Рішення

від 14.04.2025 по справі 559/4032/24

ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/4032/24

Провадження № 2/559/177/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі головуючої судді Жуковської О.Ю., за участі секретаря судового засідання Рижко С.В.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

представниці позивачки - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представниці відповідача - адвоката Вишковської В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, Орган опіки та піклування Привільненської сільської ради Дубенського району Рівненської області, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

1.1 В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Від спільного подружнього життя у них є двоє малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 23.02.2024 шлюб між сторонами розірвано, хоча фактично сторони перестали проживати з вересня 2022 року. З моменту реєстрації шлюбу з відповідачем до грудня 2023 року позивачка проживала з дітьми за місцем реєстрації в АДРЕСА_1 . 02.08.2024 позивачка уклала шлюб з ОСОБА_6 , у зв`язку з чим переїхала з дітьми до місця проживання чоловіка: АДРЕСА_2 . З вересня 2022 року відповідач не бере участі у вихованні своїх дітей, не спілкується з ними, не цікавиться їхнім життям. Відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Діти проживають з позивачкою та перебувають на її утриманні, вся відповідальність за виховання дітей покладена на позивачку. Отже, внаслідок невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей, страждають діти, порушуються їхні права та законні інтереси, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

1.2 Представник відповідач адвокат Вишковська В.І. подала відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав, позов не визнає. У відзиві вказує, що вимоги позивачки є передчасними, доказів того, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо вихованні дітей стороною позивача не надано. Дійсно, відповідач був відсутній в житті дітей з вересня 2022 року, проте з об`єктивних причин, адже перебував на військовій службі не за місцем свого проживання, а безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України в період з 06.11.2022 по 30.11.2022, з 02.12.2022 по 03.01.2023, з 18.01.2023 по 21.03.2023, 05.04.2023 по 12.04.2023 на території Донецької області. 18.11.2022 відповідач отримав мінно-вибухову травму та 02.05.2023 йому було встановлено ІІ групу інвалідності довічно та встановлена індивідуальна програма реабілітації. Тому відповідач не умисно не приїжджав до дітей, які проживають у Хмельницькій області, а був позбавлений такої можливості через поважні причини. При цьому відповідач постійно телефонував до позивачки, перекидав їй гроші на картковий рахунок для дітей. Відповідач любить своїх дітей, йому не байдуже їхнє життя, здоров`я та виховання, після проходження реабілітації та поліпшення стану здоров`я буде вирішувати питання по встановленню днів та годин побачень з дітьми. Вважає, що стороною позивача не доведеного того, що поведінку відповідача змінити неможливо, а позбавлення батьківських прав допускається лише оді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону не можливо і лише при наявності вини в діях батьків. Сам факт заперечення відповідача проти позбавлення його батьківських прав свідчить про його інтерес до дітей. Тому. Просить у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

1.3 Представник позивачки адвокат Волошина І.В. подала відповідь на відзив, згідно якого вказує, що позивачка ніколи не чинила і не чинить відповідачу перешкоди у спілкуванні з дітьми, а причиною того, що він не спілкується з дітьми є відсутність у нього такого бажання. Крім того, відповідач не звертався до Органу опіки та піклування із заявою про визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними. Твердження відповідача про надання позивачці будь-яких коштів також не підтвердженні жодними доказами. У серпні 2024 року у відповідач із його співмешканкою народилася дитина, тому на дітей позивачки у нього не було часу, він не цікавиться ні життям, ні здоров`ям дітей, а під час телефонних розмов з позивачкою, лише погрожує їй, телефонуючи в нетверезому стані. Тому вважає, що заявлені вимоги відзивом не спростовані, просить позов задовольнити.

