Ухвала

від 24.04.2025 по справі 916/3757/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/3757/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Баранця О.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Одеської області

у складі судді Петрова В.С.

від 10.12.2024

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Поліщук Л.В., Богатиря К.В., Таран С.В.,

від 18.03.2025 (повний текст складено 20.03.2025),

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бона Віта ГР"

про стягнення заборгованості в загальному розмірі 799 619,75 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бона Віта ГР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення заборгованості в загальному розмірі 799 619,75 грн, у тому числі: 503531,54 грн основного боргу, 63118,92 грн пені, 38068,05 грн 3% річних та 194901,24 грн інфляційних втрат.

18.09.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бона Віта ГР" до Господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" здійснити списання кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Бона Віта ГР" за природний газ, спожитий у листопаді 2021 року, з ресурсу постачальника "останньої надії" в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.12.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНА ВІТА ГР" задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНА ВІТА ГР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 2 164,91 грн інфляційних втрат, 410,63 грн 3 % річних, 1,37 грн пені та витрати на сплату судового збору в розмірі 30,92 грн; відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНА ВІТА ГР" в частині стягнення 607 459,77 грн суми основного боргу, 76 114,51 грн пені, 45 509,68 грн 3 % річних, 232 963,64 грн інфляційних втрат; зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНА ВІТА ГР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" задоволено; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" здійснити списання кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНА ВІТА ГР" за природний газ, спожитий у листопаді 2021 року з ресурсу постачальника "останньої надії", в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1 000 метрів кубічних.

04.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 916/3757/24.

Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2025 (головуючий суддя - Баранець О.М., судді Кролевець О.А., Мамалуй О.О.).

Перевіривши матеріали касаційної скарги судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою, за подання касаційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті під час подання позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру підлягає сплаті 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" був поданий у 2024 році, та містив 1 вимогу майнового характеру про стягнення заборгованості в загальному розмірі 799 619,75 грн.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бона Віта ГР" також було подано у 2024 році, та він містив 1 вимогу немайнового характеру про зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, за подання вказаної касаційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" необхідно сплатити 24 035,67 грн ((799 619,75 грн х1,5% + 3028 грн) х200% х 0,8) судового збору.

Проте до матеріалів касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі № 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 916/3757/24 має бути залишена без руху.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, а саме - у сумі 24 035,67 грн на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102,

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"

- Символ звітності банку: 207

- Призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).

З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Усунувши недоліки касаційної скарги, скаржнику необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, для визначення дотримання заявником касаційної скарги строку на усунення недоліків касаційної скарги, встановленого частиною другою статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Наслідком неусунення названих недоліків протягом установленого строку є повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 916/3757/24 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:

- надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 24 035,67 грн із зарахуванням сплаченої суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга буде вважатись неподаною та буде повернута скаржнику.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач О. Баранець