Ухвала від 23.04.2025 по справі 916/74/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в прийнятті додаткового рішення

"23" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/74/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Ігнатишеної А.О.,

розглянувши матеріали заяви (вх. № 2-573/25 від 15.04.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю Комунтранс про розподіл судових витрат в порядку ст. 129 ГПК України

у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Комунтранс (68672, Одеська обл., Ізмаїльський район, с. Стара Некрасівка, вул. Ізмаїльська, буд. 38)

до відповідача: Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради Житсервіс (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Болградська, буд. 98)

про стягнення заборгованості

у відкритому судовому засіданні за участю

представників сторін:

від позивача: Петрова А.М.;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.04.2025 позов задоволено; стягнуто з Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради Житсервіс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комунтранс основний борг у сумі 891 114, 42 грн, інфляційні втрати у сумі 39 924, 20 грн, 3% річних у сумі 6533, 21 грн, судовий збір у розмірі 14 063, 58 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю Комунтранс (далі ТОВ Комунтранс, позивач) звернулося із заявою від 15.04.2025 (вх. № 2-573/25 від 15.04.2025) про розподіл судових витрат в порядку ст. 129 ГПК України, в якій просить: поновити строк на подачу такої заяви; стягнути з Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради Житсервіс (далі КП Житсервіс, відповідач) суму витрат на правову допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи № 916/74/25 у розмірі 40 000 грн та суму судових витрат у розмірі за копіювання додатків до позову у розмірі 32 110 грн.

У поданій заяві вказано про її повторне подання, оскільки ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.04.2025 заяву про розподіл судових витрат було повернуто без розгляду у зв`язку із відсутністю власного підпису представника. Посилаючись на положення ч. 1 ст. 119 ГПК України, вказує, що зважаючи на те, що первинна заява була подана до суду в строк, визначений законом, а повторна подається на наступний робочий день після винесення ухвали про повернення документу, просить визнати дану причину пропуску строку поважною та зважити на те, що строк порушено через помилку представника, тоді як сам позивач має мати доступ до правосуддя та заявити про реально понесені витрати в межах справи.

До вказаної заяви додано: ордер на надання правничої (правової допомоги) від 05.02.2024; акт виконаних робіт від 04.04.2025; квитанції до доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС.

КП Житсервіс у клопотанні, сформованому в системі «Електронний суд» 21.04.2025 (вх. № 12713/25 від 21.04.2025), просило:

- заяву (вх. № 2-573/25 від 15.04.2025) ТОВ «Комунтранс» про розподіл судових витрат залишити без розгляду, а долучені до неї докази не приймати;

- у випадку незадоволення вимоги, викладеної у першому пункті цієї заяви зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ «Комунтранс» під час розгляду справи № 916/74/25, що підлягають стягненню, до 5000 грн, а у задоволенні решти вимог заяви ТОВ «Комунтранс» (вх. № 2-573/25 від 15.04.2025) про розподіл судових витрат (зокрема, в частині стягнення витрат на копіювання документів) відмовити;

- провести розгляд заяви ТОВ «Комунтранс» про розподіл судових витрат, призначений на 23.04.2025, за відсутності представника відповідача.

Відповідач вказує, що до закінчення судових дебатів у справі від ТОВ «Комунтранс» чи його представника до суду не надходило як усної, так і письмової заяви про відшкодування судових витрат, які понесені стороною у зв`язку з розглядом справи, та подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а тому долучені до заяви про розподіл судових витрат докази не можуть бути прийняті судом, оскільки подані з порушенням порядку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України, а сама заява підлягає залишенню без розгляду.

Зазначає, що позивачем до заяви не додано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, із зазначенням дат виконання робіт (надання послуг), опису кожної конкретної виконаної дії (наприклад, аналіз документів, підготовка позову, участь у засіданні тощо), витраченого на кожну таку дію часу та інших даних, що дозволили б об`єктивно оцінити фактичний обсяг наданої допомоги. Така відсутність деталізації унеможливлює перевірку судом та відповідачем відповідності заявленої позивачем суми критеріям співмірності, визначеним ч. 4 ст. 126 ГПК України, зокрема щодо обсягу та тривалості фактично виконаної роботи. Представник ТОВ «Комунтранс», як вбачається з матеріалів справи та Єдиного державного реєстру судових рішень, представляла інтереси позивача в аналогічних спорах між тими ж сторонами (справи №№ 916/4138/24, 916/463/24), що свідчить про її обізнаність зі специфікою правовідносин сторін, фактичними обставинами справи та релевантною нормативною базою. Вважає, що підготовка процесуальних документів та представництво у даній справі об`єктивно не вимагали значних витрат часу на вивчення матеріалів чи формування правових позицій, а складність справи для даного представника була мінімальною. Заявлена сума витрат є очевидно неспівмірною з цими обставинами та критеріями, визначеними п. 1, 2 ч. 4 ст. 126 ГПК України. Зважаючи на викладене, зокрема на відсутність детального опису робіт та їх вартості, а також на мінімальну складність справи для представника позивача, враховуючи її попередню участь в аналогічних спорах, вважає, що справедливий, розумний та співмірний розмір витрат на професійну правничу допомогу, який мав підлягати відшкодуванню у цій справі, не може перевищувати 5000 грн.

Щодо витрат на копіювання документів вказує, що виготовлення копій документів для подання позовної заяви та для іншої сторони є обов`язком позивача, встановленим ст. 164 ГПК України. Ця дія є технічним етапом підготовки до подання позову, а не самостійною «іншою процесуальною дією», необхідною для розгляду справи, в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України. Такі витрати відносяться до загальних організаційних витрат сторони, а не до судових витрат, що підлягають розподілу. Позивач ТОВ «Комунтранс», будучи юридичною особою, має зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, отже, подання позовної заяви та всіх додатків до неї в електронній формі через ЄСІТС повністю виключає необхідність виготовлення паперових копій як для суду, так і для відповідача (який також має доступ до матеріалів справи через свій електронний кабінет). Зазначає, що понесення витрат на виготовлення паперових копій у заявленому (чи будь-якому значному) розмірі не було необхідним для розгляду справи чи підготовки до неї в умовах функціонування електронного судочинства. Заявлена сума витрат на копіювання у 32 110, 00 грн є очевидно неспівмірною та необґрунтованою; до такої суми включені не фактичні витрати особи на копіювання документу, а й «винагорода» третій особі (ФОП Малигіна С.П.) за таку дію. Позивач не надав жодного належного доказу на підтвердження понесення витрат на копіювання документів, що підтверджував заявлену позивачем суму. Вважає, що відсутні правові підстави для віднесення витрат на копіювання документів до складу судових витрат, що підлягають розподілу відповідно до ст. 129 ГПК України, а сама вимога є необґрунтованою та недоведеною.

Розглянувши заяву ТОВ Комунтранс про розподіл судових витрат в порядку ст. 129 ГПК України, вислухавши позивача, господарський суд зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.04.2025 позов задоволено; стягнуто з КП Житсервіс на користь ТОВ Комунтранс основний борг у сумі 891 114, 42 грн, інфляційні втрати у сумі 39 924, 20 грн, 3% річних у сумі 6533, 21 грн, судовий збір у розмірі 14 063, 58 грн.

ТОВ Комунтранс звернулося із заявою від 09.04.2025 (вх. № 2-544/25 від 10.04.2025) про розподіл судових витрат в порядку ст. 129 ГПК України, в якій просить стягнути з КП Житсервіс суму витрат на правову допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи № 916/74/25 у розмірі 40 000 грн та суму судових витрат у розмірі за копіювання додатків до позову у розмірі 32 110 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.04.2025 заяву (вх. № 2-544/25 від 10.04.2025) ТОВ Комунтранс про розподіл судових витрат в порядку ст. 129 ГПК України повернуто без розгляду.

ТОВ Комунтранс звернулося із заявою від 15.04.2025 (вх. № 2-573/25 від 15.04.2025) про розподіл судових витрат в порядку ст. 129 ГПК України, в якій просить: поновити строк на подачу такої заяви; стягнути з КП Житсервіс суму витрат на правову допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи № 916/74/25 у розмірі 40 000 грн та суму судових витрат у розмірі за копіювання додатків до позову у розмірі 32 110 грн.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивач у позовній заяві повідомив суд, що орієнтовна сума судових витрат, які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, складає 145 396, 11 грн (63 286, 11 грн (судовий збір у трьох інстанціях) + 50 000 грн (витрати на правову допомогу) + 32 110 грн (копіювання документів); витрати на поштове відправлення відповідачу будуть додатково зазначені в заяві про розподіл судових витрат у разі задоволення позову.

До відповіді на відзив, сформованої в системі «Електронний суд» 05.02.2025 (вх. № 4047/25 від 05.02.2025), позивачем надано додаткову угоду від 10.01.2025 до договору про надання правової допомоги від 07.07.2021; договір про надання правової допомоги від 07.07.2021 та зазначено, що на момент подачі позову ще неможливо визначити наперед певний перелік робіт на майбутнє (а.с. 86 зі зворотнього боку т. ХIV), а витрати на копіювання документів, що є додатками до позову, є необхідними для підготовки справи до розгляду, натомість ТОВ Комунтранс немає технічної можливості здійснити сканування такого об`єму документів, посилаючись, зокрема, на відсутність достатнього фінансування суду для друку такої кількості документів (а.с. 87 т. ХIV).

Після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами, суд перейшов до стадії судових дебатів, про що зазначено в протоколі судового засідання від 12.03.2025.

У судовому засіданні 04.04.2025, в якому було оголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частину), позивач усно зазначив про підтримання позовних вимог в повному обсязі, просив суд їх задовольнити; будь-яких інших заяв, клопотань ним заявлено не було.

Тобто, з матеріалів справи не вбачається, що позивач до закінчення судових дебатів зробив заяву про розподіл судових витрат в порядку ст. ст. 124, 129 ГПК України (понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу), як і не зробив заяву про те, що докази на підтвердження їх понесення будуть подані ним протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У судовому засіданні 23.04.2025 стосовно дати заявлення позивачем до суду заяви про розподіл судових витрат та заявлення відповідної заяви до закінчення судових дебатів позивач зазначив про подання такої заяви раніше, а саме в прохальній частині позовної заяви та з відповіддю позивача на відзив та із додаткових доказів, які подано після розгляду справи акт виконаних робіт від 04.04.2025 (подано 15.04.2025). Позивач надав пояснення, що первісну заяву про розподіл судових витрат подано до суду 10.04.2025, яку ухвалою від 14.04.2025 повернуто, а тому ним повторно переподано відповідну заяву 15.04.2025, в якій просив суд поновити строк на її подання та у зв`язку з чим просить суд розглядати заяву з врахуванням заявленого позивачем клопотання до суду.

Ч. 1 ст. 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Ч. 4 ст. 244 ГПК України передбачено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

П. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Ч. 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Ч. 6 ст. 126 ГПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п'ятої статті 238 ГПК України). Між тим суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (частина третя статті 244 ГПК України).

Водночас, положеннями частини першою статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша). Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі № 917/304/21);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18).

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2024 у справі № 906/835/23.

Таким чином, відшкодування судових витрат на правову допомогу здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Судом встановлено, що позивач у позовній заяві повідомив про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи складає 145 396, 11 грн (63 286, 11 грн (судовий збір у трьох інстанціях) + 50 000 грн (витрати на правову допомогу) + 32 110 грн (копіювання документів); витрати на поштове відправлення відповідачу будуть додатково зазначені в заяві про розподіл судових витрат у разі задоволення позову.

В подальшому, позивачем до відповіді на відзив, сформованої в системі «Електронний суд» 05.02.2025 (вх. № 4047/25 від 05.02.2025), надано додаткову угоду від 10.01.2025 до договору про надання правової допомоги від 07.07.2021; договір про надання правової допомоги від 07.07.2021 та зазначено, що на момент подачі позову ще неможливо визначити наперед певний перелік робіт на майбутнє (а.с. 86 зі зворотнього боку т. ХIV).

Рішенням господарського суду від 04.04.2025 позов задоволено в повному обсязі; стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір.

Із заявою про розподіл судових витрат у порядку ст. 129 ГПК України позивач звернувся 10.04.2025 та повторно 15.04.2025.

Тобто, з матеріалів справи не вбачається, що позивач до закінчення судових дебатів зробив заяву про розподіл судових витрат, а також про те, що докази на підтвердження їх понесення будуть подані ним протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Таким чином, у цій справі позивачем не заявлено про судові витрати до закінчення судових дебатів у справі, які підлягатимуть розподілу після ухвалення судового рішення; не подано доказів на підтвердження їх розміру протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Не подання відповідної заяви про розподіл судових витрат та доказів їх понесення у строк, визначений ч. 8 ст. 129, не визначення розміру цих витрат відповідно до вимог ч. ч. 3-6 ст. 126 ГПК України порушує принципи змагальності та правової визначеності господарського судочинства.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано процесуальних вимог стосовно заявлення до відшкодування суми судових витрат.

При цьому, суд зазначає, що процесуальний закон встановлює граничний строк звернення із заявою про розподіл судових витрат, а саме до закінчення судових дебатів.

Ураховуючи викладене, відсутні правові підстави для поновлення ТОВ Комунтранс строку на подачу заяви про розподіл судових витрат, оскільки такий строк є граничним (присічним).

У матеріалах справи відсутні будь-які заяви позивача, подані чи заявлені усно у строки, визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України, щодо відшкодування його витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи.

Витрати позивача, пов`язані з копіюванням додатків до позовної заяви, стосовно розміру яких та обґрунтованості заперечував відповідач, суд вважає безпідставними з огляду на вимоги ст. 6 ГПК України, наявність електронних кабінетів як у позивача, так і у відповідача, тому відсутність технічної можливості сканування документів у позивача не може мати справедливим наслідком покладення таких витрат на відповідача.

За таких обставин, суд відмовляє позивачу у задоволенні заяви (вх. № 2-573/25 від 15.04.2025) про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 126, ч. 8 ст. 129, ст. ст. 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Комунтранс у задоволенні заяви (вх. № 2-573/25 від 15.04.2025) про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат в порядку ст. 129 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили 23 квітня 2025 року у відповідності до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Повну ухвалу складено та підписано 28 квітня 2025 року.

Суддя О.О. Мусієнко