Рішення

від 23.04.2025 по справі 705/4948/24

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/4948/24

2/705/776/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2025 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючої-судді Гудзенко В.Л.

при секретарі судового засідання Музичук Л.В.

за участю:

представника позивача Волкова А.В. ( в режимі відеоконференції)

представника відповідача ОСОБА_1

представника третьої особи Калінчук А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,третя особабез самостійнихвимог:орган опікита піклуваннявиконавчого комітетуУманської міськоїради,про усуненняперешкод у спілкуванніз дитиноюта забезпечення правадоступу додитини,визначення порядкуучасті батька успілкуванні тавихованні дочки,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Волков А.В., який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_2 , подав до суду позов до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та забезпечення права доступу до дитини, визначення порядку участі батька у спілкуванні та вихованні дочки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 спільно проживали та перебували у зареєстрованому шлюбі з 16.05.2015 по 11.10.2022 та у вказаному шлюбі в них народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу сторони відновили свої стосунки та повторно зареєстрували шлюб 01.03.2023. Проте, спільне життя все таки не склалося, тому вказаний шлюб між ними був розірваний рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.09.2023. Після розпаду сім`ї дочка ОСОБА_5 залишилася проживати з матір`ю, при цьому батько приймав участь у її житті, проводив з нею час, цікавився її життям, допомагав забезпечувати матеріально. Після початку повномаштабного вторгнення російської федерації на територію України, з метою убезпечення, в першу чергу дитини, спільно було прийнято рішення про тимчасовий виїзд відповідачки разом з дочкою за межі України. Тому, за сприяння позивача та його фінансової підтримки 10.03.2022 відповідачка ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_5 виїхали до країни Фінляндія, де перебували до початку серпня 2022 року, після чого повернулися за попереднім місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаний час перебування дочки ОСОБА_6 у Фінляднії, позивач постійно перебував з нею на зв`язку, підтримував морально та надавав фінансову допомогу. Після повернення до України відповідачка ОСОБА_3 повідомила, що має бажання розірвати між ними шлюб, не зазначаючи вагомих причин. Після розірвання шлюбу сторони та їхня дочка ОСОБА_5 залишалися проживати за вищевказаною адресою. В березні 2023 відповідачка ОСОБА_3 виявила бажання повернутися до Фінляндії без дочки ОСОБА_6 , пояснюючи це тим, що їде на заробітки, оскільки в неї немає постійної роботи. Після її від`їзду дочка ОСОБА_5 залишилася проживати з позивачем, він займався її вихованням, здоров`ям, навчанням та матеріальним забезпеченням, при цьому не чинив жодних перешкод у спілкуванні матері з дитиною за допомогою засобів зв`язку. В червні 2023 року відповідачка ОСОБА_3 повернулася до України та повідомила, що хоче повернутися до Фінляндії разом з дочкою, мотивуючи це тим, що дитині буде корисно провести залишок літніх канікул у Фінляндії, де вона може добре відпочити і провести час. Вона обіцяла привести дочку в Україну до початку навчального року у вересні 2023 року. Проте, починаючи з 10.07.2023 відповідачка вкрай рідко почала виходити на зв`язок, нічого не розповідала про дитину, а згодом заблокувала зв`язок батька з дитиною, проте позивач намагається спілкуватися та контактувати з дочкою. Відповідачка ОСОБА_3 запевнила, що привезе дочку ОСОБА_7 до України влітку 2024 року, однак цього не зробила та при цьому приховує повну інформацію щодо дійсного місця проживання та навчання дитини. Під час короткого та не частого спілкування батька з дитиною, в нього виникли підозри, що дитина часто залишається сама за місцем свого проживання в будь-який час доби, або у присутності якихось чоловіків, які працюють з матір`ю та її ймовірним співмешканцем і це дуже турбує позивача. В липні 2024 року відповідачка повідомила позивачу, що не має наміру повертатися в Україну і дочку вона не привезе. Позивач вважає, що такими діями відповідачки порушуються права позивача щодо участі у вихованні дитини, тому за їх захистом він вимушений звернутися до суду.

За вх. № 28559 від 19.11.2024 від адвоката Єременко І.В., яка представляє інтереси відповідачки ОСОБА_3 , надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що за весь період перебування сторін у шлюбі позивач зловживав алкогольними напоями, підтвердженням цього є той факт, що постановою суду його притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Під час спільного проживання він проявляв жахливу агресію, у зв`язку з чим проходив лікування у приватного психіатра. Певний період часу взагалі не забезпечував сім`ю матеріально, у зв`язку з чим у сім`ї утворилися борги, що змусило відповідачку їхати на заробітки. Позивач вів аморальний спосіб життя, був засуджений вироком суду за крадіжку чужого майна. Також, позивачем в обґрунтування позовних вимог не надано жодного належного доказу того, що відповідачка чинить перешкоди його спілкуванню з дитиною, оскільки він має можливість до неї телефонувати в будь-який час, проте їхнє спілкування залежить лише від бажання самої дитини.

При цьому, відповідачка не заперечує проти часткового задоволення позовних вимог та вважає за можливе встановити ОСОБА_2 способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: щороку під час літніх канікул, дитина проводить з батьком 30 днів за місцем проживання батька, щороку під час зимніх канікул дитина проводить з батьком половину зимніх канікул. Порядок виконання вищезазначеного способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини відстрочити на час воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей період за кордоном. На час воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей період за кордоном, зобов`язати матір дитини ОСОБА_3 організувати спілкування дитини ОСОБА_4 з її батьком ОСОБА_2 у режимі відео зв`язку через мобільний телефон у понеділок, середу та четвер в період часу з 19.00 год. до 20.00 год. протягом 30 хв.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Волков А.В. підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, а також вказав, що наявність в Україні військового стану, не є підставою для відстрочення виконання судового рішення.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Єременко І.В. проти задоволення позовних вимог заперечувала частково та зазначила, що відповідачка ОСОБА_3 жодним чином не чинить перешкоди у спілкуванні дочки ОСОБА_6 з її батьком ОСОБА_2 .. Зауважила, що позивач має ІІ групу інвалідності, може безперешкодно виїжджати за межі території України, уже тривалий час перебуває в Німеччині та може відвідувати дитину у Фінляндії. Тому вважає за можливе визначити порядок у спілкуванні батька з дитиною, зазначений у відзиві на позовну заяву.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Уманської міської ради в судове засідання на стадії з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами не з`явився, в судових дебатах зазначив, що органом опіки та піклування не встановлено перешкод для спілкування з дитиною, просить врахувати їхній висновок.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, надані сторонами, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області.

Під час перебування у шлюбі у сторін народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Після фактичного розпаду сім`ї дочка ОСОБА_5 залишилася проживати з матір`ю ОСОБА_3 .

З позову вбачається та не заперечується сторонами, що після початку повномаштабного вторгнення російської федерації на територію України, з метою убезпечення, в першу чергу дитини, спільно було прийнято рішення про тимчасовий виїзд відповідачки разом з дочкою ОСОБА_8 за межі України, тому, 10.03.2022 відповідачка ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_5 виїхали до країни Фінляндія, де перебували до початку серпня 2022 року, після чого повернулися за попереднім місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Згодом в липні 2023 року відповідачка ОСОБА_3 разом з дочкою ОСОБА_8 знову виїхала до Фіндляндії, де проживає там по даний час.

Як вбачається з інформації, наданої на запит адвоката Волкова А.В. - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетинала державний кордон України, 05.08.2022 (в`їзд) та 10.07.2023 (виїзд).

Станом на день розгляду справи відповідачка ОСОБА_3 та спільна дочка ОСОБА_4 перебувають поза межами України.

Між сторонами не досягнуто згоди щодо участі батька у вихованні дитини. Як зазначає позивач, відповідачка перешкоджає йому спілкуватися з дитиною, ігнорує його дзвінки та повідомлення.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьоюстатті 5 СК Українипередбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності при вихованні дитини.

В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року (справа № 35481/20 «Терещенко проти України»), у якому суд констатував порушеннястатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпри зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема якщо ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини. Крім того, судом констатовано не урахуванням національними судами положеннястатті 19 СК України,відповідно до якої, вирішуючи спори щодо участі батьків у вихованні дитини, суди могли не погоджуватися з висновком органу опіки та піклування, лише якщо висновок органу був недостатньо обґрунтованим або суперечив інтересам дитини.

Рівноцінне спілкування малолітньої дитини з батьком в тій же мірі, що і з матір`ю, відповідає її якнайкращим інтересам.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятоюстатті 7 СК Українисімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зістаттею 141 СК Українимати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно достатті 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третястатті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зістаттею 12 Закону України «Про охорону дитинства»на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно достатті 153 СК Українимати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК Українипередбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з положеннями частини першої та другоїстатті 159 СК Україниякщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі справедливості, взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Відповідно до частини четвертої і п`ятоїстатті 19 СК Українипри розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Судом не встановлено ніяких обставин, які б давали підстави усунути позивача від спілкування з дитиною і від участі у її вихованні, тому суд вважає за можливе визначити порядок участі батька у спілкуванні та вихованні дочки ОСОБА_6 .

Водночас, суд не може погодитися з позицією відповідача щодо відстрочення виконання судового рішення з огляду на наступне.

Батько, який проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.

Тимчасовий виїзд дитини за кордон не може непропорційно обмежувати право батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримки родинних відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком, а також врахував технічну можливість забезпечення спілкування позивача із своєю дочкою за допомогою відеозв`язку та аудіозв`язку.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 285/7632/23 ( провадження № 61-14136св24 ).

Тому, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, оскільки участь батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею відповідатиме інтересам дитини, забезпечуватиме справедливу рівновагу між інтересами дитини та батька, а також рівність прав батьків щодо дитини.

Питання щодо розподілу судових витрат суд не вирішує, оскільки до закінчення судових дебатів, представник позивача зробив заяву про надання доказів щодо розміру судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду

Керуючись ст.19,153,157,159 СК України, ст.12,13,19,23, 258-259,264,265,273, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити ОСОБА_2 , наступний спосібу спілкуванніта вихованнідитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

-проведення спільного відпочинку кожного року, з урахуванням стану здоров`я дитини, рекомендацій лікарів, без присутності матері, але за її попереднім узгодженням, протягом 30 безперервних днів, у літній період та протягом половини канікул, у зимовий період, в інші дні за спільною домовленістю між батьками за умови перебування матері з дитиною на території України;

-спілкування з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через мережу інтернет та телефонного зв`язку щопонеділка, щосереди, щочетверга, тривалістю не менше 30 хвилин у кожен із таких днів, у проміжок часу з 19 години по 20 годину.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсябезпосередньо досуду апеляційноїінстанції протягомтридцяти днів,з дняйого проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 28 квітня 2025 року

Суддя В.Л. Гудзенко