Постанова

від 24.04.2025 по справі 922/1782/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/1782/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О. А., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут"

на постанови Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Тихого П. В., Слободіна М. М., Терещенко О. І.,

від 05 грудня 2024 року (повні тексти постанов складені 12 грудня 2024 року)

у справі за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут"

про визнання правочинів недійсними,

за участю представників:

позивача: Батракова О. Ю.

відповідача: Романенко О. М.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2024 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", в якому (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 07 червня 2024 року (вх. № 14936 від 10 червня 2024 року)) просив визнати недійсними правочини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, проведені Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» на підставі заяв про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог:

- № 61704-Сл-4649-0623 від 07 червня 2023 року в сумі 7 210 843,75 грн;

- № 61704-Сл-4918-0623 від 08 червня 2023 року в сумі 3 025 788,44 грн, з яких: 982 082,77 грн - пеня, 231 916,68 грн - 3% річних, 1 811 788,99 грн - інфляційні втрати);

- № 61704-Сл-4918-0623 від 09 червня 2023 року в сумі 45 219 657,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені заяви відповідача про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є односторонніми правочинами, направленими на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі. Ці спірні правочини суперечать статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України, оскільки стосуються зобов`язань, які є неузгодженими між сторонами, тобто, не є безспірними.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

25 червня 2015 року між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (на момент укладання - ПАТ «Харківгаз»), як Газорозподільним підприємством, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», як Замовником, був укладений договір на розподіл природного газу № ХГЗ-2015-Н-1 (далі по тексту - договір розподілу природного газу), за яким у Замовника утворилася переплата в сумі 63 239 176,61 грн, яку Газорозподільне підприємство частково в сумі 9 202 654,67 грн повернуло Замовнику за платіжною інструкцією № 1 від 19 квітня 2021 року, після чого залишкова сума переплати склала 54 090 521,94 грн.

28 грудня 2018 року між тими ж сторонами: Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», як Постачальником, та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (на момент укладання - ПАТ «Харківгаз»), як Споживачем, був укладений договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-445-19 (далі по тексту - договір постачання природного газу), за яким Споживач провів оплату забезпечувальних платежів на загальну суму 66 000 000,00 грн (підтверджується платіжними інструкціями від 30 липня 2019 року № 12935, № 12936, № 12937, № 12938).

14 грудня 2021 року Постачальник повернув Споживачу частину забезпечувального платежу по договору № 41GP617-445-19 від 28 грудня 2018 року в сумі 10 543 710,23 грн (платіжна інструкція № 81 від 14 грудня 2021 року), внаслідок чого забезпечувальний платіж Споживача по договору постачання склав 55 456 289,77 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» звернулося до Акціонерного товариства «Харківгаз» з:

- претензію від 09 березня 2023 року №617-Сл-781-0323, в якій вимагало від Акціонерного товариства «Харківгаз» оплатити заборгованість по договору постачання природного газу № 41GP617-445-19 від 28 грудня 2018 року у розмірі 10 236 632,19 грн, з яких: 7 210 843,75 грн - сума заборгованості за спожитий природний газ, 982 082,77 грн - пеня, 231 916, 68 грн - 3% річних; 1 811 788,99 грн - інфляційні втрати;

- вимогою від 09 березня 2023 року № 617-Сл-782-0323 про повернення належних йому за договором розподілу природного газу № ХГЗ-2015-Н-1 від 25 червня 2015 року коштів в сумі 54 090 521,94 грн, яку Акціонерне товариство «Харківгаз» отримало 20 березня 2023 року.

Акціонерне товариство «Харківгаз» у листі від 27 березня 2023 року, направленому Товариству з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», зазначило про не визнання нарахованих йому Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» в односторонньому порядку сум пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» у листі від 18 квітня 2023 року № 617-Сл-1468-0423, надісланому Акціонерному товариству «Харківгаз», наполягало на необхідності сплати останнім заборгованості по договору на постачання у розмірі 10 236 632,19 грн, з яких: 7 210 843,75 грн - сума заборгованості за спожитий природний газ, 982 082,77 грн - пеня, 231 916,68 грн - 3% річних; 1 811 788,99 грн - інфляційні втрати.

