Рішення

від 08.05.2025 по справі 490/2999/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2-і/490/2/25 Справа № 490/2999/24

Центральний районний суд м. Миколаєва

ДОДАТКОВЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Гуденко О.А., при секретарі - Вознюк Д.І.,

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача адвоката Подорожнього А.С. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРАЙТІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 29 квітня2025року Центрального районного суду м. Миколаєва позов ТОВ «БРАЙТІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення3%річних запрострочення виконаннягрошового зобов`язання задоволено частково .

Стягнуто на користьТОВАРИСТВО ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРАЙТІНВЕСТМЕНТ» (код ЄДРПОУ 43115064) в солідарному порядку з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) 9111,00 доларів США - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Стягнуто на користьТОВАРИСТВО ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРАЙТІНВЕСТМЕНТ» (код ЄДРПОУ 43115064) з солідарному порядку з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) по 2163 грн. 08 коп. судового збору з кожного.

Під час судових дебатів в судовому засіданні 22 квітня 2025 року предстанвик позивача адвокат Подорожній А.С. заявив суду про подання протягом 5 днів доказів на підтвердження судових витрат, отже враховуючи заяву представника позивача, такі вимоги судом не вирішувалися при ухваленні рішення суду та а можуть бути вирішені в порядку ст. 141 ч.8 та ст. 270 ЦПК України.

28 квітня 2024 року представником позивача подано заяву про ухвалення додакового рішення, в якій просить :стягнути на користь ТОВ «БРАЙТІНВЕСТМЕНТ» в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 судові витрати у сумі 34864,0 грн.

В обгрунтування заяви зазначив, що позивач отримав від адвоката, наступні Витрати на правничу допомогу: - Надання юридичних консультацій щодо звернення до суду, проведення зустрічей зКлієнтом - 3 год, вартість 1 години 1200 грн, всього 3600 грн; - вивчення, дослідження та аналіз документів щодо оскаржуваного рішення 3 години по 1200 грн, всього 3600 грн; - аналіз нормативно-правових актів, судової практики для підготовки правової позиції 3 години по 1200 грн , всього 3600 грн; - Написання позовної заяви5 годин по 1200 грн- всього 6000 грн; - супроводження справи у суді, підготовка процесуальних документів (відповідь на відзив, розрахунки судових витрат тощо)3 години по 1200 грн, всього 3600 грн; - участь адвоката у засіданні 22.04.2025 року 5 годин по 1200 грн- 6000 грн; - участь адвоката у засіданні 04.04.2025 року 5 годин по 1200 грн- 6000 грн; - витрати, пов`язані з прибуттям до засідання (витрати на паливо) 2464 грн, а ВСЬОГО:34864,00 грн.

Представник позивача надав заяву про розгляд заяви у його відсутність, просив про її задоволення в повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Сіхарулідзе Д.Г. в судове засідання не з`явився, надав суду заперечення щодо розміру та підставності заявлених вимог . В обгрунтування заперечень посилався на те, що ЦПК України передбачено такі критеріївизначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумністьїх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Посилаючись на сталу судову практику зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, накористь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторониутримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідністьпоновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат напрофесійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагаченнясторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по сутідодатковий спосіб отримання доходу.При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальностіадвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а такожкритерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи тафінансового стану обох сторін.

Просить врахувати, що складання позову у дані справі не потребувало аналізу великоїкількості документів, справа розглянута у спрощеному провадженні без участі сторін.Надання правничої допомоги адвокатом у даній справі зводилося до складання таподання позовної заяви, з мінімальною кількістю доказів, які є типовими для даноїкатегорії справ.

Дослідивши матеріали справи та заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин другої, третьоїстатті 270 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Відповідно до частини першоїстатті 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановленихстаттею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Згідно ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази,що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 зазначеної норми права встановлено, що представництво це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час ( ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

В судовому засіданні 22.04.2025 року представником позивача в порядку ст. 141 ч.8 ЦПК України до закінчення судових дебатів у справі зроблено відповідну заяву про подання доказів понесення судових витрат .Аналіз зазначених обставин свідчить про своєчасність звернення позивача до суду з заявою про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та надання ним доказів на підтвердження своїх вимог в цій частині.

Згідно з положенням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Згідно ст. 1 даного Закону, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту зазначений Закон визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Слід зауважити, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першоюта другоюстатті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми права слідує, що гонорар може встановлюватися у формі як фіксованого розміру, так і погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Отже, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом слід зазначити, що за положенням частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, частина третя статті 137 ЦПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022р. у справі № 922/1964/21 зробила висновок, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що частина третя статті 126 ГПК України (ст. 137 ЦПК України) конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Не передбачено ст. 137 ЦПК України і те, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Згідно змісту позовної заяви, позивач зазначив в ній, що орієнтовна сума судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач планує понести до закінчення розгляду справи, складає 25 000 гривень 00 копійок. Одночасно повідомили суд , що докази на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, будуть надані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, у відповідності до положень ч.8 ст. 141 ЦПК України.

При цьому, позивач не посилався на те, що між ним та Адвокатом Подорожнім А.С. був укладений Договір про надання правової допомоги № 14/01 від 14 січня 2021 року, згідно з яким адвокат зобов`язується надавати правову допомогу під представництва інтересів клієнта в судах з усіма правами наданими сторноі, в тому числі згідно ЦПК України. Термін дії договору до 31 грудня 2025 року.

Згідно пункту 3.1.5 Договору витрати понесені адвокатом під час виконання останнім доручень клієнта, відшкодовуються згідно наданих квитанцій.

Ціна договору та порядок оплати передбачені розділом 4 Договору.

Відповідно висновків, викладених в Постанові ВП ВС від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та іншихвитрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Жодних квитанцій про придбання палива та витрату кількості палива , пов`язаного з розглядом даної справи в суді, позивача та його представник адвокат Подорожній А.С, суду не надав- отже у цій частині заяви слід відмовити за недоведеністю.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2025 року було складено Акт наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 14/01 від 14.01.2021 року , згідно якого адвокат надав , а Клієнт отримав наступні послуги (правову допомогу) на підставі Договору:

1. Зустріч з клієнтом; надання юридичних консультації щодо обставин спору. 3 год 3600 грн

2. вивчення, дослідження наданих клієнтом документів щодо оскаржуваного рішення - 3 год 3 600,00 грн

3. аналіз нормативно-правових актів, судової практики для підготовки правової позиції 3 години 3600 грн

4. написання позовної заяви - 5 год. 6000,00 грн.

5. супроводження справи в суді , підготовка процесуальних документів, відповіді на відзив 3 години 3600 грн

6. участь адвоката у засіданні 22.04.2025 року - 5 год. 6000,00 грн

7. участь адвоката у засіданні 04.04.2025 року - 5 год. 6000,00 грн

Плюс витрати на пальне 2464 грн -

Всього: 34 864 грн

Також позивачем надано Рахунок фактура № 23/04 від 23.04.2025 року на вказану суму.

При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги наданих адвокатським об`єднанням судом враховується пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення , відсутність заперечень протилежної сторони.

Суд враховує, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту та визначає конкретний вид документів, які необхідно скласти та подати до суду для захисту інтересів свого клієнта.

Слід зазначити, що п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Суд, враховуючи також заперечення представника відповідача, щодо обсягу та складності наданої правничої допомоги, враховує наступне.

Щодо витрат на «вивчення, дослідження наданих клієнтом документів щодо оскаржуваного рішення - 3 год 3 600,00 грн» то такі витрати суд вважає безпідставними, адже позивачем не вчинено ще жодних дій щодо оскарження судового рішення.

Щодо витрат на «зустріч з клієнтом; надання юридичних консультації щодо обставин спору. 3 год 3600 грн» - то суд частково погоджується з посиланням представника відповідача на типовість вказаного спору та правовідносин сторін, враховуючи загальну кількість судових справ ТОВ «БрайтІнвестмент» у вказаній категорії справ отже обгрунтованими є витрати у розмірі 1200 грн за одну годину роботи.

Щодо витрат на « аналіз нормативно-правових актів, судової практики для підготовки правової позиції 3 години 3600 грн та написання позовної заяви - 5 год. 6000,00 грн.» - то суд також частково погоджується з посиланням представника відповідача на типовість вказаного спору та правовідносин сторін, враховуючи загальну кількість судових справ ТОВ «БрайтІнвестмент» у вказаній категорії .

Так, текст позовної заяви з 14 аркушів складається з : 3 аркушів описання щодо підстав правонаступництва ( що є простим друкуванням номерів договорів - що є типовим та аналогічним у всіх позовах цього товариства), 6 аркушів зазначення тексту нормативних актів та фрагментів Постанов Верховного Суду, і лише в загальній кількості не більше 3 аркушів, де зазначено обставин цієї конкретної справи та розрахунок позовних вимог який ще і виявився частково помилковим, без врахування тих обставини, які достовірно могли бути відомі позивачу, проте про які він не повідомив суду та не врахував при подачі позову.

Отже, «аналіз нормативно-правових актів, судової практики для підготовки правової позиції протягом 3 годин» повністю охоплюється написання позовної заяви.

Враховуючи складність написання позовної заяви, суд приходить до висновку про обгрунтованість витрат адвоката за цей вид надання правової допомоги у розмірі 5 200грн.

Щодо витрат на «супроводження справи в суді , підготовка процесуальних документів, відповіді на відзив 3 години 3600 грн» - то суд вважає обгрунтованими витрати лише на одну процесуальну дію : подання додаткових пояснень, оскільки відповіді на відзив представником позивача не подавалося, інше супроводження справи полягало лише у написанні заяв про відкладення чи проведення судового засідання у відсутність представника а отже у розмірі 1200 грн за одну годину роботи.

Що стосується участі адвоката у судових засіданнях, то судові засідання, призначені судом 04 та 22 квітня 2025 року, відбувалися за часовим проміжком не більше, ніж по 1 годині кожне, також в режимі відео-конференц зв`язку з представником відповідача.

Жодних належних та допустимих доказів додаткових часових витрат адвоката по 4 години на кожне судове засідання - стороною позивача не надано і на такі в заяві позивач навіть не посилався.

За такого, суд приходить до висновку, що обгрунтованими є витрати позивача на участь адвоката в судових засідання у загальному розмірі 2400 грн- з розрахунку оплати по 1200 грн за кожну годину судового засідання.

Враховуючи вищенаведені обставини та їх оцінку судом, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, критерію значимості справи для позивача,суд доходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 10 000 грн. , враховуючи, що позивачем не доведено, що всі види правничої допомоги, зазначені в Акті виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги, та в зазначеному обсязі фактично виконувалися адвокатом щодо відповідачів.

Також слід зазначити, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 137, частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатом розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 цього Кодексу).

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 137 ЦПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обгрунтованими та доведеними належними та достеменними доказами вимоги позивача про стягнення з відповідачів на його користь 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, які понесені позивачем у зв`язку зі зверненням до суду з вказаним позовом , в рівних частках з кожного з відповідачів - оскільки позивач внаслідок невірного тлумачення норм права просив про стягнення судових витрат з відповідачів в солідарному порядку, що нормами цивільного та цивільно-процесуального законодавства не передбачено.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями2,15,133-134,137,141,270 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву адвоката Подорожнього А.С. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРАЙТІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання задовольнити частково.

Стягнути на користьТОВАРИСТВО ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРАЙТІНВЕСТМЕНТ» (код ЄДРПОУ 43115064) з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) суму судових витрат на надання професійної правничої допомоги у розмірі по 5 000 грн з кожного.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Гуденко О.А.