1.4 Представник відповідач адвокат Вишковська В.І. подала заперечення на відповідь на відзив, де зазначає, що надані стороною скріншоти переписок як доказ погроз позивачці зі сторони відповідача не можуть бути належним доказом у справі. Щодо влаштування особистого життя, то дане питання немає жодного відношення до справи. Твердження сторони позивача, що відповідач зловживає алкогольними напоями не відповідають дійсності, оскілки після поранення відповідачу взагалі не можна вживати алкоголь. Щодо не звернення до Органів опіки з приводу усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, відповідач перебуваючи на військовій службі не міг вирішити дане питання, на даний час обов`язково звернення у відповідні органи, якщо позивачка і надалі чинитиме йому перешкоди. На підтвердження надсилання позивачці коштів надано копії квитанції. Отже, стороною позивача не доведено того факту, що відповідач умисно ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

2.1. Ухвалою суду від 25.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

27.11.2024 ухвалою суду замінено третю особу Орган опіки та піклування Дубенської міської ради на Орган опіки та піклування Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог Орган опіки та піклування Привільненської сільської ради.

Ухвалами суду від 18.11.2024 та 21.02.2025 задоволено клопотання сторони позивачки про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

Ухвалою суду від 26.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Також даною ухвалою задоволено клопотання позивача про виклик та допит свідків.

2.2 В судовому позивачка позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснила, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків, не спілкується з дітьми, не пересилає коштів на їх утримання, подарунків, не приїжджає, хоча знає, де вони проживають. Він не цікавиться як у дітей справи в садочку, чи вони хворіють, взагалі не надає ніякої допомоги. Спочатку, як відповідач пішов служити у ЗСУ, він спілкувався з нею та з дітьми, а потім перестав. Кошти дітям скидав по 5000 грн. кожного місця до грудня 2023 року, на даний час дітей не забезпечує. Після звільнення з військової служби відповідач має час щоб приїхати до дітей, однак цього не робить, він не хоче спілкуватися з дітьми. Відповідач має іншу жінку з якою у них є дитина, тобто у нього зараз є інша сім`я. Востаннє відповідач приїжджав до дітей у вересня 2023 року, зводив їх у зоопарк і з того часу вони його не бачила. Відповідач сам сказав, у нього є співмешканка, яка переїжджає до нього і він більше до дітей не приїде. Інколи лише по телефону може запитати як діти і просить скинути фото дітей. Відповідач не виконує ніяких батьківських обов`язків, з серпня місяця, як він покинув, він з ними не спілкується, на той час сину було 3 роки, донці 1,5 років, тому вона бажає позбавити його батьківських прав. Діти його вже не згадують, забули його та татом називають другого чоловіка позивачки. Коштів на утримання дітей він також не надає, останній переказ коштів був в грудні 2023 року. Також підтвердила, що з позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей вона не зверталася,так як відповідач погрожував їй, що якщо вона звернеться до суду, то він з неї стягне якісь кошти, оскільки він є інвалідом ІІ групи. Позивачка не зверталася до відповідача із питаннями щодо виховання їхніх дітей, оскільки вважає, що саме він як батько має це робити, приїжджати до них, цікавитися їхнім життям. Відповідач був проінформований, коли він може дзвонити до дітей, але він просто не хоче і не намагається цього зробити. Він тільки пише у вайбер: «Привіт, як діти, чого ти не скидаєш мені фото», і все. Минулого року вона зверталася до відповідача з питанням. Що дітям потрібно купити взуття і щоб він оплатив 50% покупки, але він сказав, що гроші скидати не буде, бо позивачка їх потратить у власних цілях. У відповідь на це позивачка пропонувала йому самому купити щось дітям і вислати поштою, але він не хотів цього робити і виконувати свої батьківські обов`язки.

Представниця позивачки адвокат Волошина В.В. в судовому засіданні вказала, що у вересня 2022 року відповідач пішов служити у ЗСУ і з того моменту сосунки між сторонами погіршилися і спілкування з дітьми зійшло на нівець. Позивачка жодним чином не перешкоджала спілкуванню відповідача з дітьми, не заперечувала щодо особистих зустрічей з дітьми, однак жодних дій аби зустрітися з дітьми зі сторони відповідача здійснено не було. Також зазначила, що виконання громадського обов`язку це важлива місія і ніхто не хоче зменшити заслуги відповідача перед держаною, але бути гарним солдатом не означає бути гарним батьком. Діти потребують спілкування, потребують утримання, і за період з 2024 року і до сьогодні жодних дій або вчинків, які свідчили б про зацікавленість в долі дітей, з боку відповідача не було. Тому просить задовольнити позов.

