Постанова

від 23.04.2025 по справі 279/10692/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 279/10692/15-ц

провадження № 61-11496св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),

судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,

учасники справи:

позивач - виконувач обов`язків Коростенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадастру у Житомирській області,

відповідачі: Коростенська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , Ушомирська сільська рада Коростенського району Житомирської області, ОСОБА_18 , товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Дейто», ОСОБА_19 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 грудня 2020 року в складі судді: Коваленко В. П., та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2024 року в складі колегії суддів: Талько О. Б., Коломієць О. С., Трояновської Г. С.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У серпні 2015 року виконувач обов`язків Коростенського міжрайонного прокурора (далі - прокурор) звернувся з позовом до Коростенської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування розпорядження Коростенської районної державної адміністрації, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування земельних ділянок.

Позов мотивований тим, що розпорядженням голови Коростенської районної державної адміністрації №696 від 22 грудня 2009 року затверджено матеріали вибору місця розташування земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, орієнтованою площею по 2,0 га, за рахунок земель запасу Бондарівської сільської ради Коростенського району ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_20 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_2 , ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 .

В подальшому розпорядженням голови Коростенської районної державної адміністрації №119 від 26 лютого 2010 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність вказаним громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Бондарівської сільської ради Коростенського району. Державним реєстратором реєстраційної служби Коростенського міськрайонного управління юстиції прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на вказані земельні ділянки та видані свідоцтва про право власності на ці земельні ділянки.

19 грудня 2013 року, між ОСОБА_4 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки. 18 грудня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки. 26 грудня 2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки. 26 грудня 2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки. 18 грудня 2013 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки. 18 грудня 2013 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки. 18 грудня 2013 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки. 17 грудня 2013 року між ОСОБА_21 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки. 17 грудня 2013 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки. 17 грудня 2013 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки. 17 грудня 2013 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки. 18 грудня 2013 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки. 18 грудня 2013 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки. 20 грудня 2013 року між ОСОБА_16 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Після укладення вказаних договорів купівлі-продажу ОСОБА_20 та ОСОБА_2 уклали договори дарування вказаних земельних ділянок: № 111 від 17 січня 2014 року, №106 від 17 січня 2014 року, № 105 від 17 січня 2014 року, № 104 від 17 січня 2014 року, № 103 від 17 січня 2014 року, № 102 від 17 січня 2014 року, № 107 від 17 січня 2014 року, № 101 від 17 січня 2014 року, №109 від 17 січня 2014 року, № 113 від 17 січня 2014 року, № 112 від 17 січня 2014 року, № 110 від 17 січня 2014 року, № 108 від 17 січня 2014 року, №114 від 17 січня 2014 року).

За ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельні ділянки 1822380800:21:000:0121 площею 1,3971 га, 18222380800:21:000:0120 площею 0,6029 га. У подальшому об`єднано земельні ділянки, які належить ОСОБА_2 в три ділянки:

площею 10,6028 га (кадастровий № 1822380800:21:000:0122),

площею 11,3972 га (кадастровий №1822380800:21:000:0123)

та площею 10,0000 га (кадастровий №1822380800:21:000:0124), цільове призначення яких - для ведення особистого селянського господарства,.

Прокурор уважав, що розпорядження Коростенської райдержадміністрації №119 від 26 лютого 2010 року є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки винесено з порушенням вимог ЗК України та Закону України «Про землеустрій», а саме: зазначені земельні ділянки були передані громадянам у власність без розробки проектів їх відведення з огляду на те, що такі проекти відсутні. Крім того, частина спірних земельних ділянок (ділянки, які були передані ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 ) належала до земель резервного фонду, однак лише троє осіб, яким були надані у власність ці земельні ділянки, проживали та працювали на території Бондарівської сільської ради ( ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_21 ).

