Рішення від 28.04.2025 по справі 490/9625/24

Справа №490/9625/24

Провадження №2/490/930/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2025 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Чаричанського П.О.,

за участю секретаря Циганкова Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", Товариства з обмеженою відповідальністю "Трилайт", ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", Товариства з обмеженою відповідальністю "Трилайт", третя особа ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що подані в рамках кримінального провадження №12023152020000453 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва перебуває позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", Товариства з обмеженою відповідальністю "Трилайт", ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", Товариства з обмеженою відповідальністю "Трилайт", третя особа ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що подані в рамках кримінального провадження №12023152020000453 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

На розгляді Центрального районного суду м.Миколаєва перебував обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12023152020000453 від 01.04.2023 року відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.04.2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік. На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 /два/ роки. На підставі ст. 76 КК України, зобов`язано ОСОБА_2 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Цивільний позов ОСОБА_1 до ПрАТ Страхова Компанія "ВУСО" - задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ Страхова Компанія "ВУСО" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в рахунок відшкодування моральної шкоди - 40200 грн. (сорок тисяч двісті гривень). Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 89800 грн. (вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот гривень). Цивільний позов прокурора в інтересах КНП ММР "Міська лікарня швидкої медичної допомоги" до ОСОБА_2 про стягнення витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_4 у сумі 10 970,58 грн. - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КНП ММР "Міська лікарня швидкої медичної допомоги" в рахунок витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_4 - 10970 грн. 58 коп. (десять тисяч дев`ятсот сімдесят гривень) 58 коп. У задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ТОВ "Трилайт"-відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 витрати на проведення: - судової автотехнічної експертизи № СЕ 19/115-23/4888-ІТ від 19.04.2023 року у сумі 956,00 грн.; - судової експертизи по дослідженню технічного стану транспортних засобів № СЕ-19/115-23/4887-ІТ від 12.04.2023 року в сумі 1912,00 грн.; - судової автотехнічної експертизи № 23-2112 від 03.05.2023 року в сумі 1672,86 грн. Речові докази по справі, а саме: - автомобіль «Mercedes-Benz Sprinter 316 GDI», д.н. НОМЕР_1 , який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_2 повернуто власнику - ТОВ "Трилайт"; - оптичний диск CD-R на якому міститься відеозапис з назвою "Школьная_ІР камера3_Школьная_ 20230401083620_ 20230401084011_21344532 - залишено зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Не погодившись з вироком суду ПрАТ "СК "ВУСО" подало апеляційну скаргу, в якій представник вказав, що є достатні підстави для зміни вироку в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_1 і не вирішено в частині цивільного позову ОСОБА_3 до страховика ПрАТ "СК "ВУСО". А тому просив суд вирок від 22 квітня 2024 року Центрального районного суду м. Миколаєва змінити та ухвалити в частині новий вирок, яким стягнути з ПрАТ "СК "ВУСО" на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування моральної шкоди 20200,00 грн. Доповнити вирок: провадження в частині цивільного позову ОСОБА_3 до ПрАТ "СК "ВУСО" про стягнення на її користь страхового відшкодування моральної шкоди 84200,00 грн закрити у зв`язку зі смертю.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 15.10.2024 року апеляційну скаргу ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» адвоката Шиліна В.А. задоволено частково. Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2024 року, стосовно ОСОБА_2 , в частині вирішення цивільного показову - скасовано. Призначено в цій частині новий судовий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

29.10.2024 року до Центрального районного суду м.Миколаєва надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, з ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 15.10.2024 року для виконання.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2024 року визначено головуючого суддю Чаричанського П.О.

Відповідно до ст. 404 КПК України с уд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Виходячи з наведеного, суд, в даній цивільній справі, лише розглядає цивільний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відносно ПрАТ СК «ВУСО», інші цивільні позови не розглядаються, вимоги яких вирішено вироком Центрального районного суду від 22.04.2024 року.

Ухвалою суду від 01.11.2024 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Прокурор в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не з`явився повідомлявся належним чином.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився надав заяву, згідно якої просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідача ТОВ "Трилайт" - адвокат Костенко С.О. в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином. До суду надав заяву, згідно якої просив розглядати справу без його участі, зауважив, що розгляд даної справи має відбутися лише в межах апеляційної скарги ПрАТ "СК "ВУСО".

Представник ПрАТ "СК "ВУСО" адвокат Шилін В.А. в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений. До суду надав відзив на позовні заяви, згідно якого просив позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково в розмірі 20200 грн., провадження у справі в частині вимог ОСОБА_3 до ПрАТ "СК "ВУСО" закрити з підстав п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (смерті фізичної особи, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництво). Просив розглядати справу за відсутності ПрАТ "СК "ВУСО" та його представника на підставі письмових доказів поданих учасниками провадження. Додатково заявив про розподіл судових витрат, просив стягнути на користь ПрАТ "СК "ВУСО" судові витрати у виді правничої допомоги у розмірі 10000 грн.

Щодо позовної заяви ОСОБА_3 , поданої її представником - адвокатом Герцун В.С., до ПрАТ "СК "ВУСО" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП судом встановлено наступне.

06.07.2023 року адвокат Герцун В.С., в інтересах ОСОБА_3 , в рамках розгляду справи №490/4340/23 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, подав до Центрального районного суду м.Миколаєва позовну заяву до ПрАТ "СК "ВУСО", ТОВ "Трилайт" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, третя особа ОСОБА_2 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказала на те, що вона є донькою загиблого ОСОБА_4 . В результаті ДТП, у зв`язку з втратою батька вона перенесла значний моральний біль, сильний емоційний стрес, які супроводжуються почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху, прикованості до місце проживання - квартири. Завдані моральні страждання даним злочином спричинили негативні зміни у її житті. На підставі цього просила суд стягнути з ПрАТ "СК "ВУСО" на її користь 80400,00 грн. страхової виплати за шкоду, заподіяну життю.

30.07.2023 року від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 /а.с.69/.

Відповідно до долученої копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 27.07.2023 року було складено відповідний актовий запис №473 Миколаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). /а.с.70/.

Згідно із п.1 ч.1 ст.251 ЦПК України, законодавцем визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Відповідно до положень ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Фізичною особою вважається людина як учасник цивільних правовідносин, ст.24 ЦК України. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України.

Частинами 1 та 2 ст.55 ЦПК України передбачено, що в разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Згідно приписів ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права;

З огляду на викладене, судом встановлено, що спірні правовідносини не допускають правонаступництво після смерті позивача ОСОБА_3 .

Так право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди не може бути успадковане, так як нерозривно пов`язане з особою, оскільки в даному випадку згідно п.2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно п.7 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Якщо інший член сім`ї ОСОБА_6 вважає, що йому було завдано моральну шкоду внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_2 , внаслідок яких настала смерть ОСОБА_4 , він не позбавлений права звернутися з відповідним позовом до суду.

На підставі викладеного, суд вважає що провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 підлягає закриттю.

Щодо позовної заяви ОСОБА_1 , поданої його представником - адвокатом Герцун В.С., до ПрАТ "СК "ВУСО" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП судом встановлено наступне.

06.07.2023 року адвокат Герцун В.С., в інтересах ОСОБА_1 , в рамках розгляду справи №490/4340/23 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, подав до Центрального районного суду м.Миколаєва позовну заяву до ПрАТ "СК "ВУСО", ТОВ "Трилайт" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, третя особа ОСОБА_2 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав на те, що він є сином загиблого ОСОБА_4 . В результаті ДТП, у зв`язку з втратою батька він переніс значний моральний біль, сильний емоційний стрес, які супроводжуються почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху, прикованості до місце проживання - квартири. Завдані моральні страждання даним злочином спричинили негативні зміни у його житті. На підставі цього просив суд стягнути з ПрАТ "СК "ВУСО" на його користь 80400,00 грн. страхової виплати за шкоду, заподіяну життю.

Згідно позову потерпілого ОСОБА_1 . ОСОБА_2 вказав, що він намагався відшкодувати завдану шкоду, але потерпіла сторона відмовлялась від отримання коштів, однак ним було частково на загальну суму 20 000 грн. перераховано ОСОБА_1 кошти в рахунок відшкодування завданої шкоди, що підтверджується копіями платіжних доручень наданих суду. З приводу заявленої суми, щодо спричиненої шкоди вважає, що вона є занадто великою і необґрунтованою.

Цивільний відповідач по справі ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" направив до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував, щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , вказавши, що спірні правовідносини про відшкодуванні шкоди у деліктних правовідносинах, при настанні страхового випадку під час ДТП, регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі Закон № 1961-IV) та главою 82 підрозділу 2 розділу III ПК України.

Закон № 1961-ІV є спеціальним, регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

Позовні вимоги про стягнення зі страховика на користь цивільного позивача 80 400,00 грн. моральної шкоди у зв`язку смерті потерпілого не ґрунтуються на вимогах п. 27.3 ст. 27 Закону № 1961-IV і не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами відповідно до приписів ст. 35 Закону.

Приписи п. 27.3 ст. 27 Закону № 1961-IV визначають, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Тобто, станом на дату ДТП така сума страхового відшкодування становить не більше - 80400 грн. (6700,00 *12 = 80400,00) всім особам, які мають право на таке відшкодування.

Тому для вирішення питання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю потерпілого має значення встановлення кількості осіб, які мають право на таке відшкодування та урахування обмежень щодо розміру такого відшкодування визначеного п. 27.3 ст. 27 Закону №1961-IV. З матеріалів судової справи відомо, що тотожну вимогу про стягнення зі страховика на користь цивільного позивача 80 400,00 грн. моральної шкоди у зв`язку смерті потерпілого заявлено донькою потерпілого ОСОБА_3 .

На думку представника ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" позивач ОСОБА_1 має право, при відсутності інших осіб, які мають право на отримання відшкодування моральної шкоди тільки на 1\2 від загальної суми відшкодування (40200 грн.). Вимога позивача про стягнення зі страховика на користь позивача 80 400,00 грн. є незаконною, а без наявності документів відповідно до вимог ст. 35 Закону № 1961-IV, необґрунтованою і не підлягає задоволенню.

За наслідками розгляду цивільного позову, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Страхове відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, здійснюється в порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України (ст. 1200 ЦК України) та розділом ІІІ Закону України від 1 липня 2004 р. № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно із ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайнових прав фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, з огляду на положення ст. 1166 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: «При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю майну третьої особи».

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Також відповідно до п. 27.3 цієї норми Закону, страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Згідно п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Як викладено у правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 14 грудня 2021 року (справа № 147/66/17, провадження № 14-95цс20), Велика Палата Верховного Суду вважає, що стаття 1194 ЦК України застосовується до будь-яких правовідносин, в яких бере участь особа, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон № 1961-IV.

Згідно зі ст. 999 ЦК України, до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон № 1961-IV.

Законом № 1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно з статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України, передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Так, згідно Полісу № 211725806 між ПрАТ "СК "ВУСО" та ТОВ "Трилайт" було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 316 GDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі страховою сумою відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров`ю - 320 000 грн. та шкоди майну 160 000 грн., з розміром франшизи 2 000 грн.

Отже загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди за смерть потерпілого становить 80 400 грн. При цьому згідно п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується.

Згідно матеріалів кримінального провадження до початку судового розгляду адвокатом Герцун В.С. в інтересах ОСОБА_1 (сина загиблого) та ОСОБА_3 (доньки загиблого, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ) було подано цивільні позови, в яких заявлено максимальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди на кожну особу, що в свою чергу суперечить вищенаведеним положенням ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Таким чином, на день настання страхового випадку згідно вимог чинного законодавства ОСОБА_1 мав право на відшкодування 1/2 частини від загального розміру страхового відшкодування, встановленого п.27.3 ст. 27 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що в свою чергу становить 40 200 грн.

Пунктом 35.1. ст. 35 Закону 1961 передбачено: для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Тобто інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих є суттєвою для визначення страховиком розміру страхового відшкодування, який не має перевищувати суму завданих збитків.

Таким чином, ОСОБА_1 було відшкодовано матеріальну шкоду в розмірі 20 000,00 грн завдавачем шкоди - страхувальником ОСОБА_2 , а тому стягнення моральної шкоди зі страховика має бути в розмірі 20200,00 грн. з урахуванням від суми страхового відшкодування ( 80400,00 грн), що визначено п. 27.3 ст.27 Закону №1961.

Відповідно до ст. 3 Закону №1961 обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, а МТСБУ компенсує витрати особи, звільненої від цього виду обов`язкового страхування на підставі пункту 13.1 статті 13 цього Закону або відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ). У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком (МТСБУ)». 5 Закон передбачає межи відповідальності страховика та порядок і умови компенсації витрат, які здійснені страхувальником з відшкодування збитків.

Крім того, як зазначено в ухвалі Миколаївського апеляційного суду від 15.10.2024 року "суд першої інстанції хоча і зазначив, але не взяв до уваги те, що ОСОБА_2 вказав, що він намагався відшкодувати завдану шкоду, але потерпіла сторона відмовлялась від отримання коштів, однак ним було частково на загальну суму 20 000 грн. перераховано ОСОБА_1 кошти в рахунок відшкодування завданої шкоди, що підтверджується копіями платіжних доручень наданих суду.

З огляду на вищезазначене, суд не врахував приписи ст. 35 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо наявного факту здійснених взаєморозрахунків осіб, відповідальність яких застрахована за заподіяну моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн, сплачених ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 про що йдеться в мотивувальній частині вироку і встановлено під час судового. Тобто інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих є суттєвою для визначення страховиком розміру страхового відшкодування, який не має перевищувати суму завданих збитків."

Відповідно до ст. 415 КПК України в исновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

На підставі викладеного, з ПрАТ "СК" ВУСО" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 20200,00 грн.

Щодо вимог ПрАТ "СК"ВУСО" про розподіл судових витрат правничої допомоги судом встановлено наступне.

До суду надійшла заява представника ПрАТ "СК "ВУСО" про розподіл судових витрат.

В своїй заяві представник товариства посилається на те, що судові витрати відповідача за розгляд справи, зокрема, на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, є фіксованими і становлять 10 000,00 грн. Верховний Суд у постанові 28 грудня 2020 року справа № 640/18402/19 адміністративне провадження №К/9901/27657/20 зробив правовий висновок, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен.

А тому просив за наслідками розгляду справи зробити розподіл судових витрат правничої допомоги ПрАТ "СК "ВУСО" в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Обвинувачений ОСОБА_2 не є позивачем відносно ПрАТ "СК "ВУСО".

Згідно ч.2 ст.120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Потерпілі особи в рамках кримінального провадження не можуть нести тягар відшкодування витрат, тим паче позов задоволено про стягнення моральної шкоди, хоча частково, проте вимоги Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» були порушенні обвинуваченим (винним у ДТП).

Крім того, представником ПрАТ "СК "ВУСО" в заяві про стягнення витрат на правничу допомогу не зазначено з кого саме товариство бажає стягнути правову допомогу.

З огляду на це, суд вважає що у задоволенні вимог ПрАТ "СК "ВУСО" про розподіл судових витрат правничої допомоги на користь останнього у розмірі 10 000,00 грн. необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", Товариства з обмеженою відповідальністю "Трилайт", ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03039, м.Київ, вул. Голосіївська, 17, ЄДРПОУ 31650052) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 200,00 грн. (двадцять тисяч двісті гривень).

Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Трилайт", третя особа ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - закрити.

У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про розподіл судових витрат та стягнення на його користь у вигляді отримання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 10000 гривень- відмовити.

Повернути до архіву Центрального районного суду м. Миколаєва матеріали справи №490/4340/23 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.О. Чаричанський