Рішення

від 28.04.2025 по справі 910/1620/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.04.2025Справа № 910/1620/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/1620/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ БУДСЕРВІС" (04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, буд. 4-В, прим. №295; код ЄДРПОУ: 39778632)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ФІРМА "ІНВЕКС ТЕЛЕКОМ" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 169; код ЄДРПОУ: 18017573)

про стягнення заборгованості у розмірі 841 500,00 грн.

без виклику представників сторін,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Стислий виклад позовних вимог.

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧА ФІРМА «ІНВЕКС ТЕЛЕКОМ» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 841 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» (надалі - Позивач/Генпідрядник) та ТОВ «Виробнича фірма «ІНВЕКС ТЕЛЕКОМ» (надалі - Відповідач/Підрядник) укладено Договір підряду №12/09-ПР/23-7В7.9 від 12.09.2023 (далі - «Договір») на виконання комплексу підрядних робіт з улаштування системи відеоспостереження та системи контролю доступу (СКД) в паркінгу № 7.9. (надалі - «Роботи») в складі «комплексна забудова мікрорайонів VI, VII, VIII, IX, X, XIII багатофункціонального житлового району (VI, VII, IX, X, XIII мікрорайони) на проспекті Правди навпроти перетину з проспектом Василя Порика у Подільському районі м. Києва (VII мікрорайон 3 черга, паркінг 7.9.)», в обсягах та за цінами, та у строки, що визначені у Додатках до даного Договору - «Договірна ціна».

Договірна ціна за Договором складає 524 462,44 грн. (п. 4.1. Договору та Додаток № 1 до Договору).

На виконання умов Договору Позивачем було виконано умови цього Договору та сплачено Відповідачу авансований платіж в розмірі 389 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 13.09.2023.

ТОВ «Моноліт Будсервіс» було направлено ТОВ «ВФ «Індекс Телеком» лист-вимогу від 18.01.2024 № 88 про негайне надолуження строків виконання робіт та закінчення всіх робіт в повному обсязі до кінця січня 2024. У відповідь на зазначену вимогу ТОВ «ВФ «ІнвексТелеком» листом № 128/1-24 від 28.01.2024 визнало порушення строків виконання робіт та зобов`язалось до кінця січня 2024 закінчити всі Роботи за Договором. Але Підрядник знову грубо порушив свої обіцянки та до виконання Робіт так і не приступив.

Керуючись п. 2.2.5, 13.3-13.4 цього Договору Позивач направив Відповідачу вимогу від 31.01.2025 №116, відповідно до якої Відповідачу було повідомлено про дострокове розірвання (припинення) Договору та необхідність повернення авансу (боргу) в сумі 389 000,00 грн. протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання даної Вимоги. Вказана вимога була направлена засобами поштового зв`язку 31.01.2025 та на електронну пошту Відповідача 03.02.2025. Відповідач мав повернути 389 000,00 грн. до 08.02.2025 включно, що ним не було зроблено.

Cума основного боргу Відповідача перед Позивачем становить 389 000,00 грн.

Згідно п. 8.5. Договору у випадку порушення Підрядником строків виконання Робіт, визначених Договором, останній зобов`язаний сплатити на користь Генпідрядника штрафні санкції у розмірі 2000,00 (дві тисячі) грн. за кожен день такого прострочення та відшкодувати завдані таким порушенням обґрунтовані збитки. Відповідно до п. 8.5.1. Договору в разі, якщо порушення строків виконання Робіт за виною Підрядника буде тривати понад 10 (десять) календарних днів, Підрядник додатково сплачує на користь Генпідрядника штрафну санкцію у розмірі 500,00 (п`ятсот гривень) грн. за кожен календарний день прострочення.

Листом-вимогою від 18.01.2024 № 88 Генпідрядником було встановлено нові строки виконання Робіт, а саме: до 31.01.2024 включно, тому прострочення строків виконання Робіт Підрядником становить (з 01.02.2024 по 07.02.2025) 372 дні (6 місяців складає 183 дні).

Загальна сума заборгованості становить 841 500,00 грн., з яких: сума основного боргу - 389 000,00 грн., штрафні санкції - 452 500,00 грн.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у відповідності до приписів ст. 178 ГПК України не скористався.