Прокурор просив:

визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Коростенської районної державної адміністрації № 119 від 26 лютого 2010 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення, земельних ділянок у власність громадянам»;

скасувати рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_2 № 12164575 від 03 квітня 2014 року, на підставі якого отримано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 03 квітня 2014 року кадастровий номер земельної ділянки 1822380800:21:000:0123 площею 11,3972 га для ведення особистого селянського господарства на території Бондарівської сільської ради Коростенського району;

скасувати рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_2 № 12164190 від 03 квітня 2014 року, на підставі якого отримано свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 від 03 квітня 2014 року кадастровий номер земельної ділянки 1822380800:21:000:0122 площею 10,6028 га для ведення особистого селянського господарства на території Бондарівської сільської ради Коростенського району;

скасувати рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_2 №12163724 від 03 квітня 2014 року, на підставі якого отримано свідоцтво про право власності № НОМЕР_3 від 03 квітня 2014 року кадастровий номер земельної ділянки 18^2380800:21:000:0124 площею 10,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Бондарівської сільської ради Коростенського району;

скасувати рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_1 № 9119130 від 16 грудня 2013 року, на підставі якого отримано свідоцтво про право власності № НОМЕР_4 від 16 грудня 2013 року кадастровий номер земельної ділянки 1822380800:21:000:0118 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Бондарівської сільської ради Коростенського району;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області земельні ділянки з кадастровими номерами: 1822380800:21:000:0124, 1822380800:21:000:0123, 1822380800:21:000:0122;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області земельну ділянку з кадастровим номером 1822380800:21:000:0118 площею 2,0000 га;

визнати за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 1822380800:21:000:0118, 1822380800:21:000:0124, 1822380800:21:000:0123, 1822380800:21:000:0122.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 січня 2017 року в задоволенні позову прокурора відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

суд першої інстанції зробив висновок про недоведеність належними і допустимими доказами факту незаконності передачі спірних земельних ділянок у власність відповідачів і третіх осіб;

іншою підставою для відмови у задоволенні позову став пропуск позовної давності, про застосування наслідків спливу якої заявили ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 25 квітня 2017 року:

апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області задоволено частково;

рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову прокурора;

визнано протиправним і скасовано розпорядження Коростенської районної державної адміністрації від 26 лютого 2010 року № 119 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ;

скасовано рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_1 від 16 грудня 2013 року № 9119130, на підставі якого отримано свідоцтво про право власності від 16 грудня 2013 року № НОМЕР_4 , на земельну ділянку площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Бондарівської сільської ради;

витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави Україна в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області земельну ділянку площею 2,0000 га, визнавши за державою Україна в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області право власності на вказану земельну ділянку;

у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що:

передача спірних земельних ділянок у власність третіх осіб відбулася з порушенням вимог земельного законодавства, а саме: за відсутності проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що є підставою для часткового визнання незаконним і скасування розпорядження районної державної адміністрації від 26 лютого 2010 року;

оскільки на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції власниками земельних ділянок були ОСОБА_17 , якого у суді першої інстанції залучено як третю особу, а не співвідповідача, та ОСОБА_1 , з незаконного володіння останнього підлягає витребуванню земельна ділянка на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області із визнанням за державою в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області права власності на цю ділянку та скасуванням державної реєстрації права власності ОСОБА_1 ;

крім того, апеляційний суд зазначив, що місцевий суд безпідставно застосував до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності, оскільки у матеріалах справи відсутні відомості про те, що прокурору було відомо про порушення вимог закону у строк, який перевищує загальну позовну давність.

Короткий зміст судового рішення касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року:

касаційні скарги заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_17 задоволено частково;

рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 січня 2017 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 25 квітня 2017 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова касаційного суду мотивована тим, що:

наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу;

суди не встановили факт наявності в прокуратури повноважень на подачу даного позову та не врахували, що в порушення вимог абзацу третього частини другої статті 45 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання позову) та частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Коростенський міжрайонний прокурор не надав письмової згоди ГУ Держгеокадастру у Житомирській області на здійснення прокурором представництва інтересів в суді та не повідомив попередньо, до звернення з даним позовом до суду, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про таке звернення;

