Ухвала

від 28.04.2025 по справі 464/4450/17

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №464/4450/17

пр.№ 6/464/56/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2025 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючогосудді Горбань О.Ю.,

секретаря судового засідання Баурової Ю.П.,

з участю: головного державного виконавця Сихівського ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального МЮ Скочипець А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові подання головного державного виконавця Сихівського ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального Міністерства юстиції Скочипець Анни Романівни про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована малолітня дитина, -

встановив:

Державний виконавець Сихівського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) Скочипець А.Р. звернулася до суду із поданням про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 51,4 кв.м, житлова площа 21 кв.м, який належить боржнику ОСОБА_1 на праві власності, в якому зареєстровані малолітні діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з примусового виконання виконавчого листа № 464/4450/17, виданого Сихівським районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» матеріальної шкоди в розмірі 153451,68 грн та судових витрат в розмірі 2301,78 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу визначено суддю Горбань О.Ю.

Державний виконавець Сихівського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) Скочипець А.Р. в судовому засіданні подання підтримала в повному обсязі, просить його задовольнити.

Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, належно повідомлений про дату розгляду подання, причини неявки суду невідомі.

Заслухавши пояснення державного виконавця, дослідивши матеріали подання та матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Встановлено, що на примусовому виконанні у Сихівському відділі державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 55306426 з примусового виконання виконавчого листа № 464/4450/17, виданого 06 листопада 2017 року Сихівським раойнним судом м.Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» матеріальної шкоди в розмірі 153451,68 грн та судових витрат в розмірі 2301,78 грн.

11.12.2017 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про арешт майна боржника, 17.11.2023 - постанову про арешт коштів боржника, надіслано запини в органи ДПСУ, ПФУ, РСЦ МВС у Львівській області,

скеровано запити в реєструючі органи.

З відповіді МВС у Львівській області вбачається, що за боржником не зареєстровані

транспортні засоби, з відповіді ДФС - у боржника немає відкритих рахунків в

банківських установах, інформація про джерела отримання доходів боржника відсутня, з відповіді ГУ Держгеокадастру у Львівській області відсутнє майно, зареєстроване за

боржником.

З інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 51,4 кв.м, житлова площа 21 кв.м, свідоцтво про право на спадщину № 65 від 20.01.2014, видане Мостиською державною нотаріальною конторою.

24.005.2023 державним виконавцем накладено арешт майна (постанова АСВП

№ 55306426) - житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 51,4 кв.м, житлова площа 21 кв.м.

З відповідівиконавчого комітетуСудововишнянської міськоїради Яворівськогорайону Львівськоїобласті від11.04.2024вбачається,що завказаною вищеадресою зареєстрованінеповнолітні особи:ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно дост.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно дост. 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії

Згідно із ч. 5ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувана, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), Корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частинами 3 та 4ст.50 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставленого третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Відповідно до частини третьоїстатті 17 Закону України «Про охорону дитинства»батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Згідно з частиною другоюстатті 18 Закону України «Про охорону дитинства»діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України ЗО вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядку реалізації майна), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).

Згідно з пунктом 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5(далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувану з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.

Схожі висновки містяться у постановах Верховного Суду від ід 25 листопада 2019 року в справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19) від 10 жовтня 2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19).

З наведеного вбачається, що передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою.

Однак особливістю примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання судового рішення є те, що власник майна не є заінтересованою в його реалізації особою й, відповідно, свою волю не виявляє. Продаж такого майна ініціюється державним або приватним виконавцем через спеціальну установу, при цьому зацікавленою особою виступає є стягувач у виконавчому провадженні, а не боржник. Разом з тим, стягувач не має права вчиняти дії, пов`язані з передачею майна боржника на примусову реалізацію. В свою чергу боржник, як зазначалося, не є зацікавленою особою, що має наслідком ухилення його від звернення до органів опіки та піклування за отриманням дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти. В той же час, чинним законодавством не передбачено механізмів зобов`язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати такий дозвіл у примусовому порядку.

Разом із тим, виконавець в силу приписів частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів 3, 6, 22 частини третьоїстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»зобов`язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій.

У постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14- 113цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування.

Тобто, на думку Великої Палати Верховного Суду державний чи приватний виконавець повинен звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування яким мають діти.

У випадку відмови органу опіки та піклування виконавець, з метою виконання судового рішення та забезпечення дотриманням прав дітей, повинен звернутися до суду.

Частиною першоюстатті 13 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено,що державнийвиконавець звернувсяу службуу справахдітей Судововишнянськоїміської радиЯворівського районуЛьвівської областідля отриманнязгоди напримусову реалізаціюнерухомого майнаборжника,25.04.2024отримала відповідьпро те,що чиннимзаконодавством Українине визначенопорядку наданняорганам опікита піклуваннязгоди напримусову реалізаціюнерухомого майна,право власностіна якеабо правокористування якиммають діти.При цьому,неповнолітні особи:ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не мають жодного відношення до будинку і не мають споріднення з боржником.

У відповідності до частини шостоїстатті 431 ЦПК Українисуд наділений правом вживати заходи, спрямовані на забезпечення виконання рішення суду, передбаченістаттею 150 ЦПК України(іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України).

Суд зауважує, що чинним законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування згоди на примусову реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.

Проте, виконавець в силу приписів частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів З, 6, 22 частини третьоїстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»зобов`язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій. При цьому дбати про дітей та їх інтереси мають насамперед батьки, а держава охороняє інтереси дітей при вчиненні саме батьками дій, які можуть нашкодити інтересам дітей.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від ЗО листопада 2022 року у справі N 453/1637/21 (провадження N 61-7418св22) та постанові від 15.02.2023 № 760/14086/21-ц.

З наведеного вбачається, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець має право звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку, встановленому встатті 435 ЦПК України.

Згідно з пунктом 6 статті ЗЦК Українисправедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.

Під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: статус нерухомого майна (чи є воно предметом іпотеки), з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; який ступінь споріднення між дітьми і боржником та інші обставини.

Враховуючи наведене, судом з`ясовано, що боржник протягом тривалого часу не вживає жодних заходів для виконання судового рішення, здійснив реєстрацію неповнолітніх дітей після ухвалення судового рішення, а неповнолітні діти не мають до боржника жодного кровного споріднення, тим самим вказані дії боржника направлені на неможливість виконання рішення суду, що в свою чергу призводить до неможливості стягувачу задовольнити свої вимоги та захистити порушене право. При цьому, права дітей, котрі лише зареєстровані у належному боржнику будинку, внаслідок реалізації на підставі рішення суду не можуть вважатись порушеними.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що добровільно боржник заборгованість не сплачує, іншого майна, на яке можна звернути стягнення, у боржника не виявлено, боржник має постійне місце проживання, має частку в спільній сумісній власності в іншому житлі (квартира АДРЕСА_2 ), суд вважає, що подання слід задовольнити і надати дозвіл на звернення стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належить боржнику і в якому зареєстровані неповнолітні діти.

Керуючись ст.ст.258-261,435 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Подання задовольнити.

Надати дозвіл на звернення стягнення на майно - житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 51,4 кв.м, житлова площа 21 кв.м, який належить боржнику ОСОБА_1 на праві власності, в якому зареєстровані неповнолітні діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст ухвали складено 28.04.2025.

Головний державний виконавець Сихівського ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального МЮ Скочипець А.Р., м.Львів, просп.Червоної Калини, 109.

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Стягувач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА», м.Київ, вул.Саксаганського, 70А.

Суддя О.Ю.Горбань