Постанова

від 25.04.2025 по справі 926/2900/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2025 р. Справа №926/2900/24

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянув апеляційну скаргу акціонерного товариства Укргазвидобування б/н від 03.02.2025,

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.01.2025, суддя Гушилик С.М., м. Чернівці, повний текст рішення складено 20.01.2025

у справі №926/2900/24

за позовом акціонерного товариства Укргазвидобування, м.Київ,

до відповідача приватного підприємства Віктор-Ком Імпекс, с.Йорданешти, Глибоцький р-н, Чернівецька обл.,

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 117 180,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до приватного підприємства «Віктор-Ком Імпекс» про стягнення заборгованості за договором поставки №854/23 від 13.09.2023 року в сумі 117 180,00 грн., з яких: 98 952,00 грн. пені та 18 228,00 грн. штрафу за непоставлений товар.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що між АТ «Укргазвидобування» та ПП «Віктор-Ком Імпекс» 13.09.2023 року укладено договір поставки №854/23, за яким відповідач зобов`язується поставити позивачу сіль таблетовану виробника «Руднік Сарером», (Румунія) в кількості 20 000,00 кг на загальну вартість 260 400,00 грн з ПДВ, а позивач прийняти і оплатити товар. Відповідач в порушення умов договору поставив товар, який не відповідав специфікації, який в подальшому позивачем був повернутий відповідачу.

Позивач вважає, що відповідач не поставив йому товар, тим самим порушив умови договору, а відтак у відповідності до вимог п.7.9 договору нарахував пеню в сумі 98 952,00 грн. та штраф в сумі 18 228,00 грн., які просить стягнути в судовому порядку.

Правовою підставою позову зазначає ст.ст. 193, 216, 218, 230 ГК України, ст. ст. 16, 526, 610, 611, 629, 712 ЦК України, ст. ст. 4, 162-164 ГПК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16.01.2025 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства Віктор-Ком Імпекс на користь акціонерного товариства Укргазвидобування заборгованість в сумі 77 599,20 грн., з яких: пеня в розмірі 59 371,20 грн., штраф в розмірі 18 228,00 грн. та 2 422,40 грн. судового збору. В частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 39 580,80 грн. відмовлено у зв`язку із зменшенням заявленої суми пені на 40%.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару до 09.10.2023 року, проте відповідачем не було поставлено позивачу товар належної якості. У зв`язку із непоставкою товару, позивач нарахував штрафні санкції у розмірі 117 180,00 грн., з яких: 98 952,00 грн. - пені у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за період з 10.10.2023 року по 24.10.2024 року та 18 228,00 грн. - штрафу у розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару, що визначено п.7.9 договору - у разі прострочення постачальником виконання зобов`язань з поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовилися, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов`язання.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення у з відповідача штрафних санкцій в сумі 117 180,00 грн., з яких: 98 952,00 грн. пені та 18 228,00 грн. штрафу за непоставлений товар є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Окрім того, враховуючи клопотання ПП «Віктор-Ком Імпекс» про зменшення розміру штрафних санкцій до 80%, суд першої інстанції задоволив таке частково та зменшити розмір пені на 40 %. Зменшення розміру пені судом мотивовано тим, що відповідач не ухилявся від своїх зобов`язань та намагався вжити належних заходів щодо повідомлення позивача про заміну товару, та намагався поставити стороні аналогічний товар іншого виробника, позивач в свою чергу не проводив оплату за товар, та й не поніс збитків за непоставку товару, дія договору була припинена ще 31.12.2023 року, сплата штрафних санкцій в розмірі заявленому позивачем є надмірно великою, також порушення відповідачем зобов`язання не завдало збитків іншим учасниками господарських відносин.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи

Акціонерне товариство Укргазвидобування подало апеляційну скаргу б/н від 03.02.2025, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.01.2025 в справі №926/2900/24 в частині відмови у стягненні 39 480,80 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути на користь АТ Укргазвидобування 39 480,80 грн. пені. В іншій частині рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.01.2025 в справі №926/2900/24 залишити без змін.

Вимоги апелянта обґрунтовані тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Апелянт зазначає про те, що:

- суд першої інстанції не надав оцінку та неправильно застосував норми матеріального права ч.1 ст. 233 ГК України та ст.ст. 526, 551, 617 ЦК України;

- судом не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17 про здійснення підприємницької діяльності на власний ризик;

- відсутність товару на ринку не є винятковою обставиною, яка не дає можливості застосувати ст. 233 ГК України.

Приватне підприємство Віктор-Ком Імпекс подало відзив на апеляційну скаргу б/н від 26.02.2025 (вх. № ЗАГС 01-04/158/25 від 28.02.2025), в якому просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.01.2025 в справі №926/2900/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві приватне підприємство Віктор-Ком Імпекс заперечило доводи апелянта, просило суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Зазначило, що погоджується з висновками суду першої інстанції.