Процесуальні дії у справі

12.02.2025 систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2025 залишено позов без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2025 заяву ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» про забезпечення позову повернуто заявнику.

17.02.2025 через систему «Електронний суд» представником позивачем було сформовано заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено: ордер на підтвердження повноважень Панова Д.І. як представника ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» на надання правничої допомоги, у якому зазначено вірну, повну назву суду, у якому надається правова допомога адвокатом; докази надсилання копії заяви про усунення недоліків позовної заяви з доданими відповідачу.

19.02.2025 через систему «Електронний суд» представником позивача подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала суду від 21.02.2025 була направлена відповідачу в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останнім, про що свідчить повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Враховуючи викладене, позивач та відповідач повідомлені належним чином про розгляд даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» про забезпечення позову.

22.04.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» (надалі - Позивач/Генпідрядник) та ТОВ «Виробнича фірма «ІНВЕКС ТЕЛЕКОМ» (надалі - Відповідач/Підрядник) укладено Договір підряду №12/09-ПР/23-7В7.9 від 12.09.2023 (далі - «Договір») на виконання комплексу підрядних робіт з улаштування системи відеоспостереження та системи контролю доступу (СКД) в паркінгу № 7.9. (надалі - «Роботи») в складі «комплексна забудова мікрорайонів VI, VII, VIII, IX, X, XIII багатофункціонального житлового району (VI, VII, IX, X, XIII мікрорайони) на проспекті Правди навпроти перетину з проспектом Василя Порика у Подільському районі м. Києва (VII мікрорайон 3 черга, паркінг 7.9.)», в обсягах та за цінами, та у строки, що визначені у Додатках до даного Договору - «Договірна ціна».

Відповідно до п. 1.1, п. 1.2 Договору, який підписаний Генпідрядником, Підрядником та скріплений печаткою, Генпідрядник доручає та оплачує, а Підрядник зобов`язується за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, Ресурсів (будівельних матеріалів, Обладнання, устаткування тощо) та будівельної машинної техніки, у відповідності до даного Договору, Проектної документації та Законодавства виконати комплекс підрядних робіт з улаштування системи відео спостереження та системи контролю доступу (СКД) у паркінгу №7.9 (надалі - «Роботи») в складі «комплексна забудова мікрорайонів VI, VII, VII, IX, X, XIII багатофункціонального житлового району (VI, VII, VII, IX, X, XIII мікрорайони) на проспекті Правди навпроти перетину з проспектом Василя Порика у Подільському районі м. Києва (VII мікрорайон 3 черга, паркінг №7, 9)», в обсягах та за цінами, та у строки, що визначені у Додатках до даного Договору - «Договірна ціна з локальним кошторисом та підсумковою відомістю матеріальних ресурсів». Роботи, що виконуються Підрядником за цим Договором: Забезпечення (доставка) всіх необхідних для виконання Робіт Ресурсів (будівельних матеріалів, Обладнання, устаткування, інструментів тощо), будівельної машинної техніки, вантажопідіймальних механізмів, витратних матеріалів тощо; Монтаж та налаштування системи відеоспостереження та СКД; Виконання дій та здійснення заходів в межах повноважень та зобов`язань Підрядника згідно з Законодавством щодо сприяння введення в експлуатацію Об`єкту з оформленням (підписанням) необхідних документів від (для) відповідних органів державного нагляду та контролю.

Відповідно до п. 1. 3. Договору, який підписаний Генпідрядником, Підрядником та скріплений печаткою, Роботи за даним Договором виконуються в обсягах, визначених Проектною документацією та Додатками до Договору - «Договірна ціна з локальним кошторисом та підсумковою відомістю матеріальних ресурсів», «Графік виконання Робіт». Остаточний обсяг Робіт буде визначено згідно з Актами приймання виконаних будівельних робіт по формі №КБ-2в та Довідками про вартість виконаних підрядних робіт та витрати по форму №КБ-3.

Відповідно до п. 2.1.6, 2.1.7, 2.1.8 Договору, який підписаний Генпідрядником, Підрядником та скріплений печаткою, Генпідрядник зобов`язаний: здійснювати оплату виконаних Робіт в обсягах та в строки, що передбачені Договором. Після завершення виконання Підрядником Робіт в повному обсязі, прийняти їх за кінцевим Актом приймання-передачі виконаних будівельних робіт. Розглянути та підписати Довідку про вартість виоканих підрядних робіт та витрати по формі КБ-3 (надалі за текстом - Довідка №КБ-3) та Акт приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в (надалі за текстом - Акт №КБ-2в) протягом 10 календарних днів з моменту їх отримання та/або в цей же строк надати Підряднику обґрунтовані заперечення (мотивовану відмову), забезпечити оплату Робіт Підрядника у термін 10 банківських днів з моменту підписання Акту КБ-2в та Довідки КБ-3. Мотивована відмова складається Генпідрядником у випадку виявлення ним при огляді виконаних Підрядником робіт відхилень від Робочої документації, ДБНів, Державних стандартів, технічних умов, вказівок Генпідрядника та/або його Представників та інших недоліків. У випадку ненадходження Підряднику від Генпідряднику у вказаний строк мотивованої відмови від підписання Акту №КБ-2в та Довідки №КБ-3, останні вважаються прийнятими Генпідрядником без зауважень та підлягають оплаті згідно умов даного Договору.

Відповідно до п. 2.2.5 Договору, який підписаний Генпідрядником, Підрядником та скріплений печаткою, Генпідрядник має право у випадку порушення Підрядником строку початку чи неодноразового порушення строків виконання Робіт більше ніж на 10 календарних днів, або якщо Підрядник при виконанні Робіт не дотримується вимог Проектної документації, Законодавства, істотно відступивши від умов Договору, що погіршило результати Робіт, або допустив інші недоліки в Роботах, чи якість Ресурсів Підрядника та Робіт є незадовільною, Генпідрядник має право за своїм вибором вимагати: безоплатного виправлення цих недоліків у визначений строк, що відповідає технічному циклу будівництво Об`єкту, або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування понесених витрат за рахунок Підрядника, у порядку, визначеному п. 6.6 Договору, або в односторонньому порядку розірвати Договір та вимагати від Підрядника повернення грошових коштів, що були перераховані Генпідрядником на виконання робіт Підряднику згідно Договору, відшкодування збитків та повернення будівельного майданчика (фронту робіт) і всієї переданої документації.

Відповідно до п. 2.3.5 Договору, який підписаний Генпідрядником, Підрядником та скріплений печаткою, Підрядник зобов`язаний виконувати Роботи якісно, в повному обсязі, у відповідності з умовами Договору та до Проектної документації, Законодавства та в строки, що передбачені Договором.

Відповідно до п. 2.3.18, 2.3.19 Договору, який підписаний Генпідрядником, Підрядником та скріплений печаткою, Підрядник зобов`язаний подавати щомісячно Генпідряднику виконані роботи по Акту № КБ-2в та Довідку № КБ-3. Підрядник надає на розгляд Генпідряднику оформлені Акти № КБ-2в та Довідки № КБ-3 в 3-х примірниках для перевірки у термін не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа звітного місяця. Акти № КБ-2в та Довідки № КБ-3 повинні бути підписані представником технічного нагляду Замовника будівництва в частині обсягів та якості виконаних робіт та керівником будівництва Об`єкту (начальником дільниці) від Генпідрядника. Акти № КБ-2в та Довідки № КБ-3, що не підписані вказаними уповноваженими особами від Генпідрядника, до розгляду не приймаються. Разом з Актами № КБ-2в та Довідками КБ-3 Підрядник зобов`язаний передати повний комплект виконавчої документації згідно п. 2.3.22. Договору. Після підписання Договору, та у продовж виконання Робіт, перед кожною закупівлею матеріальних ресурсів Підрядник зобов`язаний подавати у рахунки фактури відповідних постачальників Ресурсів, необхідних для виконання Робіт, для погодження їх ціни Генпідрядником.

Відповідно до п. 3.1, п. 3.2, п. 3.3 Договору, який підписаний Генпідрядником, Підрядником та скріплений печаткою, Підрядник приступає до виконання Робіт за даним Договором за умови: передачі Генпідрядником Проектної та дозвільної документації згідно п. 2.1.1. Договору; передачі Генпідрядником фронту робіт по акту прийому-передачі; перерахування Генпідрядником першого траншу авансового платежу Підряднику згідно п. 4.7.1. Договору, - та зобов`яжуться завершити їх повне виконання протягом термінів, визначених в Додатку №2 до даного договору - «Графік виконання робіт», в якому вказано строки, технологічна послідовність та етапи виконання Робіт. Строки виконання робіт можуть бути змінені виключно за взаємною згодою Сторін, про що Сторонами складається Додаткова угода до даного Договору. Будь-які зміни строків виконання Робіт вступають в силу тільки після їх погодження та затвердження Сторонами, про що Сторони укладають Додаткові угоди до даного Договору та/або підписують нову редакцію Додаткову №2 Договору «Графік виконання робіт», в яких будуть відображені такі зміни.

Відповідно до п. 4.1 Договору, який підписаний Генпідрядником, Підрядником та скріплений печаткою, Загальна Ціна Робіт, виходячи з обсягу виконуваних робіт згідно з Проектною документацією, з урахуванням Ресурсів Підрядника, визначена Сторонами у Додатку №1 до даного Договору - «Договірна ціна з локальним кошторисом та підсумковою відомістю матеріальних ресурсів» (далі - «Ціна Робіт»), який становитиме його невід`ємну частину. Сторони домовились про остаточне погодження та підписання Додатку №1 протягом не більше 30 календарних днів з моменту укладання даного Договору.

Відповідно до п. 8.5, п. 8.5.1, п. 8.5.2 Договору, який підписаний Генпідрядником, Підрядником та скріплений печаткою, У випадку порушення Підрядником строків виконання Робіт згідно п. 3.1 Договору, як і кінцевого строку виконання Робіт щодо їх етапів та/або черговості, так і відповідно кінцевого строку виконання всього обсягу Робіт за Договором, останній зобов`язаний сплатити на користь Генпідрядника штрафні санкції у розмірі 2000,00 грн. за кожен день такого прострочення та відшкодувати завдані таким порушенням обґрунтовані збитки. В разі, якщо порушення строків виконання Робіт за виною Підрядника буде тривати понад 10 календарних днів, Підрядник додатково сплачує на користь Генпідрядника штрафну санкцію у розмірі 500, 00 грн. за кожен календарний день прострочення, починаючи з першого дня прострочення. Підрядник не несе відповідальності за порушення строків виконання Робіт, якщо таке порушення стало внаслідок невиконання чи неналежного виконання Генпідрядником своїх зобов`язань за Договором, і таке порушення Договору, допущене Генпідрядником, прямо впливає на строки виконання Підрядником Робіт.

Відповідно до п. 3.1 Договору, який підписаний Генпідрядником, Підрядником та скріплений печаткою, Підрядник приступає до виконання Робіт за даним Договором за умови, зокрема, коли Генпідрядник перерахує Підряднику перший транш авансового платежу.

На виконання умов п. 3.1 Договору, який підписаний Генпідрядником, Підрядником та скріплений печаткою, ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» перерахував на рахунок ТОВ «ВИРОБНИЧА ФІРМА «ІНВЕКС Телеком» перший транш авансового платежу в розмірі 389 000, 00 грн. (платіжна інструкція №32623 від 13.09.2023).

Як зазначає позивач у позовній заяві, на виконання умов Договору Позивачем було виконано умови цього Договору та сплачено Відповідачу Позивачем було виконано умови цього Договору та сплачено Відповідачу авансований платіж в розмірі 389 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 13.09.2023.

ТОВ «Моноліт Будсервіс» було направлено ТОВ «ВФ «Інвекс Телеком» лист-вимогу від 18.01.2024 № 88 про негайне надолуження строків виконання робіт та закінчення всіх робіт в повному обсязі до кінця січня 2024. У відповідь на зазначену вимогу ТОВ «ВФ «Інвекс Телеком» листом № 128/1-24 від 28.01.2024 визнало порушення строків виконання робіт та зобов`язалось до кінця січня 2024 закінчити всі Роботи за Договором. Але Підрядник знову грубо порушив свої обіцянки та до виконання Робіт так і не приступив.

Позивач керуючись п. 2.2.5, 13.3-13.4 цього Договору направив Відповідачу вимогу від 31.01.2025 №116, відповідно до якої Відповідачу було повідомлено про дострокове розірвання (припинення) Договору та необхідність повернення авансу (боргу) в сумі 389 000,00 грн. протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання даної Вимоги. Вказана вимога була направлена засобами поштового зв`язку 31.01.2025 та на електронну пошту Відповідача 03.02.2025. Відповідач мав повернути 389 000,00 грн. до 08.02.2025 включно, що ним не було зроблено, відповідно до Вимоги про дострокове розірвання (припинення) Договорів та повернення грошового авансу (боргу).

Сума основного боргу Відповідача перед Позивачем становить 389 000,00 грн., а також позивач просить стягнути штрафні санкції у розмірі 452 500, 00 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Судом під час розгляду справи по суті було досліджено докази, якими позивач обґрунтовував свої доводи, а саме копії: Договору підряду №12/09-ПР/23-7В7.9 від 12.09.2023, який підписаний Генпідрядником, Підрядником та скріплений печаткою з Додатком; платіжну інструкцію №32623 від 13.09.2023; вимоги про дострокове розірвання (припинення) Договорів та повернення грошового авансу (боргу) №116 від 31.01.2025 та акту звіряння взаєморозрахунків ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» з ТОВ «ВФ «ІНВЕКС Телеком» за 01.02.2023-31.01.2025, які направленні з описом вкладення засобами поштового відправлення на адресу відповідача 31.01.2025; вимоги №88 від 18.01.2024 щодо надолуження строків виконання (завершення) Робіт по Договору №12/09-ПР/23-7В7 від 12.09.2023; відповіді ТОВ «ВФ «ІНВЕКС Телеком» за №128/1-24 від 28.01.2024 щодо надолуження строків виконання (завершення) Робіт по Договору №12/09-ПР/23-7В7.9 від 12.09.2023, в якому відповідач не заперечував щодо порушення ТОВ «ВФ «ІНВЕКС Телеком» встановлених Договором строків.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодекс України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших акті цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій укладений між сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина перша статті 875 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Поняття "строк виконання зобов`язання", "термін виконання зобов`язання" визначені у статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі № 925/1238/22.

Матеріалами справи встановлено, що п. 3.1 Договору встановлено, що Підрядник приступає до виконання Робіт за даним Договором за умови:

передачі Генпідрядником Проектної та дозвільної документації згідно п. 2.1.1. Договору;

передачі Генпідрядником фронту робіт по акту прийому-передачі;

перерахування Генпідрядником першого траншу авансового платежу Підряднику згідно п. 4.7.1 Договору, та зобов`язується завершити їх повне виконання протягом термінів, визначених в Додатку №2 до даного Договору, в якому вказано строки, технологічна послідовність та етапи виконання Робіт.

Відповідно до п. 3.2 Договору, Строки виконання Робіт можуть бути змінені виключно за взаємною згодою Сторін, про що Сторонами укладається Додаткова угода до даного Договору. Будь-які зміни строків виконання Робіт вступають в силу тільки після їх погодження та затвердження Сторонами, про що Сторони укладають Додаткові угоди до даного Договору та/або підписують нову редакцію Додатку №2 до Договору «Графік виконання робіт», в яких будуть відображені такі зміни.

У той же час, згідно п. 4.7 Договору Оплата Ціни Договору здійснюється Генпідрядником на користь Підрядника у наступному порядку:

п. 4.7.1. Аванси на закупівлю Підрядником Ресурсів та виконання Робіт, що є необхідним для виконання Робіт, сплачуватимуться Генпідрядником Підряднику на підставі листів-заявок останнього, поданих та погоджених Підрядником із Генпідрядником у відповідності до п. 2.3.19 Договору;

п. 4.7.2 Решту грошових коштів за виконані Роботи Генпідрядник сплачує на підставі Актів № КБ-2з та Довідки № КБ-3, які підписуються уповноваженими представниками Сторін щомісячно. Акт № КБ-2в та Довідку № КБ-3 Підрядник передає Генпідряднику не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа звітного місяця. Генпідрядник протягом 10 (десяти) днів після отримання акту перевіряє його реальність та підписує в частині фактично виконаних обсягів робіт. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-28) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3). Із суми Акту утримуються 5% (п?ять відсотків) від вартості виконаних Робіт (без урахування ціни Ресурсів Підрядника) (далі іменується - «резервне утримання»). За рахунок недоплачених 5% таким чином коштів (резервного утримання) Генпідрядник вправі покривати витрати на усунення недоліків в Роботах (виявлених навіть після прийняття Робіт Генпідрядником), які не усунені Підрядником у встановлені строки, а також компенсувати збитки, понесені з вини Підрядника. Залишкові 5% резервного утримання сплачуються Підряднику протягом 90 (дев`яносто) календарних днів після підписання кінцевого Акту приймання-передачі виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було здійснено наступну оплату: 13.09.2023 згідно платіжної інструкції №32623 сплачено 389 000, 00 грн на виконання умов п.3.1 Договору підряду №12/09-ПР/23-7В7.9.

Тобто, Позивачем було сплачено на рахунок відповідача 389 000, 00 грн.

Позивач звертаючись з даним позовом до Господарського суду міста Києва, зазначає, що в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором підряду Відповідач не виконав роботи у відповідності з умовами Договору, та в строки, що передбачені Договором.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач засобами поштового зв`язку звернувся до відповідача з Вимогою про дострокове розірвання (припинення) Договору та повернення грошового авансу (боргу) за №116 від 31.01.2025, в якій викладено вимогу про необхідність повернення незакритого Актами виконання робіт по формі №КБ-2в та Довідками №КБ-3 грошового авансу (боргу) в сумі 389 000, 00 грн. за Договором підряду №12/09-ПР/23-7В7.9 від 12.09.2023 та повідомив ТОВ «ВИРОБНИЧА ФІРМА «ІНВЕКС ТЕЛЕКОМ» про дострокове розірвання (припинення) Договору підряду №12/09-ПР/23-7В7.9 від 12.09.2023.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Стаття 846 Цивільного кодексу України визначає, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Натомість у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем робіт і відповідач таких доказів суду не надав.

У статті 849 Цивільного кодексу України передбачено права замовника під час виконання роботи.

Згідно з частиною 1 зазначеної норми замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3 статті 849 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 4 статті 849 цього Кодексу замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже, у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 Цивільного кодексу України є різними.

Однак, позивачем не надано доказів, які б свідчили про реалізацію його права як замовника у порядку ст.849 Цивільного кодексу України.

Претензії позивача містить вимогу про повернення грошового авансу (боргу) в сумі 389 000, 00 грн. та повідомлення про дострокове розірвання (припинення) Договору.

Разом з тим, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15 лютого 2019 року у справі №910/21154/17 зроблено правовий висновок, згідно із яким КГС ВС зазначив за можливе застосування до спірних правових відносин положень частини 4 статті 849 ЦК України в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

У контексті наведеного, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що згідно з принципом jura №ovit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17).

У постановах Велика Палата Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) та від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21) дійшла висновку, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку із цим суд, з`ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Отже, саме суд має обов`язок здійснити юридичну кваліфікацію відносин сторін, виходячи зі встановлених під час розгляду справи фактів, і визначити, який припис треба застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є спірні відносини, не є зміною підстави позову (обставин, якими обґрунтований позов) та обраного позивачем способу захисту (предмета позову).

Як зазначено судом вище, частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно з частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондує положенням статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Тобто, положеннями частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України законодавцем визначено більш широке поняття збитків при їх відшкодуванні за наслідками порушення умов договору підряду, де відшкодуванню підлягають і витрати зроблені замовником на виконання договірних зобов`язань.

Водночас нормами глави 83 Цивільного кодексу України урегульовано питання повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, навіть тоді коли правова підстава, на якій набуте майно, згодом відпала.

Так, частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною другою статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій набуто майно, згодом відпала.

Ураховуючи відсутність доказів належного виконання відповідачем договірних зобов`язань із виконання робіт за договором, який припинив свою дію внаслідок закінчення строку на який його було укладено, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 389 000, 00 грн відповідно до статей 849 і 1212 Цивільного кодексу України у їх сукупності.

Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі №910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16.

Суд зазначає, що відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов`язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів.

Разом з тим, щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій передбачених умовами Договору, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вже зазначалось, в п. 8.5 Договору у випадку порушення Підрядником строків виконання Робіт згідно п. 3.1 Договору, як і кінцевого строку виконання Робіт щодо їх етапів та/або черговості, так і відповідно кінцевого строку виконання всього обсягу Робіт за Договором, останній зобов`язаний сплатити на користь Генпідрядника штрафні санкції у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп за кожен день такого прострочення та відшкодування завдані таким порушенням обґрунтовані збитки. В разі, якщо порушення строків виконання Робіт за виною Підрядника буде тривати 10 календарних днів, Підрядник додатково сплачує на користь Генпідрядника штрафну санкцію у розмірі 500,00 грн. за кожен календарний день прострочення, починаючи з першого дня прострочення (п. 8.5.1 Договору).

Листом-вимогою від 18.01.2024 № 88 Генпідрядником було встановлено нові строки виконання Робіт, а саме: до 31.01.2024 включно, тому прострочення строків виконання Робіт Підрядником становить (з 01.02.2024 по 07.02.2025) 372 дні (6 місяців складає 183 дні). Таким чином, загальна сума заборгованості становить 841 500,00 грн., з яких: сума основного боргу - 389 000,00 грн., штрафні санкції - 452 500,00 грн.

Сплата штрафних санкцій не звільняє Сторону від виконання своїх зобовязань за даним Договором (п. 8.20.Договору).

Відтак, є порушенням відповідачем умов Договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення штрафних санкцій) відповідно до п. 8.5, п. 8.5.1. Договору.

Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми штрафних санкцій, суд, із урахуванням фактичних обставин даної справи, бере до уваги наступне.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 509, 524, 533-535 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Подібної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанов від 08 грудня 2020 року у справі № 903/664/19.

Відповідно до п. 8.1 Договору за невиконання чи неналежне виконання свої зобовязань за даним Договором Сторони несуть відповідальність, що передбачена чинним законодавством України та цим Договором.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із частиною 3 статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 902/855/18 звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементівпринципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Також, у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7- рп/2013 штрафні санкції мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Як вбачається з матеріалами справи у їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом.

Зокрема, Верховний Суд зазначав, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Застосоване у частині третій статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. Такі ж правові позиції викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20 та від 13.02.2024 у справі № 917/171/23.

Частина друга статті 233 ГК України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором підряду з улаштування системи відеоспостереження та системи контролю доступу в паркінгу.

Суд приймає до уваги вищевикладене, та виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - зменшує розмір неустойки на 50%, а тому позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача штрафних санкцій у розмірі 452 500, 00 грн задоволенню не підлягають.

При цьому судом враховано правову позицію Конституційного Суду України, зазначену у рішенні від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013, про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів в спростування зазначеного відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій підлягає задоволенню у розмірі 226 250, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню сума у розмірі 7382 грн. 64 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрати суми понесених позивачем на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 40 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи викладене, договір про надання правової допомоги є документом, який підтверджує домовленість між клієнтом та адвокатом щодо надання останнім послуг зі здійснення захисту, представництва тощо в обмін на визначений у такому договорі гонорар (фіксований розмір або погодинна оплата).

У свою чергу, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, №823/2638/18.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

При визначенні розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зокрема, визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанов Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми витрат на професійну правову допомогу, суд, із урахуванням фактичних обставин даної справи, бере до уваги наступне.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині 4 статті 126 ГПК України, так і в частинах 5-7 статті 129 ГПК України.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Здійснивши правовий аналіз норм статей 126 та 129 ГПК України, можна дійти висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначалось вище, чинне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах 5-7 статті 129 ГПК України.

Водночас таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, згідно з яким подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» та Адвокатом Пановим Дмитром Ігоровичем було укладено договір про надання правової допомоги б/н на умовах якого, Адвокат бере на себе зобов`язання відповідно до завдання Клієнта надавати йому правові (адвокатські) послуги, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, в обсязі та на умовах, визначених цією Угодою. Предмет надання правової допомоги є захист прав та інтересів Клієнта (п. 1.1 Договору).

Додатковою угодою №12 від 30.01.2025 до Договору (далі - додаткова угода) сторони визначили предмет цієї угоди, що Адвокат надає правову допомогу Клієнту у господарській справі у суді про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди на умовах п. 4.1 Договору сторони домовилися, що вартість послуг Адвоката за ведення цієї справи складатиме 40 000, 00 грн.

Вартість послуг може переглядатися в залежності від складності справи, кількості процесуальних дій у справі (заяви, клопотання, адвокатські запити, участь у судовому засідання), що підтверджується актом наданих послуг (п. 3 Додаткової угоди).

Згідно з п. 4 Додаткової угоди та п. 4.2 Договору Клієнт здійснює оплату послуг впродовж 30 днів календарних днів з дня ухвалення судом першої інстанції рішення по справі. При цьому результат рішення (позитивний чи негативний) не впливає на обов`язок Клієнта по оплаті наданих послуг.

На підтвердження надання правової допомоги, відповідно до п. 2.3 Договору, Адвокатом складається акт наданих послуг і направляється Клієнту.

На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката представник позивача надав:

- копію договору про надання правової допомоги б/н від 26.02.2024;

- копію додаткової угоди №7-1 від 27.12.2024 до договору (угоди) про надання правової допомоги від 26.02.2024;

- копію додаткової угоди №12 від 30.01.2025 до договору (угоди) про надання правової допомоги від 26.02.2024;

- копію акту наданих послуг до договору (угоди) про надання правової допомоги б/н від 26.02.2024 за ведення справи визначеної у Додаткової угоді №12 від 30.01.2025.

Матеріли справи не містять доказів сплати витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поряд з цим, стосовно наведених в акті наданих послуг до договору (угоди) про надання правової допомоги б/н від 26.02.2024 за ведення справи визначеної у Додатковій угоді №12 від 30.01.2025, Адвокат надав, а Клієнт прийняв юридичні послуги в межах надання правничої допомоги стосовно представництва інтересів та захисту прав Клієнта під час розгляду справи №910/1620/25 за позовом ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» до ТОВ «ВИРОБНИЧА ФІРМА «ІНВЕКС ТЕЛЕКОМ» про стягнення заборгованості за договором підряду №12/09-ПР/23-7В7.9 від 12.09.2023 щодо повного юридичного супроводу судового процесу, представництва інтересів та захисту прав Клієнта в суді, як Позивача по даній справі, в суді першої інстанції, а саме в Господарському суді міста Києва. Вартість послуг Адвоката складає 40 000, 00 грн. Суд відзначає, що фактично адвокатом надано допомогу лише в написанні позовної заяви та підготовці до подачі позову через систему «Електронний суд», відповідачем не надано відзив, а отже виключено можливість подання відповіді на відзив. При цьому, позивачем фактично заявлені вимоги виникли за договором підряду, що не вимагало від адвоката складнощів у проведенні підбору нормативно-правової бази.

Суд зазначає, що дана справа, з огляду на предмет спору і характер спірних правовідносин, кількість учасників процесу, обставини, які підлягають з`ясуванню, докази, що підлягають оцінці, не належить до категорії складних, та розгляд даної справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відтак, витрати в цій частині є недоведеними.

Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявний у справі акту наданих послуг до договору (угоди) про надання правової допомоги б/н від 26.02.2024 за ведення справи визначеної у Додаткової угоді №12 від 30.01.2025 не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, а також відповідати складності справи.

На переконання суду, враховуючи, що справа визначена як малозначна, з огляду на що здійснювався розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, розумним розміром витрат на послуги адвоката у даному спорі є сума 20 000, 00 грн., інші заявлені витрати на послуги адвоката є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу витрат.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242. 255 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ФІРМА "ІНВЕКС ТЕЛЕКОМ" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 169; код ЄДРПОУ: 18017573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ БУДСЕРВІС" (04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, буд. 4-В, прим. №295; код ЄДРПОУ: 39778632) суму основного боргу у розмірі 389 000 (триста вісімдесят дев`ять тисяч) грн 00 коп та штрафні санкції у розмірі 226 250 (двісті двадцять шість тисяч двісті п`ятдесят) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ФІРМА "ІНВЕКС ТЕЛЕКОМ" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 169; код ЄДРПОУ: 18017573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ БУДСЕРВІС" (04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, буд. 4-В, прим. №295; код ЄДРПОУ: 39778632) витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 382 (сім тисяч триста вісімдесят дві) грн. 64 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ФІРМА "ІНВЕКС ТЕЛЕКОМ" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 169; код ЄДРПОУ: 18017573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ БУДСЕРВІС" (04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, буд. 4-В, прим. №295; код ЄДРПОУ: 39778632) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА