Рішення

від 28.04.2025 по справі 760/4561/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/4561/24

2/760/2524/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2025 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Черчукан В.О.,

за участі:позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача- ОСОБА_3

представника третьої особи- Савченко О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 23.04.2015 між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві було зареєстровано шлюб.

Від спільного подружнього життя у них народився син- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Спільне подружнє життя між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 не склалось і рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 11.06.2018 у справі №288/229/18 шлюб між ними було розірвано.

Позивач у позові зазначає, що після розірвання шлюбу дитина - ОСОБА_6 проживав з матір`ю, перебував на повному її утриманні та самостійно нею виховувався.

При цьому посилається, що батько дитини навіть не був свідком ані першого дня в садочку, ані першого дзвоника, ані святкувань днів його народження.

З початком повномасштабного вторгнення, коли Київ опинився під масованою ворожою атакою, батько не попіклувався про стан дитини й не переймався в яких умовах і де вона перебуває.

Вказує, що згодом та під прикриттям лікування дитини закордоном, яка є інвалідом 3-ої групи (посвідчення серія НОМЕР_1 ), у квітні 2022 року, за згодою матері, разом з бабусею ОСОБА_1 , відповідач виїхав з України.

Як тільки стало зрозуміло, що ані консультація лікарів, ані лікування не передбачалось, позивач з дитиною відразу повернулись в Україну, а відповідач лишився за закордоном.

Вказує, що з того часу й дотепер дитина батька не бачила, батько подальшою долею, станом здоров`я сина не цікавився, жодної допомоги сину не надавав і з ним взагалі не спілкувався.

Позивач зазначає, що у лютому 2023 року стало відомо про тяжку хворобу матері - ОСОБА_7 .

За рахунок рідних, колег, друзів та знайомих відбувалось її тривале дороговартісне лікування. Дитиною, в цей час, продовжувала опікуватись позивач.

ІНФОРМАЦІЯ_4 донька позивача та мати дитини- ОСОБА_7 померла (свідоцтво про смерть від 24.05.2023).

Вказує, що навіть за таких трагічних обставин, відповідач не приїхав підтримати, розрадити сина. При цьому, не надав жодної матеріальної допомоги на потреби дитини. Як результат такого ставлення батька, дитина не проявляє жодного бажання спілкуватися, а тим більш, категорично не розглядає можливість подальшого проживання з батьком за жодних обставин.

На даний час позивач виховує та утримує ОСОБА_6 після смерті матері, ОСОБА_7 .

У позовній заяві позивач зазначає, що батько дитини жодним чином не піклувався і не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами дитини і станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання, з дитиною не спілкується, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти, що передбачено як міжнародним, так і національним законодавством України.

Після смерті матері дитини, позивач та онук проживають у квартирі померлої матері (доньки позивача) за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач є пенсіонеркою за віком (пенсійне посвідчення серія НОМЕР_2 ) та взята на облік як внутрішньо переміщена особа.

27.06.2023 позивач звернулася до Солом`янського управління поліції у м. Києві для з`ясування місця перебування батька.

У відповідь на звернення позивача 26.07.2023 Солом`янське управління поліції у м. Києві повідомило про те, що ОСОБА_4 може більше шести місяців перебувати за межами території України, відомостей про наміри повернення його до України не отримано.

У позовній заяві позивач зазначає, що точне перебування відповідача позивачу невідомо.

Позивач звернулась до Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо вирішення питання про надання дитині ОСОБА_6 статусу дитини позбавленої батьківського піклування та призначення позивача опікуном її онука.

07.08.2023 фахівцями Служби проведено обстеження умов проживання дитини, а з 08.08.2023 позивача поставлено на облік потенційних опікунів/піклувальників в Службі за № 30.

Відтак, з серпня 2023 року позивач, як потенційний опікун, та дитина перебувають на обліку у Службі.

Наказом Служби від 26.01.2024 № 06-о «Про тимчасове влаштування ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 » дитину влаштовано в сім`ю позивача до вирішення питання про форму влаштування дитини.

Ураховуючи той факт, що батько покладених на нього законом обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина, позивач вимушена звертатись до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 з метою встановлення опіки над дитиною та призначення позивача опікуном її онука.

Вказує, що така поведінка батька дитини та наведені позивачем в позовній заяві факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини відповідачем, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення батька до своїх батьківських обов`язків.

У позовній заяві позивач просить суд:

-позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-стягнути зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно у розмірі 1 600,00 грн, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів - 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття, з індексацією відповідно до закону;

-судові витрати покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного позивач просила позов задовольнити.

29.02.2024 ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.

22.03.2024 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

Протокольною ухвалою від 16.09.2024 судом закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

06.05.2024 Службою у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації надано висновок органу опіки та піклування.

27.01.2025 у судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_8 заявлено клопотання про повернення у підготовче засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

27.01.2025 ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва клопотання представника відповідача ОСОБА_8 про повернення до стадії підготовчого провадження задоволено. Здійснено повернення до розгляду справи у підготовчому судовому засіданні.

06.02.2025 ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представники відповідача у судовому засіданні просили у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи просив відмовити у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав відповідача та скланий висновок органу опіки підтримав.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання.

Вислухавши пояснення сторін у справі, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.04.2015 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві про що зроблено відповідний актовий запис №749.

Від шлюбу у подружжя народився син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (Свідоцтво про народження Серії НОМЕР_4 видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві).

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_4 , батьками малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_7 .

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 червня 2018 року у справі 288/229/18 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 розірвано.

Як вбачається з матеріалів справи, за погодженням між батьками, малолітній ОСОБА_9 , після розірвання шлюбу батьків, залишився проживати з матір`ю - ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 померла (свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_5 видане Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) актовий запис №9630).

Як вбачається з матеріалів справи, після смерті ОСОБА_7 , дитина- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 проживає разом з бабусеюю, тобто позивачем по справі, яка його виховує та утримує.

За інформацією, наданою 10.04.2024 загальноосвітньою школою №46 м Києва мати дитини ОСОБА_7 до своєї хвороби цікавилась навчанням дитини, на батьківських зборах була присутня ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з групи продовженого дня дитину забирали мати та бабуся. Під час хвороби та після смерті матері вихованням ОСОБА_9 займається бабуся, ОСОБА_1 .

У ході розгляду справи встановлено, що батько дитини, тобто відповідач у справі проживає закордоном у Польщі.

Відповідно до наказу Солом"янської районної в м.Києві державної адміністрації №06-О від 26.01.2024 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 тимчасово влаштовано у сім"ю ОСОБА_1 , до вирішення питання про форму влаштування дитини.

Позивач просить позбавити батьківських прав відповідача посилаючись на те, що останній ухилився від виконання батьківських обов"язків відносно свого сина ОСОБА_9 та матеріально дитину не утримує.

Суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, виходячи з наступного.

Згідно п.2 ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно ч. 3 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Як вставнолено вище та не заперечувалося сторонами у справі відповідач після розірвання шлюбу проживає окремо від дитини, виїхав закордон та з 2022 року до України не повертався.

Також встановлено, що неповнолітній ОСОБА_9 проживає разом з позивачем, тобто своєю бабусею та перебуває на її утриманні і вихованні, з якою у дитини тісний психоемоційний зв"язок, як рідної і близької людини.

Як свідчать матеріали справи, після смерті матері дитини, між позивачем та відповідачем виникли конфліктні та спірні правовідносини щодо місця проживання та утримання дитини, оскільки батьком поставлено питання про переїзд сина ОСОБА_9 до ОСОБА_12 .

Як встановлено в ході розгляду справи, починаючи з вересня 2023 року батько позбавлений можливості спілкування з дитиною, оскільки його номер заблокавано у телефоні його сина. Інші засоби зв"язку у останнього відсутні.

Та обставина, що батько дитини немає засобів зв"язку з дитиною підтверджується також поясненнями малолітнього ОСОБА_6 , який також повідомив суду, що з батьком не спілкується, оскільки номер батька у його телефоні заблоковано та останній боїться, що батько забере його до себе.

У той же час, матеріалами справи підтверджено, що відповідач не втрачав зацікавленості у житті дитини, намагався та намагається налагодити стосунки та спілкування з сином.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що відповідач надавав матеріальну допомогу на утримання дитини.

Так, позивач через ТОВ "Нова пошта" отримувала від ОСОБА_4 посилки, що підтверджується деклараціями від 07.03.2023, 28.04.2023, 13.06.2023 , 24.08.2023.

Матеріалами справи також підтверджується, що протягом останніх років, позивач ОСОБА_1 отримувала грошові перекази від ОСОБА_4 , що підтверджується платіжними інструкціями (Том №1 а.с. 106-133).

Доводи позивача з приводу того, що кошти, які сплачував ОСОБА_4 були поверненням минулих боргів не можуть бути прийняті до уваги, адже на час розгляду справи судом не було доведено наявність боргу ОСОБА_4 перед позивачем або перед її близькими родичами.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються твердження позивача, що батько усунувся від утримання дитини і усі витрати по утриманню дитини несла мати, а згодом позивач по справі.

Крім того, позивач підтвердила в судовому засіданні, що двічі, у травні 2022 та у вересні 2022 гостювала у ОСОБА_7 разом з малолітнім ОСОБА_9 , на підтвердження чого відповідачем до матеріалів справи були надані світлини, на яких зображені малолітній ОСОБА_9 зі своїм батьком у Польщі в різних життєвих обставинах - у домашній обстановці, на прогулянках, тощо.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 повідомила суду, що декілька разів до школи, де навчається ОСОБА_9 , приходив його дідусь по лінії батька, намагався передати подарунки від батька. Про візит дідуся вона повідомила ОСОБА_1 . Після цього, під час другого візиту дідуся до школи ОСОБА_9 не захотів з ним спілкуватися.

Свідок ОСОБА_14 фактично надала показання, які стосуються періоду подружнього життя ОСОБА_4 та ОСОБА_15 , зробила припущення, що ОСОБА_16 застосовував відносно ОСОБА_15 фізичне насильство, проте не змогла пояснити, яким чином їй стала відома ця інформація.

Свідок ОСОБА_17 фактично надала показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_14 . В ході допиту свідка було з`ясовано, що свідку відомі фактичні обставини справи, що розглядається, вона чула хід судового засідання та обговорювала справу з позивачем.

Свідок ОСОБА_18 також надала показання, з яких повідомила, що вона обізнана з обставинами справи, обговорювала їх з позивачем, з`ясовувала інформацію щодо майнового стану відповідача.

Отже, показання вказаних вище свідків не можуть вважатися неупередженими, а тому суд не приймає їх до уваги.

Свідок ОСОБА_19 повідомила суду, що особисто передавала кошти від батька на утримання дитини ОСОБА_1 , що в подальшому підтвердила і сама позивач. Свідок вважає, що немає підстав для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, оскільки він не вчиняв і не вчиняє дій, що могли би свідчити про його ухилення від виховання та утримання сина. Свідок висловила суду думку щодо того, що батькові дійсно буде складно налагодити стосунки з дитиною, оскільки тривалий час вони не спілкувалися.

Свідок ОСОБА_20 повідомив суду, що ОСОБА_4 бажає забрати сина до Польщі, де проживає з неповнолітнім сином від першого шлюбу і якого наразі теж не має можливості залишити без батьківського піклування з метою візиту до України. Також свідок надав показання щодо особистих стосунків ОСОБА_4 та ОСОБА_15 , зазначивши, що ОСОБА_16 допомагав коштами на лікування ОСОБА_21 , передавав квіти на її похорони, характеризує ставлення ОСОБА_4 до колишньої дружини як хороше. Свідок повідомив також, що ОСОБА_16 передавав йому кошти для передачі сину та посилку з іграшками.

У матеріалах справи міститься висновок органу опіки та піклування від 06.05.2024, за яким орган опіки та піклування вважає недоцільним позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно сина ОСОБА_22 .

Висновок підтримано в судовому засіданні повноважним представником, з роз`ясненням, що орган опіки не вбачає винної поведінки батька дитини.

У ході судового розгляду була заслухана і думка дитини щодо можливості позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав. ОСОБА_9 повідомив, що бажає жити з бабусею та боїться погроз з боку батька, який обіцяв забрати його до себе. Також пояснив, що він ображений на батька, оскільки останній погано поводився з його мамою. У той же час пояснив, що бажає, щоб батька було позбавлено батьківських прав, оскільки бажає залишитися та проживати лише з бабусею, яка для нього є найріднішою та опікується ним.

Аналізуючи матеріалами справи та пояснення сторін у справі є очевидним той факт, що між позивачем та відповідачем наявні конфлікті та неприязнені стосунки, які пов"язані з негативним ставленням та незадовільною поведінкою відповідача до доньки позивача за її життя та відповідно його ставлення до вирішення долі сина після смерті матері, який потребував батьківської турботи та піклування та вирішення нагальних соціально-побутових питань, як законного представника малолітньої дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У відповідності з вимогами ст.ст. 150, 155, 180 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, що є найважливішими обов`язками матері і батька, а також повинні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України, мати/батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У Постанові від 06 травня 2020 року Верховний Суд у справі № 753/2025/19 зазначив, що підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р., ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-ХІІ, передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише у разі наявності вини у діях батьків.

Аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 6 травня 2020 р. у справі № 641/2867/17-ц., у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 753/9433/17. Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі №638/16622/17.

У даній справі за сукупністю зібраних та проаналізованих доказів не вбачається, що батько втратив інтерес до дитини та самоусунувся від спілкування із сином.

Разом з тим, при з`ясуванні думки дитини слід брати до уваги те, що оцінка дитиною поведінки своїх батьків, життєвих обставин може бути необ`єктивною та зумовленою різними важелями впливу. У зв`язку з цим, законодавець передбачив право суду постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (частина третя статті 171 СК України).

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 зазначається, що озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується під час вирішення питання про позбавлення батьківських прав, оскільки вона може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким дитина через малолітній вік неспроможна надавати об`єктивну оцінку, та не завжди відповідає інтересам самої дитини.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

У постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 зазначається, що, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Аналогічна позиція висловлена ВС у постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18, згідно з якою суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

У постанові ВС від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 також вказується, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні, прийнятому у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09), Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

У судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_9 зазначив, що він боїться, що його батько забере до себе у Польщу, оскільки він хоче жити лише разом з бабусею. З батьком він не хоче спілкуватися та не хоче спілкуватися з дідусем по лінії батька. Також повідомив, що він ображений на батька, оскільки у телефоні, яким до цього користувалася його мама, він знайшов запис розмови батька та матері, де батько ображав та бив маму, а тому погоджується з тим, щоб батька було позбавлено батьківських прав.

Таким чином, з пояснень дитини вбачається, що батько не втрачав інтерес до сина, а небажання дитини спілкуватися з батьком пов"язане з тим, що дитина ображена на батька та боїться бути розлученою зі своюєю бабусею.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд вважає, що позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно сина є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, а зібрані докази не доводять безумовне ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків, та його ставлення до дитини не свідчить про неможливість виправлення становища.

Позивач не обґрунтувала та не довела, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до сина батьківських прав і яким чином позбавлення відповідача батьківських прав змінить існуючу ситуацію і сприятиме захисту інтересів дитини.

Аналізуючи викладене вище, суд вважає недоцільним розривати зв`язок дитини з батьком, а тому у частині позову про позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_9 , слід відмовити, як необгрунтованого.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей, то суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, відповідно до ст.ст. 181, 183, 184 СК України аліменти за рішенням суду присуджуються у частці від доходу матері, батька або при нерегулярному, мінливому доході, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, - у твердій грошовій сумі. Згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

За змістом ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Як свідчать матеріали справи, позивач на підставі наказу Солом"янської районної в м.Києві державної адміністрації №06-О від 26.01.2024 здійснює функції, як законний представника дитини, оскільки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 тимчасово влаштовано у сім"ю ОСОБА_1 , до вирішення питання про форму влаштування дитини.

Також матеріалами справи підтверджено, що дитина проживає з позивачем та перебуває на її утриманні.

Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

З матеріалів справи також вбачається, що між позивачем та відповідачем наявні спірні питання щодо розміру та порядку сплати аліментів.

При цьому, матеріали справи свідчать, що відповідач надавав матеріальну допомогу на утримання дитина, виходячи з власних міркувань та нерегулярно.

Частина 2 ст. 182 СК України визначає, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно із ч. 1 ст. 191 СК аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Крім цього, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами дитини та з урахуванням матеріального становища сторін, а тому виходячи з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі розмірі 1600,00грн. щомісячно з індексацією відповідно до закону, починаючи з дня подання позову до суду - 23.02.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Оскільки строки перебування та форма влаштування дитини у позивача, як законного представника органом опіки та піклування не визначено, а тому період стягнення аліментів визначено з урахуванням вимог ст. 191 СК України.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Отже, позов в частині стягнення аліментів також підлягає задоволенню частково.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з цих обставин, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

У той же час, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, а тому правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн , суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.19, 150,157, 164, 165, 180 -184, 191 СК України, ст.ст.12, 13, 76-82, 133,141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІПН: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_6 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі розмірі 1600,00 грн. щомісячно, з індексацією відповідно до закону, починаючи з дня подання позову до суду - 23.02.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІПН: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.04.2025.

Суддя: О.М. Букіна