Постанова

від 16.04.2025 по справі 903/1067/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року Справа №903/1067/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

від заявника Алексеєнко А.А.

від боржника Виш А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТАВТОТРЕЙД" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 03.02.25, повний текст судового рішення складено 06.02.25 у справі №903/1067/24 (суддя Дем`як В.М.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТАВТОТРЕЙД"

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНАГРО"

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 03.02.25 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТАВТОТРЕЙД" про відкриття провадження у справі №903/1067/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНАГРО" відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням через підсистему "Електронний Суд" 11.02.25 від ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі, ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" просить скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 03.02.25 у справі №903/1067/24 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №903/1067/24/791/25 від 12.02.2025 витребувано матеріали справи №903/1067/24 з Господарського суду Волинської області.

20.02.25 через підсистему "Електронний Суд" від ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про приєднання доказів до апеляційної скарги. Додано платіжну інструкцію про сплату судового збору №1885 від 20.02.25.

24.02.25 від Господарського суду Волинської області до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №903/1067/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2025 у справі №903/1067/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 03.02.25 у справі №903/1067/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 01.04.2025 об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №1. Запропоновано учасникам справи у строк до 17.03.2025 надіслати Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.

17.03.2025 від ТОВ "ВЕНАГРО" до Північно-західного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний Суд" надійшов відзив на апеляційну скаргу. Із підстав висвітлених у відзиві, ТОВ "ВЕНАГРО" просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 03.02.25 у справі №903/1067/24 залишено без змін.

24.03.2025 через підсистему "Електронний Суд" від представників ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" - ОСОБА_1 та ТОВ "ВЕНАГРО" - Виш А.А. надійшли заяви (клопотання) про участь у судовому засіданні у справі №903/1067/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 заяви (клопотання) представників Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТАВТОТРЕЙД" - Алексеєнко А.А. та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНАГРО" - Виш А.А. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №903/1067/24 задоволено.

02.04.2025 у судове засідання з`явились представники ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" - Алексеєнко А.А. та ТОВ "ВЕНАГРО" - Виш А.А., які надали свої пояснення та заперечення з приводу апеляційної скарги та оскаржуваного судового рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційної інстанції протокольною ухвалою оголосила перерву в судовому засіданні до 16.04.2025 об 15:30 год.

11.04.2025 через підсистему "Електронний Суд" від ТОВ "ВЕНАГРО" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів судової справи №903/1067/24 акта №9609/07-02/41514375 від 03.04.2025 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ВЕНАГРО" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, при відображенні результатів здійснення господарських операцій з ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" у податковій звітності з ПДВ за період липень-грудень 2022, податковій звітності податку на прибуток за період 2022-2023 рік".

14.04.2025 через підсистему "Електронний Суд" від ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення з аналізом судової практики.

16.04.2025 у судове засідання з`явились представники ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" - Алексеєнко А.А. та ТОВ "ВЕНАГРО" - Виш А.А., які надали свої пояснення та заперечення з приводу поданого клопотання ТОВ "ВЕНАГРО" від 11.04.2025 про долучення до матеріалів справи доказів, а також надали додаткові пояснення щодо апеляційної скарги та оскаржуваного судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУзПБ ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Під час дослідження матеріалів справи колегією суддів апеляційної інстанції встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2024 ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" звернулося до Господарського суду Волинської області із заявою від 27.12.2024 (вх.№01-52/1158/24 від 27.12.2024) про відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи.

ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" зауважує, що між ним та ТОВ "ВЕНАГРО" склалися господарські взаємовідносини, що полягають у поставці товарів. Так, ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" здійснило поставку на користь ТОВ "ВЕНАРГО" дизельного палива. У свою чергу, ТОВ "ВЕНАГРО" зобов`язалося на погоджених умовах прийняти товар та здійснити оплату його вартості. У межах виконання сторонами зазначених зобов`язань ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" здійснило поставку дизельного палива згідно видаткових накладних, а саме: В-00000033 від 20.07.2022 на суму 475010,45грн., №В-00000034 від 25.07.2022 на суму 254981,00грн., №В-00000036 від 30.07.2022 на суму 336001,40грн., №00000062 від 10.08.2022 на суму 485031,00грн., №000000064 від 15.08.2022 на суму 485031,00грн., №В-00000070 від 18.08.2022 на суму 459993,00грн., №В-00000022 від 22.08.2022 на суму 436527,90грн., №000000084 від 24.08.2022 на суму 252996,15грн., №00000113 від 26.08.2022 на суму 314580грн., №В-00000115 від 27.08.2022 на суму 314580грн., №В-00000117 від 30.08.2022 на суму 383522,24грн., №00000120 від 04.09.2022 на суму 236354,44грн., №00000136 від 07.09.2022 на суму 492200,00грн., №00000164 від 16.09.2022 на суму 419440,00грн., №00000166 від 21.09.2022 на суму 256286,40грн., №В-00000176 від 28.09.2022 на суму 237486,50грн., №00000233 від 25.10.2022 на суму 74975,14грн., №В-00000235 від 03.11.2022 на суму 383797,40грн., №В-00000279 від 18.11.2022 на суму 367170,78грн., №В-00000305 від 20.11.2022 на суму 476150,00грн., №В-00000306 від 22.11.2022 на суму 333305,00грн., №В-00000308 від 26.11.2022 на суму 449400,00грн., №В-00000349 від 21.12.2022 на суму 142491,90грн.

