Ухвала

від 28.04.2025 по справі 274/2883/25

НЕ ВКАЗАНО

Справа № 274/2883/25

Провадження № 2/0274/1365/25

Ухвала

про залишення позову без руху

28.04.2025 рокуСуддя Бердичівськогоміськрайонного судуЖитомирської областіВдовиченко Т.М.,розглянувши позовнузаяву ОСОБА_1 до Акціонерноготовариства "Бердичівськиймашинобудівний завод"Прогрес" про стягнення заборгованості по заробітній платі-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Антонюк О.М., звернулася в суд з позовом до Акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес", в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 310814,14 грн та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, по день фактичного розрахунку.

Перевіряючи матеріали позовної заяви на відповідність вимогам статей 175 - 177 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ЦПК України, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до ч.5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 14 від 23.12.2011, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, в підтвердження суми, яка стягується, повинен бути наданий належним чином оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, зокрема довідка бухгалтерії, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання. Наданий документ повинен підтверджувати розмір заборгованості по заробітній платі (суму до виплати з урахуванням отриманих податків і зборів).

Отже, із поданої заяви та доданих до неї документів не вбачається виникнення у заявника безспірного права грошової вимоги на суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, яка вказана у змісті позовної заяви.

З огляду на викладене, позивачці необхідно надати належним чином оформлену довідку про розмір заборгованості по заробітній платі та розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Також, у порушення ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви не долучено документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі за вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Натомість, в позовній заяві, як на підставу звільнення від сплати судового збору, позивачка посилається на п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», що є помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (далі КЗпПУ) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпПУ, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу.

При цьому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а тому пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», згідно із якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ (в усіх судових інстанціях).

Вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 369/5652/16-ц (провадження № 61-29211св18), від 10.10.2019 року у справі № 369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою.

Згідно з положеннями п. 1. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подачу до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, позивачці слід сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, на реквізити: Отримувач коштів ГУК у Жит.обл/ТГ м.Бердичiв/22030101,Код отримувача (код за ЄДРПОУ), 37976485, Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.), рахунок отримувача UA588999980313121206000006825, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст. 175, 185, 258-261,354 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" про стягнення заборгованості по заробітній платі залишити без руху.

Надати позивачці строк для усунення зазначених недоліків, не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали. Недоліки позовної заяви мають бути усунуті шляхом надання оригіналу платіжного документа про сплату судового збору; наданням довідки про розмір заборгованості по заробітній платі та розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернена.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Т.М.Вдовиченко