Акціонерне товариство Укргазвидобування (апелянт) подало відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи відповідача наведені у відзиві та підтримує позицію викладену в апеляційній скарзі.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

Приватне підприємство "Віктор-Ком Імпекс" (далі-постачальник) та акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі-покупець) 13.08.2023 уклали договір поставки №854/23, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити покупцеві сіль таблетовану (далі-товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем (далі договір).

Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації, яка є додатком №1 до договору та є його невід`ємною частиною (далі - специфікація).

Відповідно до п.2.1 договору, постачальник повинен поставити покупцю товар, передбачений цим договором (невідповідність товару умовам договору для цілей застосування розділу VII. Відповідальність сторін прирівнюється до неналежної якості товару), якість якого відповідає сертифікатам якості/ відповідності та/або паспорту/-ам виробника, Держстандартам (при необхідності), технічним або іншим вимогам/умовам, які пред`являються до товару даного виду та підтверджується відповідними документами.

Постачальник гарантує якість і надійність товару, що постачається, протягом гарантійного строку. Гарантійний строк товару не може бути меншим від гарантійного строку заводу-виробника. Гарантійний строк на товар встановлюється в специфікації/-ях до цього договору (п.2.2 договору).

Згідно п.3.2 договору, загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору та становить 260 400,00 грн. з ПДВ (включно).

Умовами п.5.1 договору передбачено, що строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується в специфікації до цього договору.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі XIV даного договору.

За умовами п.5.9 договору, прийняття товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту/актів приймання-передачі товару видаткової/видаткових накладної/накладних. У випадку виявлення недоліків товару або товаросупровідної документації, покупець має право не підписувати акт/акти приймання-передачі товару або видаткову /видаткові накладну/накладні до усунення виявлених недоліків, а постачальник зобов`язаний усунути недоліки та оплатити документально-підтверджені витрати покупця, спричинені такими недоліками. Поставка товару з недоліками вважається поставкою неякісного товару.

Згідно пп.6.3.1 до п.6.3 договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до п.7.9 договору, у разі прострочення постачальником виконання зобов`язань з поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовилися, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання Постачальником порушеного зобов`язання.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2023 року (включно) (п.10.1 договору).

Згідно п.11.1 договору, зміни та доповнення в цей договір можуть бути внесені лише за взаємною згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди до цього договору.

Специфікацією №1 від 13.09.2023, що є додатком №1 до договору поставки №854/23 від 13.09.2023 сторони погодили, зокрема строк поставки товару: протягом 20 календарних днів з моменту отримання рознарядки покупця. Умовами та строками оплати товару є по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

Виробником товару в специфікації до договору є Руднік Сарером, Румунія.

Додатком №4 до договору поставки сторони погодили технічні характеристики товару.

Постачальнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення було направлено лист-рознарядку від 19.09.2023 №ПГВ004.1.17-3879 на поставку солі таблетованої згідно додатку №1 специфікації №1 та у відповідності з додатком №4 «Технічні характеристики Товару», отже строк поставки товару повинен бути виконаний до 09.10.2023.

Станом на 22.11.2023 відвантаження продукції так і не відбулось, у зв`язку з чим цього ж дня позивач листом №306.4-306-1-5727 звернувся до відповідача з вимогою про поставку товару.

Акціонерним товариством "Укргазвидобування" 07.05.2024 листом №306.4-306-1-3277, у зв`язку з не поставкою товару, направлено на електронну адресу відповідача претензію з вимогою сплатити пеню та штраф.

В свою чергу, відповідач листом №8/24 від 09.05.2024 повідомив позивача про поставку товару до травня 2024 року.

12.06.2024 відповідач поставив позивачу сіль, що підтверджено видатковою накладною №429, яка отримана за довіреністю №2-563д від 30.11.2023.

Актом вхідного контролю №18/0624 від 18.06.2024 встановлено дату прибуття товару, а саме 13.06.2024 та невідповідність поставленої солі тій, що зазначена в специфікації до договору.

Покупець 24.06.2024 звернувся до постачальника з листом щодо якості товару №306.4-306-1-4562, яким повідомлено постачальника про зупинення приймання товару, так як він не відповідає замовленню та просив відправити уповноважену особу для продовження огляду товару.

Відповідач листом №1 від 26.06.2024 року повідомив покупця про відсутність даного товару на ринку України.

Листом №306.4-306-1-5142 від 12.07.2024 року позивач просив відповідача здійснити відвантаження товару, який не пройшов вхідний контроль та не відповідає вимогам договору, як наслідок, актом №1 від 25.07.2024 року покупцем повернуто сіль постачальнику, як таку, що не відповідає умовам договору.

З метою досудового врегулювання спору позивачем 12.08.2024 року була висунута претензія відповідачу за неналежне виконання умов договору про стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу).

06.12.2024 року відповідачем направлено позивачу лист, яким було запропоновано укласти додаткову угоду до основного договору для розширення переліку країн походження товару з узгодженням нових цін та кількостей або розірвати договір.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що відповідач не здійснив поставку товару, тому просив суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 18 228,00 грн. та 98 952,00 грн. пеню.

Відповідач у свою чергу, просив зменшити суму штрафних санкцій, посилаючись на те, що ним вживалися всі можливі заходи, необхідні для належного виконання зобов`язання. Проте, це виявилось неможливим, жодних збитків позивач внаслідок невиконання зобов`язання постачальником не зазнав.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Визначення неустойки, що наведене в частині першій статті 549 ЦК України, передбачає як одну із умов для її застосування порушення зобов`язання, у зв`язку з чим Суд зазначає про таке.

Однією з підстав для виникнення зобов`язання є договір та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 цього Кодексу).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України.

Зміст договору, що є обов`язковим для виконання його сторонами (частина перша статті 629 цього Кодексу) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Частиною першою статті 548 цього Кодексу передбачені загальні умови забезпечення виконання зобов`язання. Одна з цих умов передбачає забезпечення виконання зобов`язання (основного зобов`язання), якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка (частина перша статті 546 ЦК України).

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

На відміну від положень ЦК України, які штраф та пеню визначають як види неустойки в залежності від правил обчислення (частини друга та третя статті 549 цього Кодексу), а неустойку і як вид забезпечення виконання зобов`язання, і як правовий наслідок порушення зобов`язань, встановлених законом або договором, положення ГК України визначають неустойку, штраф та пеню як господарські санкції у вигляді грошової суми - штрафні санкції, суму яких учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже сплату неустойки як один із видів забезпечення виконання зобов`язання, встановлених договором або законом, та як один із встановлених договором або законом правових наслідків порушення зобов`язання передбачено лише нормами ЦК України (пункт 3 частини першої статті 611 цього Кодексу).

Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов`язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов`язань.

Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов`язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення.

Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов`язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов`язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків.

Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Як вбачається з апеляційної скарги, позивач (апелянт) не погоджується з рішенням суду про зменшення неустойки у вигляді пені на 40 відсотків.

Щодо цього, апеляційний суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому Суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Суд звертається до правових висновків викладених в постанові ОП КГС ВС від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22.

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки судом першої інстанції апеляціний суд виходить з такого.

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Поряд з викладеним Суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Судами у цій справі встановлено, що між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) укладено договір поставки солі таблетованої.

Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру неустойки до 40 відсотків від заявленої суми позивача, а саме пені в розмірі 39 480,80 грн.

Так, місцевий господарський суд дійшов висновку про зменшення заявленої до стягнення пені на 40% та присудив до стягнення з відповідача на користь позивача, зокрема, 59 371,20 грн. пені.

Верховний Суд зазначає, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20). Саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 03.03.2019 у справі № 925/74/19; від 02.06.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/2455/20).

Як було зазначено вище, за неналежне виконання умов договору поставки від 13.08.2023 за №854/23 (прострочення постачальником виконання зобов`язань з поставки товару), порушення п. 6.3.1, п. 6.3 умов договору, позивачем на підставі п. 7.9 договору, нараховано пеню в розмірі 98 952,00 грн. за період з 10.10.2023 по 24.10.2024.

Оскільки ПП Віктор-Ком Імпекс не виконало зобов`язання перед позивачем, суд першої інстанції обгрунтовано задоволив вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції застосовано положення ст. 526 ЦК України про необхідність належного виконання договірного зобов`язання та не звільнено від відповідальності відповідача за неналежне виконання зобов`язання (ст. 617 ЦК України), також порушення відповідачем зобов`язання не завдало збитків іншим учасниками господарських відносин.

Щодо посилання апелянта на позицію викладену в поставнові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17 про здійснення підприємницької діяльності на власний ризик, апеляційний суд зазначає, що вона не є ревалентною до цієї справи, а тому не врахована апеляційним судом.

Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20) та ін).

З огляду на викладене, реалізуючи свої дискреційні повноваження, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, беручи до уваги відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань, з огляду на надмірність розміру пені у даних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість зменшення розміру заявленої пені на 40% та стягнення пені в розмірі 18 228,00 грн..

Беручи до уваги наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження, а заперечення відповідача були підтвердженні дослідженими матеріалами справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.01.2025 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ :

1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства Укргазвидобування б/н від 03.02.2025 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.01.2025 у справі №926/2900/24 залишити без змін

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддяБойко С. М.

СуддіБонк Т.Б.

Якімець Г.Г.