Як зазначає заявник/постачальник (ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД"), всього ним здійснено поставку на користь боржника/покупця (ТОВ "ВЕНАГРО") товарів за вищевказаними видатковими накладними на загальну суму 8 067 311, 70 грн.

Також, окрім видаткових накладних, ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" підтверджує реальність господарських взаємовідносин між сторонами товарно-транспортними накладними, а саме: №20/07/1 від 20.07.2022, №25/07/1 від 25.07.2022, №30/07/1 від 30.07.2022, №10/08/6 від 10.08.2022, №15/08/4 від 15.08.2022, №18/08/1 від 18.08.2022, №22/08/2 від 22.08.2022, №26/08/4 від 24.08.2022, №26/08/7 від 26.08.2022, №30/08/6 від 30.08.2022, №04/09/4 від 04.09.2022, №07/09/5 від 07.09.2022, №16/09/2 від 16.09.2022, №21/09/3 від 21.09.2022, №28/09/9 від 28.09.2022, №25/10/6 від 25.10.2022, №03/11/12 від 03.11.2022, №18/11/7 від 18.11.2022, №20/11/1 від 20.11.2022, №22/11/10 від 22.11.2022, №26/11/6 від 26.11.2022, №21/12/5 від 21.12.2022; виставленими рахунками на оплату товару, задекларованими сторонами податковими зобов`язаннями.

До того ж, ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" надіслало претензію від 02.12.2024 на адресу ТОВ "ВЕНАГРО", у якій зазначається про необхідність погашення заборгованості. Заявник вказує, що боржник отримав претензію 12.02.2024, про що свідчить трекінг відстеження. Також у матеріалах справи містяться опис вкладення листа та лист (том 1, а.с. 135).

Заперечуючи кредиторські вимоги боржник зазначає, що ТОВ "ВЕНАГРО" дизельне паливо по зазначених у заяві видаткових накладних не отримувало, товарно-транспортні накладні діючим у 2022 році керівником ТОВ "ВЕНАГРО" не підписувалися, печатка товариства на зазначених документах не проставлялась.

Відтак, ТОВ "ВЕНАГРО" не визнає та заперечує факт поставки та отримання від ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" дизельного палива згідно вищевказаних видаткових накладних на суму 8 067 311, 70 грн. По обставинах фальсифікації зі сторони посадових осіб ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" видаткових та товарно-транспортних накладних керівником товариства ОСОБА_2 була подана заява до Луцького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області про вчинення кримінального правопорушення.

Відомості про вчинене кримінальне правопорушення за ч.3 ст.358 КК України внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Правоохоронними органами проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №1225030580000238 по факту здійснення невстановленою особою за попередньою змовою із працівниками ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" умисної підробки документів, а саме видаткових та товаро-транспортних накладних за 2022 рік.

Також, ТОВ "ВЕНАГРО" подано до Господарського суду Волинської області позовну заяву до ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" про визнання недійсними в судовому порядку угод купівлі-продажу, укладених спрощеним способом шляхом виписки видаткових накладних №В-00000033 від 20.07.2022 на суму 475 010,45 грн.; №В-00000034 від 25.07.2022 на суму 254981,00 грн.; №В-00000036 від 30.07.2022 на суму 336 001,4 грн.; №В-00000062 від 10.08.2022 на суму 485 031,00 грн.; №В-00000064 від 15.08.2022 на суму 485 031,00 грн.; №В-00000070 від 18.08.2022 на суму 459 993,00 грн.; №В-00000022 від 22.08.2022 на суму 436 527,90 грн.; №В-00000084 від 24.08.2022 на суму 252 996,15 грн.; №В-00000113 від 26.08.2022 на суму 314 580,00 грн.; №В-00000115 від 27.08.2022 на суму 314 580,00 грн.; №В-00000117 від 30.08.2022 на суму 383 522,24 грн.; №В-00000120 від 04.09.2022 на суму 236 354,44 грн.; №В-00000136 від 07.09.2022 на суму 492 200,00 грн.; №В-00000164 від 16.09.2022 на суму 419 440,00 грн.; №В-00000166 від 21.09.2022 на суму 256 286,40 грн.; №В-00000176 від 28.09.2022 на суму 237 486,50 грн.; №В-00000233 від 25.10.2022 на суму 74 975,14 грн.; №В-00000235 від 03.11.2022 на суму 383 797,40 грн.; №В-00000279 від 18.11.2022 на суму 367 170,78 грн.; №В-00000305 від 20.11.2022 на суму 476 150,00 грн.; №В-00000306 від 22.11.2022 на суму 333 305,00 грн.; №В-00000308 від 26.11.2022 на суму 449 400,00 грн.; №В-00000349 від 21.12.2022 на суму 142 491,90 грн.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 24.01.2025 відкрито провадження у справі №903/75/25 за позовом ТОВ "ВЕНАГРО" до ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених у спрощений спосіб.

