Рішення

від 28.04.2025 по справі 527/1117/24

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/1117/24

провадження 2/527/31/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді- Левицької Т.В.,

з участю секретаря судового засідання Папенко Л.І.,

в режимі відеоконференції представника позивача Олійник Л.М.,

представника відповідача Мацак М.М.,

в режимі відеоконференції представника відповідача Васильєва О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине в порядку загального позовного провадження цивільну справу №527/1117/24 за позовом ОСОБА_1 , який поданий представником позивача адвокатом Олійник Лілією Михайлівною до Приватного підприємства «Онікс-Карат» про стягнення орендної плати, доходів, отриманих без достатньої правової підстави за користування земельною ділянкою, пені, 3 % річних, інфляційних втрат та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

18 квітня 2024 представник позивачазвернулася до суду з позовом доПриватного підприємства «Онікс-Карат» про стягнення орендної плати, доходів, отриманих без достатньої правової підстави за користування земельною ділянкою, пені, 3 % річних, інфляційних втрат та моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача вказала, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,79 га на території Бабичівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер 5320680400:00:011:0030 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 190923від 23.02.2006 року. Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області по справі № 527/1300/20 від 31 серпня 2023 року було зобов`язано відповідача негайно передати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,79 га, кадастровий номер 5320680400:00:011:0030. Станом на дату подання позову дане рішення не виконане, позивачу земельна ділянка не повернута, що вбачається з листа № 16 від 21.11.2022, відповідно до якого ПП «Онікс Карат» повідомило позивача про виділення йому земельної ділянки єдиним масивом разом з земельними ділянками, що належать ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (в полі № 3), тобто позивачу запропоновано до повернення земельної ділянки в іншому місці, що не передбачено чинним законодавством.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області по справі № 527/1300/20 від 31 серпня 2023 було встановлено, що позивач договір оренди землі № 8 від 25.01.2011 не підписував, тому він не може вважатися укладеним, дана земельна ділянка перебувала у фактичному користуванні ПП «Онікс Карат» з 2015 по 2023 роки. ПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » здійснювало нарахування орендної плати ОСОБА_1 за період з 2015 по 2019 року.

Протягом 2015-2023 років у позивача як власника земельної ділянки був відсутній доступ до землі, відповідно позивач був позбавлений можливості використовувати це майно. В період з 01.01.2017 по 31.10.2022 відповідач мав право користуватися земельною ділянкою на підставі договору оренди, а тому стягненню з відповідача підлягає орендна плата за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 нарахована, але невиплачена в сумі 11270,00 грн, за період з 01.01.2020 по 31.10.2022 не нарахована та невиплачена в розмірі 14119,04 грн. З 31.10.2022 року відповідач є таким, що користувався земельною ділянкою без достатніх правових підстав. Приростом відповідача за період з 01.11.2022 по 31.03.2024 є невиплачена орендна плата за користування земельною ділянкою (яка була б сплачена власнику) та дохід від реалізації вирощеної сільськогосподарської продукції.Також, згідно ст. 625 ЦК України, позивач має право для стягнення за період з 2017 по 2022 інфляційні втрати в сумі 10940,57 грн та 3 % річних в сумі 2720,98 грн. Також позивачу було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 20000,00 грн, оскільки він був неправомірно позбавлений можливості розпоряджатися та користуватися своєю земельною ділянкою та у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення суду щодо повернення йому земельної ділянки.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача:

-нараховану, але не виплачену орендну плату за користування земельною ділянкою за період з 2017 року по 2019 рік у розмірі 11270,00 грн;

-плату за користування земельною ділянкою за період з 2020 року по 2022 рік у розмірі 14119,04 грн;

-доходів, отриманих без достатньої правової підстави за користування земельною ділянкою за 2023 рік в сумі 5916,23 грн;

-інфляційні втрати за період з 2017 року по 2022 рік в сумі 10940,57 грн;

-3 % річних за період з 2017 року по 2022 рік в сумі 2720,98 грн;

-моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн, а також судові витрати.

21.06.2024 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішенням суду встановлений лише факт того, що договір оренди є неукладеним, інших встановлених обставин рішення суду не містить. Позивач для визначення розміру орендної плати бере розмір орендної плати за 2015-2019 роки згідно декларації (форма 1 ДФ), проте останній не містить відомостей про розмір орендної плати, а такі відомості містяться у Договорі оренди. Таким чином, розмір орендної плати мав би становити з 2017 по 2022 року в розмірі 1804,08 грн на рік. Крім того, неукладений договір оренди землі не може породжувати такі зобов`язання як сплата у відповідний строк та у відповідному розмірі орендної плати та похідних вимог від основного зобов`язання таких як доходів, отриманих без достатньої підстави за користування земельною ділянкою, індексації, інфляційних втрат, 3 % річних. Земельна ділянка у відповідності до договору, поки він не був визнаний судом неукладеним, тільки формально була у користуванні відповідача. Фактично ця земельна ділянка не була в масиві (полях), які оброблялися ПП «Онікс-Карат», а була в масивах інших фермерських господарств та фактично оброблялася (використовувалася) не ПП «Онікс-Карат», а іншими фермерськими господарствами. Твердження позивача про те, що відповідач в період з 01.11.2022 року по 31.03.2024 року використовував земельну ділянку та вона знаходилася у його володінні нічим не підтверджується. Матеріали справи не містять доказів існування перешкод у доступі позивача до земельної ділянки. Матеріали справи не містять доказів того, що земельна ділянка взагалі за договором фактично передавалася відповідачу (була виділена в натурі). Крім того, позивачем не доведено факт наявності самої моральної шкоди, позивачем не зазначено в чому саме полягає ця шкода. Також позивач звернувся з позовом до суду 18.04.2024 року, тобто поза межами строку позовної давності, оскільки останнім днем строку для звернення до суду є 15.12.2023 року, так як орендна плата за договором оренди за 2020 рік повинна бути сплачена до 15.12.2020. Таким чином, позивачем пропущено трирічний строк для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати за користування земельною ділянкою за весь період з 2017 по 2020 рік включно з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних за цей період.

13 серпня 2024 року представник позивача направила до суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що представником відповідача не надано жодних доказів на підтвердження того, що нарахування доходу і утримання з нього податків з 2015 по 2019 роки здійснювалося за щось інше, ніж за користування земельною ділянкою позивача. В період з 01.01.2017 по 31.10.2022 відповідач мав правову підставу для користування земельною ділянкою, а саме зареєстрований договір оренди землі, тому до стягнення підлягає плата за користування земельною ділянко, нарахована та невиплачена за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 та не нарахована і невиплачена з урахуванням індексу інфляції за період з 01.01.2020 по 31.10.2022. Жодних доказів на підтвердження повернення земельної ділянки позивачу відповідач не надав, натомість була спроба повернути взамін іншу земельну ділянку. Також відповідач не погоджується з твердженнями відповідача про сплив позовної давності, оскільки відповідно до п. 12 перехідних положень ЦК України та п. 19 ЦК України, перебіг позовної давності продовжувався на строк дії карантину та зупинявся на строк дії воєнного стану.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Олійник Л.М.підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та у відповіді на відзив, прохала їх задовольнити.

У судовому засіданні представники відповідачаприватного підприємства «Онікс-Карат» Мацак М.М., адвокат Васильєв О.Г. позовні вимоги не визнали, прохали відмовити в їх задоволенні та посилалися на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,79 га на території Бабичівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер: 5320680400:00:011:0030 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 190923 (а.с.19).

25 січня 2011 року ОСОБА_1 (орендодавець) та ПП «Онікс-Карат» (орендар) уклали Договір оренди землі № 8, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Бабичівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, площею 1,79 га, кадастровий номер: 5320680400:00:011:0030. Договір укладено на 10 років. Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Глобинському районі 01.11.2012 за № 532060004006090 (а.с.17-18).

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 2017 року по 2019 рік у розмірі 11270,00 грн; плати за користування земельною ділянкою за період з 2020 року по 2022 рік у розмірі 14119,04 грн, суд зазначає наступне.

Представник відповідача зазначив, що ПП «Онікс-Карат» фактично не використовувало спірну земельну ділянку, оскільки вона не була в масиві (полях), які оброблялися ПП «Оникс-Карат», а була в масивах інших фермерських господарств та фактично оброблялася (використовувалася) не ПП «Онікс-Карат», а іншими фермерськими господарствами.

Правовою підставою для передання об`єкта оренди від орендодавця орендарю є сааме договір оренди.

Згідно зістаттею 13 ЗУ «Про оренду землі»договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 96 ЗК Україниземлекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Отже, судом встановлено, що земельну ділянку площею 1,79 га, кадастровий номер 5320680400:00:011:0030 було передано ОСОБА_1 ПП «Онікс-Карат» на підставі договору оренди № 8 від 25 січня 2011 року, який було зареєстровано 01.11.2012.

Суд відноситься критично до тверджень представника відповідача стосовно не використання ПП «Оникс-Карат» земельної ділянки, оскільки під час укладення договору оренди земельної ділянки, саме орендар, як сторона договору бере на себе зобов`язання використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору, в тому числізі сплати орендної плати.

Таким чином, суд констатує, що саме ПП «Онікс-Карат» був користувачем земельної ділянки належної відповідачу в період строку дії договору оренди, а саме з 01.11.2012 по 01.11.2022, а отже повинен був як орендар виконувати свої зобов`язання, в тому числі, зі сплати орендної плати у розмірі встановленому договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу Українипередбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1статті 15 ЗУ «Про оренду землі»однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом частин 1, 2статті 21 ЗУ «Про оренду землі»орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно п.9 Договору оренди землі № 8, орендна плата вноситься орендарем в натуральній формі у розмірі 4% від грошової оцінки земельної ділянки. Розмір орендної плати в натуральній формі рослинницькою продукцією, яка вирощується Орендарем. Номенклатура, кількість та вартість продукції, яка поставляється Орендарем Орендодавцю в рахунок орендної плати визначається в окремій угоді, що щорічно до початку чергового року оренди укладається між орендодавцем і орендарем і є додатком до цього договору, а за бажанням орендодавця орендна плата може виплачуватись в грошовій формі.

Пунктом 10 Договору оренди землі № 8 передбачено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації, а відповідно до п. 11 - орендна плата вноситься до 15 грудня поточного року.

Відповідно до п. 5 Договору оренди землі № 8 нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 45101,95 грн.

Згідно картки платника податків ОСОБА_1 , його реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (а.с.16).

Відповідно до Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, Приватного підприємства «Онікс-Карат», поданих останнім до Глобинської ДПІ (Глобинського району), містяться записи, зокрема, про суми нарахованих доходів фізичній особі з податковим номером 3165418571, а саме за 2017 рік в сумі 3500,00 грн, за 2018 рік в сумі 3920,00 грн, за 2019 рік в сумі 3850 грн, за 2020 рік в сумі 3780,00 грн, за 2021 рік в сумі 4000,00 грн, за 2022 рік в сумі 4000,00 грн,а всього в розмірі 23050,00 грн,ознака доходу «106» (а.с.30-35, 174-188).

Відповідно до Довідника ознак доходів, який є Додатком до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і суму отриманого з них податку (в редакції на момент подання податкової звітності), ознака доходу «106» передбачає «Дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленомупунктом 170.1статті 170 розділу IV Кодексу (підпункт 164.2.5пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу)».

Отже, як встановлено судом, ПП «Онікс-Карат» нараховано ОСОБА_1 за період з 2017 по 2022 рік саме орендну плату, чим підтверджується як визнання ПП «Онікс-Карат» факту використання земельної ділянки, так і розмір нарахованої орендної плати за вказаний період.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що розмір орендної плати, який повинне було сплатитиПП «Онікс-Карат»на користь ОСОБА_3 за періодз 2017по 2022рік становить23050,00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, якімаютьзначення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 5ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Приймаючи до уваги те, що представником відповідача не надано суду доказів, які підтверджують сплату ПП «Онікс-Карат»на користь ОСОБА_1 орендної платиза користуванняземельною ділянкоюза періодз 2017по 2022роки,суд дійшоввисновку,що позовнівимоги вцій частиніє законними,обґрунтованими,разом зтим підлягаютьзадоволенню частковов розмірі,визначеному запідрахунками суду,а самев сумі23050,00грн.

Надаючи оцінку доводам представника відповідача стосовно того, що договір за рішенням суду визнано неукладеним, а отже він не створює правових наслідків для сторін, суд зазначає наступне.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 31 серпня 2023 року (справа № 527/1300/20), зобов`язано приватне підприємство «Онікс Карат» негайно передати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,79 га, кадастровий номер 5320680400:00:011:0030, якою володіє ОСОБА_1 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 190923від 23.02.2006 року(а.с.20-22).

Вказаним рішенням, зокрема, встановлено, що позивач договір оренди землі № 8 від 25.01.2011 року не підписував, тому він не може вважатись укладеним.

Судом встановлено,що рішеннясуду буловинесене 31 серпня 2023 року, тобто після закінчення терміну дії договору оренди землі № 8 від 25.01.2011 року, який закінчився 01.11.2022.

Тобто, до 01.11.2022 року ПП «Онікс Карат», як орендар повинне було виконувати умови договору, які були чинними в період з 01.11.2012 по 01.11.2022, а отже і повинне було виконувати свої зобов`язання, в тому числі, зі сплати орендної плати у розмірі встановленому договором.

Тому, встановлення рішенням суду факту того, що договір був неукладений вже після закінчення терміну дії договору, не спростовують висновки суду стосовно того, що ПП «Онікс Карат» фактично використовувало земельну ділянку, належну ОСОБА_1 протягом терміну дії договору, а саме в період з 01.11.2012 по 01.11.2022.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат за період з 2017 року по 2022 рік в сумі 10940,57 грн, 3 % річних за період з 2017 року по 2022 рік в сумі 2720,98 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги те, що ПП «Онікс Карат» не виконав зобов`язання зі сплати орендної плати ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою за період з 2017 року по 2022 рік, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати за весь час прострочення, а також три проценти річних.

Розрахунок суду інфляційних втрат за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми станом на 09.04.2024 (заявлений позивачем період).

2017 рік: розмір суми боргу з орендної плати 3500,00 грн, період прострочення виконання грошового зобов`язання - 16.12.2017 по 09.04.2024.

За підрахунками суду розмір інфляційних втрат за вказаний період становить 2717,70 грн, розмір 3% річних становить 663,29 грн.

2018 рік: розмір суми боргу з орендної плати 3920,00 грн, період прострочення виконання грошового зобов`язання - 16.12.2018 по 09.04.2024.

За підрахунками суду розмір інфляційних втрат за вказаний період становить 2423,60 грн, розмір 3% річних становить 625,29 грн.

2019 рік: розмір суми боргу з орендної плати 3850,00 грн, період прострочення виконання грошового зобов`язання - 16.12.2019 по 09.04.2024.

За підрахунками суду розмір інфляційних втрат за вказаний період становить 2137,60 грн, розмір 3% річних становить 498,62 грн.

2020 рік: розмір суми боргу з орендної плати 3780,00 грн, період прострочення виконання грошового зобов`язання - 16.12.2020 по 09.04.2024.

За підрахунками суду розмір інфляційних втрат за вказаний період становить 1819,20 грн, розмір 3% річних становить 376,14 грн.

2021 рік: розмір суми боргу з орендної плати 4000,00 грн, період прострочення виконання грошового зобов`язання - 16.12.2021 по 09.04.2024.

За підрахунками суду розмір інфляційних втрат за вказаний період становить 1385,69 грн, розмір 3% річних становить 278,05 грн.

2022 рік: розмір суми боргу з орендної плати 3337,07 грн, період прострочення виконання грошового зобов`язання - 16.12.2022 по 09.04.2024.

За підрахунками суду розмір інфляційних втрат за вказаний період становить 253,99 грн, розмір 3% річних становить 158,05 грн.

Отже, загальний розмір інфляційний втрат за період 2017-2022 року становить 9614,87 грн, розмір 3% річних становить 2352,65 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є законними обґрунтованими, разом з тим підлягають задоволенню частково в розмірі, визначеному за підрахунками суду, а саме 10737,78 грн - інфляційні втрати,2695,38 грн - 3% річних.

Вирішуючи клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості по орендній платі, інфляційних втрат та 3% річних за період з 2017 року по 2022 рік, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттями 257,258,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення орендної плати, починаючи з 2017 року, яку згідно умов договору повинно було бути сплачено до 15 грудня 2017 року тобто строк позовної давності за вимогою про стягнення орендної плати за 2017 мав би сплинути 15 грудня 2020 року, разом з тим, 30.03.2020 року розділ Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 згідно із Законом№ 540-IX від 30.03.2020, яким зокрема строк передбачений ст. 257 ЦК України було продовжено на строк дії карантину, отже трирічний строк позовної давності було продовжено.

Крім того, згідно п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введеннявоєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Приймаючи до уваги те, що карантин на всій території України було відмінено 30 червня2023 року, а перебіг позовної давності, було зупинено на строк дії воєнного стану, суд дійшов висновку, що позивач звернувшись з позовом до суду 18 квітня 2024 року про стягнення заборгованості по орендній платі, починаючи з 2017 року по 2022 рік не пропустив строк позовної давності, тому клопотання представника відповідача до задоволення не підлягає.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача доходів, отриманих без достатньої правової підстави за користування земельною ділянкою за 2023 рік в сумі 5916,23 грн, суд зазначає наступне.

Представник позивача зазначив, що відповідач продовжував використовувати земельну ділянку протягом 2023 року та не виконав рішення суду про повернення позивачу земельної ділянки.

Судом встановлено, що листом-повідомленням за вих. № 16 від 21.11.2022, ПП «Онікс-Карат» повідомило ОСОБА_1 про те, що строк дії Договору оренди землі № 8 закінчився 01.11.2022, а також про те, що продовжувати дію договору оренди останні не будуть (а.с.23).

Також судом встановлено, що рішенням Глобинського районного суду Полтавської області зобов`язано приватне підприємство «Онікс Карат» негайно передати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,79 га, кадастровий номер 5320680400:00:011:0030, прийнято судом 31 серпня 2023 року.

Проте, відповідач не звертався до виконавчої служби про його примусове виконання, що розцінюється судом як відсутність факту невиконання відповідачем рішення суду, яке б підлягало б примусовому виконанню.

Крім того, з пояснень свідка ОСОБА_4 , допитаного в ході судового розгляду, судом встановлено, що орієнтовно з кінця 2022 року, за участю землевпорядної організації, було виділено в натурі межі земельної ділянки належної відповідачу, встановлено кілки для виокремлення вказаної земельної ділянки і саме з того часу ПП «Онікс-Карат» земельною ділянкою належною ОСОБА_1 не користується, іі обробляє ОСОБА_5 .

За таких обставин, суд констатує, що суду не надано доказів на підтвердження того, що після закінчення строку дії договору оренди, ПП «Онікс Карат» продовжувало використовувати належну відповідачу земельну ділянку.

Факт не підписання відповідачем Акту приймання передавання земельної ділянки в 2024 році не свідчить про фактичне не повернення земельної ділянки ОСОБА_6 .

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частиністягнення з відповідача на користь позивача доходів, отриманих без достатньої правової підстави за користування земельною ділянкою за 2023 рік в сумі 5916,23 грн до задоволення не підлягають.

Вирішуючи позовну вимогу позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч.3ст.23ЦК України,розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Представник позивача обґрунтовуючи розмір моральної шкоди зазначила, що внаслідок неправомірних дій позивач зазнав душевних страждань, оскільки був неправомірно позбавлений можливості розпоряджатися та користуватися своєю власністю. Факт заподіяння моральної шкоди є очевидним, оскільки є наслідком протиправної поведінки відповідача, яка полягає у користуванні земельною ділянкою без укладеного договору оренди та невиконанні рішення суду щодо повернення земельної ділянки. Позивач повинен був докладати додаткових зусиль для відновлення порушеного права та вжиття додаткових зусиль для компенсації неотриманих доходів, що змінило його повсякденний образ життя та спричинило моральну шкоду.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 76 ЦПК України, доказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи. Цідані встановлюютьсятакими засобами: письмовими,речовими іелектронними доказами; висновкамиекспертів; показаннями свідків.

Разом з тим, представник позивача пославшись на заподіяння позивачу моральної шкоди, не подав суду доказів на підтвердження його глибини фізичнихта душевнихстраждань абопогіршення йогоздібностей.Крім того,представник посилаєтьсяна використаннявідповідачем земельноїділянки безукладеного договоруоренди,а такожна вжиття додаткових зусиль для компенсації неотриманих доходів, проте одночасно заявляє позовні вимоги про стягнення орендної плати, які було судом задоволено частково.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки представником позивача не доведено наявність моральної шкоди, то позов в цій частині до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 268, 273ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , який поданий представником позивача адвокатом Олійник Лілією Михайлівною до Приватного підприємства «Онікс-Карат» задовольнити частково.

Стягнути зПриватного підприємства «Онікс-Карат», кодЄДРПОУ 33415042 на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 :

-заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкоюза 2017-2022 роки в сумі 23050,00 грн (двадцять три тисячіп`ятдесят гривень 00 копійок);

-інфляційних втрат за період з 2017 року по 2022 рік в сумі 10737,78 грн (десять тисяч сімсот тридцять сім гривень 78 копійок);

-3 % річних за період з 2017 року по 2022 рік в сумі 2695,38 грн (дві тисячі шістсот дев`яносто п`ять гривень38 копійок),

а всього 36483,16 грн (тридцять шість тисяч чотириста вісімдесят три гривні16 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).

відповідач: Приватне підприємство «Онікс-Карат»(місце знаходження: Полтавська обл., Кременчуцький р-н., с. Бабичівка,кодЄДРПОУ 33415042).

Суддя Т. В. Левицька