за встановлених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 грудня 2020 року:

позовні вимоги прокурора задоволено частково;

визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Коростенської районної державної адміністрації № 119 від 26 лютого 2010 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ;

скасовано рішення про державну реєстрацію у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_1 № 0119130 від 16 грудня 2013 року на підставі якого отримано свідоцтво про право власності № НОМЕР_4 від 16 грудня 2013 року, кадастровий номер земельної ділянки 1822380800:21:000:0118, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Бондарівської сільської ради Коростенського району Житомирської області;

витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області земельну ділянку з кадастровим номером 1822380800:21:000:0118, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Бондарівської сільської ради Коростенського району Житомирської області;

в іншій частині позовних вимог прокурора відмовлено за безпідставністю;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

об`єднано земельні ділянки, які належить ОСОБА_2 в три ділянки площею 10,6028 га (кадастровий № 1822380800:21:000:0122, площею 11,3972 га (кадастровий №1822380800:21:000:0123) та площею 10,0000 га (кадастровий №1822380800:21:000:0124) цільове призначення яких для ведення особистого селянського господарства, державним реєстратором реєстраційної служби Коростенського міськрайонного управління юстиції прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

04 червня 2015 року право власності на земельні ділянки, які раніше належали ОСОБА_2 зареєстровано за ОСОБА_17 (т. 2 а. с. 26-28). На час розгляду справи земельні ділянки з кадастровими номерами 1822380800:21:000:0122; 1822380800:21:000:0123 належать ТОВ «Будівельна компанія «ДЕЙТО», позов до якого прокурором не пред`являвся (т. 4 а. с. 128, 129). Власником земельної ділянки з кадастровим номером 1822380800:21:000:0124 є ОСОБА_19 , який також не залучений до участі в справі;

судом встановлено (т. 1 а. с. 16, 17), що проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок зазначеним в позові громадянам не розроблялись (т. 1 а. с. 16, 17). Згідно інформації відділу регіонального розвитку, містобудування, архітектури Коростенської районної державної адміністрації погодження до проектів відведення земельних ділянок на території Бондарівської сільської ради громадянам вищезазначеним особам протягом 2009-2010 року не видавались (т 1 а. с. 16). Документація із землеустрою в архіві Управління Держземагенства у Коростенському районі, відповідно до акту від 17 червня 2013 року відсутня (т. 1 а. с. 19-21). З урахуванням таких обставин суд вважав, що позов підлягає частковому задоволенню.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 14 червня 2022 року:

залучено до участі у справі Ушомирську сільську раду Коростенського району Житомирської області як третю особу.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 10 січня 2023 року:

залучено до участі у справі ОСОБА_18 , ТОВ «Будівельна компанія «Дейто» та ОСОБА_19 , як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

під час апеляційного розгляду до суду надійшло клопотання ОСОБА_18 , який не брав участі у справі, про залучення його до участі у справі, в якості третьої особи. В обґрунтування клопотання ОСОБА_18 зазначає, що є власником спірних земельних ділянок з кадастровими номерами: 1822380800:21:000:0122 та 1822380800:21:000:0123, які знаходяться на території Ушомирської об`єднаної територіальної громади. Крім того, до суду надійшли клопотання від заступника керівника Житомирської обласної прокуратури про залучення до участі у справі ТОВ «Будівельна компанія «Дейто» та ОСОБА_19 , як третіх осіб. Посилається на те, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 1822380800:21:000:0122 та 1822380800:21:000:0123, які знаходяться на території Ушомирської об`єднаної територіальної громади належать ТОВ «Будівельна компанія «Дейто». Також, зазначає, що ОСОБА_19 є власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1822380800:21:000:0124, яка знаходиться на території Ушомирської об`єднаної територіальної громади.

пунктом 1 частини 1 статті 365 ЦПК України передбачено право суду апеляційної інстанції залучати до участі у справі третіх осіб. Так, згідно із цією нормою у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, суд залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. За таких обставин та з урахуванням предмета спору, суд вважав за необхідне залучити до участі у цивільній справі ОСОБА_18 , ТОВ «Будівельна компанія «Дейто» та ОСОБА_19 , як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року:

залучено до участі у справі ОСОБА_3 як правонаступника ОСОБА_20 .

