Рішення

від 29.04.2025 по справі 712/3766/24

ТАЛЬНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

712/3766/24

2/712/269/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

судді Борєйко О.М.

за участю секретаря судового засідання Чорнуцької І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Черкаська міська рада звернулась до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача за період з 02 квітня 2017 року по 31 жовтня 2024 року заборгованістьв розмірі 238 265 гривень 89 копійок.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що Черкаська міська рада є власником земельної ділянки загальною площею 0,1926 га з кадастровим номером: 7110136700:05:003:0040 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04 листопада 2011 року, укладеного між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом ЧМНО Старовойтовою Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3441,є власником нерухомого майна, а саме: незавершеного будівництвом торговогокомплексу за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п. 1 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04 листопада 2011 року,незавершений будівництвомторговий комплекс розташований на земельній ділянці площею 1926 кв.м з кадастровим номером: 7110136700:05:003:0040.

Відповідно до інформаціїзДержавного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №369668513 від 13 березня 2024 року, право власності незавершений будівництвом торговий комплекс (РНМ: НОМЕР_1 ) зареєстровано до цього часу за ОСОБА_2 .

У зверненні від30 серпня 2021 року до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської радивідповідач повідомив про неможливість проведення реєстрації права власності наналежний йому об`єкт нерухомості у зв`язку з втратою оригіналів документів.

Оскільки договір купівлі-продажу від 04 листопада 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Старовойтовою Л.В., був зареєстрований у реєстрі правочинів зареєстраційним номером 3441, відповідач набув право власності на спірний об`єктнерухомого майна з дня укладення вказаного договору.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру від 06 грудня 2023 року №НВ-0002626482023, земельна ділянка площею 0,1926 га з кадастровимномером: 7110136700:05:003:0040 зареєстрована 09 липня 2013 року.

Рішенням Черкаської міської ради від 27 січня 2015 року №2-702 «Про надання громадянину Гюнер Селамі земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1 » було надано громадянину Гюнер Селамі земельну ділянку площею0,1926 га по АДРЕСА_1 в оренду строком на 49 років під незавершене будівництво зарахунок землекористування фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ,але не пізніше, ніж до початку планової забудови.

Згідно «Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси», затвердженого рішеннями Черкаської міської ради № 2-1312 від 25 червня 2015 року, № 2-2219 від 27 червня 2017 року та № 2-4690 від 27 червня 2019 року, розмір орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою становить 3% від нормативно-грошової оцінки.

За час фактичного користування відповідачем земельною ділянкою без оформлення останнім правовстановлювальних документів за період з 02 квітня 2017 року по 31 жовтня 2024 року загальний розмір заборгованості відповідача становить 238 265 гривень 89 копійок.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 квітня2024 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі; заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з викладених в позовній заяві підстав; проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток на останню відому адресу його реєстрації, а також відповідно до вимог ч.10 ст.187 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - порталі «Судова влада України».

Згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України, в разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (ухвалює заочне рішення).

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не надав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, в судове засідання повторно не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів та ухвалити, за результатами її розгляду, заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надані учасниками справи докази, дослідивши їх всебічно, повно, об`єктивно, безпосередньо у судовому засіданні, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.1договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04 листопада 2011 року, укладеного між ОСОБА_2 , як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовою Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3441, за цим договором продавець передав у власність нерухоме майно: незавершений будівництвомторговий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Незавершений будівництвом торговий комплекс готовністю 9% під літерою «А», огорожа під літерою «1», розташовані на земельній ділянці площею 1926 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки 7110136700:05:003:

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0002626482023 від 06грудня 2023 року та згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка загальною площею 0,1926 га з кадастровим номером: 7110136700:05:003:0040, за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, форма власності комунальна.

Рішенням Черкаської міської ради від 27 січня 2015 року №2-702 «Про надання громадянину Гюнер Селамі земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1 » було надано громадянину ГюнерСеламі земельну ділянку площею0,1926 га по АДРЕСА_1 , в оренду строком на 49 років під незавершене будівництво зарахунок землекористування фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ,але, не пізніше, ніж до початку планової забудови.

Відповідач з моменту набуття у власність нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , які знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером: 7110136700:05:003:0040, за адресою: АДРЕСА_1 , фактично користується земельною ділянкою без оформлення правовстановлювальних документів на право користування земельною ділянкою та не здійснює оплату за фактичне користування вказаною земельною ділянкою.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», технічна документація

з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель», дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг

з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Виходячи з викладеного, технічна документація з нормативно-грошової оцінки землі затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, та з вказаного закону не випливає обов`язку отримувати витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку землі щорічно, якщо не було розроблено відповідної нової технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі, яка має затверджуватися відповідною сільською, селищною, міською радою.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі №922/2843/19 та в постанові від 09 лютого 2022 року у справі №910/8770/19.

Рішенням Черкаської міської ради від 13 травня 2010 року №5-656 було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Черкаси. Черкаською міською радою не приймалося рішень про зміну показників грошової оцінки земель м. Черкаси протягом вказаного в позовній заяві періоду.

Згідно з ст.289 Податкового Кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Згідно повідомлення Держгеокадастру від 12 січня 2024 року «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік», значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок з 2017 по 2020 роки була сталою і застосовувалася із значенням 1,0; за 2021 рік для земель несільськогосподарського призначення становить - 1,1, за 2022 рік - 1,15, за 2023 рік 1,051.

Згідно витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінкуземельної ділянки від 29.01.2024, від 11.12.2023, від 30.09.2021, нормативна грошоваоцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:05:003:0040 у 2024році становить 1 284 025,68 грн., у 2023 1 221 738,84 грн., у 2021 965 773,44 грн.З врахуванням коефіцієнтів індексації, що зазначені вище, нормативно-грошоваоцінка за 2022 рік становить 1 062 350,78 грн. (965 773,44/1,1). Згідно витягу зтехнічної документації про НГО від 09.12.2020 року, нормативно - грошова оцінказемельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:05:003:0040 у 2020 роцістановить 965 773,44 грн; з врахуванням сталого коефіцієнту індексації у 2017-2020 роках, нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки в період з2017 року по 2020 рік становить також 965 773,44 грн.

Згідно інформаційної довідки з ДЗК від 07 березня 2024 року, земельна ділянказагальною площею 0,1926 га, кадастровий номер: 7110136700:05:003:0040,зареєстрована з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних,підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної,машинобудівної та іншої промисловості.

Рішенням Черкаської міської ради №2-1312 від 25 червня 2015 року затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси.

Згідно Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси, затвердженого рішеннями Черкаської міської ради № 2-1312 від 25 червня 2015 року, № 2-2219 від 27 червня 2017 року та № 2-4690 від 27 червня 2019 року, розмір орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою становить 3% від нормативно-грошової оцінки.

Згідно наданого позивачем розрахунку, за час фактичного користування відповідачем земельною ділянкою без оформлення останнім правовстановлювальних документів в період з 02 квітня 2017 року по 31 жовтня 2024 року, загальний розмір заборгованості відповідача становить 238 265 гривень 89 копійок.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно матеріалів позовної заяви, відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому згідно підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України єдиною формою здійснення відповідачем, як землекористувачем, плати за землю є орендна плата.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що знаходяться у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно ст.16 Закону України «Про оренду землі», договір оренди земельної ділянки із земель комунальної власності укладається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.ст. 116, 125 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч.1 ст.93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Згідно ст.14 Податкового кодексу України, плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Виникнення права власності на нерухоме майно не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій воно розміщене. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права у спірних правовідносинах суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, «Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла реально утримати за звичних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичній або юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особи, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких утворених його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з визнанням права володіння земельною ділянкою, та відшкодування завданих збитків.

Згідно пункту "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неотримання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом приписів ЦК України та ЗК України від заподіяння шкоди (збитків) є заходом відповідальність, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України ). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За громадян хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка заподіяла шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина другої статті 1166 ЦК України ).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що забезпечують у зв`язку з безпідставним виробництвом чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла рахунок у себе за іншу особу (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набути майно), зобов`язана повернути його потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли основа, на яку воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання забезпечення за наявністю одночасно таких умов: набуття чи збереження майна окремою особою (набувачем) за рахунок іншого (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за іншу правову підставу або підставу, на яку майно набуло, згодом відпала (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі N 6-3090цс15).

У разі виникнення спору щодо набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договору спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом за положенням глави 83 ЦК України (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі N 6-88цс13).

За змістом приписів глави 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які забезпечуються із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом встановлення відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондиційних зобов`язань вина не має значення, поза місцем є факт неправомірного набуття (збереження) майна особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набути (збереже) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, після чого набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цієї майна.

Судами першої й апеляційної інстанції встановлено, що відповідач є власником вказаного у пункті 2 цієї нерухомої власності, яка розміщена на земельних ділянках, право користування якими прийнято рішенням подавача N 855 для Підприємства споживчої кооперації "Лозівська торговельно-виробнича міжрайбаза" у зв`язку з цим з продажем нерухомого майна, зокрема, відповідачі. Законність рішення N 855 у частині припинення права постійного користування земельними ділянками оскаржувалося підприємством у судовому порядку, і, як установив суд першої інстанції, 19 червня 2014 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області прийняв постанову, що набрала законної сили 25 липня 2014 року, якою у задоволенні позовних вимог відмовив.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України . Так, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що переходить у користування, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина другої статті 120 ЗК України ). Набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 ЗК України ).

За змістом глави 15 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строків платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані оплачувати орендну плату (пункт "в" частині першої статті 96 ЗК України ).

Право оренди земельної ділянки подається з моменту державної реєстрації цього права ( стаття 125 ЗК України ).

За змістом приписів про надання права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для надання права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була віддана в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Протест, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України , не є правопорушенням наявним у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якому цей будинок, будівля, споруда розташовані.

Відтак, Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави подані до спільних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок.

До моменту оформлення розміщення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом умовними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе вартість, яка має бути сплачена за користування нею, зобов`язаний повернути ці вартості власника земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (близькі за змістом) висновки сформульовані в постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі N 922/207/15)».

Враховуючи викладене, заборгованість відповідача за користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 7110136700:05:003:0040, за період з 02 квітня 2017 року по 10 жовтня 2024 року становить 238 265 гривень 89 копійок.

Доказів погашення відповідачем заборгованості за користування земельною ділянкоюза адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 7110136700:05:003:0040 матеріали справи не містять і відповідачем суду не надано.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток на останню відому адресу його реєстрації, а також відповідно до вимог ч.10 ст.187 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - порталі «Судова влада України».

Згідно ч. 1,3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем подано до суду заяву про застосування строку позовної давності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним Кодексом України продовжуються на строк дії такого карантину.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який був неодноразово продовжений і діє до цього часу.

Згідно п. 19 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи викладене, позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості з відповідача в межах строку позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №137 та платіжної інструкції №162, позивачем при зверненні до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою сплачено судовий збір в сумі 3 573 гривні 99 копійок, який відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 15,16, 22, 1166, 1212 Цивільного кодексу України, згідно ст.ст. 15, 93, 96, 120, 125, 152 Земельного кодексу України, ст. 289 Податкового кодексу України та керуючись ст.ст. 13, 76-81, 83, 89, 95, 133, 141, 263, 263, 280 - 282, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно утриманих коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь міського бюджету м. Черкаси (рахунок №UA608999980314000611000023759, банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу: ГУК у Черк.обл./тгм. Черкаси, код ЄДРПОУ 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200) безпідставно утримані грошові кошти в розмірі 238 265 (двісті тридцять вісім тисяч двісті шістдесят п`ять) гривень 89 (вісімдесят дев`ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України38715770, адреса: 18001, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, буд. 36, витрати зі сплати судового збору в сумі 3 573 (три тисячі п`ятсот сімдесят три) гривні 99 (дев`яносто дев`ять) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

Позивач: Черкаська міська рада, адреса: 18001, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, буд. 36, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 25212542;

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків 2690510796, адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя О.М. Борєйко