сам визначати з ким саме з батьків проживати, має право працевлаштування(заробіток) на неповний робочий день за згодою батьків.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положеньстатті 141ЦПК України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

На підставі викладеного суд дійшов висновку про можливість винесення рішення не дивлячись на неявку сторін у останнє судове засідання.

Керуючись ст.ст.12,13, 76 - 81,89,247,263-265,352, 357 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Саксананської районної у місті ради, Військова частина НОМЕР_1 відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 25 квітня 2025 року.

Суддя Сіденко С. І.