Рішення від 28.04.2025 по справі 603/79/25

Справа № 603/79/25

Провадження №2/603/89/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2025 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Галіяна І. М.,

секретар судового засідання Бішко І. М.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Монастириської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Монастириської міської ради, в якому просить визнати за нею право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті її тітки - ОСОБА_2 .

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на належні їй земельні ділянки площею 1,4819 га та 0,2208 га відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 673206, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Швейківської сільської ради Монастириського району (теперішнього Чортківського району) Тернопільської області, кадастрові номери 6124288400:01:001:0288 та 6124288400:01:001:0879 відповідно. З 1995 року та на момент відкриття спадщини вона проживала разом із ОСОБА_2 без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Вони вели спільне господарство та були пов`язані спільним побутом, підтримували будинок в належному стані, спільно купували меблі, сплачували комунальні послуги тощо. Однак позивачка не може отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину. З огляду на наведені обставини просить визнати за нею право власності на вищевказане спадкове майно.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 05.03.2025 року вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі, справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Окрім того, цією ж ухвалою задоволено клопотання позивачки про витребування доказів по справі та витребувано в приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Пивоварчук О. Є. інформацію про те, чи заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 26.03.2025 року підготовче провадження в цій справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті. Також цією ухвалою задоволено клопотання позивача та викликано в судове засідання для допиту як свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, подала суду заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутності. У попередньому судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала подану позовну заяву з мотивів, викладених у ній. Окрім того, підтвердила, що ОСОБА_2 була її тіткою (сестра її матері), вони проживали разом і вели спільне господарство. Позивачка здійснювала догляд за тіткою, бо остання важко хворіла і була одинокою. Однак ОСОБА_1 не може отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину, оскільки відсутні докази її спільного проживання з ОСОБА_2 .

Представник відповідача - Монастириської міської ради в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просить розглянути справу за його відсутності, з обставинами, викладеними в позові, погоджується.

Судом встановлено такі обставини.

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 673206 від 07.03.2003 року ОСОБА_2 належала земельна ділянка загальною площею 1,70 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Швейківської сільської ради Монастириського району (теперішнього Чортківського району) Тернопільської області, до складу якої входять земельні ділянки площею 1,48 га та 0,22 га.

Внесення даних вищевказаних земельних ділянок до Державного земельного кадастру підтверджується долученою до матеріалів справи інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, наданою Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру 19.02.2025 року, згідно з якою земельним ділянкам площею 1,4819 га та 0,2208 га, які належали ОСОБА_2 , присвоєно кадастрові номери 6124288400:01:001:0288 та 6124288400:01:001:0879 відповідно.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20.05.2004 року, виданим Швейківською сільською радою Монастириського району Тернопільської області.

На підтвердження доводів позивачки про те, що вона проживала разом зі своєю тіткою - ОСОБА_2 долучено довідку виконкому Монастириської міської ради № 132 від 26.06.2024 року, згідно якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дати смерті була зареєстрована і проживала за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_2 разом із нею за вказаною адресою проживала без реєстрації її племінниця - ОСОБА_1 (позивачка).

З листа Монастириської міської ради № 525/02-16 від 07.04.2025 року відомо, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6124288400:01:001:0288 та 6124288400:01:001:0879 не належать до комунальної власності Монастириської міської ради.

Згідно з відповіддю приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Пивоварчук О. Є. № 06/01-16 від 24.03.2025 року після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкової справи не заведено.

Постановою приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Пивоварчук О. Є. № 1/02-16 від 13.01.2025 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Швейківської сільської ради.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , яка є сусідкою і родичкою позивачки, підтвердила, що ОСОБА_2 є тіткою позивачки (рідна сестра її матері). ОСОБА_2 спочатку проживала зі своєю рідною сестрою - ОСОБА_5 , після смерті якої ОСОБА_2 залишилась проживати одна. Згодом стан її здоров`я значно погіршився. Позивачка почала проживати з ОСОБА_2 та здійснювала догляд за нею, бо остання часто і важко хворіла, була одинокою і потребувала постійного догляду. Окрім того, підтвердила, що тітка позивачки була членом колгоспу і отримала у власність земельну ділянку після розпаювання земель.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , яка є сусідкою позивачки, підтвердила, що позивачка проживала зі своєю тіткою ОСОБА_2 з 1995 року до дня її смерті у 2004 році. Позивачка організувала її поховання. ОСОБА_2 була одинокою, важко хворіла. Окрім того, ОСОБА_2 була членом колгоспу і отримала у власність земельну частку (пай).

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, виходячи із таких підстав.

За змістом ч. 2 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти (аніж ті, що визначені в ч. 1 ст. 315 ЦПК України), від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 1 постанови № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі ст. 1264 ЦК України необхідне встановлення таких юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26.10.2023 року в справі № 522/10701/20.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що сукупність досліджених в судовому засіданні доказів дають підставу зробити висновок, що тітка позивачки - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала однією сім`єю разом з ОСОБА_1 з 1995 року до дня смерті ОСОБА_2 , тобто більше п`яти років до часу відкриття спадщини. Отже, факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю більше п`яти років до часу відкриття спадщини доведено в повному обсязі, вказаний юридичний факт породжує правовий наслідок і від нього залежить виникнення майнових прав у позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).

У силу ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

За приписами п. «г» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, прийняття спадщини.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є підставним і таким, що підлягає задоволенню. Встановлено, що тітці позивачки - ОСОБА_2 належали земельні ділянки площею 1,4819 га та 0,2208 га відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 673206, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Швейківської сільської ради Монастириського району (теперішнього Чортківського району) Тернопільської області, кадастрові номери 6124288400:01:001:0288 та 6124288400:01:001:0879 відповідно. Позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 четвертої черги за законом, спадщину прийняла. Дані про інших спадкоємців, які прийняли спадщину, відсутні.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 року в справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) викладено висновок про те, що в справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, встановлення факту (в даному випадку проживання однією сім`єю із спадкодавцем більше п`яти років до часу відкриття спадщини) є передусім питанням доведення обставин, що входять до предмета доказування в справі, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення, а зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке встановлення не є необхідним.

Аналогічний висновок викладено в поставі Верховного Суду від 29.05.2024 року в справі № 206/851/23.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити та визнати за нею право власності на вищевказане спадкове майно.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1216-1218, 1225, 1258, 1264, 1268, 1270, 1296 ЦК України, ст. 81 ЗК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 82, 200, 206, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Монастириської міської ради про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на:

- земельну ділянку площею 1,4819 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Швейківської сільської ради Монастириського району (теперішнього Чортківського району) Тернопільської області, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 673206, кадастровий номер 6124288400:01:001:0288;

- земельну ділянку площею 0,2208 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Швейківської сільської ради Монастириського району (теперішнього Чортківського району) Тернопільської області, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 673206, кадастровий номер 6124288400:01:001:0879.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Монастириська міська рада, місцезнаходження: вул. Шевченка, 19, м. Монастириська Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058433.

Головуючий суддя І. М. Галіян