Ухвала від 22.04.2025 по справі 202/7710/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/793/25 Справа № 202/7710/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Головуючого, судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2025 року про арешт майна, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Індустріального районногосуду м.Дніпропетровська від25березня 2025року клопотання прокурорагрупи прокуроріву кримінальномупровадженні прокурора Західноїокружної прокуратуриміста ДніпраДніпропетровської області ОСОБА_7 про арештмайназадоволено. Накладено арешт на попередній договір куплі-продажу від 30.03.2021 року на 4 арк., довідку про виконання робіт щодо об`єктів від 15.06.2021 року, документи з рукописним текстом ОСОБА_6 , блокнот синього кольору із записами ОСОБА_6 .

Обґрунтовуючи прийнятерішення,слідчий суддязазначив, що в рамках даного кримінального провадження вказане майно було визнано речовими доказами, а тому для його збереження як речових доказів є доцільним накласти арешт.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання про накладання арешту відмовити та зобов`язати посадову особу повернути вилучене майно.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що вилучені у неї під час обшуку речі не є об`єктами, які підлягають арешту за приписами КПК України.

Вказує, що слідчим суддею в порушення вимог ст. 173 КПК України не наведено правових підстав для задоволення клопотання про арешт майна.

Вважає, що вилучені документи не містять слідів кримінального правопорушення та не містять ніяких відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час здійснення кримінального провадження.

Сторони кримінального провадження в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, будучи належним чином повідомленими про день та час його проведення. Враховуючи, що участь останніх в апеляційному розгляді є не обов`язковою, беручи до уваги, що заяв чи клопотань щодо їх особистої участі в апеляційному розгляді вони не заявляли, колегія суддів вважає за можливе з метою дотримання розумних строків розгляду справи проводити судовий розгляд без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача; перевіривши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З наданих матеріалів вбачається, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42024040000000227 від 02.05.2024 року за ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України.

Згідно із доводами сторони обвинувачення, досудовим розслідуванням встановлено, що службовими особами структурного підрозділу «Служба колій» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», структурного підрозділу «Служба з управління майновими і земельними ресурсами» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» та структурного підрозділу «Дніпровська дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» за попередньою змовою з представниками приватних комерційних структур, а саме ТОВ «ГЕОЛЕНД 2000» (код ЄДРПОУ 40771111, м. Кам`янське, вул. Соборна, буд. 12, офіс 129), створено механізм з привласнення державних коштів шляхом виведення їх y тіньовий сектор економіки, з подальшим обготівкуванням та розподілом серед учасників, що залучені до протиправної діяльності.

Встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на посаді начальника структурного підрозділу «Служба з управління майновими і земельними ресурсами» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із протоколом обшуку від 04.03.2025 року, було проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон Samsung SM-G990B/DS, який опечатано до поліетиленового пакету чорного кольору, попередній договір купівлі-продажу від 30.03.2021 на 4 арк., довідка про виконання будівельних робіт щодо об`єктів від 15.06.2021, документи з рукописним текстом ОСОБА_6 , блокнот синього кольору із записами ОСОБА_6 .

Постановою слідчого від 04.03.2025 року вищевказані речі визнані речовими доказами по кримінальному провадженню, оскільки на даній стадії досудового розслідування було встановлено достатні підстави грунтовно припускати, що арештоване майно, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та є речовими доказами у кримінальному провадженні.

Також матеріалами встановлено, що прокурором своєчасно було здійснено звернення після усунення недоліків до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучено в ході обшуку 04.03.2025 року, як це передбачено ч. 5 ст. 171 КПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо необхідності накладання арешту на вказане майно, оскільки дійсно вказані речі, які являють собою документи та чорнові записи, можуть містити інформацію, яка має доказове значення для кримінального провадження, а отже вони відповідають ознакам речових доказів, передбаченим ст. 98 КПК України. Також приймається до уваги, що постановою слідчого від 04.03.2025 року вказане майно було визнане речовим доказом у кримінальному провадженні, а в ухвалі слідчого судді прямо зазначено, що арешт накладається з метою збереження речового доказу у кримінальному провадженні.

Аналізуючи надані матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити достатність підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Апеляційні доводищодо допустимостіта належностідоказів,оцінки правовоїкваліфікації злочину,колегія суддіввважає необґрунтованими,оскільки на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті.

Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження і те, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора, що є достатньою підставою для накладання арешту, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги у цій частині колегія суддів оцінює, як безпідставні.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що розслідуваний злочин має економічний характер та пов`язаний із документообігом, рухом грошових коштів тощо, а відтак документи та чорнові записи фігуранта провадження можуть мати доказове значення для справи. Перевірка наявності у них таких відомостей є завданням досудового розслідування, сприяти якому має накладання на них арешту, а відтак застосування даного засобу забезпечення на цьому етапі кримінального провадження є обгрунтованим.

З урахуванням викладеного вище колегія суддів доходить висновку про те, що слідчий суддя обґрунтовано, з дотриманням вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України наклав арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді на підставі доводів апеляційної скарги

Крім того колегією суддів при апеляційному розгляді не встановлено й істотних порушень кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2025 року про арешт майна, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4