2.3. Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та пояснив, що два роки служив у ЗСУ, тому фізично не міг приїжджати до дітей, однак скидав кошти на їх утримання. Після звільнення проходив комісію, лікувався, в цей час не отримував заробітну плату, тому не мав змоги скидати позивачці якісь кошти, самому не вистачало на прожиття та на лікування. Він розуміє, що винен в тому, що не бачив як діти ростуть і в подальшому бажає спілкуватися з дітьми. Просто раніше так склалися обставини, що не було такої можливості, служив, отримав поранення, виходить так, що коли служив, то був потрібний, а як звільнився, то вже не треба. Він любить своїх дітей і буде з ними спілкуватися. Під час перебування на службі офіційно у відпустці не був нір азу, неофіційно раз приїжджав на 5 днів. Щодо відпусток, які зазначені у Наказі про звільнення, то це вже були відпустки, коли він був тут на місці на полігоні. Під час відпустки у 2024 році займався документами, щоб оформити групу, проходив ВЛК, їздив по лікарнях. Також пояснив, що він на даний час проживає у м. Рівне, де знімає квартиру, у якій проживає сам. Має транспортний засіб та посвідчення водія. Щодо проходження реабілітації за програмою, пояснив, що реабілітація має проходити періодично і на її проходження також потрібні кошти, яких на даний час не має. На лікування витрачає приблизно по дві години в день. Позивачка зазначала, що він не телефонує до дітей, але коли він дзвонив, то позивачка постійно казала, що не вчасно, щоб передзвони пізніше. Востаннє бачив дітей коли був на полігоні, це було більше як пів року тому. На даний час синові 5 років, а донці 3 роки, якого кольору очі і дітей не може скати. Він не пропонував, щоб його колишня дружина приїхала до нього з дітьми. Наразі він отримує дохід у виді пенсії у розмірі 23 тис. грн., пенсію почали платити з січня 2025 року, але дітям ще коштів не перекидав з цього часу, так як мав борги за лікування, які повинен був віддати. Співмешканки не має і чужих дітей не виховує. В подальшому буде виправлятися та допомагати своїм дітям.

Представниця відповідача адвокат Вишковська В.І. в судовому засіданні вказала, що відповідач заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно дітей. Вважає позовні вимоги не обґрунтованими та передчасними. Позивачка обґрунтовує свої вимоги лише тим, що відповідач ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання своїх дітей, проте жодних доказів того, що його ухиляння було свідоме, умисне, з протиправною винною поведінкою, до матеріалів справи долучено не було. Дійсно, певною мірою батько був відсутній у житті своїх дітей, тому що так склалися обставини, в першу чергу це воєнний стан, відповідач був призваний на військову службу, перебував у самих гарячих точках на території Донецької області, безпосередньо в зоні проведення бойових дій. В листопаді 2022 року отримав поранення, перебував на лікуванні досить тривалі періоди часу і в травні 2024 року йому було встановлено ІІ групу інвалідності довічно. Після цього йому була встановлена індивідуальна програма реабілітації, якої він потребує і надалі. На даний час він виключений зі списку військовослужбовців та не отримує заробітної плати. Все це свідчить про те, що відповідач не умисно був відсутній в житті дітей, а він не мав змоги до них приїжджати, можливо і не завжди був на зв`язку. Однак він як міг намагався брати участь у житті дітей, хоча б у їх утриманні, постійно перекидав позивачці кошти. Тому не вбачається умисних протиправних дій відповідача в ухиленні від виконання своїх батьківських обов`язків, його поведінка не є такою, яку виправити не можливо. Навіть його звернення до бюро безоплатної правничої допомоги для представництв в суді, його присутність в залі судового засідання та заперечення проти позову свідчить про наявний інтерес до дітей. Відповідач бажає спілкуватися, оскільки він їх любить, буде їх утримувати, як тільки у нього з`явиться така можливість і там де він був не правий зобов`язується змінити свою поведінку по відношенню до своїх дітей. Тому, просить не позбавляти ОСОБА_3 батьківських прав.

2.4. Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що позивачка є дружиною ОСОБА_6 , який є близьким другом їхньої сім`ї (подруга нового чоловіка позивачки). Позивачка займається вихованням дітей, діти ходять в садочок охайні, чемні, на її думку, відповідач ніякої участі у вихованні дітей не приймає, між ним і дітьми не має спілкування. Вважає, що відповідач не забезпечує дітей матеріально. Сама проживає недалеко від будинку позивачки, вона жодного разу не бачила, щоб відповідач приїжджав до них. Також діти ніколи не розповідали про свого біологічного батька, не згадували про нього, вони знають, що тато - це ОСОБА_8 , теперішній чоловік позивачки.

2.5. Будучи допитаною в якості свідка ОСОБА_9 , надала пояснення наступного змісту: позивачка є її донькою, а відповідач колишній зять. Відповідач востаннє був у дітей у вересня 2023 року, тоді повідомив позивачці, що більше до них не приїде, бо у нього є інша жінка. Вони особисто чула цю розмову. Більше з того часу вони його не бачили, він не перечислює коштів, нічого не купляє. Коли відповідач ще служив, то переказував дітям лише по 5000 грн., хоча заробітну плату отримав велику. Навіть коли він ще жив з позивачкою, дітьми не займався, ОСОБА_10 ще була маленька, то з нею він взагалі не займався, а з сином, як заставиш, то ще посидить з ним. Він ніколи не мав поняття сам щось купити для дітей, як дружина йому скаже, то ще купить. Позивачка проживала з дітьми у свідка до листопада 2023 року, батько до дітей протягом цього часу не навідувався. Характер у відповідача не дуже хороший, але до дітей ставлення було не погане, однак як ОСОБА_11 хотів десь з ним поїхати чи піти, він відмовлявся, постійно казав, що не може його взяти. Він ніколи не хотів глядіти дітей. На даний час діти тата не згадують, ОСОБА_11 каже, що його тато це другий чоловік позивачки і він на війні. За відповідача також казали, що він був на війні, але дитина говорить, що немає в нього того тата, він його вже не знає, якщо лише фото показати, то він впізнає. А ОСОБА_10 була маленька, то вона його не впізнає. Відносини між позивачкою та відповідачем зараз відсутні, вони не спілкуються, відповідач трохи агресивний, може виражатися нецензурною лайкою. По відношенню до дітей агресії свідок не бачила.

2.6. Представник органу опіки та піклування Привільненської сільської ради в судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви просить розглянути справу без участі представника за наявними в матеріалах справи документами.

Представник органу опіки та піклування Старосинявської селищної ради згідно поданої заяви просить розглянути справу без участі представника відповідно до наданого письмового висновку.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

3.1. Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_12 перебували у зареєстрованому шлюбі та є батьками дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.9-11). Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 23.02.2024 шлюб між сторонами розірвано, дітей залишено проживати з матір`ю (а.с.12-13).

3.2. 02.08.2024 ОСОБА_13 зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 та змінила прізвище на « ОСОБА_14 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 (а.с.14).

Від другого шлюбу у позивачки народився син ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.15).

3.3. Згідно довідки №369 від 03.10.2024, виданої Старосинявською селищною радою Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_1 з грудня 2023 року проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_2 . Разом з нею проживають чоловік ОСОБА_6 , син ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16).

3.4. Згідно довідок КНП Старосинявський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 07.10.2024, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в амбулаторію ЗП-СМ на профілактичні щеплення або ж з приводу захворювання приводить лише мама, ОСОБА_1 (а.с.17,18).

3.5. Згідно довідки №48 від 18.10.2024, наданої КП «Мирогощанський центри первинної медико-санітарної допомоги», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спостерігалася у сімейного лікаря Княгининської АЗПСМ з 22.06.2022 по грудень 2023 року. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 спостерігався з вересня 2020 року по грудень 2023 року. За медичною допомогою і щепленнями для дітей зверталася мама (а.с.105).