Акціонерне товариство «Харківгаз» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» з листом від 28 квітня 2023 року № 1499, до якого додало проєкт додаткової угоди до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-445-19 від 28 грудня 2018 року щодо погашення зазначеної вище заборгованості у розмірі 10 236 632,19 грн за рахунок забезпечувального платежу в сумі 55 456 289,77 грн з поверненням Акціонерному товариству «Харківгаз» залишку коштів забезпечувального платежу в сумі 45 219 657,58 грн. Однак, проєкт зазначеної додаткової угоди підписаний не був.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» звернулося до Акціонерного товариства «Харківгаз» із заявами про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог:

- № 61704-Сл-4649-0623 від 07 червня 2023 року, в якій заявило про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 7 210 843,75 грн та припинення частково на зазначену суму зарахування своїх зобов`язань в розмірі 55 456 289,77 грн перед Акціонерним товариством «Харківгаз» з повернення забезпечувального платежу за договором на постачання природного газу № 41GP617-445-19 від 28 грудня 2018 року в розмірі 55 456 289,77 грн, а також про припинення в повному обсязі на суму зарахування грошових зобов`язань Акціонерного товариства «Харківгаз» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» з оплати вартості природного газу за зазначеним договором постачання природного газу;

- № 61704-Сл-4918-0623 від 08 червня 2023 року, в якій заявило про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 3 025 788,44 грн та припинення частково на зазначену суму зарахування своїх зобов`язань перед Акціонерним товариством «Харківгаз» з повернення забезпечувального платежу за договором на постачання природного газу № 41GP617-445-19 від 28 грудня 2018 року в розмірі 48 245 446,02 грн, а також про припинення в повному обсязі на зазначену суму зарахування грошових зобов`язань Акціонерного товариства «Харківгаз» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» з оплати заборгованості за договором постачання природного газу, що складається з 982 082,77 грн пені, 231 916,68 грн 3% річних, 1 811 788,99 грн інфляційних втрат;

- № 61704-Сл-4922-0623 від 09 червня 2023 року, в якій заявило про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 45 219 657,58 грн та припинення у повному обсязі на зазначену суму зарахування своїх зобов`язань перед Акціонерним товариством «Харківгаз» з повернення забезпечувального платежу за договором на постачання природного газу № 41GP617-445-19 від 28 грудня 2018 року в розмірі 45 219 657,58 грн, а також про припинення частково на зазначену суму зарахування грошових зобов`язань Акціонерного товариства «Харківгаз» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» з повернення переплати за договором на розподіл природного газу № ХГЗ-2015-Н-1 від 25 червня 2015 року, залишок заборгованості Акціонерного товариства «Харківгаз» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» по зазначеному договору складає 8 870 864,36 грн.

У травні 2024 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", в якому (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 07 червня 2024 року (вх. № 14936 від 10 червня 2024 року)) просило визнати недійсними правочини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, проведені Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» на підставі заяв про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 61704-Сл-4649-0623 від 07 червня 2023 року в сумі 7 210 843,75 грн, № 61704-Сл-4918-0623 від 08 червня 2023 року в сумі 3 025 788,44 грн, з яких: 982 082,77 грн - пеня, 231 916,68 грн - 3% річних, 1 811 788,99 грн - інфляційні втрати) та № 61704-Сл-4918-0623 від 09 червня 2023 року в сумі 45 219 657,58 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що зазначені односторонні правочини суперечать статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України, оскільки стосуються зобов`язань, які є неузгодженими між сторонами, тобто, є спірними. Позивач зазначає про те, що нараховані йому Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» суми пені у розмірі 982 082,77 грн, трьох відсотків річних у розмірі 231 916,68 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 811 788,99 грн за договором на постачання природного газу № 41GP617-445-19 від 28 грудня 2018 року не мають ознак однорідності та не підлягають до зустрічного зарахування, оскільки він, як боржник у зобов`язанні за договором на постачання природного газу № 41GP617-445-19 від 28 грудня 2018 року, не визнає нарахованих йому відповідачем зазначених сум пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, ці суми нараховані Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» самостійно, наявність пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат саме у визначеному відповідачем розмірі підлягає доведенню в судовому порядку, розмір штрафних санкцій може бути зменшений за рішенням суду, однак відповідне судове рішення про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» зазначених сум відсутнє. Як наслідок, Акціонерне товариство «Харківгаз» у зв`язку з неузгодженістю суми заборгованості не визнає і зарахування на суму 45 219 657,58 грн, проведене після здійсненого з порушенням вимог чинного законодавства зарахування сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

3. Короткий зміст ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень, мотиви їх ухвалення.

Господарський суд Харківської області рішенням від 03 вересня 2024 року у справі № 922/1782/24 відмовив у задоволенні позовних вимог.

Місцевий господарський суд виходив з того, що підстави для визнання недійсною заяви про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 61704-Сл-4918-0623 від 08 червня 2023 року відсутні, оскільки позивач не довів спірності вимоги відповідача в розмірі 3 025 788,44 грн, що складається з пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, проведені відповідачем розрахунки цих сум є арифметично правильними, відповідають вимогам до відповідних нарахувань та умовам договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-445-19 від 28 грудня 2018 року, а позивач не спростував ні підстави виникнення своїх зобов`язань зі сплати на користь відповідача зазначених сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, ні правильність проведених відповідачем розрахунків цих сум. За висновком суду юридичний характер здійснених нарахувань, а також існування процесуальної можливості зменшення судом пені за клопотанням боржника (у випадку розгляду позову про стягнення таких нарахувань) не виключає можливість проведення зустрічного зарахування такого грошового зобов`язання (нарахувань), як і основної заборгованості.

Суд також дійшов висновку і про відсутність підстав для визнання недійсними заяв відповідача про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 61704-Сл-4649-0623 від 07 червня 2023 року та № 61704-Сл-4922-0623 від 09 червня 2023 року, оскільки передбачене у цих заявах зобов`язання відповідача повернути позивачу суму забезпечувального платежу було передбачене договором на постачання природного газу № 41GP617-445-19 від 28 грудня 2018 року, строк повернення цього платежу є таким, що настав, а направлення позивачем вимоги про повернення цього платежу договір не передбачав, позивач листом від 27 березня 2023 року № 752 підтвердив наявність у відповідача забезпечувального платежу, здійсненого позивачем по договору на постачання природного газу та можливості його використання у рахунок погашення заборгованості позивача по договорам на постачання та розподіл природного газу.

Господарський суд Харківської області додатковим рішенням від 23 вересня 2024 року у справі № 922/1782/24 задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» про ухвалення додаткового рішення, ухвалив у справі № 922/1782/24 додаткове рішення, яким стягнув з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 57 650,00грн.

Місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт надання в Господарському суді Харківської області відповідачу його адвокатами професійної правничої допомоги і поданих відповідачем доказів достатньо для встановлення факту надання йому його адвокатом професійної правничої допомоги у цій справі та для підтвердження розумної необхідності понесення таких витрат для належного захисту прав та інтересів у суді, а здійснена позивачем оцінка отриманих відповідачем правничих послуг у розмірі 0 (нуль) гривень є не коректною та фактично нівелює увесь обсяг наданих послуг професійної правничої допомоги, що порушило б один з основних принципів господарського судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 05 грудня 2024 року скасував рішення Господарського суду Харківської області від 03 вересня 2024 року у справі № 922/1782/24, ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив: визнав недійсними правочини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинені Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» на підставі заяв про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 61704-Сл-4649-0623 від 07 червня 2023 року в сумі 7 210 843,75 грн, № 61704-Сл-4918-0623 від 08 червня 2023 року в сумі 3 025 788,44 грн, № 61704-Сл-4922-0623 від 09 червня 2023 року в сумі 45 219 657,58 грн. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» 3 028,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 13 626,00 грн судового збору судового збору за подання апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що пред`явлені відповідачем позивачу для зарахування вимоги про сплату пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат не відповідають ознакам однорідності та безспірності, з огляду на що не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 Цивільного кодексу України, оскільки за своєю правовою природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, визначені відповідачем самостійно та не визнані позивачем як боржником у зобов`язанні, наявність цих сум нарахувань підлягає доведенню в судовому порядку, а розмір штрафних санкцій може бути зменшений за рішенням суду, однак відповідне судове рішення про стягнення з Акціонерного товариства «Харківгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» зазначених нарахувань відсутнє. Крім того, суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання позивача перед відповідачем щодо повернення забезпечувального платежу, визначеного відповідачем в спірних односторонніх правочинах для зарахування, ще не настав, що також не відповідає умові для здійснення зарахування, визначеній у статті 601 Цивільного кодексу України.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 05 грудня 2024 року скасував додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 23 вересня 2024 року у справі № 922/1782/24 та відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» (вх. № 22751 від 10 вересня 2024 року) про ухвалення додаткового рішення.

За висновком суду апеляційної інстанції у зв`язку зі скасуванням в апеляційному порядку рішення Господарського суду Харківської області від 03 вересня 2024 року у цій справі додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 23 вересня 2024 року, як невід`ємна частина зазначеного судового рішення, що було скасоване, також втрачає силу та підлягає скасуванню.

4. Короткий зміст вимог касаційних скарг.

У касаційних скаргах відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" просить:

- скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 05 грудня 2024 року, а рішення Господарського суду Харківської області від 03 вересня 2024 року залишити без змін;

- скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 05 грудня 2024 року, що стосується перегляду додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 23 вересня 2024 року, а додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 23 вересня 2024 року у справі № 922/1782/24 залишити без змін.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційні скарги.

Постанова Східного апеляційного господарського суду від 05 грудня 2024 року, що стосується оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 03 вересня 2024 року по суті спору, оскаржується відповідачем до суду касаційної інстанції з підстав, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник зазначив про те, що суд апеляційної інстанції:

- не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування статті 601 Цивільного кодексу України, викладені у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 910/4312/17, від 04 липня 2018 року у справі № 910/16430/16, від 05 липня 2018 року у справі № 914/3013/16, від 19 липня 2018 року у справі № 910/14503/16, від 26 вересня 2018 року у справі № 910/20105/17, від 04 квітня 2019 року у справі № 918/329/18, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19;

- не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 911/94/23 (пункт 44), від 23 січня 2024 року у справі № 910/293/23, від 02 травня 2023 року у справі № 910/9268/23, від 06 липня 2022 року у справі № 910/6210/20, від 30 березня 2023 року у справі № 905/2307/21 (905/496/22);

- порушив статті 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не надав належної оцінки доказам, наявним в матеріалах справи, зокрема спірним заявам про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 61704-Сл-4649-0623 від 07 червня 2023 року, № 61704-Сл-4918-0623 від 08 червня 2023 року та № 61704-Сл-4922-0623 від 09 червня 2023 року, договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-445-19 від 28 грудня 2018 року, а саме: пунктам 4.9., 4.10., 4.11. договору з урахуванням внесених до нього змін додатковою угодою № 7 від 04 липня 2019 року, не встановив обставини, які вказують на порушення відповідачем умов договору на постачання та наявності / відсутності умов для припинення його зобов`язання з повернення забезпечувального платежу позивачу, не спростував обставини та висновки, встановлені судом першої інстанції.

В обґрунтування оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 05 грудня 2024 року, що стосується оскарження додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 23 вересня 2024 року, скаржник послався на те, що Східний апеляційний господарський суд дійшов необґрунтованого та безпідставного висновку про необхідність скасування рішення Господарського суду Харківської області від 03 вересня 2024 року у справі № 922/1782/24 та, як наслідок необґрунтовано та безпідставно скасував додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 23 вересня 2024 року у справі № 922/1782/24, чим порушив пункт 12 частини третьої статті 2, частини першу та другу статті 126 та пункт 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач у відзивах на касаційні скарги відповідача просить відмовити у їх задоволенні, а оскаржувані постанови Східного апеляційного господарського суду від 05 грудня 2024 року залишити без змін, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно з`ясував обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, правильно застосував та дотримався норм матеріального і процесуального права, врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, дотримався принципів господарського судочинства, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів, які досліджувались судом апеляційної інстанції та яким була надана належна оцінка, не підтверджуються належними, допустимими та достатніми доказами, не спростовують фактів та обставин, які вже були оцінені та встановлені судом апеляційної інстанції.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування та дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 27 березня 2025 року у цій справі касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" на постанови Східного апеляційного господарського суду від 05 грудня 2024 року у справі № 922/1782/24, ухвалені за результатами перегляду рішення та додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 03 вересня 2024 року та від 23 вересня 2024 року, були об`єднані для їх спільного розгляду.

Відповідно до частин першої - третьої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, за змістом наведених норм заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

Як встановили суди попередніх інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» звернулося до Акціонерного товариства «Харківгаз» із заявами про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог:

- № 61704-Сл-4649-0623 від 07 червня 2023 року, в якій заявило про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 7 210 843,75 грн та припинення частково на зазначену суму зарахування своїх зобов`язань в розмірі 55 456 289,77 грн перед Акціонерним товариством «Харківгаз» з повернення забезпечувального платежу за договором на постачання природного газу № 41GP617-445-19 від 28 грудня 2018 року в розмірі 55 456 289,77 грн, а також про припинення в повному обсязі на суму зарахування грошових зобов`язань Акціонерного товариства «Харківгаз» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» з оплати вартості природного газу за зазначеним договором постачання природного газу (основний борг);

- № 61704-Сл-4918-0623 від 08 червня 2023 року, в якій заявило про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 3 025 788,44 грн та припинення частково на зазначену суму зарахування своїх зобов`язань перед Акціонерним товариством «Харківгаз» з повернення забезпечувального платежу за договором на постачання природного газу № 41GP617-445-19 від 28 грудня 2018 року в розмірі 48 245 446,02 грн, а також про припинення в повному обсязі на зазначену суму зарахування грошових зобов`язань Акціонерного товариства «Харківгаз» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» з оплати заборгованості за договором постачання природного газу, що складається з 982 082,77 грн пені, 231 916,68 грн 3% річних, 1 811 788,99 грн інфляційних втрат;

- № 61704-Сл-4922-0623 від 09 червня 2023 року, в якій заявило про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 45 219 657,58 грн та припинення у повному обсязі на зазначену суму зарахування своїх зобов`язань перед Акціонерним товариством «Харківгаз» з повернення забезпечувального платежу за договором на постачання природного газу № 41GP617-445-19 від 28 грудня 2018 року в розмірі 45 219 657,58 грн, а також про припинення частково на зазначену суму зарахування грошових зобов`язань Акціонерного товариства «Харківгаз» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» з повернення переплати за договором на розподіл природного газу № ХГЗ-2015-Н-1 від 25 червня 2015 року, залишок заборгованості Акціонерного товариства «Харківгаз» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» по зазначеному договору складає 8 870 864,36 грн.

Отже, зазначені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» (відповідача у цій справі) про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідно до статей 202 та 601 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою є односторонніми правочинами, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Отже зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Як вбачається у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами у цій справі, зазначені вище заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог стосуються припинення зобов`язань позивача (боржника) перед відповідачем (кредитором):

- повністю зі сплати основного боргу з оплати вартості природного газу за договором постачання природного газу (перша заява),

- повністю зі сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором постачання природного газу (друга заява),

- частково з повернення переплати за договором на розподіл природного газу (третя заяви),

а також стосуються припинення повністю за усіма трьома заявами зобов`язань відповідача (боржника) перед позивачем (кредитором) з повернення забезпечувального платежу за договором постачання природного газу.

Аналіз положень статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України свідчить про те, що вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей. При цьому, правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

- безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань.

При цьому, слід зазначити про те, що умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 Господарського кодексу України та статтею 601 Цивільного кодексу України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами, що вже є усталеною судовою практикою та підтверджується численними постановами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема від 11 жовтня 2018 року у справі № 910/23246/17, від 05 листопада 2019 року у справі № 914/2326/18, постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Згідно зі статтею 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

З огляду на викладене зобов`язання з оплати заборгованості за договором може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених статтею 601 Цивільного кодексу України, та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.

Аналогічні висновки є усталеними та викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 914/3217/16, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема від 11 жовтня 2018 року у справі № 910/23246/17, від 05 листопада 2019 року у справі № 914/2326/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/12968/17 та інших постановах у справах з подібними правовідносинами, зокрема у справах про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає про те, що висновки Верховного Суду щодо такої умови для проведення зарахування в порядку статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України, як безспірність вимог, які зараховуються, були викладені (уточнені) у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19.

Згідно з цими висновками Верховного Суду, викладеними у пунктах 47 - 51 зазначеної постанови, безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Верховний Суд зазначає про те, що зазначені висновки Верховного Суду щодо безспірності вимог, які зараховуються, як умови для проведення зарахування в порядку статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України, є загальними та підлягають застосуванню до усіх правовідносин у справах про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зокрема і до правовідносин, в яких предметом зарахування є вимоги про сплату штрафних санкцій та інших нарахувань, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу у України, оскільки стосуються загальної для усіх вимог, які зараховуються, умови - безспірності вимог.

Крім того, суд касаційної інстанції враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 910/11131/19, про те, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

У контексті наведеного суд касаційної інстанції зазначає про те, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19, мають перевагу над висновками колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеними, зокрема у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 910/16135/18, які були враховані судом апеляційної інстанції.

Однак, суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував зазначені вище висновки Верховного Суду, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19, з огляду на що не дослідив належним чином таку умову для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України, як безспірність вимог, які зараховуються, не дослідив цієї умови щодо усіх вимог, зазначених відповідачем у спірних заявах про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, з урахуванням зазначених вище висновків Верховного Суду.

При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що, як вбачається з оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції зосередив свою увагу лише на вимогах відповідача до позивача про сплату пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором постачання природного газу, а також на вимозі позивача до відповідача про повернення забезпечувального платежу та повністю залишив поза увагою вимоги відповідача до позивача про сплату основного боргу у розмірі 7 210 843,75 грн за договором постачання природного газу та про повернення переплати у розмірі 54 090 521,94 грн за договором розподілу газу.

За змістом висновку Верховного Суду, вкладеного у пункті 44 постанови від 14 лютого 2024 року у справі № 911/94/23, саме позивач, оспорюючи односторонній правочин, яким є заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, має спростувати на підставі відповідних доказів факт безспірності вимог, що мають місце в заяві. Тобто позивач має довести невідповідність вимоги дійсному розміру заборгованості. Водночас відсутність доказу, який підтверджує безспірність вимог, не спростовує презумпцію безспірності.

При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що правовідносини у справі № 911/94/23, як і у цій справі № 922/1782/24, що розглядається, стосувалися визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, тобто правовідносини у зазначених справах є подібними. Висновки, викладені у пункті 44 постанови від 14 лютого 2024 року у справі № 911/94/23, стосуються такої загальної умови для проведення зарахування, як безспірність вимог, тобто є загальними та підлягають застосуванню до усіх правовідносин у справах про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Однак, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про неподібність правовідносин у зазначених справах № 911/94/23 та № 922/1782/24, про нерелевантність висновків Верховного Суду, вкладених у постанові від 14 лютого 2024 року у справі № 911/94/23, для цієї справи.

За змістом частини першої та другої статті 210 Господарського процесуального кодексу України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При ухваленні рішення суд вирішує чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються (пункт 1 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України)

Згідно з пунктом 5 частини четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Однак, оскаржувана відповідачем постанова суду апеляційної інстанції у цій справі зазначеним вимогам не відповідає. Суд апеляційної інстанції не врахував зазначені вище висновки Верховного Суду, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19 та у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 911/94/23, залишив поза увагою наявні в матеріалах справи докази, зокрема листи позивача № 752 від 27 березня 2023 року та № 1499 від 28 квітня 2023 року, надіслані відповідачу у відповідь на його вимоги про сплату основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором постачання природного газу та про повернення переплати за договором розподілу газу, не надав оцінки цим доказам, зокрема на предмет висловленої в цих листах позиції позивача щодо заявлених йому відповідачем зазначених вимог, не з`ясував з достовірністю, чи визнавав або заперечував позивач заявлені до нього відповідачем вимоги, які в подальшому були зараховані як зустрічні однорідні вимоги за спірними у цій справі заявами.

Не з`ясував суд апеляційної інстанції і обставини того, якими доводами та доказами позивач обґрунтовує свої доводи щодо спірності вимог, що були погашені (припинені) зарахуванням за спірними заявами, не встановив з достовірністю, чи є доводи позивача про спірність вимог відповідача аргументованими та підтверджені належними та допустимими доказами.

Не дослідив суд апеляційної інстанції і укладені між сторонами у цій справі договори постачання природного газу та розподілу газу, первинну документацію, що підтверджує факт виконання/невиконання зобов`язань за цими договором їх сторонами, не перевірив висновки місцевого господарського суду щодо правильності проведених відповідачем розрахунків основного боргу, пені, трьох відсотків та інфляційних втрат, правильність визначення відповідачем сум переплати та суми забезпечувального платежу за зазначеними договорами, з огляду на що зробив передчасні висновки у справі щодо спірності вимог, які були зараховані за спірними правочинами (заявами), без дослідження та оцінки усіх наявних в матеріалах справи доказів, що є порушенням частини статей 210, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, як вбачається з оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання позивача перед відповідачем щодо повернення забезпечувального платежу за договором постачання природного газу, визначеного відповідачем в спірних односторонніх правочинах для зарахування, не настав. В обґрунтування зазначеного висновку суд апеляційної інстанції послався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18; від 16 квітня 2019 року у справі № 911/483/18; від 21 листопада 2018 року у справі № 755/9929/15-ц, щодо неможливості проведення одностороннього заліку зустрічних вимог, відповідно до якого проведення відповідачем одностороннього заліку зустрічних вимог є порушенням вимог чинного законодавства.

Однак, Верховний Суд зазначає про те, що цей висновок суду апеляційної інстанції є передчасним, оскільки ґрунтується виключно на зазначених вище висновках Верховного Суду, які є нерелевантними для спірних правовідносин у цій справі, та зроблений без дослідження судом умов укладеного між сторонами у цій справі договору постачання природного газу та додаткових угод до нього щодо погодженого сторонами порядку та строків сплати і повернення забезпечувального платежу.

Верховний Суд зазначає про те, що висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 квітня 2019 року у справі № 911/483/18 та від 21 листопада 2018 року у справі № 755/9929/15-ц, стосуються порядку та особливостей проведення заліку зустрічних однорідних вимог у ліквідаційній процедурі банкрута та у ліквідаційній процедурі банку, що встановлені спеціальними законами: Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18, стосуються можливості проведення заліку зустрічних однорідних вимог за зовнішньоекономічними договорами, передбаченої спеціальними законами: Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Однак, у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами у цій справі № 922/1782/24, яка розглядається, банк не є стороною спору, жодна із сторін спору не є перебуває у процедурі ліквідації, укладені між сторонами договори постачання та розподілу природного газу не належать до зовнішньоекономічних договорів, положення спеціальних законів - Законів України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та «Про зовнішньоекономічну діяльність» не є правовими підставами позову та не регулюють спірні у цій справі правовідносини.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції безпідставно врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 квітня 2019 року у справі № 911/483/18 та від 21 листопада 2018 року у справі № 755/9929/15-ц, та безпідставно сформував на їх підставі висновок про не настання строку виконання зобов`язання позивача перед відповідачем з повернення забезпечувального платежу за договором постачання природного газу.

Як уже зазначалося вище по тексту цієї постанови цей висновок суду апеляційної інстанції є передчасним, оскільки був зроблений судом без дослідження умов договору постачання природного газу та додаткових угод до нього щодо погодженого сторонами порядку та строків сплати і повернення забезпечувального платежу. Суд апеляційної інстанції не дослідив зазначені умови договору постачання природного газу та додаткових угод до нього, не надав їм належну правову оцінку та не перевірив правильність встановлених місцевим господарським судом обставин про те, що цей договір не передбачав обов`язок позивача направити відповідачу вимогу про повернення забезпечувального платежу.

Отже, Верховний Суд зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не з`ясував з достовірністю, чи відповідали спірні у цій справі правочини - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог усім умовам, необхідним для зарахування зустрічних однорідних вимог, не перевірив правильність висновків місцевого господарського суду щодо цього питання, з огляду на що дійшов передчасного висновку про те, що спірні правочини вчинені відповідачем всупереч статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України.

Передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Встановлення зазначених обставин, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в суді касаційної інстанції та є підставою для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, як вбачається, у зв`язку зі скасуванням в апеляційному порядку рішення Господарського суду Харківської області від 03 вересня 2024 року у цій справі по суті спору Східний апеляційний господарський суд іншою постановою від 05 грудня 2024 року скасував додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 23 вересня 2024 року у справі № 922/1782/24, яке є невід`ємною частиною зазначеного судового рішення, що було скасоване, та відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» про ухвалення додаткового рішення.

Однак, враховуючи те, що за результатом касаційного розгляду цієї справи постанова Східного апеляційного господарського суду від 05 грудня 2024 року, ухвалена по суті спору, порядку підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, інша постанова Східного апеляційного господарського суду від 05 грудня 2024 року, що стосується перегляду додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 23 вересня 2024 року (про розподіл витрат відповідача на професійну правничу допомогу), також підлягає скасуванню, як така, що була ухвалена виключно за наслідком ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення по суті спору, яке підлягає скасуванню в касаційному порядку.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на те, що заявлені відповідачем у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є обґрунтованими, при розгляді цієї справи суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не надав оцінку всім доводам та запереченням сторін, не дослідив усі наявні в матеріалах справи докази, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про те, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 05 грудня 2024 року підлягає скасуванню, а справа № 922/1782/24 - передачі на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене вище, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності до норм чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з дотриманням норм процесуального права, та ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

9. Судові витрати.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи те, що оскаржувана постанова господарського суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат у справі, у тому числі й судового збору, сплаченого за подання апеляційної та / або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" задовольнити частково.

2. Постанови Східного апеляційного господарського суду від 05 грудня 2024 року у справі № 922/1782/24 скасувати.

3. Справу № 922/1782/24 передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

В. Студенець