Ухвала від 28.04.2025 по справі 752/1065/24

Справа № 752/1065/24

Провадження № 1-кс/752/3693/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Києві, клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023100000001252 від 31.10.2023 року,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023100000001252 від 31.10.2023 року.

Клопотання обґрунтоване тим, що 01.06.2024 року в ході проведення обшуку за адресою м. Київ, вул. Павла Усенка, 8 в рамках КП №12023100000001252 від 31.10.2023 року у ОСОБА_4 було вилучено особистий мобільний телефон Samsung A52 серійний номер НОМЕР_1 з сім картою номеру телефону НОМЕР_2 та грошові кошти в сумі 4200 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.07.2024 року у справі № 752/1065/24 на вищевказане майно було накладено арешт.

Разом з тим, з зазначеного вище кримінального провадження були виділені матеріали до КП №12024100000001102 від 25.09.2024 року, де ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного та в подальшому і обвинуваченого, а обвинувальний акт був скерований до Дніпровського районного суду м. Києва. Зазначає, що до КП №12024100000001102 від 25.09.2024 року не виділялись матеріали кримінального провадження, що стосуються вилученого у ОСОБА_4 мобільного телефону та грошових коштів.

Також, ОСОБА_4 у КП №12023100000001252 від 31.10.2023 року і досі не має процесуального статусу.

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 17.04.2025 року у справі №755/16619/24 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 362 КК України та призначено йому покарання у виді 1 року позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади сервісних центрів МВС строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Відтак, зважаючи на те, що з моменту вилучення у ОСОБА_4 особистих речей пройшов майже рік - є всі підстави для скасування арешту майна.

На підставі викладеного просить задовольнити клопотання.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

За правилами статті 5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Згідно наявних в матеріалах клопотання відомостей вбачається, що вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 17.04.2025 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 362 КК України та призначено йому покарання у виді 1 року позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади сервісних центрів МВС строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Стаття 6 Конституції України вказує на те, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Положення статті 19 Конституції України наголошує на тому, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до Засад державної політики України в галузі прав людини, затверджених Постановою Верховної Ради України від 17.06.1999 року №757-XIV, обмеженість свободи держави, її органів і посадових осіб визнається відповідно до принципу, згідно з яким дозволено лише те, що прямо передбачається законом.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Таким чином, слідчий суддя - це суддя, уповноважений забезпечувати законність та обґрунтованість обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні у кримінальній справі, до компетенції якого належить прийняття рішення про застосування заходів кримінального процесуального примусу, проведення слідчих та інших процесуальних дій, що обмежують конституційні права людини, розгляд скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого і прокурора.

Основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, та забезпечення законності провадження у справі на досудових стадіях. Це зумовлює специфічний характер виконуваної ним кримінально-процесуальної функції, яка полягає у забезпеченні законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні у кримінальній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

З огляду на викладене вище, на даний час, до повноважень слідчого судді не входить розгляд даного клопотання про скасування арешту майна, таке питання має вирішувати суд в провадженні якого перебувала справа за обвинуваченням ОСОБА_4 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 362 КК України.

З огляду на наведене, слідчий суддя вважає відсутніми підстави, для розгляду даного клопотання по суті.

Разом з цим, оскільки положеннями чинного КПК України повернення клопотання, залишення його без розгляду або закриття провадження не передбачено, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання слід відмовити з формальних підстав, не вирішуючи його по суті.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 5, 26, 170, 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023100000001252 від 31.10.2023 року, залишити без задоволення.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1