Постанова

від 24.04.2025 по справі 552/6708/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/6708/22 Головуючий суддя І інстанції Петрова Н. М.

Провадження № 22-ц/818/914/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: щодо реєстрації або обліку прав на майно

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючогоЯцини В.Б.,

суддів колегіїМальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Холод М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2024 року по справі за позовомШевченківської окружної прокуратури м. Харкова, яка діє в інтересах Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, про витребування майна, скасування державної реєстрації,-

в с т а н о в и в :

28.09.2022 керівник Шевченківської окружної прокуратури м.Харкова Омаров А. звернувся до Київського районного суду м.Полтави в інтересах Харківської міської ради з позовом до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1371757563101, проведену за рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвої Я.М., індексний номер49847361від 25.11.2019, з одночасним припиненням права приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна; витребувати у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-8, І в літ. «А-2» загальною площею 94 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 1371757563101), стягнути з відповідача судові витрати.

Позовна заява обґрунтована тим, що Рішенням 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 №1008/18 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова», Харківська міська рада дозволила ФОП ОСОБА_2 приватизувати шляхом викупу нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-8, І в літ. «А-2» загальною площею 94 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому на підставі вказаного рішення Харківської міської ради Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради з ФОП ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу №5586-B-С від 14.06.2018,на підставі якого шляхом викупу у власність ФО-П ОСОБА_4 перейшли нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-8, І в літ. «А-2» загальною площею 94 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Майно).

У зв?язку з численними порушеннями вимог законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Програми приватизації та відчуження об?єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на2017-2022роки затвердженої рішенням Харківської міської ради від 21.06.2017№691/17, вищевказане рішення міської ради та договір купівлі-продажу були оскаржені Харківською місцевою прокуратурою №1 до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.11.2020у справі №922/3831/19 позов керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ФОП ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування вищевказаного рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов?язання ФОП ОСОБА_2 повернути спірне майно територіальній громаді міста Харкова, задоволено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 частково задоволено апеляційні скарги Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов керівника Харківської місцевої прокуратури №1 задоволено частково та визнано незаконним та скасовано рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018№1008/18 «Про відчуження об?єкта комунальної власності територіальної громади м. Харкова» в частині, а саме: п. 70 додатку до рішення. Визнано недійсним Договір №5586-В-С від 14.06.2018купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №1-:-8, І в літ. «А-2» загальною площею 94 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за №130.

В частині зобов`язання ФОП ОСОБА_2 повернути Майно територіальній громаді міста Харкова судом відмовлено у зв`язку з тим, що на підставі договору від 25.11.2019№363 купівлі-продажу, укладеного між ФОП ОСОБА_2 в особі ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , право власності на оспорюване майно перейшло до ОСОБА_1 .

Так, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодо незаконності та необхідності скасування рішення міської ради від 21.02.2018 №1008/18 «Про відчуження об?єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» в частині відчуження ФОП ОСОБА_2 шляхом викупу об?єкту комунальної власності територіальної громади м. Харкова (нежитлового приміщення), а також визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 14.06.2018N-5586-В-С у зв?язку з тим, що рішення прийнято з порушенням вимог ст. 345 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 4, 29, Закону України «Про приватизацію державного майна», ст.ст. 11, 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

Відповідно до приписів частини 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб?єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об?єктами права комунальної власності.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об?єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Харківська міська рада.

При цьому статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Харківська міська територіальна громада, як власник нерухомого майна комунальної форми власності, делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто, воля територіальної громади як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. Здійснення міською радою права власності, зокрема розпорядження майном, не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може оцінюватись вираженням волі територіальної громади.

Оскільки спірні нежитлові приміщення вибули з комунальної власності на підставі п. 70 додатку до рішення Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об?єктів комунальної власності територіальної громади Харкова» 21.02.2018№1008/18 та договору купівлі - продажу нежитлових приміщень від №5586-B-С від 14.06.2018скасованих у судовому порядку у справі №922/3831/19 через їх незаконність, волі територіальної громади м. Харкова на таке вибуття не було.

Водночас, встановлено, що дійсно право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-8, І в літ. «А-2» загальною площею 94 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу від 25.11.2019, укладеного ФОП ОСОБА_2 в особі ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , перейшло до останньої.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - 3 підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.

У такому випадку діюче законодавство не пов?язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно.

Крім того, Верховний Суд у складі суддів об?єднаної палати Касаційного господарского суду за результатами розгляду справи №922/623/20 зазначив, що продаж майна на неконкурентних засадах порушує такі основоположні принципи приватизації, як рівність прав участі громадян України у процесі приватизації, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, забезпечення конкурентності продажу, передбачених ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Порушення Харківською міською радою умов та порядку приватизації призвели не тільки до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продажу майна конкурентним способом), а позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. При цьому орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом.

Харківська міська рада, розпорядившись таким чином майном, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який не здійснив невід?ємних поліпшень орендованого комунального майна, та інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації.

Повернення у власність територіальної громади майна, що вибуло з її власності поза волею останньої, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке відчуження відбувалося у передбачений чинним законодавством спосіб та сприяло досягненню максимального економічного ефекту від продажу об?єкта комунальної власності.

Прокурор зазначає, що оскільки вищевказані спірні нежитлові незаконно вибули з власності територіальної громади м. Харкова поза її волею, що підтверджено Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2021під час розгляду справи №922/3831/19, яка набрала законної сили, останні підлягають витребуванню у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради.

Крім того, відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі, якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв?язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід?ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Прокурор вказує, що правомірність прийнятого суб?єктом державної реєстрації прав рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права) не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес законного власника. Тому за позовом про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності відповідачем є не суб?єкт держаної реєстрації прав, а особа, щодо права якої здійснено такий запис. Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018у справі № 915/127/18.

У зв`язку з викладеним, прокурор вважає за необхідне скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвої Я.М., індексний номер49847361від 25.11.2019про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-8, І в літ. «A-2» загальною площею 94 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1371757563101).

Наявність на теперішній час рішення Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2021у справі № 922/3831/19, що набрало законної сили, яким рішення Харківської міської ради №1008/18 від 21.02.2018в частині відчуження ФОП ОСОБА_2 шляхом викупу спірного майна скасовано, а договір купівлі- продажу вищевказаних нежитлових приміщень від 14.06.2018N05586-B-С визнано недійсним, та відсутність рішення про витребування вищевказаного майна на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради з одночасним скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», свідчить про те, що державні інтереси залишаються незахищеними.

26.04.2024 до суду від представника відповідача адвоката Тищенка А.В., який діє на підставі ордеру, надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора в повному обсязі у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Відзив обґрунтований тим, що 25 листопада2019року між ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі - продажу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 . Саме вказані приміщення є предметом спору у справі.

05 листопада2020року Господарським судом Харківської області було ухвалено рішення по справі № 922/3831/19 про задоволення позовних вимог керівника Харківської місцевої прокуратури N? 3 у повному обсязі стосовно нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано незаконним та скасовано рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018року №1008/18 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині, а саме: пункту 70 додатку до рішення. недійсним договір №5586В-С від 14.06.2018 купівлі продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-8, І в літ. «А-2» загальною площею 94 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за №130. Скасовано запис №28828422від 05.11.2018року про проведену державу реєстрацію права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-8, І в літ. "А2" загальною площею 94 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 . Зобов`язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-=8, 1 в літ. "А-2" загальною площею 94 кв.м. та вартістю245 040 грн., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2020 скасовано та прийнято нове рішення. Позов задоволене частково. Відмовлено у позові в частині зобов?язання фізичної особу-підприємця ОСОБА_2 повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-8, І в літ."А-2" загальною площею 94 кв.м. та вартістю245 040 грн., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у зв?язку з тим, що право власності вже перейшло до ОСОБА_1 .

Перелічуючи фактичні обставини справи обов`язково слід вказати, що спірні приміщення були придбані ОСОБА_1 у ОСОБА_8 до відкриття провадження у Господарській справі. На час купівлі ОСОБА_1 не знала і не могла знати про порушення Харківською міською радою будь-яких процедур щодо відчуження цього майна раніше ОСОБА_2 . ОСОБА_1 не була учасником справи на час укладання договору купівлі-продажу із ОСОБА_9 .1. Про рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2020 Відповідач дізналась лише у березні2021року.

Крім того, відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно може бути витребувано від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України. Таке витребування застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність, насамперед, від змісту правового зв?язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Саме до такого висновку прийшов Касаційний цивільний суд у Постанові Верховного Суду від 27 травня2020року у справі № 641/9904/16-ц та Постанові КЦС від 25 липня2022року по справі № 278/607/17.

Відповідач акцентує увагу, що у неї не було жодних договірних відносин із Харківською міською радою. Спірне майно вона набула на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 25.11.2019року з ОСОБА_2 , до відкриття провадження у господарській справі №922/3831/19, в якій ОСОБА_1 небулаучасником підчасїїрозгляду усудіпершоїінстанції іпрорішенняпо якій,вонадізналасьлише уберезні2021року.Начаскупівлі приміщень ОСОБА_1 навітьнездогадувалась пропорушенняХарківськоюміською радоюбудь-якихпроцедурщодовідчуження цьогомайнараніше ОСОБА_2 .Грошовікоштиу розмірі611800грн.булисплачені ОСОБА_2 задоговорому повномуобсязі(підтверджуєтьсяп.3Договорукупівлі-продажу).Прицьому,яквбачаєтьсяз Договорукупівлі-продажуміжХарківськоюміською радоюта ОСОБА_2 тапередуючихукладанню цьогодоговорурішеньоргану місцевогосамоврядування,уХарківськоїміської радиякувласника майна булаволя на передачу нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-8, І в літ. "А-2" загальною площею 94 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Покладаючись на добросовісність дій другого продавця ( ОСОБА_2 ), відповідач, яка законним шляхом набула своє майно та оплатила його вартість, є добросовісним набувачем, тому це майно у неї на підставі ст. 388 ЦК України витребувано бути не може, оскільки в діях Позивача була наявна воля на передачу майна. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, у цьому випадку є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар.

До того ж, за час з купівлі нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-8, І в літ. "А-2" загальною площею 94 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , до моменту, коли Господарським судом Харківської області було ухвалено рішення по справі 922/3831/19 Відповідачка вклала дуже великі кошти в ремонт вказаних приміщень. Так, у період з 01.07.2020року по 01.11.2020року будівельне підприємство ТОВ "БУД СИСТЕМА ПЛЮС" за замовленням Відповідача провело капітальний ремонт у нежитлових приміщень 1-го поверху №1-:-8, І в літ. "А-2", загальною площею 94 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . У відповідності до первинної документації, складеною між ТОВ "БУД СИСТЕМА ПЛЮС" та Відповідачем, вартість робіт з капітального будівництва склала для Відповідача 1 819 335грн. Тобто, згідно довідки про вартість майна станом на сьогодні, його вартість зросла у 15 разів.

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 21 жовтня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Заступник керівника Харківської обласної прокуратури посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права просить рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку що прокурор не довів існування підстав для витребування майна від добросовісного набувача, які визначені ч. 1 ст. 388 ЦК України, вказавши, що втручання у право власності ОСОБА_1 порушить справедливий баланс інтересів, оскільки можливі позитивні наслідки вилучення спірних нежитлових приміщень для захисту інтересів територіальної громади не переважають дотримання прав власника, яка законним шляхом за плату набула у власність спірне майно.

Як наслідок, вбачаються усі правові підстави для витребування спірного майна у його останнього власника ОСОБА_10 , тому вимоги прокурора про витребування у останньої на користь Харківської міської територіальної громади спірного об`єкту нерухомого майна, є обґрунтованими та правомірними. Припущення, що відповідач є добросовісним набувачем, не виключає можливості витребування у нього цього майна на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.10.2020 у справі № 752/11904/17: «відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі».

Звернення до суду із вказаними позовами направлене на відновлення порушених прав територіальної громади міста. З огляду на викладене, витребування спірного майна у добросовісного набувача ОСОБА_10 надасть змогу Харківській міській територіальній громаді реалізувати свій законний інтерес.

Зазначене свідчить дотримання справедливої рівноваги (балансу) між загальним інтересом громади та інтересами відповідача ОСОБА_10 . При цьому відповідач, ОСОБА_1 , як добросовісний набувач не позбавлений можливості захистити своє право у спосіб звернення до суду з позовом до продавця спірного майна щодо відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України, зокрема з вимогою про стягнення витрачених ним коштів на придбання спірного нерухомого майна з особи, яка не мала відповідних повноважень на укладення договору купівлі-продажу.

З огляду на наявні у справі докази в їх сукупності наявні всі підстави для скасування рішення суду першої інстанції від 21.10.2024 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування майна та ухвалення в цій частині рішення про задоволення позовних вимог прокурора.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_11 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що спірні приміщення були придбані ОСОБА_1 у ОСОБА_2 до відкриття провадження у Господарській справі № 922/3831/19. На час купівлі ОСОБА_1 не знала і не могла знати про порушення Харківською міською радою будь-яких процедур щодо відчуження цього майна раніше ОСОБА_2 . ОСОБА_1 не була учасником справи на час укладання договору купівлі-продажу із ОСОБА_2 . Не була залучена до справи у першій інстанції. Про рішення Господарського суду Харківської області Відповідач дізналась лише у березні 2021 року і вступила у справу лише на час її розгляду в Східному апеляційному господарському суді.

можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Саме до такого висновку прийшов Касаційний цивільний суд у Постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц та Постанові КЦС від 25 липня 2022 року по справі № 278/607/17.

У призмі наведеного вище Відповідач акцентує увагу, що у неї не було жодних договірних відносин із Харківською міською радою. Спірне майно вона набула на підставі договору купівлі-продажу укладеного із ОСОБА_2 25.11.2019 року, до відкриття провадження у господарській справі № 922/3831/19 у якій ОСОБА_12 не була учасником під час її розгляду у суді першої інстанції і про рішення по якій вона дізналась лише у березні 2021 року. На час купівлі приміщень ОСОБА_12 навіть не здогадувалась про порушення Харківською міською радою будь-яких процедур щодо відчуження цього майна раніше ОСОБА_2 . Грошові кошти у розмірі 611 800 грн. були сплачені ОСОБА_2 за договором у повному обсязі (підтверджується п.3 Договору купівлі-продажу). При цьому як вбачається із Договору купівлі-продажу між Харківською міською радою та ОСОБА_2 та передуючих укладанню цього договору рішень органу місцевого самоврядування (додаються прокурором до позовної заяви) у Харківської міської ради як у власника майна була воля на передачу нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-8, І в літ. "А-2" загальною площею 94 кв.м. розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Покладаючись на добросовісність дій другого продавця ( ОСОБА_2 ), відповідач, яка законним шляхом набула своє майно та оплатила його вартість, є добросовісним набувачем, тому це майно у неї на підставі ст. 388 ЦК України витребувано бути не може, оскільки в діях Харківської міської ради була наявна воля на передачу майна. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, у цьому випадку є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар.

Подібна правова позиція знайшла своє відображення у численних постановах КЦС ВС, а саме у постанові від 12.04.2023 року по справі № 205/7567/18, постанові від 15.03.2023 року по справі № 725/1824/20, постанові від 22.02.2023 року по справі № 202/8669/19, постанові ВП ВС від 18.01.2023 року по справі № 488/2807/17

Відповідач зазначає, що витребування у Відповідача як добросовісного набувача майна у власність територіальної громади спричинить дуже великі негативні наслідки для неї, оскільки як зазначалося вже вище Відповідач вклав у ремонт вказаних приміщень 1 819 335 грн. За час проведення ремонтних робіт Відповідач жодним чином не був обізнаний про наявність спору у колишнього власника з прокуратурою, хоча прокуратура могла поставити її до відома, втім цього не зробила. Крім того як правильно зазначив суд першої інстанції вона є пенсіонером та інвалідом і втрата нею права власності на приміщення позбавить її джерела прибутку від передачі спірних приміщень в оренду.

Якщо брати в рахунок зазначене то можна однозначно стверджувати, що намагання виправити допущену в минулому органом місцевого самоврядування «помилку» непропорційним чином втрутиться у нове право та перекладе на Відповідача як третю особу, усі негативні наслідки такої «помилки», оскільки задоволення позову сausa formalis (із формальних підстав) покладатиме надмірний індивідуальний тягар у нашому випадку на Відповідача. Крім того, територіальна громада в наслідок виправлення такої помилки отримає не ту будівлю, яка вибула з її володіння, а зовсім нову, відремонтовану, із значно збільшеною ринковою вартістю та площею.

У призмі наведеного акцентує увагу суду на тому, що ринкова вартість спірних нежитлових приміщень майже у 20 разів перевищує їх вартість визначену на час приватизації. Ринкова вартість була істотно збільшена за рахунок проведення Відповідачем будівельних ремонтних робіт у цих приміщеннях. На момент придбання приміщень та у подальшому на час здійснення ремонтних робіт у вказаних приміщеннях ОСОБА_1 жодним чином не була обізнана про наявність будь-яких спорів щодо вказаних об`єктів нерухомого майна.

Також зазначено, що позбавлення власності без виплати суми, обґрунтовано пов`язаної з її вартістю, зазвичай призводить до недотримання необхідного справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і становить непропорційний тягар для заявника. У контексті скасування помилково наданих майнових прав принцип «належного урядування» може покладати на органи державної влади обов`язок діяти оперативно у виправленні їхньої помилки, а також потребувати виплати адекватної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишнім добросовісним власникам (див., наприклад, згадане рішення у справі «Кривенький проти України» («Kryvenkyy v. Ukraine»), пункт 45 з подальшими посиланнями).

За обставин цієї справи позбавлення заявника права власності на об`єкт нерухомості, без надання будь-якої форми компенсації чи відшкодування не забезпечить справедливий баланс між вимогами суспільного інтересу, якщо такі були, з одного боку, і правом заявника на мирне володіння своїм майном, з іншого. До також правового висновку прийшла й колегія КЦС ВС по справі № 201/9336/22 у постанові від 09.10.2024 року.

Зазначає, що у даному випадку із моменту набуття Відповідачем у власність приміщень і до звернення прокурора до суду пройшло практично 3 роки. В контексті наведеної вище практики ЄСПЛ заходи контролю за користування майном з боку держави були застосовані (звернення до суду) через досить тривалий проміжок часу, що у сукупності із майновою участю Відповідача за цей період у наступній долі цього майна, має призвести до неможливості виправлення помилки органу місцевого самоврядування без порушення балансу інтересів і покладення на Відповідача надмірного майнового тягаря. Зважаючи на вищевикладене, просимо суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннямист.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржене рішення вказаним вимогам у повній мірі відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову надаючи оцінку обставинам вибуття спірного майна з власності територіальної громади та набуття ОСОБА_1 права власності на таке майно правильно зазначив вона є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна.

Спірні приміщення були придбані ОСОБА_1 у ОСОБА_2 за оплатним договором, вартість нежитлових приміщень становила 611 800 грн., договір купівлі продажу укладено 25.11.2019, тобто до відкриття провадження у господарській справі № 922/3831/19 (09.12.2019), у якій ОСОБА_1 не була учасником справи, і про рішення по якій вона дізналась лише у березні2021року.

При цьому провадження в суді щодо оскарження підстав набуття продавцем права власності на нежитлові приміщення 25.11.2019 на момент їх придбання ОСОБА_1 не було розпочато, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі обтяжень рухомого майна була відсутня будь-яка інформація щодо перебування нерухомого майна під забороною відчуження або арештом, у зв`язку з чим відповідач виходчи з принципу правової визначеності правомірно очікувала, що ОСОБА_2 мала право ними розпоряджатися, а вона після отримання цього майна матиме змогу мирно ним володіти.

Крім того, згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, складеної товарною біржою «УРТБ», вартість нежитлових приміщень 1-го поверху №1-:-8, І в літ. «А-2», загальною площею 94 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 складає 3754931,13 грн., що в порівнянні з ціною, за якою відповідач ОСОБА_1 придбала майно 611800 грн., зросла у 15 разів.

Водночас у справі, що розглядається, прокурор не навів та суд не встановив обставин, які свідчили би про недобросовісність відповідача ОСОБА_1 .

Тобто, втручання у право власності ОСОБА_1 порушить справедливий баланс інтересів, оскільки можливі позитивні наслідки вилучення спірних нежитлових приміщень для захисту інтересів територіальної громади не переважають дотримання прав власника ОСОБА_1 , яка законним шляхом за плату набула у власність майно, покладаючись на добросовісність дій продавця, і яка внаслідок віндикації може втратити не лише свою власність, а й єдиний дохід від підприємницької діяльності в період воєнних дій, та буде вимушена самостійно шукати способи компенсації понесених нею у зв`язку із придбанням такого майна витрат, що послугує для неї надмірним тягарем.

Прокуратура, діючи в інтересах держави в особі Харківської міської ради, пред`явила позов до ОСОБА_1 , наслідком задоволення якого буде позбавлення права власності відповідача на спірні нежитлові приміщення без компенсації і без права на отримання інших рівноцінних приміщень від держави, а як наслідок відповідач буде позбавлена права на отримання прибутку, доходу від їх використання у законний спосіб.

Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та підстав позову, наданих стороною позивача доказів, та оцінивши наявні у справі докази на предмет їх належності, достовірності та достатності, аналізуючи встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що звертаючись до суду з цим позовом,прокурор не довів існування підстав для витребування майна від добросовісного набувача, які визначені частиною першою статті 388 ЦК України. Майно не було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, воно не було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, а також майно не вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

За вказаних обставин, суд прийшов до висновку про те, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним.

Оскільки звернення до суду із застосуванням неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса та припинення права власності з підстав, що наведені вище.

Так як позов не доведений, суд не застосовав строки позовної давності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У статті16ЦКУкраїнипередбачено,щокожнаособа маєправозвернутисядо судузазахистомсвого особистогонемайновогоабомайнового праватаінтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1)визнанняправа; 2)визнанняправочинунедійсним; 3)припиненнядії,якапорушуєправо; 4)відновленнястановища,якеіснувалодо порушення; 5)примусовевиконанняобов`язкувнатурі; 6)змінаправовідношення; 7)припиненняправовідношення; 8)відшкодуваннязбитківта іншіспособивідшкодуваннямайнової шкоди; 9)відшкодуванняморальної(немайнової)шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У ч.ч.1,2ст.11ЦКУкраїнивизначено,щоцивільніправа таобов`язкивиникаютьіздій осіб,щопередбаченіактами цивільногозаконодавства,атакожіз дійосіб,щонепередбачені цимиактами,алезааналогією породжуютьцивільніправата обов`язки. Підставамивиникненняцивільнихправ таобов`язків,зокрема,є: 1) договори та інші правочини;

