Рішення

від 29.04.2025 по справі 490/2999/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/354/2025 Справа № 490/2999/24

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2025 року Центральний районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді - Гуденко О.А., за участю секретаря судового засідання Вознюк Д.І., за участі представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Сіхарулідзе Д.Г. , розглянувши в порядку загального позовного провадження у м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявоюТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРАЙТІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання,

В С Т А Н О В И В:

16.04.2024 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БрайтІнвестмент» 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в доларах США, яке становить 10111,13 доларів США; стягнути солідарно з Відповідачів судові витрати у тому числі витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позову посилалися на те, що 23.10.2007 року, між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «НАДРА» укладено кредитний договір №08/10/2007/840 К-2941 на підставі якого ВАТ КБ «НАДРА» надав Відповідачу кредитні кошти на суму 60000,00 доларів США. Того ж дня, з метою забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_3 та ВАТ КБ «НАДРА» укладено договір поруки, відповідно до якого Відповідач у разі невиконання позичальником умов кредитного договору, стає солідарним боржником та відповідає перед Банком всім своїм майном, яке йому належить на праві власності та особистими коштами (п.1 вказаного договору Поруки). У зв`язку з невиконанням основного зобов`язання за вказаним кредитним договором ВАТ КБ «НАДРА» звернулося до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовною заявою про солідарне стягнення заборгованості з Відповідачів.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва по справі №1423/13317/2012 від 25.10.2012 року позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено, а саме: стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №08/10/2007/840 К-2941 від 23.20.2007 року в сумі 69936,75дол. США, еквівалент 558969,47 грн.

Згідно Договору № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги від 05.08.2020 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» право вимоги за кредитним договором та всіма іншими похідними договорами перейшло до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП». Згідно Договору № GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги від 30.09.2020 року укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (Первинний кредитор) та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (Новий кредитор) право вимоги за кредитним договором та всіма іншими похідними договорами перейшло до ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» адреса: 49019, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 54, офіс 402; код ЄДРПОУ 43115064, разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.05.2024 року по справі № 1423/13314/2012, провадження 66/490/112/2024, заяву ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було задоволено та замінено сторону стягувача у виконавчих листах виданих на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва по справі № 1423/13317/2012 від 25.10.2012 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором №08/10/2007/840 К-2941 від 23.10.2007 року в сумі 69936,75дол. США, еквівалент 558969,47 грн.

Зазначають, що на момент відступлення права вимоги за вищевказаними договорами Відповідачі не виконали в повному обсязі рішення суду про стягнення заборгованості дотепер.

Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Посилаючись на сталу судову практику та норми законодавства та умови договору поруки вказують на чітку наявність правових підстав для стягнення з відповідачів в солідарному порядку інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період існуючого прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором по поверненню тіла кредиту та сплаті відсотків за користування ним, встановленого судовим рішенням, оскільки за законом поручитель відповідає в тому обсязі, що і боржник, якщо інше не визначено в договорі.

Також посилаючись на відповідні позиції Великої Палати Верховного Суду, враховуючи трирічний строк позовної давності, що передує зверненню до суду, просить стягнути відповідно до розрахунку 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, яке становить 69 936,75дол. США, за період з 01.05.2017 року по 23.02.2022 року (дата розрахунку до введенняУказом Президента України від 24.02.2022 №64/2022воєнного стану) розмір нарахованих 3% річних на суму боргу становить 10 111,13

З огляду на вищевикладене, оскільки трирічна позовна давність відраховується з дати нарахування інфляційних витрат та 3% річних, а саме з 03.10.2017 року, враховувати зміни доЦК України, які введені в дію на підставіЗакону України № 540-ІХз 02.04.2020 таЗакону України №2120-IXз 17.03.2022, то позовна давність щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних починаючи з 02.04.2020 року була продовжена та станом на дату подачі цього позову не пропущена.

Також просить стягнути 25 000 грн витрат на правову допомогу та судовий збір у розмірі 4801,62 грн..

28 березня 2025 року наадресу судучерез підсистему електроний суд відпредставника відповідача ОСОБА_2 адвоката Сіхарулідзе Дмитра Геннадійовича надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що відповідач не погоджується із вказаними вимогами про стягнення заборгованості, до того ж ТОВ "БрайтІнвестмент" не набуло право вимоги на стягнення 3% річних у зв`язку з цим просив відмовити у задоволенні позову. Звернув увагу суду на те, що Позивачем не надано розрахунок 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за основним боргом, що Позивачем пропущений строк позовної давності на звернення з відповідним позовом та не надано доказів ухилення Відповідачем від виконання судового рішення. Також зазначає, що до зменьшення розміру штрафних санкцій виходячи з принципи розумності, справедливості та пропорційності, при цьому приводить посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду.

Також звернули увагу суду на те, що позивачем не зазначено залишок суми боргу, отже не довів розмір нарахованих 3% річних.

Представник відповідача також вказує про не співмірність, обґрунтованості та пропорційності витрат на правничу допомогу зі складністю справи.

18 квітня 2025 року на адресу суду позивачем подано додаткові пояснення, в який вказується, згідно відповіді від 17.04.2025 за вих.№6295 Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стало відомо що в рамках виконавчого провадження№48075154 з примусового виконання виконавчого листа №1423/13317/2012 виданого 25.10.2012 року Центральним районним судом м. Миколаєва про солідарне стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в сумі 69936,75 дол. СШАв примусовому порядку було реалізовано рухоме майно боржника, а саме транспортний засіб.

З примусового виконання виконавчого листа за яким боржником є ОСОБА_2 , на користь стягувача перераховано наступні кошти, а саме:

20.02.2017 року на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» перераховано кошти у розмірі 97462,73 грн., що з урахуванням офіційного валютного курсу НБУ, встановленого для відповідної валюти на день платежу (тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора) сума стягнутих грошових коштів складає 3579,18 доларів США;

20.02.2017року на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» перераховано кошти у розмірі 90909,10 грн., що з урахуванням офіційного валютного курсу НБУ, встановленого для відповідної валюти на день платежу (тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора) сума стягнутих грошових коштів складає 3338,51 доларів США.

Згідно відповіді від 17.04.2025 за вих. №50249 Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за виконавчим провадженням №52259251 з примусового виконання виконавчого листа №1423/13317/2012 виданого 25.10.2012 року Центральним районним судом м. Миколаєва про солідарне стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «БрайтІнвестмент» заборгованості за кредитним договором в сумі 69936,75 дол. США, відсутні будь які докази щодо примусової реалізації рухомого або нерухомого майна боржника.

Позивачем також вказується, що при зверненні до суду із позовною заявою про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання залишок заборгованості за рішенням суду складав 63019,06 дол. США.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 29.04.2024 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 05.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні предстанвик позивача підтримав позов з викладених у позові та додаткових письмових поясненнях підстав.

В судовом засіданні предстанвик відповідача ОСОБА_2 , адвокат сіхарулідзе Д.Г. заперечив проти позову з викладених у відзиві підстав. Зазначив, що за цей час боржниками була погашена суму боргу, проте таке не було враховано кредитором, отже розмір 3-х відсотків річних є необгрунтованим та недоведеним. Також заявиви про звернення позивича з цим позовом поза межами строку позовної давності.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва по справі №1423/13317/2012 від 25.10.2012 року позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість по кредиту в сумі 36395,12 дол. США, заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі17766,76 дол. США, пеню за порушення строку виконання зобов`язання у сумі 8268,24 дол. США, штраф за порушення умов кредитного договору у сумі 6000,0 дол. США, комісію в сумі 1506,63 дол. США, а всього 69936,75 дол. США, що складає еквівалент за курсом НБУ 558969,47 грн. та судовий збір в сумі по 1609,50 грн. з кожного.

На підставі цього судового рішення 25 жовтня 2012 року видано виконавчі листи у справі № 1423/13317/2012 про стягнення солідарно з відповідачів на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість по кредиту в сумі 36395.12 дол. США, заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 17766.76 дол. США, пеню за порушення строку виконання зобов`язання у сумі 8268.24 дол. США, штраф за порушення умов кредитного договору у сумі 6000.00 дол. США, комісію в сумі 1506.63 дол. США, а всього 69936.75 дол. США, що складає еквівалент за курсом НБУ 558969.47 грн та судовий збір в сумі по 1609.50 грн з кожного, які у подальшому були пред`явлені до примусового виконання.

Згідно Договору № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги від 05.08.2020 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» право вимоги за кредитним договором та всіма іншими похідними договорами перейшло до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП». Згідно Договору № GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги від 30.09.2020 року укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (Первинний кредитор) та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (Новий кредитор) право вимоги за кредитним договором та всіма іншими похідними договорами перейшло до ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» адреса: 49019, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 54, офіс 402; код ЄДРПОУ 43115064, разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.05.2024 року по справі № 1423/13314/2012, провадження 66/490/112/2024, заяву ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було задоволено та замінено сторону стягувача у виконавчих листах виданих на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва по справі № 1423/13317/2012 від 25.10.2012 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором №08/10/2007/840 К-2941 від 23.10.2007 року в сумі 69 936,75 дол. США, еквівалент 558 969,47 грн.

Матеріалами справи встановлено, що відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в рамках виконавчого провадження№48075154 з примусового виконання виконавчого листа №1423/13317/2012 виданого 25.10.2012 року Центральним районним судом м. Миколаєва про солідарне стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в сумі 69936,75 дол. СШАв примусовому порядку було реалізовано рухоме майно боржника, а саме транспортний засіб.

20.02.2017 року на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» перераховано кошти у розмірі 97462,73 грн., що з урахуванням офіційного валютного курсу НБУ, встановленого для відповідної валюти на день платежу (тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора) сума стягнутих грошових коштів складає 3579,18 дол. США та 20.02.2017року на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» перераховано кошти у розмірі 90909,10 грн., що з урахуванням офіційного валютного курсу НБУ, встановленого для відповідної валюти на день платежу (тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора) сума стягнутих грошових коштів складає 3338,51 дол. США.

Як вбачається з ухвали Центрального районного суду м.Миколаєва від 14 січня 2025 року, яка залишено без змін постановою від 18.02.2025 року Миколаївського апеляційного судуза скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на рішення головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лінника Артема Олександровича - постанову головного державного виконавця Центрального ВДВС Лінника А.О. від 09 квітня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № 52259251 скасовано. Зобов`язано головного державного виконавця Центрального ВДВС Лінника А.О. продовжити проводити подальші виконавчі дії щодо боржника ОСОБА_4 та провести перерахунок залишку заборгованості з урахуванням норм чинного законодавства за офіційним валютним курсом НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу.

18 липня 2024 року державним виконавцем на банківські рахунки ТОВ «Брайт Інвестмент» перераховано кошти у розмірі 560578.97 грн, що з урахуванням офіційного валютного курсу НБУ, встановленого до відповідної валюти на день платежу (тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора) сума стягнутих грошових коштів складає лише 13520.96 долара США. Тобто, у межах виконавчого провадження № 52259251 на виконання рішення суду було стягнуто грошові кошти у розмірі 13520.96 дол. США, що з урахуванням правових позицій ВС не свідчить про належне та повне виконання рішення суду.

Скаржник стверджував, що постанова Головного державного виконавця Центрального ВДВС Лінника А.О. про закінчення виконавчого провадження від 09 квітня 2024 року № 52259251, є незаконною, так як рішення суду не виконано в повному обсязі, а залишок заборгованості за виконавчим листом № 1423/13317/2012 складає 56415.79 доларів США.

Отже, судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що на момент звернення з позовною заявою ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до Центрального районного суду м.Миколаєва, сума заборгованості складала 63019,06 дол. США.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(даліКонвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Так, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Оцінюючи домірність припису частини третьоїстатті 13 ЦК України, Верховний Суд багаторазово виснував про те, що вказана норма права має на меті стимулювати учасників цивільних правовідносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав у всіх їх проявах, є заходом, спрямованим на зміцнення засад цивільно-правового регулювання, оскільки кожен зобов`язаний вчиняти дії без посягання на права і свободи інших людей.

Згідно зістаттею 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.Статтею 129 Конституції Українивизначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадкахна касаційне оскарження судового рішення. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтями15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першоюстатті 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першоїстатті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина першастатті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першоїстатті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першоюстатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першоюстатті 598 ЦК Українизобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року по справі № 757/44680/15-ц здійснив тлумачення частини першої статті509, частини першої статті267, статті625 ЦК Українита дійшов висновку про те, що: 1) натуральним є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном; 2) конструкціястатті625ЦКУкраїнищодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку; 3) кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. У вказаній справі, дійшовши висновку про натуральний характер зобов`язання, суд касаційної інстанції виходив з того, що вимога кредитора не може бути захищена в судовому порядку за спливом позовної давності.

Разом з тим, в даній справі основна вимога кредитора вже захищена судом у рішенні Центрального районного суду м. Миколаєва у справі №1423/13317/2012 від 25.10.2012, яким з відповідачів солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором кредитним договором №08/10/2007/840 К-2941 від 23.10.2007 року в сумі 69 936,75 дол. США, еквівалент 558 969,47 грн.- а отже зобов`язання не можна вважати натуральним.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті625ЦКУкраїни сум.

Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року по справі №916/190/18).

Можливість нарахування боржникові кредитором наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання, передбачених статтею625ЦКУкраїни, після реалізації права на дострокове стягнення усієї суми кредиту, встановлена також постановою Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року по справі №127/15672/16-ц.

Відповідно достатті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки стаття 625 ЦКУкраїни розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене частиною 2статті 625 ЦК Українинарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

В даному випадку розмір заборгованості вже встановлений судовим рішенням по справі №1423/13317/2012, яке набрало законної сили.

Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 759/4755/19 (провадження № 61-14506св20).

Отже, суд відхиляє заперечення представника відповідача, адже оскільки кредитор вже скористався судовим захистом та рішенням суду з боржника стягнуто суму основного боргу, то таке зобов`язання може бути припинено лише належним виконанням рішення суду та погашенням суми боргу , неможливість стягнення основного боргу в примусовому порядку через органи ДВС не припиняє наявності грошового зобов`язання, а отже кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею625 ЦКУкраїни.

При цьому суд звертає увагу на те, що як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження з виконання виконавчого листа Центрального районного суду м. Миколаєва про стягнення коштів з боржників було відкрито, за результатами якого в 20.02.2017 року було здійснено часткове примусове погашення, за рахунок реалізації рухомого майна боржника. Отже, з 20.02.2017 року по 23.02.2022 року боржниками рішення суду не виконувалось, погашення боргу в межах виконавчих проваджень не відбувалося.

Таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті625ЦК Українивиникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання, підтвердженого судовим рішенням, до моменту його повного виконання і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Крім того, слід зазначити, що право кредитора на звернення до суду із позовом на підставі статті 625 ЦК України про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат за весь період прострочення виконання рішення суду виникає як до боржника так і до поручителя, оскільки останній, у зв`язку з винесенням судового рішення про стягнення заборгованості також набув статусу боржника

Так, відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником за останні три роки, які передували зверненню позивача з відповідним позовом до суду

У статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки

За змістом ст.ст. 553, 554 ЦК України обсяг відповідальності поручителя встановлюється умовами договору поруки виходячи із умов основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, адже обсяг зобов`язань поручителя перед кредитором не може бути більшим ніж обсяг зобов`язань боржника

Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України)

Тобто, законодавцем надано право сторін на визначення чіткого обсягу відповідальності поручителя перед кредитором в умовах відповідного договору

В даному випадку, умовами п. 1.2. договору поруки, поручитель відповідає перед Кредитором у повному обсязі

Позичальник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право Кредитора вимагати виконання Зобов`язань, вказаних у п.1.1. цього Договору повністю чи в будь-якій його частині як від Позичальника так і Поручителя разом,так і від кожного окремо

Відповідальність Поручителя виникає як у випадку невиконання Позичальником будь-якої частини Зобов`язання, так і при невиконанні Позичальником Зобов`язань в цілому (п.1.3 договорів Поруки)

Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Зобов`язань у повному об`ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами (п.1.4 договорів Поруки)

Відтак, сторонами на підставі приписів ст.ст.6, 554, 628 ЦК України в умовах Договору поруки було закріплено межі відповідальності поручителя перед кредитором - чітко визначено зобов`язання, за невиконання яких він несе відповідальність як солідарний боржник

Відповідно до пункту 6 частини 1статті 3ЦК України, загальнимизасадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з положеннями частини 3 статті12, частини 1 статті81 ЦПК України, кожнасторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині 1статті 89ЦПК України, визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 688/2332/20 (провадження № 61-6400св21) визначив формулу та порядок обчислення передбачених частиною 2статті 625ЦК Українитрьох відсотків річних за прострочення виконання судового рішення.

Обґрунтовуючи розмір 3 % річних, які підлягають стягненню з відповідачів за період з 01 травня 2017 року по 23 лютого 2022 року у сумі 10111,13 дол. США,позивач у позові вказав, що це є компенсація за невиконання позичальникомяк умов кредитного договору, так і рішення суду.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості, видно що позивач нараховував 3% як компенсацію за несвоєчасне погашення на стягнуту рішенням суду заборгованість.

Проте, станом на початок періоду нарахування відсотків позивачем з боржників в пртимусовому порядку було стягнуто частину грошових коштів за реалізоване заставне майно та перераховано стягувачу в рахунок погашення боргу.

Враховуючи, що Позивачем не вірно було визначено суму заборгованості, а матеріалами справи це підтверджується, то судом був здійснений розрахунок 3% з урахування формули та наявної суми заборгованості на момент звернення до суду.

В такому випадку Судом визначає порядок обчислення трьох відсотків річних за формулою:з 01.05.2017 до 31.12.2019 року сума боргу= 63019,06 x 3 % x 975 : 365 : 100=5 050,16дол. США, з 01.01.2020 до 31.12.2020 року сума боргу= 63019,06 x 3 % x 366 : 366 : 100 =1 890,57дол. США, з 01.01.2021 до 23.02.2022 року сума боргу 63 019,06 x 3 % x 419 : 365 : 100 = 2 170,27дол.США. Загалом за вказаний період загальний розмір 3 відсотків річних становить 9111,00 доларів США

Визначена судом формула, відповідає визначеній Верховним Судом у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 688/2332/20 (провадження № 61-6400св21) формулі та порядку обчислення передбачених ч.2ст.625ЦК України трьох відсотків річних за прострочення виконання судового рішення.

У той же час, у даному випадку положеннястатті 625ЦК України застосовуються саме за невиконання рішення суду про стягнення заборгованості (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

Стосовно посилання представника відповідача на пропуск строку позовної давності суд зазначає наступне.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частина 1статті 261 ЦК Українивизначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила

Згідно частини 3статті 267 ЦК Українизаява про застосування строків давності може бути подана лише до винесення судом рішення.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина першастатті 254 ЦК України).

Строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом. Для правильного обчислення різних видів строків важливе значення має визначення початок їх перебігу. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тобто день, в якому безпосередньо мав місце момент початку перебігу строку, при обчисленні останнього не враховується. Положеннястатті 253 ЦК Українипоширюються й на інші випадки встановлення початку перебігу строків (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20)).

З урахуванням принципу розумності, що в окремих положенняхЦКміститься правило про визначення перебігу строку «від дня» чи «з часу», а не "від наступного дня". Такий прийом законодавчої техніки законодавець застосував, керуючись принципом економії нормативного матеріалу, проте він жодним не змінює загального правила передбаченого встатті 253 ЦК України.

Тому початок перебіг строку за вказаних обставин починається з наступного дня після відповідної календарної дати, тобто строку коли повинна бути сплачена орендна плата.

Між тим,Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українидоповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначені законодавчі зміни набули чинності з моменту опублікуванняЗакону № 540-ІХ, тобто з 02 квітня 2020 року.

Отже, вказаною нормою права встановлено, що строки, визначеністаттею 257 ЦК Українина час дії карантину продовжуються автоматично.

У пункті 12розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниу редакціїЗакону України від 30 березня 2020 року № 540-IXперелічені всістатті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався, та було скасовано з 01 липня 2023 року.

Окрім того, відповідно до п. 19 «Прикінцевих та перехідних положень»Цивільного кодексу Українив період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями257-259,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні"в країні запроваджено воєнний стан, який на даний час триває.

Разом з тим, відповідно пункту 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) .

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 (провадження № 61-14740ск23) щодо застосування пункту 18Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що трирічна позовна давність відраховується позивачем з 01 травня 2017 року, то суд вважає, що позивачем не пропущена позовну з давність на звернення до суду з вказаним позовом.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат , суд виходить з такого.

За правиламистатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (частина 2статті 137 ЦПК України).

На час вирішення справи, позивачем ні доказів понесених витрат на правову допомогу, як і взагалі доказів надання такої правової допомоги адвокатом - суду не надано.

Згідно з частиною 1статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог частина 2статті 141 ЦПК України.

Таким чином, понесені позивачем та документально підтвердженні судові витрати (судовий збір) за подання позовної заяви , що складає 4801 грн. 62 коп., отже пропорційно до задоволених позовних вимог (90% від заявленої смуи позовних вимог) слід покласти на відповідачів у рівних частках по 2163 грн. 08 коп.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Керуючись ст. ст.13,76-89,141,247,258,263-265,271-273,354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРАЙТІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення3%річних запрострочення виконаннягрошового зобов`язання задовольнити частково .

Стягнути на користьТОВАРИСТВО ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРАЙТІНВЕСТМЕНТ» (код ЄДРПОУ 43115064) в солідарному порядку з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) 9111,00 доларів США - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Стягнути на користьТОВАРИСТВО ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРАЙТІНВЕСТМЕНТ» (код ЄДРПОУ 43115064) з солідарному порядку з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) по 2163 грн. 08 коп. судового збору з кожного.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійст. 358 цьогоКодексу.

Повний текст судового рішення складено 29.04.2025 року

Суддя Гуденко О.А.