Постановою Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2024 року:

провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Будівельна компанія «Дейто» на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 грудня 2020 року, закрито;

апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення;

рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

об`єднано земельні ділянки, які належить ОСОБА_2 в три ділянки площею 10,6028 га (кадастровий № 1822380800:21:000:0122, площею 11,3972 га (кадастровий №1822380800:21:000:0123) та площею 10,0000 га (кадастровий №1822380800:21:000:0124), цільове призначення яких, для ведення особистого селянського господарства. 04 червня 2015 року право власності на земельні ділянки, які раніше належали ОСОБА_2 , зареєстровано за ОСОБА_17 (т.2, а. с. 26-28). У подальшому, 14 листопада 2017 року, на підставі договорів купівлі-продажу, право власності на земельні ділянки площею 10,6028 га (кадастровий номер 1822380800:21:000:0122) та площею 11,3972 га (кадастровий номер 1822380800:21:000:0123) перейшло до ОСОБА_18 . Наявна в матеріалах справи Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчить про те, що 19 січня 2018 року та 21 жовтня 2019 року право власності на вказані земельні ділянки зареєстроване за ТОВ «Будівельна компанія «Дейто» на підставі актів оцінки та прийому-передачі майна до статутного капіталу (том 5, а. с. 245-248);

матеріали справи також свідчать, що на підставі договору купівлі-продажу від 20 березня 2020 року право власності на земельну ділянку, площею 10,0000 га (кадастровий номер 1822380800:21:000:0124) зареєстроване за ОСОБА_19 (том 7 а. с. 7);

при вирішенні цього спору суд першої інстанції зазначив про те, що позовні вимоги не були пред`явлені до ТОВ «Будівельна компанія «Дейто» та ОСОБА_19 , що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині. колегія суддів погодилася з таким висновком. Статтею 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі і ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові;

у постанові Верховного Суду від 9 січня 2023 року у справі №402/586/17 вказано, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин ( тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем;

як встановлено судом, на час розгляду справи власником земельних ділянок площею 10,6028 га (кадастровий номер 1822380800:21:000:0122) та площею 11,3972 га (кадастровий номер 1822380800:21:000:0123), є ТОВ «Будівельна компанія Дейто». Земельна ділянка, площею 10,0000 га (кадастровий номер 1822380800:21:000:0124) належить на праві власності ОСОБА_19 . Проте, вказані особи не були залучені до участі у справі під час розгляду цього спору судом першої інстанції;

матеріали справи свідчать, що у підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про заміну первісного відповідача на ОСОБА_19 . Ухвалою суду від 3 червня 2020 року у задоволенні цього клопотання відмовлено, оскільки суду не надано доказів на підтвердження того, на якій підставі та коли ОСОБА_19 набув у власність спірну земельну ділянку. Однак, наявність вказаної ухвали жодним чином не перешкоджала прокуророві у подальшому ставити питання про заміну співвідповідача, надавши при цьому відповідні докази у повному обсязі. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 ;

стосовно апеляційної скарги ТОВ «Будівельна компанія «Дейто» апеляційний суд зазначив, що пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося;

при зверненні з апеляційною скаргою ТОВ «Будівель компанія «Дейто» просило скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним й скасування розпорядження голови Коростенської РДА №119 від 26 лютого 2010 року в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 2,0000 га, з кадастровим номером 1822380800:21:000:0118, та її витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 . Однак, вказана земельна ділянка є самостійним об`єктом цивільних правовідносин й задоволення позовних вимог стосовно цього нерухомого майна жодним чином не порушує права та інтереси ТОВ «Будівельна компанія «Дейто». Таким чином, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Будівельна компанія «Дейто» слід закрити на підставі пункту 3 частин першої статті 362 ЦПК України.

