Рішення

від 28.04.2025 по справі 922/140/25

ДВОРІЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/140/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/140/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676)

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МИХАЙЛИКА» (61038, м. Харків, вул. Михайлика, буд. 4, код ЄДРПОУ 43802194)

про стягнення основного боргу за поставку природного газу, пені, 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 13433,65 грн,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг звернулося до Господарського суду Харківської області через підсистему Електронний суд ЄСІТС з позовною заявою до ОСББ «МИХАЙЛИКА», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 13433,65 грн, в тому числі: основний борг у сумі 7241,54 грн; пеню в сумі 4526,73 грн; три проценти річних у сумі 497,27 грн; інфляційні втрати в сумі 1168,11 грн; а також просить стягнути з відповідача судові витрати, зокрема 2422,40 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем - ОСББ «МИХАЙЛИКА» своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 03.10.2023 № 6185-ОСББ(23)-32 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 17.01.2024 № 1 до зазначеного договору) в частині оплати за поставлений природний газ в розмірах та в строки, передбачені договором, за період з листопада 2023 року по квітень 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області у справі № 922/140/25 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив та встановлено відповідачу строк для подання до суду заперечення на відповідь на відзив.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено позивачу та відповідачу в електронному вигляді до їх електронних кабінетів, зареєстрованих в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних листів, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач - ОСББ «МИХАЙЛИКА» відзиву на позовну заяву не подав.

Водночас, відповідач - ОСББ «МИХАЙЛИКА» в межах встановленого судом строку для подання відзиву на позовну заяву звернувся до суду із заявою про визнання позову, в якій позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить здійснити розподіл судових витрат в порядку ч. 1 ст. 130 ГПК України.

Будь-яких інших заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань станом на день ухвалення судом даного рішення на адресу суду від учасників справи не надходило.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тобто, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком учасника справи, а отже відсутність відзиву не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2023 між ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (Постачальником) та ОСББ «МИХАЙЛИКА» (Споживачем), на підставі Закону України Про ринок природного газу, Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812, зі змінами (далі Положення), Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 «Про затвердження Правил постачання природного газу», Постанови НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 «Про затвердження Кодексу газотранспортної системи», Постанови НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 «Про затвердження Кодексу газорозподільчих систем», Постанови НКРЕКП № 3013 від 24.12.2019 «Про встановлення тарифів для ТОВ «Оператор ГТС України на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2020-2024 роки» та інших нормативно-правових актів України, що регулюють відносини у сфері постачання природного газу, укладено договір постачання природного газу № 6185-ОСББ(23)-32 (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язаний поставити Споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп. 1) п. 4 Положення (об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або житлово-будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативом або управителем багатоквартирних будинків), природний газ, а Споживач зобов`язаний прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для власних потреб або в якості сировини та не може бути використаний для перепродажу (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору сторони визначили, що Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з вересня 2023 року по 15 квітня 2024 року (включно) в кількості 20,5 тис. куб метрів, в т.ч. по місяцях Обсяг I (фіксований): вересень 2023 року - 0 тис. куб метрів; жовтень 2023 року - 0,5 тис. куб метрів; листопад 2023 року - 2,0 тис. куб метрів; грудень 2023 року - 4,5 тис. куб метрів; січень 2024 року - 4,5 тис. куб метрів; лютий 2024 року - 4,0 тис. куб метрів; березень 2024 року - 3,0 тис. куб метрів; квітень 2024 року - 2,0 тис. куб метрів.

Умовами пп. 2.2.1 п. 2.2 Договору передбачено, що Обсяг I (фіксований) природного газу використовується Споживачем для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб.

Згідно з п. 2.3 Договору, підписанням цього Договору Споживач надає згоду Постачальнику на включення його до Реєстру Споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

За умовами п. 3.3 Договору (в редакції додаткової угоди від 17.01.2024 № 1 до

зазначеного договору), реєстрація Постачальником Споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється найближчою датою, яку дозволяє інформаційна платформа Оператора ГТС, але не раніше, ніж з 01.09.2024 та діє до 15.04.2024.

У відповідності до п.п. 3.1, 3.5 Договору, право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі; приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу.

Відповідно до умов пп. 4.1.1 п. 4.1 Договору, ціна обсягів газу, визначних в п. 2.1 цього Договору як Обсяг I (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ становить 6183,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7420,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу для Обсягу I (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7583,89 грн.

Загальна фактична вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (п. 4.3 Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору, Споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ - до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що Споживач зобов`язаний, зокрема прийняти газ на умовах цього Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором, та використовувати його відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 7.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавствам і цим Договором.

У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 Договору).

Відповідно до п. 13.1 Договору, даний договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 15 квітня 2024 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

Умовами п. 13.5 Договору Сторони визначили, що Споживач має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, передбачених Податковим кодексом України, а також є платником податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг на виконання умов Договору у період з листопада 2023 року по квітень 2024 року передав у власність відповідача - ОСББ «МИХАЙЛИКА» природний газ на загальну суму 117725,13 грн, що підтверджується наданими до позовної заяви актами приймання-передачі природного газу за вказаний період, а саме:

- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2023, обсяг переданого газу: 2,49462 тис. м куб., вартістю 18918,92 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2023, обсяг переданого газу: 3,60405 тис. м куб., вартістю 27332,71 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2024, обсяг переданого газу: 3,77316 тис. м куб., вартістю 28615,21 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2024, обсяг переданого газу: 3,10690 тис. м куб., вартістю: 23562,38 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2024, обсяг переданого газу: 2,54424 тис. м куб., вартістю 19295,23 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2024, обсяг переданого газу: 0,00009 тис. м куб., вартістю 0,68 грн.

Вказані акти приймання-передачі природного газу підписані обома сторонами та засвідчені печатками сторін без зауважень та заперечень.

Відповідач - ОСББ «МИХАЙЛИКА» в порушення умов Договору оплату за переданий газ здійснив лише частково на суму 110483,59 грн, що підтверджується інформаційною довідкою АТ «ОЩАДБАНК» про надходження коштів на рахунки ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг за період з 03.10.2023 по 12.11.2024, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість з оплати поставленого природного газу в розмірі 7241,54 грн. Крім того, позивач нарахував відповідачу за неналежне виконання грошового зобов`язання за Договором: пеню в розмірі 4526,73 грн (період нарахування з 16.05.2024 по 31.10.2024); 3% річних у розмірі 497,27 грн (період нарахування з 16.05.2024 по 31.10.2024); інфляційні втрати в розмірі 1168,11 грн (період нарахування з 01.06.2024 по 31.10.2024).

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами положень ч. 1 ст. 265 ГК України, ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з положеннями ст. 655 ЦК України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу (далі - Закону), права та обов`язки постачальників і споживачів природного газу визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з ч. 4 Закону, правила постачання природного газу є обов`язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.

Пунктом 2 Розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила) встановлено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до п. 5 Розділу 1 Правил, діючий постачальник постачальник природного газу, з яким укладено договір постачання природного газу і який постачає природний газ споживачу; постачальник природного газу (далі постачальник) суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; споживач юридична або фізична особа або фізична особа підприємець, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб або використання в якості сировини, а не для перепродажу; об`єкт побутового споживача територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня, літня кухня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування.

За змістом п. 2, 3 Розділу II Правил «Порядок постачання природного газу споживачам, що не є побутовими»: постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Договір постачання природного газу укладається на весь очікуваний обсяг споживання природного газу, необхідний споживачу, або по його точці комерційного обліку, якій присвоєно окремий ЕІС-код, та на строк, який кратний величині розрахункового періоду, визначеного в договорі постачання природного газу.

Відповідно до п. 2 Розділу III Правил «Порядок постачання природного газу побутовим споживачам»: постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням ст. 633, 634, 641 та 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. На письмову вимогу побутового споживача постачальник зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення безкоштовно надати побутовому споживачу підписану уповноваженою особою постачальника письмову форму договору постачання природного газу побутовим споживачам.

З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (Постачальником) та ОСББ «МИХАЙЛИКА» (Споживачем) на підставі укладеного між ними договору постачання природного газу від 03.10.2023 № 6185-ОСББ(23)-32, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором постачання природного газу та відповідає вимогам чинного законодавства України, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, зазначений договір є обов`язковим для виконання обома сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач - ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг належним чином виконав умови Договору, у період з листопада 2023 року по квітень 2024 року передав у власність відповідача - ОСББ «МИХАЙЛИКА» природний газ на загальну суму 117725,13 грн, що підтверджується наданими до позовної заяви відповідними актами приймання-передачі природного газу за вказаний період, які підписані обома сторонами та засвідчені печатками сторін без зауважень та заперечень.

Відповідач - ОСББ «МИХАЙЛИКА», в свою чергу, не належним чином виконав умови Договору, оплату за переданий газ здійснив лише частково на суму 110483,59 грн, що підтверджується інформаційною довідкою АТ «ОЩАДБАНК» про надходження коштів на рахунки ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг за період з 03.10.2023 по 12.11.2024, у зв`язку з чим у відповідача залишилась заборгованість з оплати поставленого природного газу в розмірі 7241,54 грн.

Станом на момент ухвалення судом даного рішення сторонами не надано суду доказів погашення відповідачем - ОСББ «МИХАЙЛИКА» вказаної заборгованості з оплати поставленого природного газу в розмірі 7241,54 грн.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст. 191 ГПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; до ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд; суд не приймає визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідач - ОСББ «МИХАЙЛИКА» в межах встановленого судом строку для подання відзиву на позовну заяву, тобто до початку розгляду справи по суті, звернувся до суду із заявою про визнання позову, в якій позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Вказана заява про визнання позову подана до суду в електронному вигляді через підсистему «Електронний Суд» ЄСІТС від повноважного представника відповідача керівника ОСББ «МИХАЙЛИКА» Бадалова Руслана Раміз огли, який діє на підставі Статуту з 07.09.2020.

На підставі викладеного, з огляду на приписи ст. 191 ГПК України, зважаючи на те, що відповідачем до початку розгляду справи по суті було визнано заявлені до нього позовні вимоги у повному обсязі, враховуючи, що визнання відповідачем позову в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 7241,54 грн не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, а також враховуючи, що в матеріалах справи відсутні і сторонами не надано відповідно до вимог ст. 73, 74 ГПК України доказів, які б могли спростувати наявність у відповідача перед позивачем основної заборгованості за Договором на загальну суму 7241,54 грн, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 7241,54 грн є обґрунтованими та доведені належними і допустимими доказами, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих за неналежне виконання грошового зобов`язання за Договором пені в розмірі 4526,73 грн (період нарахування з 16.05.2024 по 31.10.2024), 3% річних у розмірі 497,27 грн (період нарахування з 16.05.2024 по 31.10.2024), інфляційних втрат в розмірі 1168,11 грн (період нарахування з 01.06.2024 по 31.10.2024), - суд зазначає таке.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Початком відліку періоду прострочення зобов`язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов`язання.

За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання.

За змістом ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що цей Кодекс є основним актом цивільного законодавства України.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.

Пунктом 7.2 Договору сторони визначили обов`язок Споживача у разі порушення ним строків остаточного розрахунку за цим Договором сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Водночас, згідно з абз. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг»), до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Тобто, положеннями абз. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 встановлено заборону, починаючи з 24.02.2022 до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги, а також визначено категорію осіб, на яких розповсюджується така заборона, а саме: населення (у тому числі населення, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) в територіальних громадах, що розташовані, зокрема на територіях можливих бойових дій відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та триває по теперішній час.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 в редакції, яка є чинною на момент прийняття судом даного судового рішення (далі по тексту - Перелік), Харківська міська територіальна громада, в тому числі і саме місто Харків з 15.09.2022 по теперішній час перебуває на території можливих бойових дій (підпункт «Харківський район» пункту 1.8 «Харківська область» частини 1 «Території можливих бойових дій» розділу I «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії» Переліку).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Так, Закон України "Про ринок природного газу" виокремлює серед суб`єктів ринку природного газу категорії побутового споживача та споживача:

1) побутовий споживач (відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону) - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність;

2) споживач (відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно із ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Частиною 1 ст. 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Статтями 4 та 6 вказаного Закону передбачено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).

Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов`язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.

Згідно зі ст. 12 вказаного Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.

Отже, в даному випадку відповідач - ОСББ «МИХАЙЛИКА» (Споживач) в інтересах співвласників уклав договір з позивачем - ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (Постачальником) про постачання природного газу для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку.

Суд зазначає, що ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно з окремим Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", має статус неприбутковості, та не є суб`єктом господарювання, не використовує природний газ для власних потреб.

ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання, Згідно норм чинного законодавства ОСББ сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема газу. Цей газ постачається у багатоквартирний будинок виключно задля функціонування спільного майна співвласників та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників.

Діяльність ОСББ «МИХАЙЛИКА» (відповідача) спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, а, відтак, така діяльність є господарським забезпеченням діяльності не господарюючого суб`єкта, а не комерційною діяльністю з метою отримання прибутку.

Аналізуючи вказані норми, суд зазначає, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним побутовим споживачем, тобто, юридичною особою, що об`єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку та діє в інтересах фізичних осіб - власників квартир, які використовують поставлений позивачем газ виключно для своїх побутових потреб (надані відповідачем послуги з опалення та постачання гарячої води населенню).

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2024 у справі № 922/1717/23.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач - ОСББ «МИХАЙЛИКА» виступає у спірних правовідносинах з позивачем - ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг як колективний споживач від імені всіх фізичних осіб - співвласників багатоквартирного будинку (населення), які є кінцевими споживачами природного газу, поставленого за укладеним між позивачем та відповідачем Договором для виробництва теплової енергії з метою надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню (пп. 2.2.1 п. 2.2 Договору), а відтак, відповідач відноситься до категорії осіб, на яких розповсюджуються положення абз. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 щодо заборони на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 4526,73 грн (період нарахування з 16.05.2024 по 31.10.2024), 3% річних у розмірі 497,27 грн (період нарахування з 16.05.2024 по 31.10.2024) та інфляційних втрат в розмірі 1168,11 грн (період нарахування з 01.06.2024 по 31.10.2024) - є такими, що суперечать положенням абз. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 та не підлягають задоволенню, адже у позивача відсутнє право на їх нарахування. Відтак, суд дійшов висновку, що визнання відповідачем позову в цій частині позовних вимог суперечить закону і порушує його права та інтереси, тому, з огляду на приписи ч. 4 ст. 191 ГПК України, суд не приймає визнання відповідачем позову в зазначеній частині та відмовляє у задоволення вказаних позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3028,00 грн.

Позивачем у позовній заяві, поданій через підсистему Електронний суд ЄСІТС, заявлено позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 13433,65 грн, та сплачено за її подання до суду згідно з платіжною інструкцією від 10.01.2025 № 0000022868 судовий збір у розмірі 2422,40 грн (тобто у встановленому Законом мінімальному розмірі, з урахуванням подання позову в електронній формі, внаслідок чого має застосовуватись коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору). Сплачений позивачем судовий збір зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною Випискою про зарахування судового збору.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги задоволені судом частково на суму 7241,54 грн (основний борг за Договором), та враховуючи визнання відповідачем заявлених до нього позовних вимог до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 1211,2 грн. В іншій частині витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1211,2 грн покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 130, ст. 191, 236-242, 252 ГПК України, ст. 4 та ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МИХАЙЛИКА» (61038, м. Харків, вул. Михайлика, буд. 4, код ЄДРПОУ 43802194) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) основний борг в сумі 7241,54 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі в розмірі 1211,2 грн.

3. Відмовити у стягненні пені в сумі 4526,73 грн, трьох процентів річних у сумі 497,27 грн та інфляційних втрат у сумі 1168,11 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Повернути з Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК Харків обл./мХар Шевченк/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37874947; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувача: UA768999980313121206083020653; код класифікації доходів бюджету: 22030101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно з платіжною інструкцією від 10.01.2025 № 0000022868, що становить 1211,2 грн.

6.Дане рішення суду є підставою для повернення позивачу з Державного бюджету України сплаченого судового збору в розмірі 1211,2 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

У зв`язку з відпусткою судді повний текст рішення складено та підписано 28.04.2025.

СуддяН.А. Новікова