Також ТОВ "ВЕНАГРО" зауважено, що ним за звітні періоди липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року по виписаних ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" податкових накладних, виключено суми податку на додану вартість із складу податкового кредиту, що відображено у поданих товариством 07.01.2025 уточнюючих розрахунках податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок .

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 03.02.25 в задоволенні заяви ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" про відкриття провадження у справі №903/1067/24 про банкрутство ТОВ "ВЕНАГРО" відмовлено. Мотивуючи оскаржуване судове рішення місцевим господарським судом акцентовано увагу, зокрема, на наступному:

- доказів неможливості виконати грошові зобов`язання боржника перед кредитором не інакше, як через застосування процедур банкрутства, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, заявником не надано;

- можливість застосування щодо боржника процедур, передбачених КУзПБ, є альтернативним способом задоволення грошових вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право щодо вимог кредитора, однак ухвалою Господарського суду Волинської області від 24.01.2025 відкрито провадження у справі №903/75/25 за позовом ТОВ "ВЕНАГРО" до ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених у спрощений спосіб;

- із урахуванням вищезазначених обставин, на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення відсутня можливість на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника.

Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням через підсистему "Електронний Суд" 11.02.25 від ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, у якій, апелянт, зокрема зазначає, що:

- 07.01.2025, тобто після звернення кредитора до Господарського суду Волинської області, боржник подав уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з ПДВ (у зв`язку із самостійним виправленням виявлених помилок), чим здійснено виключення сум ПДВ із складу податкового кредиту, самостійного задекларованого за друге півріччя 2022 року, тобто саме після звернення кредитора до Господарського суду Волинської області боржником вчиняється ряд дій, які подаються у вигляді заперечень та враховуються судом в якості ознак спірності заборгованості;

- згідно висновку експертного дослідження від 22.01.2025 р. №ЕД-19/103-25/778-ДД, складеного судовим експертом Волинського НДЕКЦ МВС Степанюком І.А., вбачається, що відбитки печатки ТОВ "ВЕНАГРО" у всіх документах нанесені з використанням одного і того ж кліше печатки;

- судом першої інстанції застосовано положення КУзПБ та ГПК України без врахування висновків Верховного Суду, які сформовані за наслідками розгляду аналогічних спорів.

ТОВ "ВЕНАГРО" скористалося процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також у зазначеному відзиві акцентується увагу на тому, що:

- ТОВ "ВЕНАГРО" не визнає ні складених видаткових накладних, ні самого факту поставки дизельного палива. Зазначене підтверджується активними діями ТОВ "ВЕНАГРО" після того, як останній дізнався про факт "нібито поставленого дизельного палива" та як наслідок свідчить про наявний спір про право;

- місцевий господарський суд правомірно застосував норми КУзПБ. При цьому оскаржуване судове рішення відповідає сформованим правовим висновкам Верховного Суду;

- апелянт ні під час підготовчого засідання в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі не надав суду першої інстанції доказів неможливості боржником погасити грошове зобов`язання. При цьому зазначення поняття "грошове зобов`язання" не свідчить про його визнання місцевим господарським судом, а є лише зауваженням, що доказів на його неможливість погашення (навіть за умови його визнання) заявником не було надано.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати.

Частиною 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. В силу приписів частини 2 вказаної статті господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Згідно з КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; банкрутство - визнана господарським судом нездатність боржника, крім страховика або кредитної спілки, відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, а також віднесення страховика або кредитної спілки відповідно до рішення Національного банку України до категорії неплатоспроможних відповідно до Закону України "Про страхування" або Закону України "Про кредитні спілки".

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ, відповідно до частини першої якої перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить про те, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.

Завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов`язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 КУзПБ; (2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

Зазначена правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20 від 22.09.21 у справі 911/2043/20.

Щодо поданого клопотання ТОВ "ВЕНАГРО" (вх. №678/25 від 11.02.2025) про долучення до матеріалів судової справи №903/1067/24 акта №9609/07-02/41514375 від 03.04.2025 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ВЕНАГРО" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, при відображенні результатів здійснення господарських операцій з ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" у податковій звітності з ПДВ за період липень-грудень 2022, податковій звітності податку на прибуток за період 2022-2023 рік", колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Так, у поданому клопотанні ТОВ "ВЕНАГРО" зауважує на тому, що даний доказ безпосередньо свідчить про безтоварність та нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ "ВЕНАГРО" та ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД". Також ТОВ "ВЕНАГРО" зауважує, що оскільки документальна планова перевірка була призначена та проведена після ухвалення оскаржуваного судового рішення Господарським судом Волинської області, а стороні не було відомо під час розгляду в суді першої інстанції про обставини проведення Головним управлінням ДПС у Волинській області документальної позапланової виїзної перевірки, при цьому акт за результатами даної перевірки складено 03.04.2025, що в свою чергу вказує на неможливість подання ТОВ "ВЕНАГРО" доказу у справі до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на сформовані висновки у постанові Верховного Суду від 28.07.2020 у справі №904/2104/19:

"Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Проте, у поданій касаційній скарзі кредитор, стверджуючи про порушення судом апеляційної інстанції статті 269 ГПК України, посилається на докази, зокрема постанову Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №824/131/19 (якою апеляційну скаргу ПАТ "ДМК" залишено без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 20.09.2019 про надання дозволу на виконання Рішення МКАС - без змін), які датовані вже після прийняття рішення судом першої інстанції 14.11.2019, тобто докази, яких взагалі не існувало навіть на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Однак, така обставина (тобто відсутність доказів як таких на момент розгляду спору судом першої інстанції) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

З урахуванням вищенаведеного, Суд відхиляє як безпідставні доводи касаційної скарги про порушення апеляційний судом приписів статті 269 ГПК України, оскільки така позиція суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.02.2019 у справі №916/3130/17".

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що ухвала Господарського суду Волинської області постановлена 03.02.2025, при цьому акт №9609/07-02/41514375 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ВЕНАГРО" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, при відображенні результатів здійснення господарських операцій з ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" у податковій звітності з ПДВ за липень-грудень 2022, податковій звітності податку на прибуток за 2022-2023 рік" датований 03.04.2025, тобто через два місяці після ухвалення оскаржуваного судового рішення. Із урахуванням сформованих висновків Верховного Суду, колегія суддів апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання (вх. 678/25 від 11.02.2025) ТОВ "ВЕНАГРО" про долучення до матеріалів судової справи №903/1067/24 доказів, адже даний доказ не існував на момент винесення оскаржуваного судового рішення.

Щодо незгоди Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТАВТОТРЕЙД" з ухвалою Господарського суду Волинської області від 03.02.25, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.

Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №911/2043/20 cформував наступний правовий висновок:

"З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, натомість у справах про банкрутство судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження…

Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).

Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником. У зв`язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.

При цьому, на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження".

Судовий контроль у справах про банкрутство починається на стадії проведення підготовчого засідання за результатами якого приймається відповідне рішення про відкриття чи відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство. Для більш чіткого розуміння дій господарського суду у підготовчому засіданні при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності підстав для відкриття провадження справи про банкрутство юридичних осіб за ініціативою кредитора пропонується використання чотирьох складового тесту.

Чотирьох складовий тест полягає у тому, що для перевірки відсутності спору про право як умови для відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд повинен дослідити наступне:

1. Наявність спору про право, а саме встановлення наявності чи відсутності неоднозначності в частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстав виникнення зобов`язання, суми зобов`язання, структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання.

2. Чи підлягає такий спір вирішенню саме в порядку позовного провадження.

3. Дослідити позицію боржника, зокрема чи проявляє боржник активні дії щодо заперечення грошових вимог кредитора, які не були предметом розгляду у позовному провадженні і щодо яких не було ухвалено судового рішення.

4. Оспорювання вимог кредитора та активна позиція боржника виникли до подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Визнання недійсними правочинів в межах справи про банкрутство є формою судового контролю у справах про банкрутство. Контроль у даному випадку здійснюється за правочинами/майновими діями боржника вчиненими як у підозрілий період так і після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Верховний Суд (зокрема в постанові від 16.08.2022 у справі № 910/10741/21, ухваленій у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду) неодноразово зазначав, що спір про право - це суперечність між суб`єктами цивільного права, яка виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншої і потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Поняття "спір про право" має розглядатися з його наповненням сутнісним, а не виключно формальним змістом. Тому, вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків і неможливістю їх здійснення/забезпечення належного виконання за зверненням до суду. Спір про право може проявлятися також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за участю суду. Отже, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням, невизнанням або недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.

Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.

Правова категорія "спір про право", яку з`ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника.

Разом з тим, правова категорія "спору про право", яку з`ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена у двох формах:

(1) процесуальній (наявності позову, який поданий до ініціювання кредитором справи про банкрутство та предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги цього кредитора);

(2) матеріально-правовій (відсутність можливості встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/7699/23.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" звернулося з претензією до ТОВ "ВЕНАГРО" 02.12.2024. У судовому засіданні представник ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" зауважив, що зазначений документ слід розцінювати як звернення кредитора про вимогу виконати зобов`язання в силу приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, адже строк виконання зобов`язань між сторонами не був установлений.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Водночас колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як убачається з матеріалів справи та тверджень апелянта заборгованість у боржника виникла ще в 2022 році, адже правовідносини між сторонами (як зазначає ініціюючий кредитор) виникли у зв`язку з поставкою дизельного пального на підставі видаткових накладних, які були оформлені у 2022 році. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що період обрахунку заборгованості (у разі її доведення) має розпочинатися з моменту прийняття товару, в силу положень ст. 692 ЦК України, тобто в 2022 році. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що долучена до матеріалів справи претензія повинна розцінюватись не як документ, що свідчить про пред`явлення вимоги, так як строк виконання не встановлений (в порядку ч. 2 ст 530 ЦК України), а як претензія, яка в силу ст. 222 ГК України є регулятором правовідносин щодо досудового порядку реалізації господарсько-правової відповідальності у правовідносинах, де строк виконання вже настав.

Також колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що претензія надіслана на належну адресу ТОВ "ВЕНАГРО" та була отримана 12.12.2024, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи (зокрема, витяг з трекінгу, том 1, а.с. 65; опис вкладення та лист про направлення, том 1 а.с. 135).

Так, відповідно до ч. 3 ст. 222 ГК України визначено, що у претензії зазначаються: повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та особи (осіб), якій претензія пред`являється; дата пред`явлення і номер претензії; обставини, на підставі яких пред`явлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; вимоги заявника з посиланням на нормативні акти; сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії; перелік документів, що додаються до претензії

Згідно ч. 6 ст. 222 ГК України претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Обгрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов`язаний задовольнити.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" не долучив до претензії доказів, що підтверджують обставини пред`явленої вимоги (зокрема, видаткові накладні) та звернувся з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство 27.12.2024, тобто до спливу строку, що надано право іншій стороні надати відповідь на претензію (до 10.01.2025 включно).

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 34 КУзПБ до заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, зокрема, додаються докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Як убачається з матеріалів справи під час подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство заявником не було подано доказів надсилання її копії разом із доданими додатками боржнику.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує правові висновки, висвітлені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 у справі №908/3731/23:

"Частина 5 цієї статті визначає, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.242 ГПК учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.11 ст.242 ГПК якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою ЄСІКС чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Тобто в суду, на відміну від учасника справи, наявний обов`язок надсилати судові рішення навіть тим учасникам, які не мають електронного кабінету - у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Більше того, абз.3 ч.7 ст.42 ГПК передбачає, що суд, направляючи такому учаснику справи (який відповідно до ч.6 ст.6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його) судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЄСІКС або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Таким чином, зокрема й у справі, що переглядається, учасник справи, який зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зробив цього, буде повідомлений про ініціювання (існування) судового процесу за його участі судом, що забезпечить йому подальшу можливість на власний розсуд користуватися своїми процесуальними правами.

За таких обставин період необізнаності особи про існування судового процесу щодо неї (за її участі) становитиме незначний проміжок часу, а саме - між поданням відповідного процесуального документу (позовної заяви) та ухваленням судового рішення за наслідком його розгляду (ухвал про залишення позовної заяви без руху, про повернення позовної заяви без розгляду, про вжиття заходів забезпечення, про відкриття провадження у справі тощо).

Лише ухвала про відмову у відкритті провадження, як вже зазначалося вище, направляється не всім учасникам справи, а лише заявнику, в силу приписів ч.3 ст.175 ГПК.

Отже, права відповідача, який не зареєстрував електронний кабінет, не порушуються у разі ненаправлення йому позивачем паперових копій процесуальних документів при поданні позову з використанням підсистеми "Електронний суд". Відповідач несе певні негативні наслідки невиконання обов`язку з реєстрації електронного кабінету. Ці наслідки прямо передбачені ГПК, вони є збалансованими та пропорційними, тобто не порушують основоположні принципи господарського процесу, такі як верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом та судом, диспозитивність, гласність та відкритість судового процесу, змагальність сторін, пропорційність, зокрема, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами тощо. Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №752/11445/22, від 01.02.2024 у справі №520/11344/23, від 28.03.2023 у справі №260/1322/21 (з урахуванням відмінностей у змісті процесуальних кодексів).

Підсумовуючи, Об`єднана палата вважає, що покладення на позивача, який виконав належним чином вимоги закону про реєстрацію електронного кабінету, подав позов та апеляційну скаргу з використанням ЄСІКС, додаткового тягаря з направлення паперових копій процесуальних документів цінним листом з описом вкладення на адресу особи, яка такий обов`язок не виконала, є невиправданим. У такому разі обов`язок інформування особи про справу, передбачений ч.1 ст.9 ГПК , покладається на суд".

Таким чином, у зв`язку з відсутністю в боржника станом на момент подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний Суд" заявник скористався положеннями ст. 6 ГПК України та не надіслав копію заяви про відкриття провадження у справі разом із доданими додатками боржнику, адже останній зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, однак цього не зробив.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 виснувала, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві такі групи.

Перша група стосується розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розуміється також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні.

Хоча ці справи позовного провадження і розглядаються в межах справи про банкрутство, процесуально вони автономні від непозовного провадженням, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються з моменту відкриття і до ухвалення остаточного рішення лише правилами позовного провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України, як про це зазначено у частині другій статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що застосування положень ст. 6 ГПК України в даному випадку по суті позбавило боржника вчасно ознайомитись із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство та як наслідок вчинити відповідні активні дії. До того ж, ч. 2 ст. 34 КУзПБ визначає обов`язок заявника надавати докази надсилання боржнику заяви і доданих до неї документів, однак зазначеного вчинено не було в силу вищезазначених обставин. Дана обставина враховується судом апеляційної інстанції під час постановлення даного судового рішення.

Також колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що представник ТОВ "ВЕНАГРО" ознайомився з матеріалами справи 08.01.2025. Отже, по суті, боржник дізнався про зміст заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та зміг оглянути додатки, які долучені до даної заяви, зокрема, видаткові накладні, які є основними доказами в матеріалах справи лише 08.01.2025.

20.01.2025 через підсистему "Електронний Суд" від ТОВ "ВЕНАГРО" до суду першої інстанції надійшов відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство. Зі змісту поданого відзиву можливо встановити, що боржник вважає подану заяву необґрунтованою та безпідставною. Також боржник зауважує, що йому не надіслали заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, що в свою чергу ускладнило останньому вчиняти відповідні дії щодо захисту своїх прав та інтересів. Про подання заяви боржник дізнався із сайту Судової влади України. Боржник у відзиві звертає увагу на те, що незрозумілою є поведінка кредитора, чому він не звертався з вимогою про погашення суми заборгованості з 2022 року, не проводив звірки взаєморозрахунків та не вживав заходів стягнення заборгованості в судовому порядку. Про видаткові накладні боржник дізнався в момент ознайомлення з матеріалами судової справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує зазначені доводи у відзиві, адже дійсно, до претензії №02/12-1 від 02.12.2024 ініціюючий кредитор не долучав в якості додатків видаткові накладні. Тобто фактично ознайомитись із видатковими накладними боржник і справді міг лише 08.01.2025.

Також у відзиві боржник вказує про те, що ТОВ "ВЕНАГРО" не визнає та заперечує факт поставки та отримання від ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" дизельного палива згідно вказаних у заяві видаткових накладних. По обставинах фальсифікації зі сторони посадових осіб ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" видаткових та товарно-транспортних накладних керівником товариства ОСОБА_2 була подана заява до Луцького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області про вчинення кримінального правопорушення. Відомості про вчинене кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 358 КК України внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Правоохоронними органами проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №1225030580000238 по факту здійснення невстановленою особою за попередньою змовою із працівниками ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД" умисної підробки документів, а саме видаткових та товаро-транспортних накладних за 2022 рік про підтвердження отримання дизельного палива від імені ТОВ "ВЕНАГРО", хоч Товариство дизельне паливо згідно вказаних документів не отримало.

Також до відзиву боржник долучив копію позовної заяви від 16.01.2025 про визнання недійсними угод купівлі-продажу, укладених у спрощений спосіб шляхом виписки видаткових накладних, зокрема: №В-00000033 від 20.07.2022 на суму 475 010,45 грн.; №В-00000034 від 25.07.2022 на суму 254981,00 грн.; №В-00000036 від 30.07.2022 на суму 336 001,4 грн.; №В-00000062 від 10.08.2022 на суму 485 031,00 грн.; №В-00000064 від 15.08.2022 на суму 485 031,00 грн.; №В-00000070 від 18.08.2022 на суму 459 993,00 грн.; №В-00000022 від 22.08.2022 на суму 436 527,90 грн.; №В-00000084 від 24.08.2022 на суму 252 996,15 грн.; №В-00000113 від 26.08.2022 на суму 314 580,00 грн.; №В-00000115 від 27.08.2022 на суму 314 580,00 грн.; №В-00000117 від 30.08.2022 на суму 383 522,24 грн.; №В-00000120 від 04.09.2022 на суму 236 354,44 грн.; №В-00000136 від 07.09.2022 на суму 492 200,00 грн.; №В-00000164 від 16.09.2022 на суму 419 440,00 грн.; №В-00000166 від 21.09.2022 на суму 256 286,40 грн.; №В-00000176 від 28.09.2022 на суму 237 486,50 грн.; №В-00000233 від 25.10.2022 на суму 74 975,14 грн.; №В-00000235 від 03.11.2022 на суму 383 797,40 грн.; №В-00000279 від 18.11.2022 на суму 367 170,78 грн.; №В-00000305 від 20.11.2022 на суму 476 150,00 грн.; №В-00000306 від 22.11.2022 на суму 333 305,00 грн.; №В-00000308 від 26.11.2022 на суму 449 400,00 грн.; №В-00000349 від 21.12.2022 на суму 142 491,90 грн. На момент ухвалення оскаржуваного судового рішення місцевим господарським судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 24.01.2025 у справі №903/75/25 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Так, апелянт зауважує на тому, що місцевим господарським судом не враховані правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 16.11.2023 у справі № 910/2423/23, в якій надано правову оцінку зверненню заявника з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство та подальшим твердженням боржника про спірність вимог.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції також звертає увагу на правові висновки, висвітлені у постанові Верховного Суду від 26.11.2024 у справі №908/338/24:

"Відповідно до частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Відсутність спору про право в межах процедури банкрутства полягає у відсутності неоднозначності у вирішенні питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмета) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання, тощо.

Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, щодо перебування на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора із зазначених питань.

Установлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника (правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20).

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права, який є суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін.

Поняття "спір про право" має розглядатися з його наповненням сутнісним, а не виключно формальним змістом.

Тому, вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків і неможливістю їх здійснення/забезпечення належного виконання за зверненням до суду. Спір про право може проявлятися також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за участю суду.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.10.2022 по справі № 911/299/21.

У постанові від 28.07.2022 у справі № 902/560/20 Верховний Суд зауважує, що поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Здійснюючи розгляд спорів про право, суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин (юридичних фактів). За відсутності цих елементів не може бути спору про право.

Юридичні факти - це певні життєві обставини, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Таким чином, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.

Встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20, від 03.09.2020 у справі №910/4658/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, 31.05.2022 року у справі № 917/1234/21.

Відповідно до висновків щодо застосування права, які викладено у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 904/6023/21, якщо у підготовчому засіданні буде з`ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманні саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених в постанові від 08.04.2021 у справі № 904/4262/17 використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання детального правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредитора до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника...

При цьому наявність спору про право, згідно наведених вище правових висновків Верховного Суду, може бути виражена у двох формах:

- процесуальній (наявності позову, який поданий до ініціювання кредитором справи про банкрутство та предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги цього кредитора);

- матеріально - правовій (відсутність можливості встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника).".

Також колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на актуальну судову практику, зокрема, правові висновки, які висвітлені у постанові Верховного Суду від 11.02.2025 у справі №921/409/24:

"Суд також враховує висновок Верховного Суду у постанові від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19, згідно з яким у разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов`язання, у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур, передбачених КУзПБ для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. Тож чинне законодавство, окрім добровільного погашення боржником кредиторської заборгованості, визначає два основних способи її погашення із застосуванням державного примусу: шляхом вирішення судом спору між кредитором та боржником про стягнення відповідної суми заборгованості в позовному порядку або шляхом задоволення відповідних вимог у межах провадження у справі про банкрутство.

Звідти, враховуючи також положення статей 13, 73, 74 ГПК України щодо порядку розподілу між сторонами тягаря доказування у господарському процесі, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції, сформульованої судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 22.09.2021 у справі №911/2043/20 з посиланням також на висновки Верховного Суду в постанові від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).

Відсутність спору про право в розумінні процедури банкрутства полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету), підстави виникнення, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

А тому суди повинні надавати оцінку наявності / відсутності спору про право саме у правовідносинах між боржником та ініціюючим кредитором, однак не іншими кредиторами, та за тими підставами, за яких заявлені грошові вимоги для відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки порядок розгляду судових справ у позовному провадженні (яке передбачає вирішення наявного спору про право з іншими кредиторами боржника та /або з ініціюючим кредитором, однак за інших матеріально-правових підстав, ніж заявлені грошові вимоги у справі про банкрутство) з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржника врегульоване положеннями частини другої статті 7 КУзПБ.

Одним із методів встановлення факту відсутності або наявності спору про право є:

- дослідження господарським судом відзиву боржника, який надається до господарського суду та заявнику до дати проведення підготовчого засідання із зазначенням у відзиві, зокрема заперечень боржника щодо вимог заявника, докази необґрунтованості вимог заявника (за наявності), інші відомості, що мають значення для розгляду справи (частини перша, друга третя статті 36 КУзПБ);

- оцінка обґрунтованості як вимог заявника, так і викладених у відзиві боржника заперечень (частини перша, друга статті 39 цього Кодексу);

- заслуховування пояснень представників і заявника, і боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище (частина друга статті 39 КУзПБ).

Отже, на ініціюючого кредитора покладено обов`язок документально довести наявність грошового зобов`язання боржника перед таким кредитором та зазначити обставини його невиконання, в той час, як боржник наділений правом такі обставини або спростувати, або підтвердити.

Водночас, відсутність обґрунтованих заперечень боржника з приводу зазначеної вимоги кредитора (з наданням боржником на підтвердження цих заперечень відповідних доказів) може свідчити про її визнання, а відтак, і про відсутність спору між сторонами про право.

Наведені висновки сформульовані з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 03.09.2020 у справі N 910/4658/20 та від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, від 15.06.2021 у справі № 904/3074/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20).

При цьому у постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 922/2503/20 висловлено також правову позицію про те, що заперечення (обґрунтовані) боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства."

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що як ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД", так ТОВ "ВЕНАГРО" надали ряд доказів, які підтверджують/спростовують заявлені ініціюючим кредитором вимоги. Суд апеляційної інстанції ретельно дослідив відзив боржника, який було подано до підготовчого засідання і вважає, що ряд доказів, які надано сторонами в даній справі до проведення підготовчого засідання беззаперечно свідчать, що на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення між сторонами існує спір про право, адже:

- боржник фактично ознайомився з матеріалами справи та, зокрема, з видатковими накладними лише 08.01.2025 (до претензії видаткові накладні не були долучені, а заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство кредитором не було надіслано боржнику);

- 16.01.2025 ТОВ "ВЕНАГРО" подано позовну заяву та ухвалою Господарського суду Волинської справи відкрито провадження у справі №903/75/25, де сторонами є позивач - ТОВ "ВЕНАГРО", а відповідачем - ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД", при цьому предметом позову є визнання недійсними договорів купівлі продажу, укладених у спрощений спосіб, тобто видаткових накладних, котрі є первинно-обліковими документами, на які покликається кредитор;

- керівником ТОВ "ВЕНАГРО" Веніславською Н.В, подана заява до Луцького районного відділу поліції ГУНП у Волинській області про вчинення кримінального правопорушення;

- згідно додаткових пояснень ТОВ "ВЕНАГРО" (вх. 0187/199/25 від 28.01.2025), боржником здійснено коригування до податкових накладних та виключено суми податку на додану вартість із складу податкового кредиту, до проведення підготовчого засідання.

Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що вчинення ряду активних дій боржником до дати проведення підготовчого засідання свідчить про дотримання останнім темпорального критерію щодо надання заперечень на вимоги заявника про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заслухавши пояснення представників сторін та враховуючи сукупність доказів, які наявні в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції не вбачає в діях ТОВ "ВЕНАГРО" недобросовісної поведінки або ж зловживання процесуальними правами з метою створення фіктивного спору заради спору, а розцінюється судом апеляційної інстанції як процесуальне право боржника захищати свої права та інтереси шляхом спростування доводів кредитора. Суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку наявний спір про право, який виражений у матеріально-правовій формі, адже станом на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення у місцевого господарського суду відсутня можливість встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника, а відтак, на переконання суду апеляційної інстанції даний спір слід розглядати в межах позовного провадження з метою встановлення об`єктивної істини. Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів та (або) рішень юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Враховуючи усні пояснення сторін, а також долучені ними докази до матеріалів справи про банкрутство, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що своєю процесуальною поведінкою сторони демонструють суду на необхідності застосування інституту доказів і доказування, що притаманне саме для справ позовного провадження.

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

При цьому згідно ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Горіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Так, ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на справедливий суд. Одним із елементів цього права є "суд, установлений законом". У тому числі й судовий орган, який уповноважений законом розглядати відповідні категорії спорів.

Ураховуючи чинні норми, які передбачені КУзПБ, сформовану практику та докази, які наявні в матеріалах справи, доводи учасників справи, колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що апелянтом не доведено порушення місцевим господарським судом норм матеріального та/або процесуального права, що у свою чергу є підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги та як наслідок залишення оскаржуваного судового рішення без змін.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕНАГРО" у задоволенні клопотання (2968/25 від 11.04.25) про долучення доказів на стадії апеляційного перегляду судового рішення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веставтотрейд" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 03.02.25 у справі №903/1067/24 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

4. Матеріали справи №903/1067/24 повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "25" квітня 2025 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.