Аргументи учасників справи

У серпні 2024 року заступник керівника Житомирської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 грудня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2024 року), в якій просив:

оскаржені судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Коростенської районної державної адміністрації № 119 від 26 лютого 2010 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам» стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_20 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_21 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та визнання протиправним та скасування розпорядження голови Коростенської районної державної адміністрації № 119 від 26 лютого 2010 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам» стосовно ОСОБА_1 в частині щодо надання земельної ділянки у власність, надання дозволу на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку, проведення державної реєстрації державних актів на право власності на землю;

та постановити в цій частині нове рішення про задоволення позову: визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Коростенської районної державної адміністрації № 119 від 26 лютого 2010 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам» стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_20 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_21 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ; визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Коростенської районної державної адміністрації № 119 від 26 лютого 2010 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам» стосовно ОСОБА_1 в частині щодо надання земельної ділянки у власність, надання дозволу на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку, проведення державної реєстрації державних актів на право власності на землю;

стягнути з відповідачів на користь Житомирської обласної прокуратури здійсненні нею судові витрати.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

судами першої та апеляційної інстанцій неправильно визначено зміст спірних правовідносин, у зв`язку із чим неправильно застосовано норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень;

судом апеляційної інстанції прийнято постанову без врахування висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17, Верховного Суду від 09 січня 2023 року справі № 402/586/17, щодо застосування статті 48 ЦПК України, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем;

рішення суду у вказаній справі має виняткове значення для прокурора та позивача, оскільки обставини встановлені у цій справі мають преюдиційне значення для справи №906/65/21 та №279/2009/22 ініційованих прокурором. Так, предметом позову у цій справі є визнання незаконним та скасування розпорядження голови Коростенської районної державної адміністрації № 119 від 26 лютого 2010 року, яким затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 17 громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Бондарівської сільської ради Коростенського району, які в подальшому відчужувались на користь третіх осіб ТОВ «Будівельна компанія «Дейто», ОСОБА_19 та були об`єднані в земельні ділянки з кадастровими номерами 1822380800:21:000:0123, 1822380800:21:000:0122, 1822380800:21:000:0124. Обставини встановлені у цій справі та рішення суду матиме преюдиційне значення для справи №906/65/21 за позовом керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі сільської ради до ТОВ «Будівельна компанія «Дейто» про витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 1822380800:21:000:0123,1822380800:21:000:0122 з чужого незаконного володіння відповідача. Зокрема, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12 січня 2022 року провадження у справі №906/65/21 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 279/10692/15-ц;

задоволення судами цих вимог є ефективним способом захисту такого права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності. Оскарження рішення органу місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону спрямоване на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення), тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу;

у пункті 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 у справі № 469/1044/17, рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин можна оспорювати з погляду його законності, а вимогу про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядати за правилам цивільного судочинства, які внаслідок реалізації такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, яких стосується позов, мають приватноправовий характер. У такому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статті 16 ЦК України та заявляти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою такого позову є оскарження речового права (права власності), що виникло у фізичної особи внаслідок реалізації відповідного рішення ради;

тобто, якщо на підставі рішення органу місцевого самоврядування фізична особа набула речове право на земельну ділянку, вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права позивача. Подібні за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 126/1373/17, від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 25-28), від 20 березня 2019 року у справі № 756/5081/14-ц (пункт 32), від 3 липня 2019 року у справі № 756/5080/14-ц (пункт 37), від 16 червня 2020 року у справі № 554/9719/18);

оскарження рішення уповноваженого органу, прийнятого усупереч волевиявленню дійсного власника та вимогам законодавства, є ефективним, належним та правомірним способом захисту порушеного права, що відповідає змісту порушеного права та є таким, що забезпечує реальне поновлення прав, за захистом яких звернувся прокурор до суду відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2024 року:

поновлено заступнику керівника Житомирської обласної прокуратури строк на касаційне оскарження рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 грудня 2020 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2024 року;

відкрито касаційне провадження у справі.

01 жовтня 2024 року касаційне провадження передано судді-доповідачу Крат В. І. у зв`язку з відставкою судді Верховного Суду ОСОБА_23

18 квітня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2025 року

у задоволенні клопотання заступника керівника Житомирської обласної прокуратури про повідомлення часу і місця розгляду справи Житомирської обласної прокуратури та сторін відмовлено;

справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 20 серпня 2024 року вказано, що:

підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає таке: суд апеляційної інстанцій не застосував правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17, 05 липня 2023 року у справі № 183/1617/16, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17, від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17, від 09 січня 2023 року у справі № 402/586/17, від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739\17, від 20 вересня 2018 року у справі № 126/1373/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 756/5081/14-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 756/5080/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 554/9719/18, у постанові Верховного Суду від 09 січня 2023 року у справі № 402/586/17, від 11 серпня 2021 року у справі № 922/443/20.

Як свідчить зміст касаційної скарги судові рішення оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Коростенської районної державної адміністрації № 119 від 26 лютого 2010 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам» стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_20 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_21 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та визнання протиправним та скасування розпорядження голови Коростенської районної державної адміністрації № 119 від 26 лютого 2010 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам» стосовно ОСОБА_1 в частині щодо надання земельної ділянки у власність, надання дозволу на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку, проведення державної реєстрації державних актів на право власності на землю. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини

Розпорядженням голови Коростенської районної державної адміністрації від 22 грудня 2009 року № 696 затверджено матеріали вибору місця розташування земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтованою площею по 2,0 га за рахунок земель запасу Бондарівської сільської ради:

ОСОБА_1 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_20 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_14 ,

ОСОБА_10 ,

ОСОБА_15 ,

ОСОБА_16 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_21 ,

ОСОБА_9 ,

ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 ,

ОСОБА_8 ,

ОСОБА_11 .

Розпорядженням голови Коростенської районної державної адміністрації від 26 лютого 2010 року № 119 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність вказаним громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Бондарівської сільської ради.

У подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Коростенського МРУЮ прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки за зазначеними особами.

19 грудня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 6149.

18 грудня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 6122.

26 грудня 2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 6252.

26 грудня 2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 6253.

18 грудня 2013 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 6120.

18 грудня 2013 року між ОСОБА_22 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 6123.

18 грудня 2013 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 6117.

17 грудня 2013 року між ОСОБА_21 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 6097.

17 грудня 2013 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 6096.

17 грудня 2013 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 6095.

18 грудня 2013 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 6119.

18 грудня 2013 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 6116.

18 грудня 2013 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 6121.

20 грудня 2013 року між ОСОБА_16 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 6159.

У свою чергу 17 січня 2014 року ОСОБА_20 подарував належні йому земельні ділянки ОСОБА_2 (договори дарування № 101-114).

На той час за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на земельні ділянки 1822380800:21:000:0121 площею 1,3971 га, 18222380800:21:000:0120 площею 0,6029 га.

В наступному об`єднано земельні ділянки, які належить ОСОБА_2 в три ділянки площею 10,6028 га (кадастровий № 1822380800:21:000:0122, площею 11,3972 га (кадастровий №1822380800:21:000:0123) та площею 10,0000 га (кадастровий №1822380800:21:000:0124), цільове призначення яких для ведення особистого селянського господарства.

04 червня 2015 року право власності на земельні ділянки, які раніше належали ОСОБА_2 , зареєстровано за ОСОБА_17 .

У подальшому, 14 листопада 2017 року, на підставі договорів купівлі-продажу, право власності на земельні ділянки площею 10,6028 га (кадастровий номер 1822380800:21:000:0122) та площею 11,3972 га (кадастровий номер 1822380800:21:000:0123) перейшло до ОСОБА_18 .

Наявна в матеріалах справи Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчить про те, що 19 січня 2018 року та 21 жовтня 2019 року право власності на вказані земельні ділянки зареєстроване за ТОВ «Будівельна компанія «Дейто» на підставі актів оцінки та прийому-передачі майна до статутного капіталу.

Матеріали справи також свідчать, що на підставі договору купівлі-продажу від 20 березня 2020 року право власності на земельну ділянку, площею 10,0000 га (кадастровий номер 1822380800:21:000:0124) зареєстроване за ОСОБА_19 .

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області до Коростенської районної державної адміністрації

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20) вказано, що:

«в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови ВП від 27 лютого 2019 року, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області).

Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17».

У справі, що переглядається:

позивач - прокурор в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області відповідачем визначив Коростенську районну державну адміністрацію. Отже, в частині цих позовних вимог позов фактично пред`явлений державою (прокурор в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області) до неї самої (в особі Коростенської районної державної адміністрації);

зазначене не відповідає частині першій статті 48 ЦПК України, відповідно до якої сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися.

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області в інтересах держави, пред`явлених до Коростенської районної державної адміністрації, проте помилилися щодо мотивів такої відмови. Тому оскаржені рішення у частині цих позовних вимог належить змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Щодо позовних вимог прокурора про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Коростенської районної державної адміністрації № 119 від 26 лютого 2010 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам» стосовно ОСОБА_20 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_21 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 947/6589/21 (провадження № 61-10253св23)).

У справі, що переглядається:

суди відмовили у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Коростенської районної державної адміністрації № 119 від 26 лютого 2010 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам» стосовно ОСОБА_20 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_21 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 внаслідок того, що власниками спірних ділянок є ТОВ «Будівельна компанія Дейто». та ОСОБА_19 і вказані особи не були залучені до участі у справі під час розгляду цього спору судом першої інстанції;

прокурор позовних вимог до ОСОБА_20 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_21 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 не пред`явив, клопотань про залучення, до участі у справі як співвідповідачів не заявляв, а тому, за таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Коростенської районної державної адміністрації № 119 від 26 лютого 2010 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам» стосовно вказаних осіб;

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора в цій частині, проте помилилися щодо мотивів такої відмови. Тому оскаржені рішення у частині цих позовних вимог належить змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Щодо позовних вимог прокурора про визнання протиправним і скасування розпорядження голови Коростенської районної державної адміністрації № 119 від 26 лютого 2010 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам» стосовно ОСОБА_1 в частині щодо надання земельної ділянки у власність, надання дозволу на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку, проведення державної реєстрації державних актів на право власності на землю та про визнання протиправним і скасування розпорядження голови Коростенської районної державної адміністрації № 119 від 26 лютого 2010 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам» стосовно ОСОБА_2 .

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року всправі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. Разом з тим стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).

У справі, що переглядається:

суди не врахували, що для витребування речі з чужого незаконного володіння оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника;

мотивів відмови в задоволенні позовних вимоги про визнання протиправним і скасування розпорядження голови Коростенської районної державної адміністрації № 119 від 26 лютого 2010 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам» стосовно ОСОБА_1 в частині щодо надання земельної ділянки у власність, надання дозволу на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку, проведення державної реєстрації державних актів на право власності на землю, про визнання протиправним і скасування розпорядження голови Коростенської районної державної адміністрації № 119 від 26 лютого 2010 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам» стосовно ОСОБА_2 , судові рішення не містять, а в її задоволенні належало відмовити внаслідок того, що належним способом захисту є віндикаційний позов. За таких обставин судові рішення в цій належить змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення частково ухвалені без дотримання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку із наведеним касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково; судові рішенняв оскарженій частині змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови; а в іншій залишити без змін. Оскільки касаційний суд змінює судові рішення в оскарженій частині, але лише у частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 грудня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Коростенської районної державної адміністрації № 119 від 26 лютого 2010 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам» стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_20 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_21 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , та визнання протиправним і скасування розпорядження голови Коростенської районної державної адміністрації № 119 від 26 лютого 2010 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам» стосовно ОСОБА_1 в частині щодо надання земельної ділянки у власність, надання дозволу на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку, проведення державної реєстрації державних актів на право власності на землю змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко