Ухвала

від 25.04.2025 по справі 640/8743/21

НЕ ВКАЗАНО

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про залишення позовної заяви без розгляду

25 квітня 2025 рокум. Ужгород№ 640/8743/21

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючої судді Калинич Я.М. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Апарату Верховної Ради України (вул. Грушевського, буд. 5, м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ 20064120) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплати позивачу грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу»; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» та зобов`язання відповідача виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» з 26.09.2011 по день фактичного розрахунку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №640/8743/21 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем до Окружного адміністративного суду міста Києва 21.11.2022 року надіслано клопотання про залишення позову без розгляду.

В обґрунтування клопотання зазначено, що на підставі подання народного депутата ОСОБА_2 , заяви ОСОБА_1 . Розпорядженням Керівника апарату Верховної Ради України №8630 від 10.12.2007 року ОСОБА_1 зараховано з 26.11.2007 на посаду помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 на час його депутатських повноважень з поширенням дії Закону України «Про державну службу».

На підставі подання народного депутата ОСОБА_2 , заяви ОСОБА_1 . Розпорядженням Керівника апарату Верховної Ради України №4620 від 08.09.2011 року ОСОБА_1 звільнено з 26.09.2011 року з посади помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію державного службовця.

Відповідач зазначив, що правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду, виникли у вересні 2011 року, у зв`язку зі звільненням позивача з публічної служби. ОСОБА_1 не зазначає законних підстав, керуючись якими, він вирішив звернутись до суду з позовом до Апарату, майже через 10 років після звільнення з вимогою виплатити йому грошову допомогу відповідно до статті 37 Закону «Про державну службу» та середній заробіток за весь час.

Згідно частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який ОСОБА_1 пропустив, звернувшись до суду з позовом через майже 10 років після звільнення з вимогами, щодо визнання бездіяльності відповідача, з вимогами що стосуються звільнення з публічної служби, виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію та припиненням державної служби, з вимогою виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати грошової допомоги.

На підстави викладеного, відповідач просив залишити без розгляду позовну заяву.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (далі - Закон №2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

Відповідно до супровідного листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2022 №03-19/7714/22 «Про скерування за належністю справи» на виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ справа №640/8743/21 була скерована до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Київський окружний адміністративний суд на виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду та відповідно до «Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва», затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, передав судові справи для доставляння до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Справа №640/8743/21 надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду 05.03.2025 року (вхідний №7358/25).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025 року справа розподілена судді Калинич Я.М.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року прийнято адміністративну справу до провадження суддею Калинич Я.М.

Ухвалою суду від 23 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії залишено без руху та запропоновано позивачу подати до суду протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності пропуску цього строку.

Від представника позивача на виконання ухвали суду від 23.04.2025 року надійшла заява зміст якої зводить до того, що позивачем строк звернення до суду не пропущено. Зазначає, що у Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другої статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь-яким строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 Кодексу, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, аналіз наведених норм чинного законодавства з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 дає підстави для висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю.

Отже, в аспекті спірних правовідносин, поняття «одноразова грошова допомога», «матеріальна допомога» та «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір охоплюється застосованим у частині другій статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці».

Подібну правову позицію було неодноразово висловлено Верховним Судом.

За таких обставин, представник позивача вважає, що позивачем не пропущений строк звернення до суду із вказаним позовом.

Розглянувши клопотання Апарату Верховної Ради України про залишення позову без розгляду, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Так, предметом спору по даній справі є грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», а також середній заробіток за весь час затримки виплати вказаної грошової допомоги з 26.09.2011 року по день фактичного розрахунку.

Частиною другою статті 33 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 №3723-ХІІ (в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин далі - Закон №3723-ХІІ) визначено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин далі - Закон №108/95-ВР), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону №108/95-ВР визначено структуру заробітної плати, до якої входить основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

За приписами статті 37 Закону №3723-ХІІ державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

При цьому Конституційний Суд України у рішенні від 26 листопада 2013 року №11-рп/2013 по справі №1-14/2013 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини тринадцятої статті 37 Закону України «Про державну службу» в системному зв`язку з положеннями пункту 2 частини першої, частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України, статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» зазначив, що грошова допомога, передбачена вказаним законодавчим положенням, має разовий характер. Право на її одержання пов`язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв`язку з виходом на пенсію державного службовця.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 №114/8713 (в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Інструкція №114/8713) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат (п.1.3 Інструкції №114/8713).

Розділ 3 Інструкції №114/8713 регулює інші виплати, що не належать до фонду оплати праці.

Так, відповідно до п.3.6. та п.3.9 одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно з діючим законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам). Суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, аналізуючи у сукупності вказані положення нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про те, що одноразова грошова допомога у зв`язку з виходом на пенсію (припинення державної служби), а також середній заробіток за час затримки виплати такої допомоги при звільненні не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить саме до такої структури заробітної плати.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній у період виникнення спірних правовідносин) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Оскільки одноразова грошова допомога у зв`язку з виходом на пенсію не належать до структури заробітної плати, тому в даному випадку положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент звільнення) до спірних правовідносин не підлягають застосуванню.

Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

За приписами статті 4 КАС України публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Зміст поняття «публічна служба» охоплює як поняття державної служби, так і поняття служби в органах місцевого самоврядування, а також поняття патронатної служби (до якої зокрема належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем`єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів тощо).

Верховний Суд у постановах від 21 березня 2023 року в справі №640/11699/21, від 29 березня 2023 року в справі №640/24361/19 та від 11 квітня 2023 року в справі №640/19047/21 акцентував увагу на тому, що специфіка правового статусу помічника-консультанта народного депутата України фактично обумовлена характером саме патронатної служби, властивої будь-якій посаді такого виду діяльності.

Судом встановлено, що позивач перебував на посаді саме помічника-консультанта (з поширення дії Закону України «Про державну службу»).

02 вересня 2011 року він звернувся з заявою до народного депутата України ОСОБА_2 , в якій просив звільнити з посади помічника-консультанта (з поширенням дії Закону України «Про державну службу» за власним бажанням», у зв`язку з виходом на пенсію, з 26 вересня 2011 року.

Розпорядженням Керівника Апарату Верховної Ради України від 08.09.2011 року за №4620 ОСОБА_1 звільнено 26 вересня 2011 року з посади помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію державного службовця (ст.38 КЗпП України). Стаж державної служби ОСОБА_1 на 26 вересня 2011 року становить 11 років 02 місяців 07 днів. Відділу бухгалтерського обліку, фінансів, планування та контролю Управління справами Верховної Ради України провести виплату компенсації за 85 календарних дні невикористаної основної відпустки та за 12 календарних днів додаткової відпустки згідно із статтею 35 Закону України «Про державну службу» у межах фонду, встановленого народному депутату України ОСОБА_2 для оплати праці помічників-консультантів відповідно до статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України».

Отже, оскільки позивачу з 26.09.2011 року було відомо про невиплату спірної грошової допомоги, від якої вона сама відмовилась, зазначивши про це в заяві про звільнення, тому з цього моменту для неї розпочинається відлік строку звернення до суду.

Станом на 26.09.2011 року КАС України передбачав шестимісячний строк звернення до суду який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 99 КАС України).

На момент звернення позивача до суду з даним позовом КАС України передбачав вже саме місячний строк звернення до суду у справах щодо публічної служби (частина п`ята статті 122 КАС України).

Судом встановлено, що позивач звернувся із позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва для захисту своїх прав 31.03.2021 року через підсистему «Електронний суд», тобто через 9 років після звільнення, тобто з порушенням строку звернення до суду встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Жодних клопотань, як це передбачено КАС України про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин для цього, позивач не надав, оскільки вважає, що зазначена допомога є частиною заробітної плати, а тому відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України звернення позивача до суду з вимогою про її примусове стягнення з відповідача не підлягає обмеженню будь-яким строком.

Між тим, суд вважає хибними такі твердження позивача по вище викладеним мотивам.

Суд зазначає, що засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріплений в частині першій статті 55 Конституції України.

Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Конституції України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах та штучного поновлення строків, використовуючи право громадян на звернення.

В даному випадку, в зв`язку зі спливом строку звернення до адміністративного суду, публічно-правові відносини перестали вважатися спірними, і набули ознак стабільності, отже вже є сталими і неоспорюваними.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

За правилами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Положеннями ч.13 ст.171 КАС України визначено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч.15 ст.171 КАС України).

Відповідно до п.7 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Враховуючи, що вимоги ухвали суду від 23 квітня 2025 року залишились не виконані, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення клопотання представника відповідача та залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 171, 240, 248, 256 КАС України КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Апарату Верховної Ради України про залишення позову без розгляду - задовольнити.

Залишити без розгляду позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Апарату Верховної Ради України (вул. Грушевського, буд. 5, м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ 20064120) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити позивачу, що після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, позивач має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяЯ. М. Калинич