Постанова

від 23.04.2025 по справі 440/12188/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 р.Справа № 440/12188/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 27.01.25 по справі № 440/12188/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Заслон Плюс"

до Полтавської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Заслон Плюс", звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці, в якому просило:

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 05.09.2024 № UA806000/2024/000025/2.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів № UA806000/2024/000025/2 від 05.09.2024.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Заслон Плюс" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень), витрати на правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 та прийняти рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Митного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 21.03.2024 між компанією DERMOKIM KIMYA SAN VE TIC LTD STI (Туреччина) та покупцем ТОВ «Заслон Плюс» (Україна) був укладений зовнішньоекономічний контракт №21032024/0001, згідно з яким продавець передає (постачає), а позивач приймає та оплачує нафтопродукти.

У відповідності до додатку №1 від 21.03.2024, доповнення №1 від 31.07.2024 до додатку №1 від 21.03.2024, додаткової угоди №2 від 31.07.2024 до вказаного зовнішньоекономічного контракту продавцем продано позивачу парафін MERWAX BR у кількості 22 000 кг (880 мішків) ціною 1075,00 доларів США за тону та загальною вартістю 23650,00 доларів США.

16.08.2024 з метою забезпечення доставки придбаного товару з міста Денізлі (Туреччина) в Україну Позивачем укладено з ТОВ «МЕГАТРАНС ПЛЮС» договір від 16.08.24 про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні.

02.09.2024 на підставі міжнародної автотранспортної накладної (CMR) від 26.08.2024 б/н автомобілем з державними реєстраційними номерами BI7870HX/AI9092XI придбаний позивачем товар був ввезений в Україну.

З метою митного оформлення товару Полтавській митниці уповноваженим представником позивача 05.09.2024 була подана митна декларація №24UA806070005798U8.

Митна вартість імпортованого Позивачем парафіну була визначена у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 57 та статті 58 МК України за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). З урахуванням витрат на транспортування митна вартість товару згідно з графою 12 поданої відповідачу митної декларації склала 1071191,59 грн.

Для підтвердження заявлених митної вартості товару та методу її визначення до митної декларації були додані, зокрема, наступні документи: проформа інвойс №Q2-00001390 від 31.07.2024, рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) від 26.08.2024 №DK22024000000132, банківський платіжний документ від 07.08.2024 №14, міжнародна автотранспортна накладна (CMR) від 26.08.2024 б/н, довідка про транспортні витрати від 27.08.2024 №19, рахунок на оплату транспортних послуг від 27.08.2024 №89, митна декларація країни відправлення від 26.08.2024 №24352100EX00010170, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, що декларуються, від 21.03.2024 №21032024/0001, додаток №1 від 21.03.2024 до зовнішньоекономічного контракту від 21.03.2024 №21032024/0001, доповнення №1 від 31.07.2024 до додатку №1 від 21.03.2024 до зовнішньоекономічного контракту від 21.03.2024 №21032024/0001, додаткова угода №2 від 31.07.2024 до зовнішньоекономічного контракту від 21.03.2024 №21032024/0001, договір (контракт) про перевезення від 16.08.2024 №16.08.24, заявка від 19.08.2024 №1 до договору (контракту) про перевезення від 16.08.2024 №16.08.24.

Проте за результатами розгляду отриманих документів, відповідач визнав їх недостатніми та електронним повідомленням від 05.09.2024 з посиланням на частину п`яту статті 54, частину третю статті 53 МК України, запропонував декларанту протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копії митних декларацій країни відправлення.

З огляду на надання усіх наявних документів у відповідь на вимогу відповідача декларант 05.09.2024 повідомив відповідача про відсутність можливості надати додаткові документи.

05.09.2024 Полтавською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA806000/2024/000025/2 згідно з яким митна вартість імпортованого Позивачем товару збільшена.

ТОВ «Заслон Плюс» не погодилось із рішенням про коригування митної вартості товарів від 05.09.2024 №UA806000/2024/000025/2, звернулось до суду із даним позовом про визнання його протиправним та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці необґрунтоване, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Відповідно до п.п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Так, Полтавська митниця зазначає, що митну вартість товару, що імпортується ТОВ «Заслон Плюс», скориговано із застосуванням шостого резервного методу з дотриманням положень статті 64 МК України, а визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно до рівня вартості ЕМД від 24.04.2024 №24UA408020021942U9 1,47 доларів США за кілограм, що має максимально наближений опис (парафін), призначення, країна походження Туреччина, умови поставки FCA Denizli, виробник (Mercan Kimya San ve Tic. A.S.) та на час митного оформлення товарів максимально наближений.

Полтавською митницею була опрацьована інформація щодо рівнів митної вартості щодо ідентичних (стаття 59 МК України) та подібних (стаття 60 МК України) товарів, яка міститься в базі даних ЄАІС Держмитслужби. Встановлено, що 24.04.2024 ТОВ «Заслон плюс» в Чернівецькій митниці за МД №24UA408020021942U9 проведене митне оформлення товару: Парафін 22 000 кг, фактурною вартістю 25 575 доларів США, який надійшов в Україну на умовах поставки FCADenizli від компанії DERMOKIM KIMYA SAN VE TIC LTD.

Тобто, Позивач вже отримував товар зі схожими характеристиками, але його фактурна вартість була вищою, ніж заявлена за МД №24UA806070005798U8 і в цьому випадку позивач самостійно обрав резервний метод визначення митної вартості, передбачений статтею 64 МК України та визначив її у сумі 1280211,24 грн, що відповідає рівню 1,47 доларів США, тоді як під час декларування товару в Полтавській митниці за МД №24UA806070005798U8 ТОВ «Заслон плюс» визначає рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками на рівні 1,075 доларів США.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 21.10.2021 в справі №420/4820/19, навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом.

В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Отже відомості з інформаційних систем митних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару та бути підставою для здійснення коригування.

Колегія суддів зазначає, що не може бути однозначною підставою для застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару попереднє обрання суб`єктом господарювання даного методу визначення ціни товару. Таке не ґрунтується на положеннях митного законодавства України і суперечить приписам статті 57 МК України, якою визначений перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту та порядок їх застосування.

Враховуючи вищевикладене, коелгія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність визначення Полтавською митницею ціни товару, що заявлений до розмитнення ТОВ «Заслон Плюс» за шостим (резервним) методом без дотримання процедур, передбачених статтею 57 МК України.

Відповідач в обґрунтування неможливості визначення ціни товару за ціною договору вказав про ненадання позивачем документів, що пояснюють всі складові ціни товару.

Судовим розглядом встановлено, що Полтавською митницею в рішенні від 05.09.2024 /а.с.63/ вказано, що згідно з наданим декларантом проформа-інвойсом №Q2-00001390 від 31.07.2024 страхування вантажу за даною поставкою покладається на покупця товару, але всупереч пункту 8 частини другої статті 53 МК України, ним не надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В рішенні від 05.09.2024 відповідач також констатує, що згідно з довідкою від 27.08.2024 №19 перевізник зазначив, що страхування вантажу не проводилось.

За поясненнями відповідача, підставою для визначення порушення з боку позивача в частині доведення складових ціни товару є відсутність інформації від покупця про не здійснення страхування.

Однак позивач вказує, що договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні від 16.08.2024 №16.08.24 між позивачем та ТОВ «МЕГАТРАНС ПЛЮС», взагалі не передбачено обов`язку укладання договору страхування перевізником /а.с.79-82/.

В заявці на перевезення 19.08.2024 №1 також не визначений обов`язок зі страхування товару під час його транспортування /а.с.83/. Перевізник у довідці від 27.08.2024 №19 /а.с.84/ зазначив, що договір страхування не укладався.

Так, за відсутності документів про вартість страхування, митницею зроблений висновок про відсутність інформації складових, які повинні бути додані до ціни, що підлягала сплаті за оцінюванні товари, для формування митної вартості задекларованих товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 2 додаткової угоди №2 від 31.07.2024 до зовнішньоекономічного контракту від 21.03.2024 №21032024/0001 /а.с.19/ та графи 20 «Умови поставки» поданої відповідачу митної декларації /а.с. 67/ поставка визначена на умовах згідно з правилами Інкотермс 2020 FCA TR (Туреччина) Denizli, тобто передбачають, що відпoвідaльніcть знімaєтьcя з вaнтaжoвідпpaвникa у тoй мoмeнт, кoли він пepeдaє тoвap пepeвізнику, якoгo нaйняв пoкупeць. Пoдaльші pизики зa тpaнcпopтувaння вaнтaжу пoкупeць нece caмocтійнo.

Відповідно до заявки від 19.08.2024 № 1 до договору про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні від 16.08.2024 № 16.08.24 місцем навантаження товару було місто Денізлі (Туреччина), а місцем розвантаження місто Кременчук Полтавської області /а.с.83/.

Судом встановлено, що за договором про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні від 16.08.2024 №16.08.24 /а.с.79-82/ ТОВ «МЕГАТРАНС ПЛЮС» здійснило перевезення товару з міста Денізлі (Туреччина), де розташований продавець, до місця розташування позивача. За поясненнями позивача страхування товару не здійснювалось, за довідкою про транспортні витрати від 27.08.2024 №19 ТОВ «МЕГАТРАНС ПЛЮС» під час переміщення товару його страхування не здійснювалось /а.с.78/.

Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

До справи не надано належних та допустимих доказів страхування товару, придбаного позивачем відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 21.03.2024 №21032024/0001, судом таких обставин не встановлено.

Відповідач також вказав про ненадання позивачем документів для підтвердження витрат на транспортування.

Колегія суддів зазначає, що правилами заповнення ДМВ, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, при заповненні графи 20 ДМВ зазначено: для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

З матеріалів справи вбачається про надання позивачем для декларування документів для підтвердження витрат на транспортування, а саме копій СМR /а.с.74-75/, рахунку на оплату послуг з транспортування /а.с.77/, довідки про транспортні витрати від 27.08.2024 №19 /а.с.78/, договору про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні від 16.08.2024 №16.08.24 /а.с.79-82/, заявки №1 від 19.08.2024 до договору про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні від 16.08.2024 №16.08.24 /а.с.83/, довідки перевізника ТОВ «МЕГАТРАНС ПЛЮС» /а.с.84/.

Як зазначає відповідач, відповідно до пункту 3.2. контракту №21032024/0001 від 21.03.2024 ціна товару включає кінцеву вартість товару з урахуванням експортного оформлення зі сплатою вивізного мита; вартість упаковки, фасування, маркування, піддонів, однак ТОВ «Заслон Плюс» не подані документи, в яких було б виділено дані складові, що унеможливлює перевірку складових митної вартості (неможливість виділення із заявленої ціни товару вартості всіх її складових, не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на упаковки та інші витрати, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару).

Судом зі змісту митної декларації №24UA806070005798U8 встановлено, що в ній вказана ціна товару, загальна вартість товару, вага товару нетто та вага брутто /а.с.67/. Встановлено, що вказані покажчики повністю відповідають змісту комерційного інвойсу DK22024000000132 від 26.08.2024 /а.с.72/ та пакувального листа до інвойсу DK22024000000132 від 26.08.2024 /а.с.73/ і, згідно із змістом платіжної інструкції від 07.08.2024 №14 /а.с.76/ сплачена позивачем на користь продавця вартість товару без врахування вартості упаковки, фасування, маркування, піддонів.

