Постанова від 28.04.2025 по справі 520/25698/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 р. Справа № 520/25698/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Садова М.І., повний текст складено 27.01.25 по справі № 520/25698/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА" звернулось до суду з позовом до головного управління ДПС у Харківській області , в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0288460414 від 23.05.2024 та податкове повідомлення-рішення № 0288610414 від 23.05.2024.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА" задоволено. Визнано протиправними та скасовано головного управління ДПС у Харківській області податкові повідомлення-рішення № 0288460414 від 23.05.2024 та № 0288610414 від 23.05.2024. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Державної податкової служби в Харківській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА" судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Головне управління ДПС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, вважає рішення суду таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи. На думку апелянта, суд першої інстанції невірно застосував приписи пп. 49.18.2, пп. 49.18.6 п. 49.18. ст. 49, п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі ПК України, Кодекс), пп. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ Кодексу. Вказує , що камеральна перевірка щодо своєчасності подання податкових декларацій (розрахунків) належить до інших питань та проведена в межах строків, визначних ПК України. Також, звертає увагу , що стосовно ТОВ «ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА» відсутнє рішення податкового органу згідно з Наказом № 225, яке б свідчило про відсутність можливості підприємством своєчасно виконувати свої податкові обов`язки у терміни, визначені Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи. Податковий орган має право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/ або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі встановлених Кодексом та іншими законами України. Воєнний стан на території України не означає, що позивач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Позивач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час дії воєнного стану. Адже порушення такої процедури може позбавити особу всіх законодавчих привілеїв форс-мажору. Отже, збройна агресія російської федерації як обставина непереборної сили дійсно є форс-мажором, однак не механізмом універсальної дії. А лист Торгово-промислової палати не є панацеєю для всіх, не буде він й абсолютним доказом неможливості належного виконання зобов`язання. Вважає, що податковим органом не порушено процедури проведення перевірки, спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними, винесені відповідно до вимог чинного законодавства та підстав для задоволення позову не вбачається. Не врахування вказаних обставин свідчить про формальний підхід суду першої інстанції до з`ясування фактичних обставин даної справи, а судове рішення ґрунтується виключно на правовій позиції позивача без урахування доводів та пояснень, наданих представником відповідача. Посилаючись на підстави та обґрунтування, викладенні в апеляційній скарзі , просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі № 520/25698/24, прийнявши у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА» відмовити в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа .

Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддюдоповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Харківській області проведена камеральна перевірка щодо несвоєчасного подання податкової звітності з податку на прибуток та порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток, за результатами якої складено акт перевірки від 23.04.2024 №18783/20-40-04-14-03/36456783.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА" несвоєчасно подано податкові декларації з податку на прибуток за 2021 рік, 2022 рік, та неподання податкових декларацій з податку на прибуток за І квартал 2022 року. І півріччя 2022 року та ІІІ квартали 2022 року, чим порушено вимоги п. 137.4 та п. 137.5 ст. 137, пп. 49.18.2, пп. 49.18.6 п. 48.18 ст. 49 Податкового кодексу України.

Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату ТОВ "ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА" узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на прибуток за І квартал 2023 року, граничний строк сплати 22.05.2023, фактично сплачено 31.07.2023, чим порушено вимоги п. 57.1 ст. 57 ПК України, відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПК України, ГУ ДПС у Харківській області винесено ППР від 23.05.2024 №0288460414 про застосування штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 10%, у сумі 5652,00 грн. та РРС 23.05.2024 №0288610414 про застосування штрафу за неподання та несвоєчасне подання декларації у сумі 5100,00 грн.

Позивач вважає такі податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного оправа.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції , виходив з того , що застосування штрафних санкцій за несвоєчасність реєстрації податкової декларації в умовах правової невизначеності покладає на позивача додатковий надмірний тягар, який в умовах діючого на території України воєнного стану є недопустимим, тому суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0288460414 від 23.05.2024 та податкове повідомлення-рішення № 0288610414 від 23.05.2024 є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пп.пп.16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України ( в редакції, чинній на час розглядуваних правовідносин) визначено, що платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною, в силу приписів пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) тощо.

Пунктом 76.1 ст. 76 ПК України встановлено, щокамеральна перевіркапроводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Згідно з п. 76.3 ст. 76 ПК Україникамеральна перевіркаподаткової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання,а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання, крім камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), у складі яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, строк проведення якої визначений статтею 200 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 69.2 статті 69 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та статті 76.3 ПК України (в редакції на час здійснення камеральної перевірки) податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються крім, зокрема, камеральних перевірок. Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (1095 днів).

Пунктом 86.2 ст. 86 ПК України встановлено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Строки давності та їх застосування визначені ст. 102 ПК України. Так, відповідно до п. 102.1 контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

За результатами проведеної камеральної перевірки ТОВ "ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА" з питань несвоєчасного подання податкової звітності з податку на прибуток та порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток, відповідачем складено акт перевірки від 23.04.2024, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог : - п. 137.4 та п. 137.5 ст. 137, пп. 49.18.2, пп. 49.18.6 п. 48.18 ст. 49, абз. 3 п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасного подання податкових декларацій з податку на прибуток за 2021 рік, 2022 рік та неподання податкових декларацій з податку на прибуток за І квартал 2022 року, І півріччя 2022 року та ІІІ квартали 2022 року; - п. 57.1 ст. 57 ПК України, що призвело до несвоєчасної сплати узгодженої суми податкових зобов`язань з податку на прибуток за І квартал 2023 року.

Колегія суддів враховує, щокамеральна перевіркаТОВ "ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА" проводилась не щодо самих податкових декларацій з податку прибуток та визначених у них податкових зобов`язань, а щодо своєчасності подання податкової звітності з податку на прибуток і сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, визначеного у цих податкових деклараціях, тобто відповідач не встановлював правомірності/неправомірності нарахування позивачем у таких податкових деклараціях податкових зобов`язань, а досліджував питання своєчасності їх подання та сплати, що свідчить про безпідставність доводів позивача про необхідність застосування строку, визначеного в абзаці першому п. 76.3 ст. 76 ПК України.

Натомість, спірнакамеральна перевіркапроведена з дотриманням строків давності, визначених статтею 102 ПК України, що вказує на безпідставність доводів сторони позивача в цій частині.

Згідно зі статтею 1 ПК України порядок справляння податків і зборів їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, встановлюється цим Кодексом.

За визначенням, наведеним у пп. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

В силу обов`язків, закріплених у ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За положеннями п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до вимог статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Положеннями п.36.1 ст.36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно приписів п.38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Положеннями п.49.1 ст.49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно п.49.2 ст.49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до п.49.4 ст.49 ПК України платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

49.18.1. календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

49.18.3. календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом 49.18.4 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

49.18.4. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

За змістом статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 111.1 статті 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна, кримінальна.

В силу приписів пункту 111.2 статті 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення не звільняє фізичну особу чи посадових (службових) осіб/ юридичної особи у передбачених законом випадках від юридичної відповідальності інших видів (пункт 111.3 статті 111 ПК України).

За змістом п. 120.1 ст. 120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Системний аналіз викладених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку подання податкової декларації або неподання такої декларації є підставою для застосування до такого платника штрафних санкцій за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як визначено пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Приписами пункту 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПК України).

Відповідно до абз. 4 п. 50.1 ст. 50 ПК України платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Отже, факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Згідно з п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Пунктом124.1статті 124 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведеної норми ПК України свідчить, що податкове правопорушення занесвоєчаснусплату узгодженого грошового зобов`язання є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну сплати такого грошового зобов`язання.

Розмір штрафної (фінансової) санкції встановлений ст. 124 ПК України у відсотках до погашеної суми податкового боргу, а тому сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов`язань, з урахуванням положень ст. 124 ПК України, розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, і до дня фактичної сплати боргу.

Штрафна санкція нараховується на суму фактичної сплати в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Таким чином строк затримки сплати має правове значення для визначення розміру штрафної санкції, а не для його кваліфікації.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану" від 3 березня 2022 року № 2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року.

Законом № 2118-IXпідрозділ 10розділу XX «Перехідні положення» ПК Українидоповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Зокрема, підпунктами 69.1, 69.9 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК Українивизначено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом46.2 статті 46цьогоКодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом № 2142-IX від 24 березня 2022 рокувнесено зміни у підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10розділу XX ПК України, а саме слова «трьох місяців» замінено словами «шести місяців».

В подальшому Верховна Рада України прийняла Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану від 12.05.2022 № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX).

У зв`язку із набранням чинності 27.05.2022 Закону № 2260-IX підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції:

«…У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відтак, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку.

Законом № 2260-IX було внесено зміни й до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України.

Відповідно до нової редакції цієї норми для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.

Таким чином, платники податку звільнені від відповідальності за несвоєчасне виконання обов`язків по сплаті податків і зборів, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 27 травня 2022 року (дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану) та за умови подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Водночас, підпунктом 69.1 п. 69 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України (у редакції Закону України від 12.05.2022 №2260-ІХ) було введено у дію нове правило, згідно із яким платники податків, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов`язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.

Так, згідно із підпунктом 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України у редакції Закону України від 12.05.2022 №2260-ІХ, з 27.05.2022 відновлено перебіг строків подання звітності та строків сплати податків та зборів.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225 (далі - Порядок №225).

Згідно із пунктами 3, 4, 6 та 7 Порядку №225 процедурою набуття особою правового статусу платника податків, у якого відсутня можливість виконання податкового обов`язку, у якості обов`язкової передумови визначено подання платником податків до контролюючого органу відповідної заяви в довільній формі та документів у підтвердження викладених у цій заяві фактів, а у разі невчинення платником означеного діяння такий платник у силу застереження пункту 7 Порядку №225 вважається таким, що має можливість своєчасно виконати податкові обов`язки у терміни, визначені Податковим кодексом України або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Колегією суддів встановлено , що позивача притягнуто до відповідальності за порушення термінів подання податкових декларацій з податку на прибуток за 2021 рік, 2022 рік, за І квартал 2022 року, І півріччя 2022 року та ІІІ квартали 2022 року та несвоєчасної сплати узгодженої суми податкових зобов`язань з податку на прибуток за І квартал 2023 року.

ТОВ "ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА" факт несвоєчасного подання вказаних декларацій та несвоєчасної сплати зазначених вище податкових зобов`язань не заперечує.

У матеріалах цієї справи відсутні докази звернення позивача до податкового органу із заявою довільної форми щодо відсутності можливості виконання податкового обов`язку.

Рішення про відсутність можливості виконання податкових обов`язків прийнятого відповідно до Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, та переліків документів на підтвердження, затвердженого наказом Мінфіну від 29.07.2022 №225, до матеріалів справи не представлено.

Колегія суддів зазначає, що посилання позивача на сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може безумовно вважатись поважною причиною для звільнення від відповідальності за порушення строків подання податкових декларацій та сплати узгоджених сум податкових зобов`язань , норми пункту 69підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачають звільнення від відповідальності, зокрема за порушення строків податкових декларацій та сплати узгоджених сум податкових зобов`язань, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, і за умови підтвердження неможливості виконання платником податків обов`язків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Також, колегія суддів звертає увагу на те , що п. 4 Порядку 225 визначено , що у разі відсутності у платника податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, можливості подати таку заяву та відповідні документи (копії документів), інформацію у строки, визначені пунктом 3 цього розділу, платник податків подає заяву та відповідні документи (копії документів), інформацію одночасно з набуттям можливості виконання одного із податкових обов`язків (реєстрації податкової накладної, подання звітності, сплати невиконаного податкового зобов`язання тощо) таким платником податку, передбачених Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючий орган, але не пізніше 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платника податків.

Колегія суддів вдруге звертає увагу , що обов`язок доведення щодо можливості чи неможливості платником податків своєчасно виконати свій податковий обов`язок покладається на контролюючий орган, контролюючий орган встановлює причинно-наслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що сталися в результаті збройної агресії російської федерації, безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника та можливістю виконання ним податкового обов`язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов`язку, та керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку (далі Рішення) за формою, що додається.

Тобто , позивач був наділений правом подання заяви та відповідних документів (копії документів), інформації одночасно з набуттям можливості виконання одного із податкових обов`язків (реєстрації податкової накладної, подання звітності, сплати невиконаного податкового зобов`язання тощо) таким платником податку, передбачених Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючий орган, але не пізніше 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платника податків.

Однак , позивач не скористався таким правом .

Відповідно до пункту 7 розділу II Порядку 225 платники податків, які не подали у строки, встановлені пунктами 3 та 4 цього розділу, заяви у довільній формі та відповідних документів (копій документів), що підтверджують неможливість виконання податкового обов`язку, передбаченого Кодексом, вважаються такими, що мають можливість своєчасно виконати податкові обов`язки у терміни, визначені Кодексом.

Враховуючи те , що ТОВ "ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА" не подавало до податкового органу заяв з переліками документів, що підтверджують відсутність можливості виконання податкових обов`язків відповідно до пунктів 3 та 4 Порядку 225 підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України , податковим органом не встановлювалися наявність чи відсутність причинно-наслідкового зв`язку між обставинами, які унеможливлюють виконання платником податкових обов`язків, що сталися в результаті збройної агресії Російської Федерації та можливістю виконувати свої податкові обов`язки, відносно ТОВ "ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА" рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку не приймалось, вказані доводи позивача не приймаються судом до уваги , саме тому позивач зобов`язаний був дотриматись норм чинного законодавства щодо своєчасності подання податкових декларацій та сплати узгодженої суми податкових зобов`язань .

Щодо посилання позивача на листТоргово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, колегія суддів зазначає наступне.

Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина перша статті 617 ЦК України, частина друга статті 218 ГК України та стаття 14-1 Закону України «Про Торгово промислові палати в Україні»).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Засвідчення форс-мажорних обставин і видача сертифіката про настання таких обставин належить виключно до компетенції Торгово-промислової палати України та уповноважених регіональних органів Торгово-промислової палати України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України № 671/97-ВР від 02.12.1997 «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 19.04.2024 у справі № 580/5283/23 зазначав, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами Торгово-промислової палати України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку.

При цьому сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України, який засвідчує обставини непереборної сили (форс-мажор) саме у ТОВ "ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА" не надано.

ЛистТоргово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який посилається позивач, не є сертифікатами Торгово-промислової палати України, яким засвідчено форс-мажорні обставини.

Крім того, колегія суддів зазначає, що до матеріали справи доказів звернення до Торгово-промислової палати України для отримання відповідного сертифікату не надано, як і відповідних документів до контролюючого органу при зверненні із заявою про неможливість виконання податкових обов`язків у період воєнного стану.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковими доводи позивача, що факт настання форс-мажору підтверджений листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Таким чином позивачем не доведено факту неможливості виконання податкового обов`язку у спірний період, а тому ТОВ "ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА" віднесено до категорії платників податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, і, відповідно, позивач підлягає притягненню до фінансової відповідальності на підставі статей 120 та 124 ПК України за несвоєчасне подання податкових декларацій з податку на прибуток за 2021 рік, 2022 рік, неподання податкових декларацій з податку на прибуток та несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на прибуток за І квартал 2023 року.

Колегія суддів особливу увагу звертає на те, що позивач не заперечує факту порушення строків подання податкових декларацій з податку на прибуток та сплати сум узгоджених податкових зобов`язань з податку на прибуток, ні розміру застосованих штрафних санкцій у зв`язку з виявленими порушеннями.

При цьому , колегією суддів встановлено , що з розрахунку штрафних санкцій до ППР №0288610414 від 23.05.2024 вбачається, що вони застосовані за несвоєчасне подання податкових декларацій з податку на прибуток за 2021 рік, 2022 рік, неподання податкових декларацій з податку на прибуток за І квартал 2022 року, І півріччя 2022 року та ІІІ квартали 2022 року у розмірі1020,00 грн за кожну неподану (несвоєчасно подану) декларацію.

За змістом п. 120.1 ст. 120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу)або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами,зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі1020гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Системний аналіз викладених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку граничного строку подання декларації з податку на прибуток або неподання такої декларації є підставою для застосування до такого платника штрафних санкцій за кожне таке неподання або несвоєчасне подання, як вчинення тих самих дій платником, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення.

Колегія суддів зауважує, що приписами п. 120.1 ст. 120 ПК України передбачено можливість накладення на платника податків штрафу у розмірі1020грн лише у випадку застосування до нього протягом року штрафу за вчинення тих самих дій, а саме неподання або несвоєчасне подання податкової звітності, а не за вчинення тих самих дій за один і той же період.

При цьому, слід зауважити, що відповідачем ані до суду першої, ані апеляційної інстанції не було подано доказів застосування до позивача протягом року штрафних санкції за неподання або несвоєчасне подання декларацій з податку на прибуток.

Отже, у контролюючого органу були підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 120.1 статті 120-1 ПК України за несвоєчасне подання податкових декларацій з податку на прибуток за 2021 рік, 2022 рік, неподання податкових декларацій з податку на прибуток за І квартал 2022 року, І півріччя 2022 року та ІІІ квартали 2022 року в розмірі 340 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасн подання, на загальну суму 1700,0 грн.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 26.02.2021 у справі № 802/1283/16-а та від 11.11.2019 по справі № 803/1672/16, у випадку встановлення правомірності нарахування частини суми грошового зобов`язання оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за основним платежем та можливості обрахунку розміру такої суми, суд, в силу наданих процесуальним законом повноважень, не позбавлений можливості скасувати податкове повідомлення-рішення у відповідній частині.

Враховуючи вищенаведене , колегія суддів дійшла висновку , що податкове повідомлення- рішення №0288610414 від 23.05.2024 підлягає скасуванню в частині визначення штрафу в сумі 3400,0грн.

Податкові повідомлення-рішення № 0288460414 від 23.05.2024 та податкове повідомлення-рішення № 0288610414 від 23.05.2024 в частині визначення штрафу в сумі 1700,0 грн. є правомірними та не підлягають скасуванню.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316,317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 по справі № 520/25698/24 скасувати.

Прийняти нове судове рішення , яким позов ТОВ "ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення головного управління ДПС у Харківській області №0288610414 від 23.05.2024 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3400,0грн.

В іншій частині позовних вимог ТОВ "ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА" відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко