Постанова

від 28.04.2025 по справі 906/47/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

28 квітня 2025 року Справа № 906/47/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Народицької селищної ради

на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 11.03.2025

(постановлену у м. Житомирі)

у справі № 906/47/24 (суддя Кравець С.Г.)

за позовом заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до відповідачів:

1) Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області

2) Народицької селищної військової адміністрації Коростенського району Житомирської області

за участю у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України

2) Національної академії наук України

3) Міністерства аграрної політики та продовольства України

4) Державної інспекції ядерного регулювання України

5) Державного агентства України з управління зоною відчуження

6) Державної екологічної інспекції України

7) Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів

8) Житомирської обласної ради

9) Житомирської обласної військової адміністрації

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації права та зобов`язання повернення земельних ділянок

Відповідно до ч. 13 ст. 8, п. 6 ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) розглядаються судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №906/47/24 за позовом заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області та Народицької селищної військової адміністрації Коростенського району Житомирської області про:

- усунення перешкод державі в особі Кабінету Міністрів України у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом:

1. Скасування державної реєстрації права комунальної власності Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області на земельні ділянки загальною площею 359,2962 га з кадастровим номером 823786600:08:000:0328 площею 83,4397 га; з кадастровим номером 1823784400:02:002:0001 площею 39,5866 га; з кадастровим номером 1823783400:02:000:0008 площею 30,834 га; з кадастровим номером 1823786600:05:000:0001 площею 88,2761 га, з кадастровим номером 1823786600:06:000:0059 площею 117,1598 га.

2. Зобов`язання Народицької селищної ради, Народицької селищної військової адміністрації повернути державі в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки:

з кадастровим номером 1823786600:08:000:0328 площею 83,4397 га;

з кадастровим номером 1823784400:02:002:0001 площею 39,5866 га;

з кадастровим номером 1823783400:02:000:0008 площею 30,834 га;

з кадастровим номером 1823786600:05:000:0008 площею 3,6340 га;

з кадастровим номером 1823786600:05:000:0007 площею 69,9862 га;

з кадастровим номером 1823786600:05:000:0006 площею 14,6559 га;

з кадастровим номером 1823786600:06:000:0065 площею 68,3952 га;

з кадастровим номером 1823786600:06:000:0066 площею 48,7646 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні земельні ділянки належать до земель зони безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, власником яких є держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, а тому державна реєстрація права комунальної власності за Народицькою селищною радою на спірні земельні ділянки є незаконною.

07.03.2025 представником Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області подано зустрічну позовну заяву до якої додано заяву про поновлення строку на подання зустрічного позову.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 11.03.2025 у справі № 906/47/24 відмовив у задоволенні заяви Народицької селищної ради №121вих/25 від 03.03.2025 про поновлення строку на подання зустрічного позову. Зустрічну позовну заяву Народицької селищної ради №122вих/25 від 03.03.2025 до Кабінету міністрів України про визнання відсутнім права державної власності на земельні ділянки та додані до неї документи повернув заявнику без розгляду.

Така ухвала мотивована тим, що заявником пропущений строк для подання зустрічного позову і заявником не наведено об`єктивних причин неможливості вчасно підготувати та подати зустрічний позов, наявності перешкод у зібранні і поданні відповідних доказів.

Відтак враховуючи, що зустрічний позов подано з порушенням вимог ч. 1 ст. 180 ГПК України, а заяву про поновлення строку для подання зустрічного позову суд визнав необґрунтованою, суд виснував про повернення зустрічної позовної заяви.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулася Народицька селищна рада, в якій просить ухвалу Господарського суду Житомирської області від 11.03.2025 у справі №906/47/24, скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

Народицька селищна рада з об`єктивних причин не мала можливості подати у цій справі зустрічний позов у строк для подання відзиву, оскільки станом на лютий 2024 року у розпорядженні селищної ради були відсутні докази того, що межі зон радіоактивного забруднення за межами населених пунктів не установлені Кабінетом Міністрів України у відповідності до вимог і порядку, визначених Законом України «Про правовий режим територій, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Майже всі докази, які покладені в основу зустрічного позову, датовані вже після лютого 2024 року.

Наведені обставини вказують на поважність причин пропуску Народицькою селищною радою строку на подання до суду зустрічного позову у цій справі та наявність підстав для поновлення такого строку.

