Постанова від 18.06.2025 по справі 922/140/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року м. Харків Справа № 922/140/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.,

за участю представників:

від позивача Кемінь В.В. на підставі довіреності від 26.06.2024 №96;

від відповідача не з`явився;

розглянувши у відритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, м. Київ, (вх.№1086 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2025 у справі №922/140/25 (суддя Новікова Н.А., постановлену в м.Харків, дата складення повного тексту 28.04.2025)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, м. Київ,

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Михайлика, м. Харків,

про стягнення основного боргу за поставку природного газу, пені, 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 13433,65грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Михайлика про стягнення грошових коштів в розмірі 13433,65грн., в тому числі: основний борг у сумі 7241,54грн; пеню в сумі 4526,73грн.; 3% річних в сумі 497,27грн.; інфляційні в сумі 1168,11грн.; а також просив стягнути з відповідача судові витрати, зокрема 2422,40грн. судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 03.10.2023 № 6185-ОСББ(23)-32 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 17.01.2024 № 1 до зазначеного договору) в частині оплати за поставлений природний газ в розмірах та в строки, передбачені договором, за період з листопада 2023 по квітень 2024.

21.01.2025 відповідачем в межах встановленого судом строку для подання відзиву на позовну заяву подано до господарського суду Харківської області заяву про визнання позову, в якій позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить здійснити розподіл судових витрат в порядку ч. 1 ст. 130 ГПК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.04.2025 у справі №922/140/25 позов задоволено частково; стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Михайлика на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг основний борг в сумі 7241,54грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі в розмірі 1211,20грн.; відмовлено в стягненні пені в сумі 4526,73грн., 3% річних в сумі 497,27грн. та інфляційні в сумі 1168,11грн.; ухвалено повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно з платіжною інструкцією від 10.01.2025 № 0000022868, що становить 1211,20грн.

Відповідні висновки місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за договором постачання природного газу від 03.10.2023 № 6185-ОСББ(23)-32 в сумі 7241,54грн., мотивовані тим, що визнання відповідачем позову в частині вимог про стягнення основного боргу не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, а в матеріалах справи відсутні і сторонами не надано доказів, які б спростувати наявність у відповідача перед позивачем основної заборгованості за договором.

Господарський суд першої інстанції зазначив про те, що відповідач виступає у спірних правовідносинах з позивачем як колективний споживач від імені всіх фізичних осіб - співвласників багатоквартирного будинку (населення), які є кінцевими споживачами природного газу, поставленого за укладеним між позивачем та відповідачем договором для виробництва теплової енергії з метою надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 договору).

Отже, відповідач відноситься до категорії осіб, на яких розповсюджуються положення абзацу 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 щодо заборони на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, що утворилася за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 4526,73грн. (період нарахування з 16.05.2024 по 31.10.2024), 3% річних у розмірі 497,27грн. (період нарахування з 16.05.2024 по 31.10.2024) та інфляційних в розмірі 1168,11грн. (період нарахування з 01.06.2024 по 31.10.2024) - є такими, що суперечать положенням абзацу 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 та не підлягають задоволенню з огляду на відсутність у позивача права на їх нарахування.

Господарським судом першої інстанції також було зазначено, що визнання відповідачем позову в цій частині позовних вимог суперечить закону і порушує його права та інтереси, у зв`язку із чим, з огляду на приписи частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, не прийнято визнання відповідачем позову в зазначеній частині та відмовлено в задоволення вказаних позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2025 у справі №922/140/25 в частині відмови у стягненні пені в сумі 4526,73грн., 3% річних в сумі 497,27грн. та інфляційні в сумі 1168,11грн., та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов у відповідній частині задовольнити. Також апелянт просив суд розглянути справу №922/140/25 у суді апеляційної інстанції за участі представника позивача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що не надавав, а відповідач не отримував житлово-комунальні послуги за спірним договором про постачання природного газу, оскільки зазначений договір регулює правовідносини між сторонами, в результаті яких позивач, як постачальник, поставляє споживачеві природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. З огляду на зазначене підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відсутні.

Скаржник вважає, що уклавши спірний договір сторони досягли усіх істотних умов договору та відповідно взяли на себе зобов`язання, визначені умовами договору, який за своєю суттю не є договором про надання житлово-комунальних послуг.

Окрім викладеного, апелянт вважає некоректним застосування судом до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" в частині звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання, оскільки відповідач не є населенням в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а є юридичною особою у відповідності до статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг на рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2025 у справі №922/140/25; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 18.06.2025 об 11:00 годині.

13.05.2025 апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про участь в судовому засіданні у даній справі в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 задоволено заяву апелянта про участь у судовому засіданні на 18.06.2025 об 11:00год., ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 18.06.2025 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2025 у справі №922/140/25 в частині відмови у стягненні пені в сумі 4526,73грн., 3% річних в сумі 497,27грн. та інфляційні в сумі 1168,11грн., та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов у відповідній частині задовольнити.

Враховуючи, що апелянт з`явився в судове засідання та надав пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а відповідач був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 03.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (надалі - постачальником) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Михайлика (надалі - споживачем) було укладено договір постачання природного газу № 6185-ОСББ(23)-32 (надалі - договір) на підставі Закону України Про ринок природного газу, Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812, зі змінами (далі Положення), Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 "Про затвердження Правил постачання природного газу", Постанови НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 "Про затвердження Кодексу газотранспортної системи", Постанови НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 "Про затвердження Кодексу газорозподільчих систем", Постанови НКРЕКП № 3013 від 24.12.2019 "Про встановлення тарифів для ТОВ "Оператор ГТС України на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2020-2024 роки" та інших нормативно-правових актів України, що регулюють відносини у сфері постачання природного газу.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язаний поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп. 1) п. 4 Положення (об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або житлово-будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативом або управителем багатоквартирних будинків), природний газ. А споживач зобов`язаний прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб або в якості сировини та не може бути використаний для перепродажу (пункт 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з вересня 2023 по 15 квітня 2024 (включно) в кількості 20,5 тис. куб метрів, в т.ч. по місяцях Обсяг I (фіксований): вересень 2023 - 0 тис. куб метрів; жовтень 2023 - 0,5 тис. куб метрів; листопад 2023 - 2,0 тис. куб метрів; грудень 2023 - 4,5 тис. куб метрів; січень 2024 - 4,5 тис. куб метрів; лютий 2024 - 4,0 тис. куб метрів; березень 2024 - 3,0 тис. куб метрів; квітень 2024 - 2,0 тис. куб метрів.

Умовами підпункту 2.2.1 пункту 2.2 договору передбачено, що обсяг I (фіксований) природного газу використовується споживачем для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб.

Згідно з пунктом 2.3 договору, підписанням цього договору споживач надає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

За умовами пункту 3.3 договору (в редакції додаткової угоди від 17.01.2024 № 1 до зазначеного договору т.1 а.с.24), реєстрація постачальником споживача на інформаційній платформі оператора ГТС здійснюється найближчою датою, яку дозволяє інформаційна платформа оператора ГТС, але не раніше, ніж з 01.09.2024 та діє до 15.04.2024.

У відповідності до пунктів 3.1, 3.5 договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі; приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу.

Відповідно до умов підпункту 4.1.1 пункту 4.1 договору, ціна обсягів газу, визначних в п. 2.1 цього договору як обсяг I (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ становить 6183,33грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7420,00грн.; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89грн. за 1000 куб. м. Всього ціна газу для обсягу I (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед становить 7583,89грн.

Загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (пункту 4.3 договору).

Згідно з пункту 5.1 договору, споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ - до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що споживач зобов`язаний, зокрема прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором, та використовувати його відповідно до умов цього договору.

Згідно з пунктом 7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавствам і цим Договором.

У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 7.2 договору).

Відповідно до пункту 13.1 договору, даний договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 15.04.2024 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Умовами пункту 13.5 договору сторони визначили, що споживач має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, передбачених податковим кодексом України, а також є платником податку на додану вартість.

На виконання умов договору у період з листопада 2023 по квітень 2024 постачальником було поставлено, а споживачем прийнято природний газ на загальну суму 117725,13грн, що підтверджується доданими до позовної заяви актами приймання-передачі природного газу за вказаний період, а саме:

- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2023, обсяг переданого газу: 2,49462 тис. м куб., вартістю 18918,92 грн. (т.1 а.с.26);

- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2023, обсяг переданого газу: 3,60405 тис. м куб., вартістю 27332,71грн. (т.1 а.с.26 на звороті);

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2024, обсяг переданого газу: 3,77316 тис. м куб., вартістю 28615,21грн. (т.1 а.с.27);

- акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2024, обсяг переданого газу: 3,10690 тис. м куб., вартістю: 23562,38грн. (т.27 на звороті);

- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2024, обсяг переданого газу: 2,54424 тис. м куб., вартістю 19295,23грн. (т.28);

- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2024, обсяг переданого газу: 0,00009 тис. м куб., вартістю 0,68грн. (т.28 на звороті).

Вказані акти приймання-передачі природного газу підписані обома сторонами та засвідчені печатками сторін без зауважень та заперечень.

За твердженням позивача, відповідач порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 5.1., оскільки оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений договором, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача (т.1 а.с.29-30).

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу і стало підставою для звернення 16.01.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до господарського суду Харківської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Михайлика, про стягнення грошових коштів в розмірі 13433,65грн., в тому числі: основний борг у сумі 7241,54грн.; пеню в сумі 4526,73грн.; 3% річних в сумі 497,27грн.; інфляційні в сумі 1168,11грн. (т.1 а.с.1-33).

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.04.2025 у даній справі позов задоволено частково (т.1 а.с.50-63).

Відповідно до змісту апеляційної скарги позивач оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 4526,73грн.; 3% річних в сумі 497,27грн.; інфляційні в сумі 1168,11грн. за період з 16.05.2024 по 31.10.2024.

Частинами 1 та 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частиною 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки судовою колегією не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а також неправильного застосування норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог про стягнення основної заборгованості за спожитий природний газ з листопада 2023 року по квітень 2024 року за договором постачання природного газу від 03.10.2023 № 6185-ОСББ(23)-32 в сумі 7241,54грн, апеляційний перегляд господарського суду Харківської області від 28.04.2025 у даній справі здійснюється в межах вимог апеляційної скарги.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1-3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі за договором постачання природного газу від 03.10.2023 № 6185-ОСББ(23)-32, предметом якого є постачання природного газу виключно для власних потреб споживача.

Згідно статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1 та 2 статті 217 Господарського кодексу України ).

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2. договору визначено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно матеріалів справи позивачем здійснено нарахування на заборгованість, що виникала за рахунками на оплату за спожитий газ за період з листопада 2023 по квітень 2024.

Згідно абзацу 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг"), до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15.05.2015 № 285).

Відповідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Тобто, абзацем 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 встановлено заборону, починаючи з 24.02.2022 до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги, а також визначено категорію осіб, на яких розповсюджується така заборона, а саме: населення (у тому числі населення, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) в територіальних громадах, що розташовані, зокрема на територіях можливих бойових дій відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій).

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та триває по теперішній час.

Згідно статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно із частиною 2 статті 9 цього Закону "Про правовий режим воєнного стану" Кабінет Міністрів України інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 в редакції, яка є чинною на момент прийняття судом даного судового рішення (далі по тексту - Перелік), Харківська міська територіальна громада, в тому числі і саме місто Харків з 15.09.2022 по теперішній час перебуває на території можливих бойових дій (підпункт "Харківський район" пункту 1.8 "Харківська область" частини 1 "Території можливих бойових дій" розділу I "Території, на яких ведуться (велися) бойові дії" Переліку).

Відповідно статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Закон України Про ринок природного газу виокремлює серед суб`єктів ринку природного газу категорії побутового споживача та споживача:

1) побутовий споживач (відповідно до пункту 23 частини 1 статті 1 зазначеного Закону) - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність;

2) споживач (відповідно до пункту 37 частини 1 статті 1 зазначеного Закону) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Відповідно частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно частини 1 статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Частиною першою статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (стаття 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Статтями 4 та 6 вказаного Закону передбачено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).

Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління (частина перша статті 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов`язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.

Згідно статті 12 вказаного Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.

Стаття1 Закону України "Про теплопостачання" визначає, що виробництво теплової енергії - це господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору.

Отже, ОСББ Михайлика шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, та в їхніх інтересах уклав договір з позивачем про постачання природного газу для роботи газової дахової котельні для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку.

ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", має статус неприбутковості, та не є суб`єктом господарювання, не використовує природний газ для власних потреб.

Колегія суддів зазначає, що ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем. Як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. ОСББ, згідно норм чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема газу. Цей газ постачається у багатоквартирний будинок виключно задля функціонування спільного майна співвласників (зокрема як то роботи індивідуального теплового пункту, котелень, тощо) та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників.

Діяльність ОСББ Михайлика спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування. А відтак, така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб`єкта, а не комерційною діяльністю з метою отримання прибутку.

Аналізуючи вказані норми, судова колегія зазначає, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним побутовим споживачем. Тобто - юридичною особою, що об`єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку та діє в інтересах фізичних осіб - власників квартир, які використовують поставлений позивачем газ виключно для своїх побутових потреб (надані відповідачем послуги з опалення та постачання гарячої води населенню).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 922/1717/23.

Зважаючи на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач виступає у спірних правовідносинах з позивачем як колективний споживач від імені всіх фізичних осіб - співвласників багатоквартирного будинку (населення), які є кінцевими споживачами природного газу, поставленого за укладеним між позивачем та відповідачем договором для виробництва теплової енергії з метою надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 договору).

Отже, відповідач відноситься до категорії осіб, на яких розповсюджуються положення абзацу 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 щодо заборони на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим та законним висновок господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 4526,73грн. (період нарахування з 16.05.2024 по 31.10.2024), 3% річних у розмірі 497,27грн. (період нарахування з 16.05.2024 по 31.10.2024) та інфляційних в розмірі 1168,11грн. (період нарахування з 01.06.2024 по 31.10.2024) - є такими, що суперечать положенням абзацу 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 та не підлягають задоволенню, з огляду на відсутність у позивача права на їх нарахування.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2025 у справі №922/140/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2025 у справі №922/140/25 залишити без змін.

Повна постанова складена 24.06.2025

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя П.В. Тихий