Отже, за обставин невключення продавцем до ціни товару вартості упаковки, фасування, маркування та піддонів, підстави для вимоги Полтавською митницею в ТОВ «Заслон Плюс» документів про таку вартість є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, відповідач зазначив, що «згідно наданої експортної декларації країни відправлення №24352100EX00010170 від 26.08.2024 вказана марка товару «ADDR», але в інших документах відсутня інформація про таку марку товару. В експортній декларації країни відправлення №24352100EX00010170 від 26.08.2024 зазначений рахунок фактура від 26.08.2024 №24243160110886037516969/1, але до оформлення наданий рахунок від 26.08.2024 №DK22024000000132».

Графа 31 митної декларації країни відправлення, дійсно, містить інформацію « 20 KAP 22000 KG Marka: ADDR», за поясненнями компанії продавця за договором від 21.03.2024 №21032024/0001 у графі 31 декларації країни відправлення зазначене абревіатуру Марка: ADDR. Вказана абревіатура не маєзначення. Пишеться тільки для того, щоб заповнити частину в митній системі. Замість ADDR можливо було написати будь-які 4 знаки /а.с.125-126/.

Колегія суддів зазначає, що графа 31 митної декларації країни відправлення містить інформацію «PARAFIN BR 1634 (PARAFFIN WAX MERWAX BR)», що відповідає інформації про товар, задекларований ТОВ «Заслон Плюс» і визначена як товар за договором від 21.03.2024 №21032024/0001 і вказана у проформі інвойсі №Q2-00001390 від 31.07.2024, рахунку-фактурі (iнвойс) (Commercial invoice) від 26.08.2024 №DK22024000000132, пакувальному листі від 26.08.2024, банківському платіжному документі від 07.08.2024 №14, міжнародній автотранспортній накладній (CMR) від 26.08.2024 б/н, додатку №1 від 21.03.2024 до зовнішньоекономічного контракту від 21.03.2024 №21032024/0001, доповненні №1 від 31.07.2024 до додатку №1 від 21.03.2024 до зовнішньоекономічного контракту від 21.03.2024 №21032024/0001, додатковій угоді №2 від 31.07.2024 до зовнішньоекономічного контракту від 21.03.2024 №21032024/0001, заявці від 19.08.2024 №1 до договору (контракту) про перевезення від 16.08.2024 №16.08.24.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів звертає увагу, що ТОВ «Заслон Плюс» відповідачеві та до матеріалів справи наданий достатній пакет документів, що підтверджує придбання товару PARAFIN BR 1634 (PARAFFIN WAX MERWAX BR).

Щодо доводів митного органу на інформацію про рахунок фактуру від 26.08.2024 №24243160110886037516969/1, то графа 44 митної декларації країни відправлення містить інформацію «TPS-E-Fatura Var 26.08.2024/24243160110886037516969/1», однак порівняння вказаного із номером і датою рахунку-фактури (iнвойсу) (Commercial invoice) від 26.08.2024 №DK22024000000132 відповідачем не обґрунтовано та сумніви по вплив даного на складові вартості товару не пояснені.

Крім того, компанією DERMOKIM пояснено, що у графі 44 декларації країни відправлення зазначена абревіатура TPS-E-Faiurs, де TPS означає One Screen System (Tek Pencere Sistemi) і E-Faсtura означає електронний рахунок (E-invoice) є внутрішнім автоматичним рахунком, який надсилається до системи виставлення рахунків клієнта митниці та має внутрішній системний контрольний номер, який не пов`язаний з номером комерційною рахунку-фактури, що видається замовнику /а.с.125-126/.

У постанові від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15 Верховний Суд вказав, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не обґрунтовано наявність сумнівів у правильності визначення позивачем вартості придбаного товару і не доведено недостатність документів для підтвердження правильності такого визначення.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів № UA806000/2024/000025/2 від 05.09.2024 прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Доводів щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу апеляційна скарга не містить, тому рішення Полтавського окружного адміністративного суду в даній частині перегляду не підлягає

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 р.без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 по справі № 440/12188/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 28.04.2025 року