Суд першої інстанції належним чином не дослідив поважність причин пропуску Народицькою селищною радою строку на подання зустрічного позову, підійшовши формально до вирішення даного питання.

За наведеного скаржник вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви представника Народицької селищної ради про поновлення строку на подання зустрічного позову у господарській справі № 906/47/24 за №121вих/25 від 03.03.2025, що призвело до обмеження права скаржника на доступ до суду.

Прокурор подав суду апеляційної інстанції відзив, в якому вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення, з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про пропуск відповідачем строку на подаяння зустрічної позовної заяви та необґрунтованість доводів про наявність підстав для поновлення пропущеного строку.

Заяву про продовження строку на подання відзиву Народицька селищна рада до закінчення встановленого судом строку не подавала та судом строк для подання відзиву на позов не продовжувався.

З огляду на те, що встановлений судом строк сплив та не може бути поновлений, зустрічна позовна заява Народицької селищної ради правомірно повернута судом.

Подання зустрічного позову через півтора роки після спливу строку на його подання має вочевидь штучний характер, не спрямоване на реальний захист прав, оскільки особа зловживає своїм правом на судовий захист, не маючи на меті захисту будь-якого охоронюваного законом інтересу.

Просить апеляційну скаргу Народицької селищної ради залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 11.03.2025 у справі № 906/47/24 - без змін.

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у відзиві на апеляційну скаргу, з посиланням на правові висновки Верховного Суду, вказує, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про поновлення строку на подання відзиву з огляду на положення статті 119 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

При цьому, ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності з посиланням на відповідні докази, які подаються господарському суду на загальних підставах).

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку заявником, і лише сам факт подання заявником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк.

Кабінет Міністрів України подав відзив, у якому вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а судове рішення суду першої інстанції - законним, обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, з таких підстав.

Право на подання зустрічного позову може бути реалізовано виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

Процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву та зустрічного позову закінчився 14.02.2024 (включно). Тобто, в цей строк відповідач у справі мав можливість подати зустрічну позовну заяву. Однак, останній таким правом, в установлений судом строк, не скористався.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви Народицької селищної ради про поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки заявником не наведено змістовних і вагомих доводів щодо вчинення останнім всіх необхідних і можливих заходів, які об`єктивно вказували б на наявність непереборних обставин, що заважали йому вчасно підготувати і подати зустрічний позов; не надано доказів того, що перешкоди у зібранні і поданні відповідних доказів були об`єктивними і непередбачуваними, спричинені затримкою інших органів, установ, у яких вони витребовувались.

Крім того, судом враховано приписи ГПК України якими передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу, чого скаржником зроблено не було.

Зважаючи, що зустрічний позов Народицькою селищною радою подано з порушенням вимог ч. 1 ст. 180 ГПК України та відсутністю підстав для задоволення заяви Народицької селищної ради про поновлення пропущеного процесуального строку, у зв`язку з її необґрунтованістю, суд дійшов правильного висновку зустрічна позовна заява Народицької селищної ради №122вих/25 від 03.03.2025 підлягає поверненню заявнику.

На думку КМУ, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції, а тому не заслуговують на увагу та не підлягають задоволенню.

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу Народицької селищної ради, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при постановлені ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржену ухвалу залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що в провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №906/47/24 за позовом заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області та Народицької селищної військової адміністрації Коростенського району Житомирської області про:

- усунення перешкод державі в особі Кабінету Міністрів України у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом:

1. Скасування державної реєстрації права комунальної власності Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області на земельні ділянки загальною площею 359,2962 га з кадастровим номером 823786600:08:000:0328 площею 83,4397 га; з кадастровим номером 1823784400:02:002:0001 площею 39,5866 га; з кадастровим номером 1823783400:02:000:0008 площею 30,834 га; з кадастровим номером 1823786600:05:000:0001 площею 88,2761 га, з кадастровим номером 1823786600:06:000:0059 площею 117,1598 га.

2. Зобов`язання Народицької селищної ради, Народицької селищної військової адміністрації повернути державі в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки:

з кадастровим номером 1823786600:08:000:0328 площею 83,4397 га;

з кадастровим номером 1823784400:02:002:0001 площею 39,5866 га;

з кадастровим номером 1823783400:02:000:0008 площею 30,834 га;

з кадастровим номером 1823786600:05:000:0008 площею 3,6340 га;

з кадастровим номером 1823786600:05:000:0007 площею 69,9862 га;

з кадастровим номером 1823786600:05:000:0006 площею 14,6559 га;

з кадастровим номером 1823786600:06:000:0065 площею 68,3952 га;

з кадастровим номером 1823786600:06:000:0066 площею 48,7646 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні земельні ділянки належать до земель зони безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, власником яких є держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, а тому державна реєстрація права комунальної власності за Народицькою селищною радою на спірні земельні ділянки є незаконною.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 29.01.2024, серед іншого, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив відповідачам надати господарському суду письмові відзиви на позовну заяву, при наявності заперечень, обґрунтувати їх документально з посиланням на закон - у строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали; одночасно надіслати позивачу та прокуратурі копії відзивів та доданих до них документів, докази такого направлення надати суду (т. 2, а. с. 189-190).

Як убачається із відомостей КП "Діловодство спеціалізованого суду" вказана ухвала була отримана Народицькою селищною радою 29.01.2024 о 18:16 год. в електронний кабінет останньої.

07.03.2025 представником Народицької селищної ради подано зустрічну позовну заяву до якої додано заяву про поновлення строку на подання зустрічного позову (т. 11, а. с. 162-202).

Як зазначено вище, Господарський суд Житомирської області ухвалою від 11.03.2025 у справі № 906/47/24 відмовив у задоволенні заяви Народицької селищної ради №121вих/25 від 03.03.2025 про поновлення строку на подання зустрічного позову. Зустрічну позовну заяву Народицької селищної ради №122вих/25 від 03.03.2025 до Кабінету міністрів України про визнання відсутнім права державної власності на земельні ділянки та додані до неї документи повернув заявнику без розгляду (т. 11, а. с. 213-215).

Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Частиною п. 1 ст. 46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 46 ГПК України визначено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 180 ГПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Частиною 8 статті 165 ГПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Отже, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

У цьому випадку у системному зв`язку з наведеними вище приписами застосуванню підлягають також норми статті 118 ГПК України за якими право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином у разі подання зустрічного позову поза межами строку встановленого судом для подання відзиву, суд повертає заяву заявнику.

Щодо застосування вказаних норм існує стала і послідовна судова практика, їх застосування є очевидним та не викликає сумнівів.

Суд також враховує, що відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Із вище встановлених обставин вбачається, що суд першої інстанції, ухвалою від 29.01.2024 у справі №906/47/24 встановив, у тому числі Народицькій селищній раді, строк для подання відзиву на позов - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно із п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

За приписами ч. 1 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Як убачається із довідки про доставку електронного листа, ухвала Господарського суду Житомирської області від 29.01.2024 була доставлена в електронний кабінет Народицької селищної ради 29.01.2024 о 18:16 год., а тому вважається врученою 30.01.2024.

Таким чином, строк для подання відзиву на позовну заяву, а відповідно і зустрічного позову, сплив 14.02.2024.

Проте, із зустрічним позовом до суду Народицька селищна рада звернулася лише 07.03.2025 тобто, з пропуском встановленого законом процесуального строку для пред`явлення зустрічного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Одночасно Народицькою селищною радою подано заяву про поновлення строку на подання зустрічного позову.

Така заява мотивована тим, що селищна рада з об`єктивних причин не мала можливості подати зустрічний позов у строк для подання відзиву, оскільки, станом на лютий 2024 року, у її розпорядженні були відсутні докази того, що межі зон радіоактивного забруднення за межами населених пунктів не установлені Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог і порядку, визначених Законом України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Продовжує, що майже всі докази, які покладені в основу зустрічного позову, датовані вже після лютого 2024 року.

Посилається на те, що Північно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 09.01.2025 у справі №906/1419/23 зазначив, що з огляду на норму ч.5 ст.2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", належним і допустимим доказом установлення меж зон є відповідне рішення уповноваженого органу, яким є Кабінет Міністрів України, прийняте у відповідності до визначеної законом адміністративної процедури. Також Північно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 13.01.2025 у справі №906/47/24 зазначив, що законодавством визначено особу, котра визначає межі територій, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи - Кабінет Міністрів України.

Таким чином, на переконання заявника, підстави для подання зустрічного позову стали існувати вже в січні 2025 року, у зв`язку з чим Народицька селищна рада просила суд поновити строк на подання зустрічного позову у справі №906/47/24.

Надаючи оцінку таким твердженням Народицької селищної ради, апеляційний господарський суд зважає на таке.

Із правового контексту норм статей 118, 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини для поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17).

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити пропущений строк, крім випадків, передбачених положеннями Господарського процесуального кодексу України. Отже, вирішуючи це питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).

Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Отже, питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши доводи заявника, апеляційний господарський суд вказує, що всі наведені скаржником обставини є суб`єктивними, не є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення заявника та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного пред`явлення зустрічного позову у встановлений законом строк.

Скаржник посилався, що докази, які покладені в основу зустрічного позову, датовані вже після лютого 2024 року, а саме:

- лист Державного агентства України з управління зоною відчуження № 03- 1305/12-24 від 11.04.2024 (т. 5, а. с. 17);

- лист Міністерства аграрної політики та продовольства України № 21-6000- 09/10237 від 11.04.2024 (т. 5, а. с. 21);

- лист Державної інспекції ядерного регулювання України № 09-14/01/5217-5823 від 15.04.2024 (т. 5, а. с. 25);

- лист Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 25/2- 22/4852-24 від 11.04.2024 (т. 5, а. с. 12);

- лист Секретаріату Кабінету Міністрів України № 9574/0/2-24 від 22.04.2024 (т. 5, а. с. 94);

- лист Національної академії наук України № 72/610-12 від 17.04.2024 (т. 5, а. с. 93);

- лист Державного архіву Житомирської області від 04.06.2024 № К-2926/02 (т. 5, а. с. 180);

- лист Секретаріату Кабінету Міністрів України № 2762/0/2-25 від 31.01.2025 (т. 10, а. с. 194).

В той же час, суд апеляційної інстанції вказує, що такі листи були отримані в період квітнень-червень 2024 року (окрім листа Секретаріату Кабінету Міністрів України № 2762/0/2-25 від 31.01.2025) на адвокатські запити представника скаржника, а саме: № 0804/5 від 08.04.2024, № 0804/6 від 08.04.2024, № 0804/7 від 08.04.2024, № 0804/8 від 08.04.2024, № 0804/9 від 08.04.2024, №1504/2 від 15.04.2024, № 2905 від 29.05.2024, № 29вих/25 від 29.01.2025 (т. 5, а. с. 9-11, 14-16, 18-20, 22-24, 95-97, 98-100, 173-175; т. 10, а. с.149-153).

Отже, отримання відповідних доказів у квітні-червні 2024 року та січні 2025 року відбулося не через затримку органів чи установ до котрих були спрямовані адвокатські запити, а через подання адвокатських запитів вже після спливу строку на подання відзиву та є наслідком дій представника скаржника.

Крім того, суд першої інстанції вірно зауважив, що відповідно до ч. 4 ст. 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Однак, Народицькою селищною радою не було подано відповідної заяви.

Таким чином, в задоволенні заяви про поновлення строку для подання зустрічного позову слід відмовити, через її необґрунтованість.

Щодо твердження скаржника про позбавлення його права на доступ до суду, внаслідок повернення зустрічної позовної заяви, суд бере до уваги, що доступ до правосуддя, в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню та обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Суд вказує, що скаржник, унаслідок постановлення оскарженої ухвали, не був позбавлений права на звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки має право на судовий захист, шляхом звернення до суду в установленому законом порядку на загальних підставах.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вказує, що місцевий господарський суд вірно виснував про повернення зустрічної позовної заяви Народицької селищної ради №122вих/25 від 03.03.2025, оскільки вона подана з порушенням приписів ч. 1 ст. 180 ГПК України, а заява про поновлення строку для подання зустрічного позову визнана судом необґрунтованою.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 11.03.2025 у справі № 906/47/24 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Народицької селищної ради - без задоволення.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Народицької селищної ради залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 11.03.2025 у справі № 906/47/24 - без змін.

2. Справу № 906/47/24 надіслати Господарському суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.