3.6. Згідно характеристики, наданої Новосинявським ЗДО загального розвитку «Берізка» Старосинявської селищної ради Хмельницької області встановлено, що діти ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відвідують даний заклад освіти. Мати бере участь у вихованні дітей, регулярно приходить на батьківські збори, приводить та забирає дітей з дитячого садочка, підтримує контакт з вихователями (а.с.19).

3.7. Також судом встановлено, що ОСОБА_3 як військовослужбовець проходив військову службу у ЗСУ. Згідно довідки в/ч НОМЕР_2 №642/10/1106 від 20.05.2024, ОСОБА_3 в період з 06.11.2022 по 30.11.2022, з 02.12.2022 по 03.01.2023, з 18.01.2023 по 21.03.2023, 05.04.2023 по 12.04.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи на території Донецької області та має посвідчення учасника бойових дій(а.с.73, 81).

3.8. Згідно довідки в/ч НОМЕР_2 №642/5026 від 04.04.2024 ОСОБА_3 під час безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, 18.11.2022 отримав: Вибухову травму, Акубаротравму, Струс головного мозку. Контузію правого ока. Згідно виписок з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3 з 04.01.2023 по 18.01.2023 та з 21.03.2023 по 31.03.2023 перебував на стаціонарному лікуванні в КП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» (а.с.74-78).

3.9. Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №290988 ОСОБА_3 з 02.05.2024 встановлено ІІ групу інвалідності, довічно (а.с.79).

3.10. З інформації, наданої Службою у справах дітей Привільненської сільської ради Дубенського району Рівненської області та Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області вбачається, що ОСОБА_3 до Органу опіки та піклування із заявою про визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними, оскільки проживає окремо від них, чи з будь-якими іншими заявами щодо участі у вихованні та спілкуванні з дітьми чи щодо перешкоджання йому у спілкуванні з дітьми з боку матері або інших родичів, не звертався (а.с.118,119).

3.11. ОСОБА_3 зареєстрований у АДРЕСА_3 , однак по місцю реєстрації вже тривалий час не проживає. Згідно договору оренди житла від 13.05.2024, відповідач винаймає квартиру у АДРЕСА_4 , де фактично проживає на даний час (а.с.148-153).

3.12. Стороною відповідача до суду було надано копії квитанції, згідно яких ОСОБА_3 у період з вересня 2022 року по серпень 2023 року здійснював перекази грошових коштів на картку № НОМЕР_3 , а саме: 14.10.2022 на суму 4000 грн., 31.10.2022 на суму 2500 грн., 12.11.2022 на суму 4900 грн., 21.11.2022 на суму 2000 грн., 29.11.2022 на суму 1000 грн., 05.12.2022 на суму 500 грн., 14.12.2022 на суму 2500 грн., 23.12.2022 на суму 400 грн., 27.12.2022 на суму 3000 грн., 30.12.2022 на суму 2500 грн., 16.01.2023 на суму 2500 грн., 23.01.2023 на суму 3000 грн., 11.02.2023 на суму 2500 грн., 20.02.2023 на суму 3000 грн., 11.03.2023 на суму 3000 грн., 17.03.2023 на суму 3000 грн., 14.04.2023 на суму 3000грн., 21.04.2023 на суму 2000 грн., 17.05.2023 на суму 3000 грн., 14.06.2023 на суму 2500 грн., 02.08.2023 на суму 2600 грн., 13.08.2023 на суму 1750 грн., 29.08.2023 на суму 2000 грн. (а.с.1123-125).

3.13. Належність банківської картки № НОМЕР_3 позивачці ОСОБА_1 підтверджується випискою про рух коштів по картці від 27.11.2024. Зазначені вище суми переказів грошових коштів також відображені у даній виписці, крім того 08.11.2023 ОСОБА_3 здійснив переказ на вказану карту у розмірі 5000 грн. та 27.12.2023 у розмірі 5000 грн. (а.с.130-144).

3.14. Згідно витягу з Наказу в/ч НОМЕР_4 від 11.08.2024, ОСОБА_3 надавалася щорічна відпустка за 2023 рік в кількості 15 діб та щорічна відпустка за 2024 рік у кількості 15 діб (а.с.145).

3.15. Відповідно письмового висновку органу опіки та піклування Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області від 16.01.2025, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, беручи до уваги відсутність вагомих підстав для позбавлення батьківських прав, орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.158-159).

3.16. Також в матеріалах справи містяться скріншоти переписок ОСОБА_3 (названий «бивший») з позивачкою як доказ, що сторони обізнані про справу і відповідач проти віддавати дітей новому чоловіку позивачки. Доказів погроз відповідачем колишній дружині в переписці не має, оскільки фрази «подала на позбавлення батьківських прав за ради ухілянта…», «жди в гості», «Що ти брешеш», - не розцінюються як погрози. Також позивачка на номер телефону ОСОБА_3 у переписці вказує: «А моїх дітей ти не получишьі вони тобі ніхто поняла настя» (а.с.110-117).

IV. Норми права, які застосував суд.

Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині першій статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному и міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Також, суд бере до уваги висновки, викладені Верховним Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №185/9339/21, що факт досягнення дитиною повноліття під час розгляду спору по суті та ухвалення відповідного судового рішення не може впливати на правовий результат вирішення справи судом, оскільки суд має оцінювати у сукупності факти виконання/невиконання батьками своїх обов`язків щодо дитини за період до її повноліття, які й стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

5.1 Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

5.2 Під час розгляду даної справи судом не встановлено, що відповідач останні роки не виконує належним чином свої батьківські обов`язки щодо малолітнього сина ОСОБА_17 та доньки ОСОБА_18 . Але доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено саме на позивачку. Однак, позивачка не зазначила, якими доказами підтверджується, що відповідач не бажає спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дітей, які проживають з позивачкою. Довідки з медичної установи та дошкільного навчального закладу, який відвідують діти, не є беззаперечним доказом саме ухиляння відповідача від виконання батьківських обов`язків. При цьому те, що останні роки відповідач не бачить дітей і не спілкується з ним на достатньому рівні визнає і він сам, причиною чого є проходження ним служби у ЗСУ, поранення під час виконання бойових завдань, в подальшому лікування та реабілітація.

5.3 Натомість, доводи позивачки спростовуються показами відповідача, зокрема останній вказав, що телефонує до колишньої дружини, щоб поспілкуватися з дітьми, однак робить це завжди не вчасно і вона просить передзвонити пізніше. Також відповідач пише позивачці повідомлення у вайбер з питанням як діти та просить скинути фотографії дітей, на які остання не відповідає. Дані обставини визнаються і самою позивачкою. При цьому суд зауважує, що зателефонувати безпосередньо до дітей відповідач не має змоги в силу того, що діти дуже маленькі - синові ще не виповнилося п`ять років, а донці лише три.

5.4 Суд також критично оцінює покази свідка ОСОБА_9 , оскільки з її показів не вбачається факту неналежного виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, твердження свідка, що відповідач не хотів глядіти дітей ще перебуваючи у шлюбі не заслуговують на увагу, оскільки на той час донька сторін ще була немовлям, а хлопчикові не виповнилося і трьох років, і не бажання відповідача взяти дитину з собою в якусь поїздку чи по справах не свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків. Свідок ОСОБА_19 вказала, що діти не знають свого біологічного батька і називають батьком теперішнього чоловіка позивачки. Однак даний факт не приймається судом до уваги як доказ невиконання біологічним батьком своїх батьківських обов`язків, оскільки через свій ще зовсім юний вік діти сприймають лише те, що бачать і спілкуються з тим, кого до них допускають близькі дорослі. В такому віці ще можливо налагодити зв`язок з дітьми, якщо обоє батьків усвідомлюють рівень відповідальності за добробут і виховання власних дітей.

