Ухвала

від 21.04.2025 по справі 537/564/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/564/22 Номер провадження 11-кп/814/1319/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2025 року м. Полтава

Суддя-доповідач Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду ОСОБА_2

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

захисників адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в ході підготовки до апеляційного розгляду клопотання захисника ОСОБА_8 про зупинення дії вироку та зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 липня 2021 року за №1202117000000493, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Крюківського районного суду м. Кременчук від 24 лютого 2025 року,

в с т а н о в и в :

Цим вироком

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червоний Промінь Снігурівського р-ну Миколаївської обл., проживаючого за адресами: АДРЕСА_1 , не судимого,

визнано винуватим і засуджено за:

ч.1 ст.388 КК України - на 2 роки обмеження воліз позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на строк 2 роки;

ч.2 ст.310 КК України на 4 роки позбавлення волі;

ч.3 ст.309 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.ч.1, 3 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого основного покарання більш суворим із приєднанням додаткового покарання призначено ОСОБА_7 остаточне покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на строк 2 роки.

Строк покарання ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з дня його затримання.

Змінено ОСОБА_7 запобіжний захід із особистого зобов`язання на тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Вирішено питання щодо арештів майна, процесуальних витрат і речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за вчинення ним: незаконного посіву та вирощування снотворного маку в кількості 236340 400 рослин; знищення, перетворення та інших незаконних дій із майном, на яке накладено арешт, особою, якій це майно ввірено; незаконного виготовлення, зберігання та перевезення наркотичного засобу без мети збуту в особливо великих розмірах.

На вирок суду захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу та заявив клопотання про зупинення дії цього судового рішення та зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання з покладенням на останнього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, посилаючись на: відсутність ризиків, визначених у ч.1 ст.177 КПК України; те, що обвинувачений має: міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання із сім`єю, позитивно характеризується за місцями роботи й проживання, допомагав ЗС України.

Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисників на підтримку клопотання, заперечення прокурора проти клопотання, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи клопотання та дійшла висновку про те, що воно не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до п.п.3, 4 ч.3 ст.401 КПК України суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції: надсилає копії ухвали про відкриття апеляційного провадження учасникам судового провадження разом з копіями апеляційних скарг, інформацією про їхні права та обов`язки і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на апеляційну скаргу; пропонує учасникам судового провадження подати нові докази, на які вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, яка подала апеляційну скаргу; вирішує інші клопотання, в тому числі щодо обрання, зміни або скасування запобіжного заходу; вирішує інші питання, необхідні для апеляційного розгляду.

Пунктом 1 ч.4 ст.374 КПК України унормовано, що в резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Згідно з п.п."а" п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім відповідно до процедури, встановленої законом та у випадку, зокрема, законного ув`язнення особи після засудження її компетентним судом.

Незважаючи на те, що відповідно до національного законодавства України таке тримання під вартою термінологічно відрізняється від відбування покарання за вироком суду, що набрав законну силу, з погляду ст.5 Конвенції воно розглядається як таке, що підпадає під наведений вище випадок (п."а").

Згідно з правовою позицією, яка міститься в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 вересня 2024 року (справа №554/5107/22, провадження №51-2413км24), вирішення судом питання про обрання запобіжного заходу під час призначення покарання не є порушенням конституційних прав обвинуваченого, як і конвенційних прав, оскільки, виходячи з поглядуст.5 Конвенції, воно буде розглядатися як таке, що підпадає під п. «а», а саме законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом. Обрання судом запобіжного заходу у виді тримання під вартою не буде вважатися порушенням вимог закону, оскільки суд у цьому випадку діє як влада, що призначила покарання і забезпечує його виконання.

У справі «Руслан Яковенко проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що підсудний вважається таким, який перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінніп.п. «а»п.1 ст.5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити. У зв`язку з цим, словосполучення «після засудження» не має тлумачитися як таке, що обмежується вироком, який набрав законної сили, оскільки це виключатиме випадки затримання під час судового засідання осіб, яких за результатами судового розгляду було засуджено. Слово «після» уп.п.«а»п.1 ст.5 Конвенції не просто означає, що ув`язнення має хронологічно відбуватися після «засудження»: крім цього, «ув`язнення» має бути наслідком, «випливати із засудження та залежати від нього» або відбуватися «на підставі» «засудження». Іншими словами, має існувати достатній причинно-наслідковий зв`язок між засудженням та зазначеним позбавленням волі.

Європейський суд із прав людини встановлював, що різні форми попереднього ув`язнення, яке не було частиною призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, становили ув`язнення особи «після засудження компетентним судом» (зокрема, рішення у справах «Ван Дроогенбрук проти Бельгії», «М. проти Німеччини», «Джеймс, Уеллс та Лі проти Сполученого Королівства». За таких обставин відповідне тримання під вартою не було частиною покарання, а радше випливало з «іншого заходу, пов`язаного з позбавленням свободи».

Післяподання ж апеляційної скарги продовжує існувати вирок суду першої інстанції, яким установлено винуватість обвинуваченого та призначено йому покарання, хоча вирок і не набрав законної сили.

Як убачається з матеріалів провадження, 24 лютого 2025 року Крюківським районним судом м. Кременчук ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за ч.1 ст.388, ч.2 ст.310, ч.3 ст.309, ч.ч.1, 3 ст.70 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на строк 2 роки.

З метоюзабезпечення виконаннявироку суду,яким ОСОБА_7 було засудженодо основногопокарання увигляді позбавленняволі зреальним йоговідбуттям,урахувавши даніпро особуобвинуваченого,його неналежнупроцесуальну поведінку,а самете,що він,будучи неодноразовоповідомленим продату,час тамісце розглядусправи,не з`являвсяв судовізасідання,в іншомукримінальному провадженні,де йомуповідомлено пропідозру увчиненні кримінальногоправопорушення,оголошувався врозшук,наявність ризиків,передбачених п.п.1,5ч.1ст.177КПК України:переховування відсуду,вчинення іншогокримінального правопорушення,суд першоїінстанції дійшоввмотивованого висновкупро необхідністьобрання ОСОБА_7 запобіжного заходуу виглядітримання підвартою донабрання вирокомзаконної сили,у зв`язкуз чим, подальше тримання обвинуваченого під вартою, з урахуванням наведених вище обставин, є обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції враховує доводи сторони захисту про наявність у ОСОБА_7 соціальних зв`язків із сім`єю, позитивних характеристик та щодо здійснення допомоги ЗС України, однак ці відомості з урахуванням усіх обставин кримінального провадження (даних як щодо інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, так і його особи) в їх сукупності не спростовують наявність зазначених вище ризиків і необхідність застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою їх запобігання.

Не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_7 , правильність і справедливість призначеного йому покарання, обґрунтованість чого має перевірити суд апеляційної інстанції в ході апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції наразі не вбачає підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який, у тому числі у вигляді особистого зобов`язання, про що порушується питання стороною захисту.

Апеляційний суднаголошує,що, з урахуванням наведених вище обставин цього кримінального провадження, місцевим судом обрано ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою саме з метою забезпечення виконання кінцевого судового рішення (за наявності обвинувального вироку), що має відмінності з розглядом клопотання про продовження строку тримання під вартою під час судового провадження до ухвалення такого рішення, а тому твердження захисника ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційної інстанції про неправильно визначений спосіб застосування вказаного запобіжного заходу є необгрунтованими. Про обрання в аналогічний спосіб запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прийнято рішення, зокрема, в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року (справа №760/14509/22, провадження №51- 5710 км 23), 28 лютого 2024 року (справа №333/5989/18, провадження №51-7682 км 23).

Окрім того, оскільки вирок місцевого суду не набрав законної сили та перебуває на стадії апеляційного перегляду, то доводи сторони захисту про зупинення дії, тобто виконання, вироку позбавлені підстав.

Отже, клопотання захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.376,401 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання захисника ОСОБА_8 про зупинення дії вироку Крюківського районного суду м. Кременчук від 24 лютого 2025 року та зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду ОСОБА_2