Постанова

від 24.04.2025 по справі 642/4283/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 642/4283/24 Головуючий суддя І інстанції Балабай С. С.

Провадження № 22-ц/818/2484/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, з них:

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Холод М.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 29 січня 2025 року, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради про заміну опікуна,

в с т а н о в и в:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про заміну опікуна.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є матір`ю недієздатного ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 є його братом. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова №2-о-115/09 від 04.12.2009, ОСОБА_3 визнано недієздатним, встановлено опіку над ним та призначено ОСОБА_1 його опікуном. Зазначає, що має бажання звільнитися від обов`язків опікуна, оскільки за станом здоров`я не може виконувати своїх обов`язків. ОСОБА_2 має бажання стати опікуном недієздатного брата ОСОБА_3 , має задовільний стан здоров`я, працює та має кошти на утримання недієздатного брата. Враховуючи викладене просить суд задоволити подану нею заяву.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 29 січня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заяву.

Зазначила, що у поданні опікунської ради Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради від 25.09.2024 року про доцільність заміни опікуна для недієздатної фізичної особи як найкраще були враховані інтереси особи, над якою встановлюється опіка - ОСОБА_3 , а саме: враховано, що мама, як діючий опікун, у зв`язку з похилим віком та станом здоров`я не може повноцінно опікати свого недієздатного сина, натомість ОСОБА_2 може стати опікуном свого брата та повноцінно доглядати його.

Вказала, що суд не врахував того факту, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають за однією АДРЕСА_1 . При призначенні опікуном ОСОБА_1 проводилось обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опису її майна. Крім того перед складанням відповідного подання стосовно заміни опікуна ОСОБА_3 , опікунською радою Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, представники вищевказаної опікунської ради приїжджали до родини ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) та проводили обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опису її майна з метою складання акту обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опису її майна та акту перевірки умов життя майбутнього опікуна, бо це є обов`язковими документами при прийнятті рішення про доцільність призначення/заміни опікуна (в судових засіданнях судом не витребовувались вищевказані акти для ознайомлення). Жодним нормативно-правовим актом не зазначено, що до суду разом із поданням про доцільність заміни опікуна подаються акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опису її майна та акт перевірки умов життя майбутнього опікуна. На підставі цих документів і складається подання, яке в подальшому надається до суду. Крім цього, судом зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази, що заявник не може надавати послуги з догляду на непрофесійній основі, однак Правила опіки і піклування не вимагають надання таких доказів для підтвердження неможливості здійснювати догляд за особою, яка потребує опіки. Оскільки опікуни і піклувальники призначаються за їх заявою, за наявності їхньої згоди, вираженої в письмовій заяві, що обов`язки опікуна і піклувальника виконуються ними добровільно, такі не можуть виконуватися примусово і проти їх волі і згоди, то висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні подання Опікунська рада Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради про звільнення ОСОБА_1 від повноважень опікуна недієздатного сина, за наявності її заяви про звільнення від повноважень опікуна, є незаконним, таким, що суперечить волі самої ОСОБА_1 , яка у зв`язку з погіршенням стану здоров`я не може та не погоджується в подальшому виконувати повноваження опікуна ОСОБА_3 .

Звертає увагу, що ОСОБА_2 із самого дитинства любить, піклується про свого брата, допомагає йому жити життя, яке б не відрізнялось від життя осіб без інвалідності, щиро товаришує з ним та відчуває емоційну прив`язаність до нього, ОСОБА_5 вважає думку брата ОСОБА_6 авторитетною. До звернення до органів опіки із заявою про бажання стати опікуном брата ОСОБА_2 опікувався і опікується своїм недієздатним братом, який хворіє довгий проміжок часу, вирішує питання транспортування його до медичних закладів, допомоги щодо побутових питань, інших членів сім`ї, які зобов`язані опікуватися недієздатною, немає. Крім того ОСОБА_3 є дорослим чоловіком, і відчуває дискомфорт та сором`язливість, коли мама його купає, переодягає, так само як і ОСОБА_1 відчуває дискомфорт, до того ж вона зазначала, що втомилася фізично та морально бути опікуном. Зазначаємо, що з часу визнання ОСОБА_3 недієздатним та призначення ОСОБА_7 опікуном свого сина пройшло 16 років, станом на теперішній час ОСОБА_1 виповнилось 60 років та у неї з`явились великі проблеми зі здоров`ям у зв`язку з чим нею було прийнято рішення про звільнення від повноважень опікуна.

Зазначає, що судом першої інстанції в порушення вимог ст. 75 ЦК України та статті 300 ЦПК України безпідставно та незаконно відмовлено ОСОБА_1 у звільненні її від обов`язків опікуна. Крім того судом помилково було зазначено, що подання опікунської ради Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради не є рішенням за процесуальним статусом та має для суду лише рекомендаційний характер і при постановленні судом рішення по справі не має пріоритетного значення та може бути враховане на розсуд суду. Таке розуміння суду є помилковим, адже рішення про заміну піклувальника ухвалюється саме на підставі заяви особи, призначеної опікуном - ОСОБА_1 , подання опікунської ради Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради.

Неможливо також погодитись з висновком суду першої інстанції про відмову у призначенні опікуном недієздатної особи - ОСОБА_3 її повнорідного брата - ОСОБА_2 з мотивів, що рішення про призначення опікуном заявника органом опіки та піклування прийняте без достатнього врахування Правил опіки та піклування, за відсутності всіх необхідних висновків, без перевірки наявності інших осіб, які можуть здійснювати опіку над недієздатною, іншу стать недієздатної та те, що ОСОБА_2 є особою мобілізаційного віку, оскільки такі висновки суду не ґрунтуються на вимогах закону, побудовані на припущеннях, і переконання суду, що конституційний обов`язок оборони незалежності та територіальної цілісності України, має перевагу над бажанням ОСОБА_2 бути опікуном недієздатного брата ОСОБА_3 - є недопустимим. Слід зазначити що суд першої інстанції при розгляді справи не врахував що ОСОБА_2 , є слідчим СУ ГУНП України в Харківській області, тобто службовою особою - державним службовцем. Тобто аргументація суду, щодо пріоритету оборони незалежності та територіальної цілісності України, має перевагу над бажанням ОСОБА_2 бути опікуном недієздатного брата ОСОБА_3 - є невірною та такою що не відповідає дійсності та обставинам ситуації, оскільки посада брата недієздатного і так передбачає що до його обов`язків входить забезпечення безпеки держави, її цілісності та суверенітету.

Суд залишив поза увагою той факт, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Водночас сам по собі факт звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення її опікуном недієздатної особи, враховуючи введений v державі воєнний стан та обов`язок щодо захисту Вітчизни не може слугувати підставою для відмови у призначенні її опікуном, оскільки законодавством України не запроваджено особливого порядку для встановлення опіки під час воєнного стану та не встановлено імперативної заборони щодо призначення особи призовного віку опікуном над недієздатною фізичною особою. Ураховуючи приписи частини 4 статті 63 ЦК України, висновок суду про неможливість заміни і призначення ОСОБА_2 ще і з тих підстав, що він є особою призовного віку не тільки суперечить зібраним у справі доказам, але і не узгоджується із нормами матеріального та процесуального закону. Визначальним при вирішенні питання щодо можливості призначення опікуном є врахування даних про особу заявника, особистих стосунків з підопічним, можливості виконувати обов`язки опікуна. Зазначені обставини перевірила Опікунська рада Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради та виклав у своєму висновку.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, за відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про судове засідання, що не перешкоджає розгляду скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннямист.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржене рішення вказаним вимогам відповідає не у повній мірі.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції вказав наступні мотиви свого рішення.

Зі зміступодання опікунськоїради АдміністраціїХолодногірського районуХарківської міськоїради від25.09.2025про доцільністьзаміни опікунадля недієздатноїфізичної особи не вбачається, що останнє складене на підставі акту обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опису її майна та акту перевірки умов життя майбутнього опікуна.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази, що заявник не може надавати послуги з догляду на непрофесійній основі.

Отже, заявником не надано жодних належних та допустимих доказів на обґрунтування наявності обставин, які вказують на неможливість виконання нею обов`язків опікуна за медичними показниками, тобто за станом здоров`я, відомості про які до того ж не містять відповідний висновок органу опіки та піклування та додані до нього документи.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що між ОСОБА_2 і його недієздатним братом ОСОБА_3 склалися особисті приязні взаємини, що забезпечить належний догляд підопічного.

На думку суду між заявником ОСОБА_1 та ОСОБА_3 склалися більш приязні взаємовідносини, ніж між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , внаслідок того, що заявник є матір`ю останнього, проводить з ним весь час, в той час як ОСОБА_2 в силу того, що він працює на посаді слідчого ГУНП України в Харківській області не може приділяти увагу та спілкуватися зі своїм братом в тій же мірі, що їх мати.

суд звертає увагу на таке, що станом на сьогоднішній день саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статті призовного віку із заявою про призначення її опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений ст. 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань у цьому напрямку, та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого призначення.

Подання органу опіки та піклування про доцільність призначення ОСОБА_2 опікуном, без доведення зазначених вище умов не може бути підставою для призначення його опікуном у судовому засіданні.

Окрім того суд звертає увагу, що подання опікунської ради Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради від 25.09.2024 про можливість призначення ОСОБА_2 опікуном недієздатного ОСОБА_3 не містить належної мотивації, а саме чи є ОСОБА_3 інші близькі родичі, які могли би виконувати обов`язки опікуна, і чому саме ОСОБА_2 необхідно призначити опікуном, а не іншу особу.

Окрім того, суд наголошує, що умови існування в Державі можуть визначати домінування суспільного інтересу над приватним, що характерно для сучасної України, яка перебуває зараз у воєнному стані.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається опікунам осіб, визнаних судом недієздатними (ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

А тому, на переконання суду, конституційний обов`язок оборони незалежності та територіальної цілісності України, має перевагу над бажанням ОСОБА_2 бути опікуном недієздатного брата ОСОБА_3

ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження передбачених законом підстав для звільнення її від обов`язків опікуна над недієздатним ОСОБА_3 .

Колегія суддівне повністюпогоджується зтакими висновкамисуду першоїінстанції,оскільки частинуз вищевказанихвисновків,що стосуютьсязловживанням правомбути опікуномна шкодусуспільним інтересамвиконання обов`язкупід часмобілізації. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому за відсутності у справі відповідних доказів про те, що у даному випадку йдеться про зловживання правом, - для такого висновку у суду не було достатніх підстав, вони судом всупереч вимог ст. 89 ЦПК України належним чином не вмотивовані.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 39 ЦК Українифізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюєтьсяЦПК України.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина першастатті 40 ЦК України).

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Згідно зістаттею 55 ЦК Україниопіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно достатті 58 ЦК Україниопіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина першастаті 60 ЦК України).

Згідно з частинами четвертою та п`ятоюстатті 63 ЦК Україниопікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини першоїстатті 67 ЦК Україниопікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 07 квітня 2022 року у справі №712/10043/20, при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна, що також указується і в Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Таке подання не є рішенням за процесуальним статусом та має для суду лише рекомендаційний характер, і при постановленні судом рішення у справі не має пріоритетного значення та може бути враховане на розсуд суду.

Опіка є особливою формою державної турботи про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їхніх прав та інтересів. Значення опіки полягає в забезпеченні особистих немайнових і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Опіка встановлюється для здійснення замість особи в її інтересах цивільних прав та виконання цивільних обов`язків її представниками.

У постановах Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 та від 07.04.2022 у справі № 712/10043/20 зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогамиЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Такий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі № 736/1508/17, від 28 лютого 2024 року в справі №372/3474/21 .

Відповідно до п. 3.1 Правил опіки та піклування при призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.

Разом з тим, надаючи оцінку поданню опікунськоїради АдміністраціїХолодногірського районуХарківської міськоїради щодоможливості призначенняопікуном ОСОБА_2 ,апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції правильними відносно того, що подання не містить обґрунтованих висновків про те, чому саме його, а не іншу особу, необхідно призначити опікуном, при наявності в недієздатного інших близьких родичів, які могли б виконувати обов`язки опікуна.

Відповідно до положень частини третьої статті12, частин першої, п`ятої, шостої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89ЦПК України суд оцінює докази засвоїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Покликання апелянта на помилковість висновку суду першої інстанції щодо превалювання інтересів держави над приватними в контексті виконання ОСОБА_2 свого конституційного обов`язку по захисту України, яка перебуває у стані війни, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки суд правильно дійшов висновку з приводу цієї обставини.

Згідно ізст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається опікунам осіб, визнаних судом недієздатними.

Отже, саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення її опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріпленийстаттею 65 Конституції Україниобов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань у цьому напрямку та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном недієздатної особи та, перш за все, необхідність такого.

При цьому, на переконання суду, конституційний обов`язок оборони незалежності та територіальної цілісності України має перевагу над бажанням заявника бути опікуном недієздатної особи за обставин існування в останньої інших членів сім`ї, які також можуть бути опікунами.

У статті62, частинах другій-п`ятій статті63 ЦК Українивизначено, що опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.99р. № 34/166/131/88 (далі-Правила), опіка (піклування) встановлюється також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.

Органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається у межах їх компетенції на відповідні відділи й управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад. У селищах і селах справами опіки і піклування безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад.

Органи опіки та піклування, вирішують в тому числі питання про встановлення і припинення опіки та піклування; ведуть облік щодо осіб, які потребують опіки (піклування); здійснюють нагляд за діяльністю опікунів і піклувальників; забезпечують тимчасове влаштування неповнолітніх та непрацездатних осіб, які потребують опіки (піклування); розглядають скарги на дії опікунів (піклувальників); вживають заходи щодо захисту особистих та майнових прав неповнолітніх дітей і осіб, які перебувають під опікою (піклуванням); беруть участь у розгляді судами спорів, пов`язаних із захистом прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опікою (піклуванням); установлюють опіку над майном у передбачених законом випадках; оформлюють належні документи щодо особи підопічного та щодо майна, над яким установлюється опіка; провадять іншу діяльність щодо забезпечення прав та інтересів неповнолітніх дітей та повнолітніх осіб, які потребують опіки і піклування (пункт 1.7 Правил).

Згідно з п.1.8 Правил рішення органів опіки і піклування про призначення чи звільнення опікунів і піклувальників від виконання своїх обов`язків, а також з інших питань опіки і піклування можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.

Пунктом 3.1 Правил передбачено, що для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.

Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина першастатті 67 ЦК України).

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного.

Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

За наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов`язаний перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21),від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24 (провадження № 61-6720св24).

При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанови Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20, від 26 січня 2024 року у справі №742/887/23).

У частині 1статті 300 ЦПК Українизакріплено вимогу про вирішення рішенням суду питання про призначення піклувальника чи опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Подання органу опіки та піклування має оцінюватися судом з точки зору його обґрунтованості і не є обов`язковим для суду. Таке подання має для суду лише рекомендаційний характер.

Колегія суддів вважає, що зі змісту подання органу опіки та піклування, яке долучено до матеріалів справи, неможливо встановити наявність дотримання вимог, передбаченихстаттею 63 ЦК України, крім непідтверджених кваліфікованими висновками відомостей про те, що у опікуна ОСОБА_1 погіршився стан її здоров`я, та про можливість призначення ОСОБА_2 опікуном недієздатного ОСОБА_3 не містить належної мотивації, а саме чи є ОСОБА_3 інші близькі родичі, які могли би виконувати обов`язки опікуна, і чому саме ОСОБА_2 необхідно призначити опікуном, а не іншу особу, та що ОСОБА_2 створив необхідні умови для проживання ОСОБА_3 , забезпечує його постійним доглядом і факт згоди заявника бути його опікуном.

Отже, подання є формальним, поверхневим, без належної мотивації та обґрунтування і не відповідає вимогам закону, встановленим для вирішення подібних питань. Заявниця належними і допустимими медичними висновками спеціалістів, або висновками судово-медичної експертизи не довела, що вона за станом здоров`я невзмозі виконувати обов`язки опікуна.

Інші причини, з яких суд відмовив у задоволенні заяви про заміну опікуна спростовуються доводами скарги, які знайшли своє підтвердження у матеріалах справи.

Таким чином, саме з недоведеності за станом здоров`я заявниці продовжувати виконання своїх опікунських обов`язків слід було відмовити у задоволенні заяви.

Оскільки доводи скарги знайшли своє часткове підтвердження, висновки в частині мотивів відмови у задоволенні заяви не відповідають обставинам справи, тому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України оскаржене рішення підлягає відповідній зміні.

Керуючись ст.ст. 259, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 29 січня 2025 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну опікуна, виклавши їх в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складений 25 квітня 2025 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії Ю.М. Мальований.

О.Ю. Тичкова.