5.5 Щодо матеріального забезпечення дітей суд зазначає, що, звичайно, незалежно від того, проживають батьки дітей разом чи окремо, незалежно від характеру їх взаємовідносин, але той з батьків, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний допомагати утримувати її і забезпечувати належні умови проживання, що відповідач і робив до грудня 2023 року. Факт надання відповідачем коштів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не оспорюється стороною позивачки. При цьому відповідач визнає, що з 2024 року матеріальної допомоги дітям не надає, однак зобов`язується це робити в подальшому. Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачка не позбавлена права на отримання від відповідача аліментів у встановленому законом розмірі, однак таким правом не користується.

5.6 Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і тільки за наявності вини в діях батьків. При цьому, суд бере до уваги той факт, що відповідач з`являється у кожне судове засідання та користується правовою допомогою, активно відстоює свою позицію та заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, що на думку суду також свідчить про його свідоме бажання налагодити відносини з дітьми та приймати будь-яку участь у їхньому житті.

5.7 Суд переконаний, що незважаючи на розлучення батьків, вони залишаються саме батьками для дітей і ні батько, ні матір не вправі одноосібно вирішувати долю неповнолітніх дітей чи намагатись позбавити іншого батька/матір батьківських прав відносно дітей для того, щоб не витрачати своїх зусиль на налагодження контакту з іншим батьком/матір`ю або на гармонізацію відносин дітей з батьком/матір`ю в умовах окремого проживання. Відповідач винен в цій ситуації у тому, що не доклав достатніх зусиль, аби налагодити контакт з дітьми і не звернувся за допомогою до відповідних інституцій, щоб мати змогу вільно бачити своїх дітей і приймати участь в вирішенні питань забезпечення їх життєдіяльності. Але і позивачка не зробила над собою зусилля, щоб обговорити питання виховання дітей з відповідачем.

5.8 Крім того, суд приймає до уваги висновок органу опіки та піклування, згідно якого, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, беручи до уваги відсутність вагомих підстав для позбавлення батьківських прав, орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітніх дітей.

5.9 Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки. Під час розгляду даної справи не знайшли підтвердження беззаперечними доказами винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов`язками відповідачем, які б свідчили про ухилення ним від виховання дітей і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у виді позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 164 СК України, що не відповідатиме інтересам дітей.

5.10 При цьому, згідно усталеної судової практики та п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007, суд у цих конкретних обставинах справи відмовляє в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав і одночасно попереджає відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей з покладенням контролю на відповідний орган опіки та піклування. В цій ситуації, батькові дітей необхідно налагодити контакт з дітьми, цікавитись їх життям і здоров`ям і приймати в житті дітей повноцінну участь, в тому числі і у їхньому матеріальному забезпеченні. Тому суд попереджає батьком дітей про необхідність змінити своє ставлення до виховання дітей.

5.11 У підсумку суд відмовляє у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

5.12. Оскільки у задоволенні позовних вимог суд відмовляє, вимоги позивача про стягнення судових витрат на його користь задоволенню також не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 141, 150, 164, 166, 169, 180 СК України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, Орган опіки та піклування Привільненської сільської ради Дубенського району Рівненської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та покласти на Орган опіки та піклуванння контроль за виконанням ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків протягом одного року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення - 25 квітня 2025 року.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 , адреса проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Представниця позивачки: адвокат Волошина Ірина Вікторівна, РНОКПП НОМЕР_6 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_5

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована адреса проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Представниця відповідача: адвокат Вишковська Валентина Іванівна, адреса вул. Поповича, 30, м. Дубно, Рівненська область, РНОКПП НОМЕР_8 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1) Орган опіки та піклування Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 44582207, адреса: 31400, селище Стара Синява, вул. Івана Франка, 8, Хмельницького району Хмельницької області;

2) Орган опіки та піклування Привільненської сільської ради Дубенського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 44236045, адреса: 35622, с. Привільне, вул. Грушевського, 2, Дубенського району Рівненської області.

Суддя О.Ю. Жуковська