У частині 1 статті 182 ЦК України зазначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Також у ч. 4 ст.334 ЦК України визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно доп.1ч.1ст.2Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» державнареєстрація речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень (далі-державна реєстраціяправ)-офіційне визнанняі підтвердженнядержавою фактівнабуття,зміни абоприпинення речовихправ нанерухоме майно,обтяжень такихправ шляхомвнесення відповіднихвідомостей доДержавного реєструречових правна нерухомемайно. судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості;

Згідно до п.п. 1, 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстраціяправавласностіта іншихречовихправпроводиться напідставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Отже, виходячи зі змісту вказаних норм цивільного процесуального та матеріального права у порядку цивільного судочинства розглядають позовній вимоги щодо незаконності реєстрації права власності лише в якості похідних від основних майнових вимог, які визначають відповідні права, захист яких у разі їх порушення та виникнення спору здійснює суд в межах підстав та предмету позову.

Таким чином, оскільки державна реєстрація сама по собі не є актом, внаслідок якого виникають відповідні права на нерухоме майно, вона лише легітимізує у цивільному обороті вже існуючі права, внаслідок чого вони отримують правову визначеність, визнання у цивільному обороті та обороноздатність, то виходячи з системного тлумачення вказаних норм цивільного процесуального та матеріального права, з урахуванням пріоритету основного завдання цивільного судочинства, визначеного у ст. 2 ЦПК, - слід визнати, що неможливий належний та ефективний захист порушеного права без вирішення спору по суті порушеного (невизнаного) цивільного права (інтересу), лише в межах похідних від них вимог щодо реєстрації цих прав. Державна реєстрація прав виконує має лише забезпечувальну, а не визначальну функцію цивільного обороту, оскільки у контексті обставин цієї справи за відсутності відповідного правочину, або відповідного судового рішення щодо спірного права, державна реєстрація права згідно вказаних норм Закону України апріорі є безпредметною.

Так, звертаючись з даним позовом до суду, позивачка зазначила, що було порушено її право приватної власності у зв`язку реєстрацією права власності на кв. АДРЕСА_2 за відповідачем-1, належній їй на праві власності, під час дії заборони відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій, встановлених ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06.08.2020. Однак при цьому по суті цього спору ніяких вимог вона не заявила, у тому відповідно до визначеного у ст. 13 ЦПК України принципу диспозитивності у суду немає дискреційних повноважень самостійно вирішити спір, який дійсно виник між сторонами.

Судом встановлено, що рішенням 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 №1008/18 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова», Харківська міська рада дозволила ФОП ОСОБА_2 приватизувати шляхом викупу нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-8, І в літ. «А-2» загальною площею 94 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.69-77).

На підставі вказаного рішення Харківської міської ради, 14.06.2018 Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, як виконавчим органом Харківської міської ради, з ФОП ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу №5586-B-С від 14.06.2018,посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Тихоновою І.В., на підставі якого шляхом викупу у власність ФО-П ОСОБА_4 перейшли нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-8, І в літ. «А-2» загальною площею 94 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . (далі - Майно) (Т.1 а.с.78-83).

25 листопада2019року між ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Азадалієвою Я.М. за реєстровим номером № 363.

Ціна продажу, зазначена в договорі складає 611800 грн. згідно звіту про оцінку майна від 07.09.2019 ТОВ «Експерт 2012»

Відповідно п.6 Договору, згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, отриманими приватним нотаріусом станом на 25.11.2019, на день укладення угоди купівлі-продажу спірних приміщень відсутня інформація про перебування нерухомого майна під забороною відчуження або арештом (Т.1 а.с.89-91).

Вказане підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.11.2019, згідно якої рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвою Я.М. про державну реєстрацію права власності № 49847361 від 25.11.2019 вчинено запис № 34303302 про право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення 1-го поверху №1-8, І і літ.»А-2», загальною площею 94 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , підстава договір купівлі-продажу серія та номер 393 від 25.11.2019 (Т.1 а.с.84-88, 100).

Рішенням Господарського суду Харківської області 05 листопада2020року по справі 922/3831/19 задоволено позов прокурора, визнано незаконним та скасовано рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018року №1008/18 "Про відчуження об?єкті в комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині, а саме: пункту 70 додатку до рішення, визнано недійсним договір № 5586-В-С від 14.06.2018 купівлі- продажу нежитлових приміщень 1 поверху №1-8, І в літ.»А-2», загальною площею 94 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за №130. Скасовано запис №28828422від 05.11.2018року про проведену державу реєстрацію права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-8, І в літ. "А2" загальною площею 94 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .. Зобов`язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-8, 1 в літ. "А-2", загальною площею 94 кв.м. та вартістю245 040, 00 грн., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.27-43).

Суд звертає увагу, що спірні нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-8, 1 в літ. "А-2", загальною площею 94 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , були придбані відповідачем ОСОБА_1 у ОСОБА_13 до відкриття провадження у справі в господарському суді Харківської області (09.12.2019).

Крім того, на час укладання угоди купівлі-продажу спірних приміщень 25.11.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі обтяжень рухомого майна була відсутня будь-яка інформація щодо перебування нерухомого майна під забороною відчуження або арештом.

Тільки 29.09.2020 ухвалою Київського районного суду м.Полтави накладено арешт на нерухоме майно з реєстраційним номером 1371757563101, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-8, І в літ. «A-2» загальною площею 94 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном (Т.1 а.с.138-140).

Тобто, на час купівлі вищезазначених нежитлових приміщень ОСОБА_1 не знала і не могла знати про порушення Харківською міською радою будь-яких процедур щодо відчуження цього майна раніше ОСОБА_2 , не залучалась в якості відповідача або третьої особи до участі у справі № 922//3831/19, будь-які вимоги прокурором до ОСОБА_1 не заявлялись.

У зв`язку з чим, постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 частково задоволено апеляційні скарги Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов керівника Харківської місцевої прокуратури №1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018№1008/18 «Про відчуження об?єкта комунальної власності територіальної громади м.Харкова» в частині, а саме: п. 70 додатку до рішення. Визнано недійсним Договір №5586-В-С від 14.06.2018купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №1-:-8, І в літ. «А-2» загальною площею 94 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за №130. В частині зобов`язання ФОП ОСОБА_2 повернути Майно територіальній громаді міста Харкова судом відмовлено у зв`язку з тим, що на підставі договору від 25.11.2019№363 купівлі-продажу, укладеного між ФОП ОСОБА_2 в особі ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , право власності на оспорюване майно перейшло до ОСОБА_1 (Т.1 а.с.44-68).

14.05.2021 керівник Шевченківської окружної прокуратури м.Харкова А.Омаров звернувся до Харківської міської ради з листом про вжиті заходи щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №1-:-8, І в літ. «А-2», загальною площею 94 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 від 25.11.2019 № 393, укладеного між ФО-П ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , чи планує Харківська міська рада звертатися до суду з позовною заявою щодо витребування у ОСОБА_1 вказаних приміщень (Т.1 а.с.101-102).

Заступником директора юридичного департаменту виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області В.М.Басараб за результатом розгляду вищезазначеного листа повідомив керівника прокуратури, що договір купівлі - продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №1-:-8, І в літ. «А-2», загальною площею 94 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 від 25.11.2019 № 393, укладений між ФО-П ОСОБА_2 та ОСОБА_1 25.11.2019, тобто до відкриття господарським судом Харківської області провадження у справі №922/3831/19 (ухвала суду від 09.12.2019), а значить ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, придбала майно за кошти за відплатним договором, не знала і не могла знати, що особа, у якої вона придбала майно, не мала права його відчужувати, на майно під час оформлення угоди не було накладено будь-яких заборон, внаслідок чого Харківська міська рада не вважає свої інтереси порушеними (Т.1 а.с.105-106).

03.09.2022 керівник Шевченківської окружної прокуратури м.Харкова А.Омаров звернувся до Харківської міської ради з повідомленням про звернення прокуратурою в інтересах держави в особі ХМР до суду з позовом до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації та витребування майна (Т.1 а.с.107-108).

За час, який сплинув з моменту купівлі відповідачем ОСОБА_1 нежитлових приміщень 1-го поверху №1-:-8, І в літ. "А-2", загальною площею 94 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 до моменту ухвалення рішення Господарським судом Харківської області від 05.11.2020, Відповідач вклала дуже великі кошти в ремонт вказаних приміщень, що підтверджується первинною документацією, складеною між ТОВ "БУД СИСТЕМА ПЛЮС" та Відповідачем ОСОБА_1 (Т.2 а.с.53-142).

Так, у період з 01.07.2020року по 01.11.2020року будівельне підприємство ТОВ "БУД СИСТЕМА ПЛЮС" за замовленням Відповідача ОСОБА_1 провело капітальний ремонт у нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-8, І в літ. "А-2", загальною площею 94 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , вартість робіт з капітального будівництва склала 1 819 335грн., що підтверджується відповіддю ТОВ «Буд СИСТЕМА ПЛЮС" на адвокатський запит від 14.12.2023 (Т.3 а.с.71).

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, складеної товарною біржою «УРТБ», а саме: нежитлових приміщень 1-го поверху №1-:-8, І в літ. «А-2», загальною площею 94 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 станом на 30.03.2023 складає 3754931,13 грн. (Т.2 а.с.50-52).

Тобто, вартість спірного майна, порівняно з ціною, за якою відповідач ОСОБА_1 придбала майно 611800 грн., значно зросла та наразі складає 3754931,13 грн., що об`єктивно відповідає меті приватизації комунального майна.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387,388 ЦК України.

Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК України.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті387,388 ЦК України).

Якщо в такій ситуації пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями387,388 ЦК України. У зв`язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Відповідно дост.387 ЦК України, власник може витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до частини 3 вказаної статті якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно з положеннями ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 16 року у справі 6-1203цс15,право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України, наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Так, ОСОБА_1 придбала нежитлові приміщення1-гоповерху №1-:-8,І вліт."А-2",загальною площею94кв.м.,розташовані заадресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу, укладеним з ОСОБА_2 25.11.2019, тобто стала вже другим власником спірних нежитлових приміщень після їх вибуття з комунальної власності територіальної громади міста Харкова.

Спірні приміщення були придбані ОСОБА_1 у ОСОБА_2 за оплатним договором, вартість нежитлових приміщень становила 611800 грн., договір купівлі продажу укладено 25.11.2019, тобто до відкриття провадження у господарській справі № 922/3831/19 (09.12.2019), у якій ОСОБА_1 не була учасником справи, і про рішення по якій вона дізналась лише у березні2021року.

На час купівлі спірних приміщень відповідач ОСОБА_1 не знала і не могла знати про порушення Харківською міською радою будь-яких процедур щодо відчуження цього майна раніше ОСОБА_2 .

При цьому правові підстави набуття ОСОБА_1 права власності на нежитлові приміщення 25.11.2019 на момент їх придбання ОСОБА_1 ніким не оспорювалися, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі обтяжень рухомого майна була відсутня будь-яка інформація щодо перебування нерухомого майна під забороною відчуження або арештом, у зв`язку з чим відповідач правомірно очікувала, що ОСОБА_2 мала право ними розпоряджатися, а вона після отримання цього майна матиме змогу мирно ним володіти.

Апелянт не довів, що відповідачка на день придбання нерухомості у попереднього власника знала про те, що воно перебуває у судовому спорі. Так, суд на підставі наявних у справі доказів правильно встановив, що ОСОБА_1 придбала нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-8,І в літ."А-2", загальною площею 94 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_2 25.11.2019, тобто стала вже другим власником спірних нежитлових приміщень після їх вибуття з комунальної власності територіальної громади міста Харкова. При цьому право власності на цю нерухомість було належним чином зареєстровано на продавцем і під обтяженням чи арештом не перебувало.

Прокурор заявив, що продавець ФОП ОСОБА_2 на день укладення вказаного договору не могла не знати про те, що вказане майно перебуває у спорі, оскільки прокурор надіслав на її адресу копію відповідного позову у порядку господарського судочинства. Прокурор також вказав, що покупець сказаної нерухомості відповідачка ОСОБА_1 пов`язана з представником продавця ФОП ОСОБА_2 , а тому відповідачку не можна вважати добросовісним набувачем спірної нерухомості.

Колегія суддів не погоджується з наведеними прокурором аргументами, які нічим об`єктивно не підтверджені, та не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин про те, що ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 нерухомість до відкриття провадження у господарській справі, в якій відповідачка ОСОБА_1 не була учасником, тобто це майно не перебувало на той день у спорі чи під обтяженням, тому за відсутності належних доказів на підтвердження порушення публічного порядку укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , або його фраудаторного характеру, - не спростовані висновки суду першої інстанції про те, що на день придбання спірних приміщень відповідач ОСОБА_1 не знала і не могла знати про порушення Харківською міською радою будь-яких процедур щодо відчуження цього майна.

Колегія суддів звертає увагу, що суспільний інтерес, який наразі захищає прокурор у даній справі є відновлення status quo, а по суті новий продаж спірного нерухомого комунального майна, що з урахуванням неспростованої добросовісної поведінки відповідачки, тривалого мирного володіння цією нерухомістю, яку вона відремонтувала та вклала значні особисті кошти, у світлі гарантій на мирне володіння майном, передбаченим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950, непропорційним втручанням у право власності відповідачки. За обставин цієї справи, з урахуванням позиції власника комунального майна Харківської міської ради, яка не підтримувала цей позов прокурора та наполягала на добросовісності набувача спірного майна, колегія суддів вважає, що витребування спірної нерухомості не відповідає легітимній меті такого втручання, яка визначена у нормі ст. 388 ЦК України, та не відповідає справедливому балансу між суспільними та приватними інтересами. Висновки суду доводами скарги не спростовані.

При неспростованої добросовісності власника спірного нерухомого майна у контексті положень статей 387, 388 ЦК України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції, відсутні достатні підстави для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. правові висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц).

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції.

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складений 25 квітня 2025 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії Ю.М. Мальований.

О.Ю.Тичкова.